Рішення № 103418152, 03.02.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25052/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1620 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 р.; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період січень 2008 року, з урахуванням сплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання судового рішення військовою частиною здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу із застосуванням базового місяця – квітень 2016 р. замість належного – січень 2008 р., в результаті чого сплачено значно меншу суму грошових коштів. Так, позивач зазначає, що зміна посадових окладів військовослужбовців мала місце лише в березні 2018 р. на підставі постанови КМУ № 704 від 30.08.17. За таких обставин, січень 2008 р. є базовим місяцем для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078.

Ухвалою судді від 08.11.21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06.01.22 до суду від військової частини А1620 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що визначення базового місяця при розрахунку індексації грошового забезпечення є виключною компетенцією відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Також постановою № 1013 визначено базовий місяць – січень 2016 р., з якого необхідно розраховувати індексацію грошового забезпечення. Відповідачем в періоді з 01.01.16 по 28.02.18 виплачено індексацію грошового забезпечення на виконання судового рішення в сумі 4503,23 грн. На виконання постанови № 1013 в січні 2016 р. військовослужбовцям здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 р. у підвищеному розмірі. Січень 2016 р. був базовим місяцем для нарахування індексації в 2016 р.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.

Ухвалою суду від 03.02.22 в задоволенні клопотання військової частини А1620 про закриття провадження по справі відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А1620 з 1 січня 2016 року по 12 серпня 2018 року.

Наказом командира військової частини А1620 № 173 від 10 серпня 2018 р. полковника ОСОБА_1 виключено з 12.08.2018 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення

Наказом командира військової частини А4324 № 193 від 13 серпня 2018 р. полковника ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини А4324 та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини А4324 №230 від 15 жовтня 2020 р. виключено полковника ОСОБА_1 зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Малиновського РТЦК та СП м. Одеси.

Позивач звернувся до Військової частини А1620, Військової частини А4324 із запитами про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення.

Листом Військової частини А1620 від 15.12.2020 повідомлено представника позивача про те, що кошти на виплату індексації в період з 01.01.2016 по 29.02.2018 були відсутні.

Листом Військової частини А4324 від 18.05.2020 повідомлено представника позивача про те, що індексацію грошових доходів було проведено в повному обсязі за період з 15.10.2018 по 15.10.2020, відповідно до встановленого базового місяця індексації у військовій частині А1620.

На переконання позивача, у періоді проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 16.04.2016 по 28.02.2018 не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, що зумовило його звернутися до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року по справі № 420/1261/21 позов ОСОБА_1 до Військової частини А1620, Військової частини А4324 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та, зокрема, зобов`язано військову частину А1620 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вищезазначеного судового рішення в/ч А1620 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.16 по 28.02.18 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) – січень 2016 р., в сумі 4503,68 грн.

Позивач, не погоджуючись із сумою нарахованої та виплаченої індексації та вважаючи її істотно зменшеною без правових на те підстав, звернувся до суду із даним позовом.

При цьому суд враховує висновок Конституційного Суду України в постанові від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, за яким працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до абз.1 п. 5 Порядку № 1078 (зі змінами згідно постанови Кабміну України «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 29 січня 2014 р. № 36, які діяли до 01.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (зі змінами згідно постанови Кабміну України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013, яка застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Вищенаведене свідчить, що з грудня 2015 року змінено правове регулювання питання визначення індексу споживчих цін (фактично базового місяця), відповідно до якого його визначення за 1 або 100% пов`язано із, зокрема, підвищенням посадових окладів.

Абзацом 1 п. 3 постанови Кабміну України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013 передбачено, що:

міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Слід зазначити, що вказані дії по відношенні до військовослужбовців вчинено шляхом прийняття постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, та яка набрала чинності з 01.03.2018.

