Ухвала суду № 103420639, 18.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

18 січня 2022 року м. Київ № 640/21269/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержави України в особі Офісу Генерального Прокурорапростягнення заробітної плати присутні у судовому засіданні представники сторін:від позивача - Климович Д.С., від відповідача - Васківнюк С.М.ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Держави України в особі Офісу Генерального Прокурора (адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код - 00034051) (надалі - відповідач або ОГП), у якому позивач просить суд стягнути з Держави України в особі Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме - посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», та надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи згідно постанови № 505, що розраховується у відсотках від посадового окладу, завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 1 липня 2015 року по 25 березня 2020 року, у розмірі 2 231 934,22 грн (два мільйони двісті тридцять одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири гривні 22 коп.).

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що діями відповідача порушено право власності позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено до розгляду в підготовче засідання 09.09.2021.

09.09.2021 судом оголошувалась перерва, розгляд справи призначено на 21.10.2021.

21.10.2021 та 18.11.2021 судові засідання відкладалися, призначено розгляд справи на 25.11.2021.

У судовому засіданні 25.11.2021 представники сторін були присутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 18.01.2022.

У відкритому судовому засіданні 18.01.2022 судом розглянуто питання щодо належності спору до юрисдикції адміністративного суду, заслухано пояснення сторін, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Офісом Генерального прокурора у відзиві зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Водночас поєднувати в одному провадженні дві пов`язані вимоги, як-от про визнання бездіяльності протиправною та стягнення шкоди, є правом позивача. Якщо він не скористався цією можливістю одразу при зверненні з позовом про оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, то вдруге заявляти адміністративний позов вже з вимогою про стягнення шкоди, заподіяної цією протиправною дією/бездіяльністю (якщо адміністративний суд це встановить) позивач не може, оскільки ця вимога тепер може розглядатися тільки в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу сторін).

Таким чином, питання про стягнення шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов`язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення з держави в особі Офісу Генерального прокуратура матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої заробітної плати за період з 01.07.2015 по 25.03.2020 у розмірі 2 231 934,22 грн, одночасно не заявляє вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, що призвели, на думку позивача, до заподіяння такої шкоди.

Отже вимога про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати за період з 01.07.2015 по 25.03.2020 не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки вона не заявлена з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

З урахуванням викладеного, на думку відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Держави України в особі Офісу Генерального прокурора матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати за період з 01.07.2015 по 25.03.2020 у розмірі 2 231 934,22 грн підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

В свою чергу, позивачем у відзиві зазначено, що одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

Питання матеріального і соціально-побутового забезпечення прокурорів регулюється розділом IX Закону України «Про прокуратуру».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 686/23445/17, провадження № 14-162цс19 зробила правовий наступний правовий висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата заробітної плати та щомісячного грошового утримання.

Спори, пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18).

З цього слідує, що оскільки предметом даного спору є відшкодування шкоди, завданої прийняттям неконституційного акта, у вигляді недоплаченої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу, за період коли позивач працював на посаді прокурора Генеральної прокуратури України та Офісу Генерального прокурора, тобто перебував на публічній службі, то даний спір пов`язаний з проходженням публічної служби і повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Вирішуючи по суті порушене питання підсудності суд відмічає таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до позовних вимог предметом спору у цій справі є відшкодування матеріальної шкоди, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, та відповідних надбавок до посадового окладу за період з 1 липня 2015 року по 25 березня 2020 року, у розмірі 2 231 934,22 грн.

З указаного вбачається, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата матеріального і соціально-побутового забезпечення прокурорів , який відповідно до положень статті 19 КАС України підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, оскільки одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій, а питання матеріального і соціально-побутового забезпечення прокурорів регулюється розділом IX Закону України «Про прокуратуру», даний спір (спір про відшкодування шкоди, завданої прийняттям неконституційного акта, у вигляді недоплаченої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу , за період коли він працював на посаді прокурора, тобто перебував на публічній службі) пов`язаний з проходженням публічної служби і повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок був зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18), а також від 05 червня 2019 року у справі 686/23445/17 (провадження 14-162цс14), який обов`язковий для застосування судом у цій справі в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

У відповідності до ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи наведене, у даному випадку відсутні правові підстави для закриття провадження в даній адміністративній справі.

Керуючись ст. 238, ст.ст. 241-243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання «Про закриття провадження у справі», викладене у прохальній частині відзиву № 15/1/2-14180-21 від 07.09.2021 на позов, представника Офісу Генерального прокурора - Дикого О.В. (головний спеціаліст відділу) - залишити без задоволення.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 19.01.2022.

Суддя К.С. Пащенко