Рішення № 103417843, 17.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/16678/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Сакалош В.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/16678/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги сплати боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, з вимогами (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019р. № Ф- 4438-52 У - на суму 26 539,26грн;

- визнати протиправним, скасувати та виключити з інтегрованої картки платника (ІКГ) неправомірно нарахований борг згідно податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року №Ф-4438-52 У в сумі 26 539, 26 грн. та визнати ОСОБА_1 такою, що не перебуває в реєстрі платників єдиного соціального внеску;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь Позивача судові витрати в сумі 908,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головне управління ДПС у Львівській області прийняло вимогу від 07.11.2021 №Ф-4438-52-У про сплату (боргу) недоїмки з ЄСВ в сумі 26 539, 26 грн., однак, на думку позивача, дана вимога органу ДПС не відповідає вимогам законодавства та складена з грубими порушеннями вимог нормативно-правових актів, що регулюють облік, нарахування та сплату ЄСВ. Вказує, що підприємницькою діяльністю фактично з 2004 року не займалась. Крім того, в період з 11.04.2016 року була офіційно працевлаштована і ЄСВ за неї сплачували роботодавці. У зв`язку з цим, вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2021 №Ф-4438-52-У протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 05.10.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№80800). Представник відповідача зазначив, що згідно інформаційної системи органу доходів і зборів АІС Податковий блок у позивача, як фізичної особи-підприємця, обліковується податковий борг по ЄСВ в розмірі 26 539, 26 грн. Вказує, що на підставі цих даних Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до вимог чинного законодавства, а саме закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2021 №Ф Ф-4438-52-У, яку в належний спосіб надіслано на адресу ОСОБА_1 . У зв`язку з чим вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій просить суд позовні вимоги задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Судом встановлені наступні обставини:

23.09.2021року, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місто Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_1 дізналася про те, що 07.11.2019р. Головним управлінням ДПС у Львівській області, було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) про заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 26 539,26 грн (Вимога про сплату боргу недоїмки від 07.11.2019р. № Ф-4438-52 У), що виникла станом на 31.10.2019р.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.09.2021р. щодо актуального стану, Позивач зареєстрований, свідоцтво про державну реєстрацію недійсне.

Відповідно до Довідки про зняття з обліку платників податків від 28.01.2004р. № 1818/17/115, виданої ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, Позивач знята з обліку як платник податків.

Позивач в період з 11.04.2016 року по 30.11.2018 року працювала найманим працівником, що підтверджується довідкою з місця праці доданої до матеріалів справи.

З вказаною вимогою про оплату боргу Позивач не погоджується, вважає її незаконною та протиправною, а тому звернулась до суду із означеним позовом.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до підп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпункт 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно п.п. 3 і 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що надано визначення поняттям: застрахована особа фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу сьомого), ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім того, відповідно до ч.12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» та п. 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Аналіз наведених норм права вказує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимоги зазначала, зокрема, що фактично підприємницьку діяльність з 2004 року не здійснювала.

Крім того, позивач наголосила, що в період з 11.04.2016 по 30.11.2018 року працювала найманим працівником і ЄСВ за неї сплачували роботодавці.

З цього приводу суд зазначає, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано.

Системний аналіз норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкції №449 свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають і у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 (справа №160/3114/19) та надалі підтримана у постановах від 04.12.2019 (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 11.04.2016 по 30.11.2018 працювала найманим працівником, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою з місця праці.

З вказаних довідок випливає, що фізичні особи-підприємці сплачували за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Жодних доказів, які б вказували на отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено.

Відповідач доказів на спростування вказаного суду не надав.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо безпідставного нарахування їй заборгованості зі сплати єдиного внеску за вказаний період.

Підсумовуючи свої висновки, суд дійшов переконання, що податкова вимога ГУ ДПС у Львівській області від 07.11.2021 №Ф-4438-52У про сплату боргу (недоїмки) на суму 26 539,26 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic проти Швеції» Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідач не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості винесення оскаржуваної податкової вимоги. Водночас, доводи позивача, зазначені у позовній заяві та інших заявах по суті справи, є обґрунтованими та підтвердженим матеріалами справи.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити повністю.

Щодо судового збору, то суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295, підп. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019р. № Ф- 4438-52 У - на суму 26 539,26 грн.

Визнати протиправним, скасувати та виключити з інтегрованої картки платника (ІКГ) неправомірно нарахований борг згідно податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року №Ф-4438-52 У в сумі 26 539, 26 грн. та визнати ОСОБА_1 такою, що не перебуває в реєстрі платників єдиного соціального внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м.Львів, вул.Стрийська 35, ЄДРПОУ 43143039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя В.М. Сакалош