Рішення № 103420946, 20.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року м. Київ № 640/29694/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління праці і соціального захисту населення Святошинської у місті Києві державної районної адміністрації,третя особа:Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністраціїпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Святошинської у місті Києві державної районної адміністрації (далі по тексту - відповідач, УПСЗН Святошинської РДА у м. Києві), третя особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (далі по тексту - третя особа), у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни 3 групи та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни 3 групи та видати посвідчення інваліда війни.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у нього права на надання статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення, що підтверджується наданими доказами, оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, йому встановлено 3 групу інвалідності безстроково, встановлено зв`язок захворювання з участю у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивовану тим, що представник позивача у березні 2020 року звернувся до третьої особи про надання довідки про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації, після отримання відповіді, якою не підтверджено запитувані обставини, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення; листом від 07 квітня 2020 року позивачу відмовлено у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, оскільки відсутнє документальне підтвердження про залучення позивача до складу формування Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У зв`язку з викладеним позивач звернувся у порядку цивільного судочинства до суду про встановлення юридичного факту про те, що він приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони. Проте, провадження у справі закрито та роз`яснено, що позивач має право звернутися у порядку адміністративного судочинства до суду (постанова Київського апеляційного суду від 30 липня 2020 року). Позивач зазначає, що не міг одночасно звернутися до цивільного і до адміністративного суду фактично з одних і тих же підстав і предмету позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року зазначені позивачем підстави щодо поновлення строку звернення до суду прийнято судом до уваги та відкрито провадження в адміністративній справі №640/29694/20 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому УПСЗН Святошинської РДА у м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки в документах, наданих позивачем, відсутня інформація про розпорядчий документ за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємств, установ до вказаного формування та розпорядчий документ позивача до складу такого формування.

Третя особа пояснень по суті позову не надала.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії КИ-1 №004819 та експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої комісії на засіданні від 22 грудня 1998 року №20/98.

04 травня 1986 року, 05 травня 1986 року та 06 травня 1986 року позивач приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС, згідно відомостей, зазначених у маршрутному листі Київського автотранспортного підприємства №13030; відповідно до виписки з наказу по автотранспортному підприємству 09123 (13030) Київського управління пасажирського автотранспорту від 03 травня 1986 року №206 ОСОБА_1 для евакуації населення відряджено до м. Чорнобиля з 04 травня 1986 року по 05 травня 1986 року; відповідно до довідки АПТ 13031 позивач у період з 04 травня 1986 року по 05 травня 1986 року перебував у зоні відчуження.

Листом третьої особи від 09 квітня 2020 року №01.1-14/624 на адвокатський запит представника позивача про надання довідки про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи повідомлено, що наказом №19 від 09 липня 2015 року директора департаменту ліквідовано комісію з питань розгляду звернень громадян щодо підтвердження їм участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони у зв`язку з відсутністю у чинному законодавстві правових підстав створення Комісії, положень, що регламентують її діяльність, відсутністю у Департаменті архівних документів. В архіві департаменту під грифом «таємно» наявні розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані, починаючи з 26 квітня 1986 року. Зазначені розпорядчі документи начальника ЦО Київської області містять прямі вказівки щодо організації заходів Цивільної оборони, завдання з цього приводу всім службам Цивільної оборони Київської області, а також обласним організаціям та установам. При цьому, вони не містять відомостей щодо залучення до цих робіт конкретних підприємств та окремих громадян.

Листом відповідача від 07 квітня 2020 року №5158/35-01/22 на звернення позивача від 19 березня 2020 року щодо видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни позивачу повідомлено, що, оскільки в наданих позивачем до управління документах відсутнє документальне підтвердження про залучення особисто громадянина ОСОБА_1 до складу формування Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і документів про його створення, видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни за наданими документами немає законних підстав.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни 3 групи та видачі посвідчення інваліда війни протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (далі по тексту - Закон №3551-XII).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Приписи статті 18 Закону №3551-XII визначають, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Згідно пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.1994 №302 (далі по тексту - Положення №302) посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

В абзаці 2 пункту 7 Положення №302 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що Посвідчення інваліда війни, Посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім`ї загиблого видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення №302 передбачено, що Посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, є наявність в особи сукупності таких обов`язкових умов: залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, у постановах від 27 лютого 2019 року у справі №818/26/18 та № 149/3307/16-а, від 20 лютого 2019 року у справі № 817/237/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 676/1827/17, від 27 квітня 2020 року у справі № 826/15761/17, від 14 травня 2020 року у справі № 686/20301/16-а.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі по тексту - Закон №796-XII) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06 червня 1975 року №90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Судом враховується, що встановлені вище обставини прийняття позивача до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 04 травня 1986 року по 05 травня 1986 року, підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, відомостями, зазначеними у маршрутному листі Київського автотранспортного підприємства №13030; відповідно до виписки з наказу по автотранспортному підприємству 09123 (13030) Київського управління пасажирського автотранспорту від 03 травня 1986 року №206 ОСОБА_1 для евакуації населення відряджено до м. Чорнобиля з 04 травня 1986 року по 05 травня 1986 року; відповідно до довідки АПТ 13031 позивач у період з 04 травня 1986 року по 05 травня 1986 року перебував у зоні відчуження. Також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків, і вказують на те, що на позивача поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-XII.

