Рішення № 103417966, 17.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 р. № 400/11334/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагаря В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачів:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, Державної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135,

про:визнання протиправною та скасування постанови від 04.11.2021 № 306628,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною тa скасувати постанову Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.11.2021 №306628.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятої постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Зазначає, що здійснюючи перевезення вантажу, що зміщується, посадовими особами відповідача складено акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, на підставі чого накладено штраф в сумі 8500 грн., з якою позивач не погоджується. Враховуючи вищевикладене при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучім вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійснені посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання здійснені без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.

Ухвалою суду від 19.11.2021 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

11.01.2022 року позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови та стягнення на підставі постанови від 04.11.2021 №306628 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року заяву позивача задоволено.

Ухвалою суду від 14.01.2022 року залучено до участі у справі співвідповідача Державну службу України з безпеки а транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він з позовними вимогами не погоджується та заперечує проти них. Зазначає, що посадовими особами відповідача під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі-ПДР). Взагалі переміщення вантажу під час руху не допустимо, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Згідно чинного законодавства та жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху при перевезенні сипучих вантажень.

Суд, з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2021 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки МАN, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки FRUEHAUF, д/н НОМЕР_2 та складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 03.10.2021 року № 0051094.

Актом зафіксовано перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% 10%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

04.11.2021 на підставі вищезазначеного Акта перевірки Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306628, якою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 8500,00 грн., згідно з ч.1 абз.14 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із цією постановою, позивач звернувся з даним позовом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-III (далі Закон №2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III, визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. затверджено Порядок (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

За змістом п.п. 2-4 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Під час проведення рейдової перевірки можливе, серед іншого, здійснення габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п.4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно пунктів 5, 6, 7 Правил №30 передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Дозвіл видається: уповноваженим підрозділом Національної поліції - у разі виїзду за межі України або в`їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами; уповноваженими підрозділами Національної поліції в областях, м. Києві, а також Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями.

Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.

Відповідно до пункту 25 Правил №30 забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879), відповідно до п.п.3-5-1 п.2 якого, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

Дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Відповідно до п.п.15,16,18, 20 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Згідно п.6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

З аналізу вказаних положень Порядку №879 вбачається, що при здійсненні габаритно-вагового контролю здійснюється перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п.п. 20,21 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до абз. 14 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу положень абз.14 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, вбачається, що автомобільний перевізник, у разі перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень більше ніж на 5%, повинен мати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, за наслідками рейдової перевірки транспортного засобу марки МАN, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки FRUEHAUF, д/н НОМЕР_2 , складено Акт проведення від 03.10.2021р. №0051094, в якому встановлено здійснення перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10 % без відповідного дозволу, а саме: навантаження на одиничну вісь 12.020т (допустима 11т) становить 9,27% від встановленої норми, чим порушено п.22.5 Правил дорожнього руху.

При цьому, посадовими особами встановлено відсутність дозволу на рух великовагового транспортного засобу, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Доказів наявності у позивача, як у автомобільного перевізника, такого дозволу при перевезенні 03.10.2021 вантажу, суду не надано.

Суд зазначає, що позивач як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

Доводи позивача про те, що ним перевозився подільний та сипучий вантаж (насіння соняшника), що, на його думку, звільняло його від обов`язку звертатися до уповноваженого органу Національної поліції за отриманням дозволу на рух, суд вважає необґрунтованими, оскільки отримання дозволу на перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, в разі перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством більше п`яти відсотків є законодавчо встановленим обов`язком перевізника в силу положень ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому, положення вказаного Закону не містять виключень до подільних вантажів.

Судом враховано, що відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2%.

На переконання суду, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися.

Як зазначалось вище, за результатами габаритно-вагового контролю (зважування) транспортного засобу з вантажем встановлено перевищення дозволеного навантаження на строєну вісь на 9,27%, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого) вантажу у вантажній платформі (причепі) під час руху транспортного засобу.

З урахуванням зазначеного, доводи позивача щодо відсутності необхідності отримання дозволу при перевезенні подільного вантажу з перевищенням дозволеного навантаження, суд вважає необгрунтованими.

До того ж, суд зауважує, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019.

Стосовно посилання позивача на відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), суд враховує таке.

В розумінні пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.

З огляду на виключення п.19 Порядку №879, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 21.09.2018 у справі №804/5296/17.

Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, суд вважає, що постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи судом не встановлено.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056), Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 04.11.2021 № 306628 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя В. С. Брагар