Рішення № 103417845, 18.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року

справа №380/17098/21

провадження № П/380/17304/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом військової частини А0284 до ОСОБА_1 про стягнення завданих державі матеріальних збитків,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А0284 (далі – ВЧ А0284, позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 4119,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані такими підставами: відповідно до наказу командира ВЧ А0284 №296 від 16.12.2019 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу ВЧ А0284, як військовослужбовець військової служби за контрактом та зарахований на всі види забезпечення. Позивач вказує, що в період проходження військової служби ОСОБА_1 був забезпечений державою всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном. Згідно з наказом командира ВЧ А0284 від 03.09.2021 №175 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас відповідно до пп. «е» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із набранням законної сили обвинувального вироку суду, яким призначене покарання у вигляді позбавлення волі/обмеження волі. При звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу ВЧ А0284 ОСОБА_1 не повернув до речового складу ВЧ А0284 інвентарне речове майно. Згідно з довідкою про утримання вартості інвентарного майна №18 від 03.09.2021 сума втрат за інвентарне речове майно, що не вислужило встановлені терміни носіння солдатом ОСОБА_1 складає 4119,88 грн. Скерована відповідачу досудова вимога №690/3370 від 16.09.2021 щодо відшкодування завданих державі матеріальних збитків в розмірі 4119,88 грн. не призвела до сплати суми заборгованості в добровільному порядку, це спонукало позивача звернутись до суду з цим позовом.

На виконання вимог частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд з`ясував відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 (Львівська область, Сколівський район, село Підгородці) та отримав підтвердження відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ДМС України у Львівській області про достовірність цієї інформації.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у цій справі отримав 23.11.2021, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач відзиву на позов не подав, вимог позивача не спростував, про причини неподання відзиву суд не повідомив. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи заяви по суті спору та письмові докази, врахував пояснення представника позивача, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Відповідно до наказу командира ВЧ А0284 №296 від 16.12.2019 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 з 16.12.2019 зараховано в списки особового складу частини та всі види забезпечення (а.с. 4). За період проходження військової служби ОСОБА_1 був забезпечений відповідним речовим майно за переліком, наведеним в картці обліку військового майна особистого користування №2557 від 17.12.2019 (а.с. 5).

Відповідно до наказу командира ВЧ А0284 №28-РС від 27.04.2021 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за підпунктом «е» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із набранням законної сили обвинувальним висновком суду, яким призначене покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади); наказом №175 від 03.09.2021 з 03.09.2021 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 6).

Станом на дату виключення зі списків ВЧ А0284 за ОСОБА_1 рахувалось інвентарне майно в кількості чотирьох предметів на загальну суму 4119,88 грн., що підтверджується довідкою про утримання вартості інвентарного майна, яке отримане солдатом ОСОБА_1 №18 від 03.09.2021 (а.с. 7). ОСОБА_1 ознайомився із даними довідки, про що розписався на цій довідці та вказав, що зазначене майно втратив через власну необережність (а.с. 7 звор.).

03.09.2021 ОСОБА_1 подав командиру ВЧ А0284 рапорт, в якому доповів про втрату майна згідно наведеного розрахунку речової служби та вказав, що немає можливості компенсувати його вартість (а.с. 8).

16.09.2021 ВЧ А0284 скерувала ОСОБА_1 досудову вимогу №3 про відшкодування завданих державі збитків в розмірі 4119,88 грн., а після цього звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначає Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 №1075-XIV (далі – Закон №1075-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина друга статті 2 Закон №1075-XIV).

Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо (частини перші статей 3,4 Закон №1075-XIV).

Відповідно до норм статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з нормами частини першої статті 91 цього Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з метою упорядкування речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі – Інструкція №232).

Інструкція №232 визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці). Основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 4 розділу III Інструкції №232 у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Інструкції №232 до інвентарного майна належать: теплі та постільні речі, табірні та спеціальні намети, спеціальний одяг та одяг для несення варти, льотно-технічне обмундирування, спеціальний одяг та спорядження для виконання спеціальних завдань, засоби індивідуального захисту, аеромобільне майно, санітарно-господарське майно, спортивний інвентар та музичні інструменти, брезенти, контейнери, спальні мішки та каремати. Інвентарне майно видається тільки в тимчасове користування (експлуатацію). Інвентарне майно експлуатується як майно другої категорії і використовується до повного зношення. Непридатне до використання за прямим призначенням інвентарне майно переводиться до третьої категорії, але не раніше закінчення строків носіння (експлуатації). Час зберігання такого майна на складах до строку носіння (експлуатації) не зараховується, воно використовується до повного зносу, але не менше встановленого строку експлуатації.

Абзац десятий пункту 29 розділу V Інструкції №232 при звільненні військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період вони вибувають з майном особистого користування. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі – Закон №160-IX).

За визначенням, наведеним в частині першій статті 1 Закон №160-IX:

4) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

5) пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно з частиною першою статті 7 Закон №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (стаття 12 Закону №160-IX).

Суд, застосовуючи наведені вище норми права керується такими міркуваннями:

аналіз зазначених вище норм Законів «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Інструкції №232 свідчить, що держава забезпечує військовослужбовців достатнім матеріальним забезпеченням, в т.ч. речовим майном. До інвентарного майна серед іншого належать: спеціальний одяг та одяг для несення варти, льотно-технічне обмундирування, спеціальний одяг та спорядження для виконання спеціальних завдань, контейнери, спальні мішки та каремати. Інвентарне майно видається тільки в тимчасове користування/експлуатацію; таке майно експлуатується як майно другої категорії і використовується до повного зношення. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. Отже, у разі звільнення військовослужбовця зі служби останній повинен повернути на речовий склад військової частини видане йому інвентарне майна, а у випадку знищення, втрати такого майна - відшкодувати його вартість.

За обставин цієї справи ОСОБА_1 звільнений з військової служби у зв`язку із набранням законної сили обвинувальним висновком суду, яким призначене покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, з 03.09.2021 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 6). За час проходження військової служби ОСОБА_1 був забезпечений всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі інвентарним майном, а саме: сумкою спортивною індивідуальною, костюмом від дощу, карематом, рюкзаком десантним. Відповідно до довідки №18 від 03.09.2021 вартість інвентарного майна, яке отримав солдат ОСОБА_1 складає 4119,88 грн. Відповідач ознайомився з проведеним розрахунком, в поданому на ім`я командира ВЧ А0284 рапорті повідомив, що зазначене майно втратив, а компенсувати військовій частині його вартість не має змоги. Досудова вимога ВЧ А0284 №690/3370 від 16.09.2021 щодо відшкодування вартості інвентарного майна в сумі 4119,88 грн. залишена відповідачем без реагування та не призвела до сплати суми заборгованості в добровільному порядку.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не надав доказів відшкодування вартості інвентарного майна в сумі 4119,88 грн., суд вважає позовні вимоги ВЧ А0284 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл. Щодо витрат на сплату судового збору, то підстав для покладення цього виду витрат на відповідача, котрий не є суб`єктом владних повноважень, КАС України не передбачає, тому такі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (82612, Львівська область, Сколівський район, село Підгородці; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь військової частини А0284 (79026, Львівська область, місто Львів, вул. Стрийська, буд. 88, ідентифікаційний код 08474967) завданих державі матеріальних збитків в сумі 4119 (чотири тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 88 коп.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.