Водночас, згідно усталеної позиції Верховного Суду, викладеної також й у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №756/8323/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 810/4584/18, від 06 травня 2020 року у справі №751/1484/17 та від 19 січня 2021 року у справі 826/14467/18, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон №3551-XII містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №810/4584/18, це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Така позиція висловлювалась Верховним Судом у постановах з аналогічних правовідносин і у 2019 - 2021 роках.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

За відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за правилами пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII немає.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 7 Положення про цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №201-78 (далі по тексту - Положення) підготовка країни з цивільної оборони проводиться завчасно в мирний час з урахуванням розвитку зброї масового ураження та інших засобів нападу. Цивільна оборона СРСР організовується за територіальним принципом на всій території країни. Загальне керівництво цивільної оборони СРСР здійснює Рада Міністрів СРСР, а безпосереднє керівництво - Міністерством оборони СРСР. Керівництво цивільною обороною на об`єктах народного господарства здійснює керівник такого об`єкту, який виконує свої функції через штаби і служби цивільної оборони.

Згідно з пунктом 16 Положення до невоєнізованих формувань цивільної оборони можуть в обов`язковому порядку зараховуватися громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки - від 16 до 55 років, за винятком військовозобов`язаних, які мають мобілізаційні приписи, інвалідів І та II груп. Вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років, а жінок з середньою та вищою медичною освітою - до 2 років.

Зважаючи на зазначене Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації у своєму листі від 09 квітня 2020 року №01.1-14/624 повідомлено, в архіві департаменту під грифом «таємно» наявні розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані, починаючи з 26 квітня 1986 року. Зазначені розпорядчі документи начальника ЦО Київської області містять прямі вказівки щодо організації заходів Цивільної оборони, завдання з цього приводу всім службам Цивільної оборони Київської області, а також обласним організаціям та установам. При цьому, вони не містять відомостей щодо залучення до цих робіт конкретних підприємств та окремих громадян.

У листі відповідача від 07 квітня 2020 року №5158/35-01/22 повідомлено, що, оскільки в наданих позивачем до управління документах відсутнє документальне підтвердження про залучення особисто громадянина ОСОБА_1 до складу формування Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і документів про його створення, видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни за наданими документами немає законних підстав.

Однак, вказані твердження спростовуються документами, наявними в матеріалах справи, наданими позивачем на підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.

Так, відповідно до списку водіїв АТП 09123, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у травні 1986 року у відомості за №2419 значиться позивач; відповідно до довідки АТП 13030 ОСОБА_1 з 04 травня 1986 року по 05 травня 1986 року виконував роботу в населених пунктах зони відчуження та відповідно до відомості 2419 отримав заробітну плату з урахуванням коефіцієнту 3; відповідно до маршрутного листа з 04 травня 1986 року по 06 травня 1986 року позивач виконував роботи по евакуації населення з 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС; відповідно до довідки Державного підприємства регіонального моніторингу навколишнього середовища і дозиметричного контролю «РАДЕК» ОСОБА_1 за час роботи у зоні відчуження отримав радіаційне опромінення у розмірі 0,31 бер; відповідно до довідки АТП №13030 №158 ОСОБА_1 був направлений на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській ЕАС згідно наказу №206 від 03 травня 1986 року.

Відповідно до рішення звуженого засідання виконкому Київської обласної ради народних депутатів від 26 квітня 1986 року №10-дсп «Про міри підготовки до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» обласному управлінню автотранспорту та управлінню вантажного автотранспорту підготувати автотранспорт для евакуації населення та інших невідкладних потреб, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Розпорядженням керівника Цивільної оборони Київської області від 03 травня 1986 року №16 з 8.00 год. 04 травня 1986 року приступити до евакуації населення та сільськогосподарських тварин з населених пунктів на решті частини 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС; керівнику Чорнобильського району евакуацію населення та тварин здійснити шляхом вивозу автотранспортом згідно проведених розрахунків; автотранспортній службі ЦО області виділити необхідну кількість розрахунків автомобілів для евакуації населення.

Відповідно до довідки Медико-соціальної (експертної) комісії серії КИ-1 №004819 від 31 травня 2005 року позивач є інвалідом другої групи безстроково, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.

Наявність всіх необхідних документів безсумнівно підтверджують факт участі позивача в певні періоди у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формування Цивільної оборони та, водночас, спростовує доводи відповідача про неналежність позивача до формувань Цивільної оборони.

Враховуючи, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони та є інвалідом, захворювання якого пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії КИ-1 №004819 від 31 травня 2005 року, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої Закону №3551-XII та видачу відповідного посвідчення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, як особі, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 26063966; адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 14-Б) встановити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Суддя Н.А. Добрівська