Рішення № 103416641, 17.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року Справа№200/18067/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, 67, код ЄДРПОУ 08301764) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинти певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинти певні дії, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови в підготовці і наданню до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, в яких посадовий оклад і оклад за військовим званням відобразити у розмірах, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про бюджет України з 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами про бюджет україни на 1 січня 2020 року (2361,50 грн.), 1 січня 2021 року (3000 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704 від 30.08.2017, а інші основні та додаткові види грошового забезпечення і премію в установлених розмірах для проведення перерахунку і виплати основного розміру пенсії з 1 лютого 2020р. по 31 грудня 2020р., з 1 січня 2021р. по 31 грудня 2021р.;

зобов`язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області довідоки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, в яких посадовий оклад і оклад за військовим званням відобразити у розмірах, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про бюджет україни з 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами про бюджет України на 1 січня 2020 року (2361,50 грн.), 1 січня 2021 року (3000 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704 від 30.08.2017, а інші основні та додаткові види грошового забезпечення і премію в установлених розмірах для проведення перерахунку і виплати основного розміру пенсії з 1 лютого 2020р. по 31 грудня 2020р., з 1 січня 2021р. по 31 грудня 2021р., а саме:

довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 29 січня 2020 року, в якій посадовий оклад і оклад за військовим званням відобразити у розмірах, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про бюджет України з 1 січня 2020 року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами про бюджет україни на 1 січня 2020 року (2361,50 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704 від 30.08.2017, а інші основні та додаткові види грошового забезпечення і премію в установлених розмірах для проведення перерахунку і виплати основного розміру пенсії з 1 лютого 2020р. по 31 грудня 2020р.;

довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2021 року, в якій посадовий оклад і оклад за військовим званням відобразити у розмірах, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про бюджет України з 1 січня 2021 року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами про бюджет україни на 1 січня 2021 року (3000 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704 від 30.08.2017, а інші основні та додаткові види грошового забезпечення і премію в установлених розмірах для проведення перерахунку і виплати основного розміру пенсії з 1 лютого 2021р. по 31 грудня 2021р.;

довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2022 року, в якій посадовий оклад і оклад за військовим званням відобразити у розмірах, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про бюджет України з 1 січня 2022 року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами про бюджет україни на 1 січня 2022 року (3250 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704 від 30.08.2017, а інші основні та додаткові види грошового забезпечення і премію в установлених розмірах для проведення перерахунку і виплати основного розміру пенсії з 1 лютого 2022р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є військовим пенсіонером, який звільнений зі служби, і на теперішній час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

У зв`язку з визнанням протиправними та скасування п.1, п.2 та п.6 Постанови КМУ №103, а відповідно і відновленням попередньої редакції пункту 4 Постанови КМУ № 704 та п.5 і додатку 2 Порядку №45, тобто у зв`язку зі змінами в законодавстві, позивач 19.10.2021 року звернувся до відповідача з заявою, в якій просив: оформити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для перерахунку пенсії довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, 01.01.2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідач листом від 02.11.2021 року повідомив позивачу, що у нього відсутні підстави для направлення зазначеної довідки до ГУ ПФУ в Донецькій області.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови оформити з метою наступного подання до ГУ ПФУ в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 29.01.2020, 01.01.2021.

Позивач зазначив, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати розміри грошового забезпечення.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, пунктом 1 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом №2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького 1 і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови КМУ № 704.

Позивач вказав, що пунктом 4 Постанови КМУ № 704 (у редакції, чинній на момент її прийняття) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте, у лютому 2018 року пунктом 6 Постанови КМУ №103 були внесені зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704 та викладено його в новій редакції, а саме: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Оскільки, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 були скасовано пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704 та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу можуть визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Таким чином, з 29.01.2020 грошове забезпечення всіх військовослужбовців, яким воно нараховується та виплачується на підставі Постанови КМУ №704, має бути перераховане в сторону збільшення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту як мінімум на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020, а не на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Отже, у зв`язку зі скасуванням пункту 6 Постанови КМУ №103 та поновлення попередньої редакції пункту 4 Постанови КМУ №704 з 29.01.2020 відбулися зміни в законодавстві, враховуючи які уповноважені органи зобов`язані видавати нові довідки про розмір грошового забезпечення, в яких посадовий оклад та оклад за військове звання повинні визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та направляти ці довідки до територіального органу Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії.

Позивач вважає, що він має право на проведення відповідачем перерахунку розміру його грошового забезпечення та оформлення на його ім`я нових довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021, в яких посадовий оклад та оклад за військове звання мають бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та направляти ці довідки до територіального органу Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії його пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи.

31.01.2022 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на сьогоднішній день у постанові КМУ №704 відсутня умова щодо залежності при обчисленні розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року. Відповідач вказав, що з 01.03.2018 року і на цей час не відбулося підвищення грошового забезпечення в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням відповідних категорій військовослужбовців усіх силових структур, у т.ч. військовослужбовців прикордонного відомства, що є обов`язковою умовою для перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям. Таким чином, за відсутності з 01.03.2018 року і на цей час факту підвищення грошового забезпечення в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючим військовослужбовцям, відсутні підстави для перерахунку пенсій за відповідною або аналогічною посадою колишнім військовослужбовцям.

Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

01.03.2021 року Позивачу було видано довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року.

Листом від 02.11.2021 року №09/01/1846 Позивачу було повідомлено, що оскільки нарма пунку 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, якою встановлено, що після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п. 4 Постанови КМУ №704, у редакції до внесення змін Постановою КМУ №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №200/3774/20-а, від 01 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, від 14.04.2021 року у справі № 240/12309/20.

Таким чином, підстави для скалання та направлення до Головного управління ПФУ в Донецькій області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 та на 01.01.2021 відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704).

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно пункту 3 Постанови №704, виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Згідно з пунктом 4 Постанови №704 в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018 року.

На момент набрання чинності Постановою №704, п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі постанова КМУ № 103), а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".

З урахуванням викладеного, згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.

Пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМУ № 103.

Отже, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 п. 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції.

Однак, суд наголошує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1744-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Суд зазначає, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та п.4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до п. п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (N 23759/03 та N 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини "Серков проти України" (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, суд не вбачає правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Судом також враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме: п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно яких: " 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". За змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №200/3774/20-а, від 01 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, від 14.04.2021 року у справі № 240/12309/20.

Відтак, з огляду на встановлене пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ положення про незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій Відповідача щодо відмови в підготовці і наданню до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оновлених довідкок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач довів суду правомірність своєї бездіяльності, що оскаржується позивачем, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 291, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, 67, код ЄДРПОУ 08301764) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинти певні дії, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Череповський