За таких умов, в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 встановлення індексу споживчих цін за 1 або 100% із прив`язкою до підвищення посадових окладів по відношенню до військовослужбовців стало неможливим, оскільки застосування п.5 Порядку №1078 в редакції постанови №1013 слід нерозривно пов`язувати з фактом такого підвищення, яке мало відбутися після 01.12.2015.

Доводи позивача, що базовим місяцем для періоду з 01.01.2016 по 28.02.2016 є січень 2008 року обґрунтовуються фактом прийняття постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294, якою з 01.01.2008 затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців, та яка діяла до дати набрання чинності постанови № 704.

Суд вважає дані доводи помилковими, оскільки ретроспективне поширення дії п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови №1013) в частині визначення індексу споживчих цін за 1 або 100% (фактично базового місяця) із прив`язкою до встановлення посадових окладів постановою №1294, яка почала діяти за 8 років до зміни відповідного правового регулювання щодо встановлення такого індексу, є необґрунтованим та суперечить дії правових норм в часі.

Доводи відповідача, що до періоду з 01.12.2015 індекс споживчих цін за 1 або 100% (фактично базовий місяць) слід застосовувати з січня 2016 року обґрунтовані помилковими посиланням на зміни, внесені постановою №1013.

Суд зазначає, що абз. 2 п. 3 постанови Кабміну України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013 визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471).

Разом з тим, дію абз. 2 п. 3 постанови №1013 слід нерозривно пов`язувати з абз. 1 даного пункту, яким установлено, зокрема, міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).

За таких умов, враховуючи, що нові розміри посадових окладів військовослужбовців встановлено постановою № 704 починаючи з березня 2018 року, то відсутні підстави стверджувати про необхідність обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078.

Суд звертає увагу, що неможливість встановлення індексу споживчих цін згідно нового правового регулювання через затримку прийняття Кабміном України постанови №704, якою затверджено нові посадові оклади військовослужбовців, в тому числі позивачу, не має створювати для останнього негативних наслідків щодо неможливості отримання належної йому індексації грошового забезпечення.

На думку суду, належний обрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовців в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 можливо забезпечити шляхом застосування останнього базового місяця, який по відношенні до конкретної особи було встановлено згідно абз.1 п.5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно пунктів 1 частини 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 5940 грн до позову додано договір від 24.11.21, акт виконаних робіт від 08.12.21, в якому відображено послуги та їх вартість (складання адвокатського запиту 540 грн (0,3 год.); складання адміністративного позову 5400 грн (3 год.)).

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАСУ обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На виконання вищезазначеної норми відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, зважаючи на їх перебільшення та непропорційність.

Разом з тим, розмір понесених витрат на правничу допомогу входить до предмету доказування по справі. При цьому суд враховує, що позовні заяви цієї категорії фактично є шаблонними та не потребують значного часу та витрат на їх складання, рівно як і за розглядуваних обставин не потребувало значного часу вивчення судової практики в аналогічних спорах. Так, правовий аналіз судової практики та складання позовної заяви по схожих справах є порівняно типовою роботою, яка не розпочинається спочатку при підготовці наступного позову, а робота із практикою в подальших роботах повторює первісні судові практики. Тобто обсяги роботи при складанні однотипних позовних заяв за аналогічних спірних правовідносин не потребують докладання однакових зусиль та часу у порівнянні із опрацюванням іншої категорії спорів.

При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову (позов немайнового характеру) і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 500 грн.

При вирішенні такого розміру судових витрат на правову допомогу, суд також враховує, що фактично аналогічна справа позивача вже розглядалася судом, по якій також стягнуті витрати на правову допомогу, що не потребувало значного часу на складання та підготовку позову.

При цьому суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А1620 (вул. Магістральна 37, Одеса, Одеська область, 65085; РНОКПП 08502712) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А1620 щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, виходячи з базового місяця – січень 2016 року.

Зобов`язати військову частину А1620 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням останнього базового місяця, який по відношенні до ОСОБА_1 встановлено згідно абз. 1 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 № 1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань військової частини А1620 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 500 грн (п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк