Рішення № 103416274, 17.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року Справа № 160/19741/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), у якій просить (з урахуванням поданих уточнень):

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350007619 від 09.06.2021 року, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди: 31.01.1991 року - 30.08.1991 року; 18.05.1992 року - 03.12.1994 року; 03.12.1994 року - 03.06.1997 року; 03.06.1997 року - 16.03.1998 року; 26.05.1998 року - 31.12.1998 року на посадах гірника підземного, прохідника підземного, гірничого майстра підземного відповідно до відомостей трудової книжки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 період з 01.04.2021 року по 28.06.2021 року включно на посаді прохідника підземного 5 розряду;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до статей 114, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV з 29.06.2021 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 02.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням відповідача від 09.06.2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що його трудовий стаж підтверджено основним документом трудовою книжкою. Вважає, що надання уточнюючих довідок необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Позивачем зазначено, що пільговий стаж позивача загалом з періодами до 1999 року становить 15 років 3 місяці 28 днів, що є достатнім для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/19741/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

11.11.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1) надало відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що заяву позивача про призначення пенсії розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Відповідачем-1 зазначено, що записи трудової книжки позивача не містять відомостей про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків та їх номери, куди включається період роботи та інші відомості, що визначають пільговий характер роботи. Для підтвердження пільгового стажу роботи, позивачем не надано уточнюючих довідок про пільговий характер роботи. З огляду на вищезазначене, на думку відповідача-1, відсутні підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу за списком №1.

24.11.2021 року на офіційну електронну адресу суду та 29.11.2021 року засобами пошитого зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача та зміну позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року клопотання ОСОБА_1 про залучення співвідповідача та зміну позовних вимог у справі №160/19741/21 задоволено. Прийнято до розгляду клопотання ОСОБА_1 про зміну позовних вимог у справі №160/19741/21. Залучено до участі у справі №160/19741/21 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-2).

11.01.2022 року відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що позивачем підтверджено необхідними документами лише 7 років 5 місяців 22 дні пільгового стажу, що підтверджується розрахунком страхового та пільгового стажу, то зі зниженням пенсійного віку на 7 років позивач матиме право на пенсійну виплату 29.06.2024 року. На думку відповідача-2 позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення є безпідставними.

Згідно з ч.ч.5, 8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , є внутрішньо переміщеною особою згідно з довідкою від 30.01.2017 року №6247.

Позивач 02.06.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

09.06.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №046350007619 про відмову в призначенні пенсії (за списком №1). В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем-2 зазначено, що страховий стаж позивача складає 18 років 2 дні, пільговий стаж складає 7 років 5 місяців 22 дні. Для зарахування періодів: 31.01.1990 року - 30.08.1991 року; 18.05.1992 року - 16.03.1998 року; 26.05.1998 року - 31.12.1998 року до пільгового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Зазначено, що позивач матиме право на пенсійну виплату 29.06.2024 року.

Не погоджуючись з відмовою відповідача-2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З трудової книжки серії НОМЕР_3 , судом встановлено, що позивач, у періоди не зараховані відповідачем-2, працював:

- з 31.01.1991 року по 30.08.1991 року - гірник підземний другого розряду з повним робочим днем у шахті (Шахтоуправління «Зуєвське» ПО «Жовтеньвугілля»).

Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідач-2 зазначив період 31.01.1990 року -30.08.1991 року. Вірною є дата роботи позивача саме з 31.01.1991 року;

- з 18.05.1992 року по 03.12.1994 року - гірником підземним другого розряду з повним робочим днем у шахті (Шахтоуправління «Зуєвське» ПО «Жовтеньвугілля»);

- з 03.12.1994 року по 03.06.1997 року - прохідником підземним з повним робочим днем у шахті (Шахтоуправління «Зуєвське» ПО «Жовтеньвугілля»);

- з 03.06.1997 року по 16.03.1998 року - гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті (ДВАТ «Шахта Зуєвська» ДП ДХК «Жовтеньвугілля»);

- з 26.05.1998 року по 31.12.1998 року - гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті (ДВАТ «Шахта Зуєвська» ДП ДХК «Жовтеньвугілля»).

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. №383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються «Список №1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах» і «Список №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 №1173.

Відповідно до пункту 1 розділу І «Гірничі роботи» Списку №1 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, до професій і посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах належать: підземні роботи: всі робочі, інженерно-технічні робітники і службові, які зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобування вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних та нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівельних шахтах, рудників та інших підземних будівель, а також усі працівники, які зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робочих та службовців.

Згідно зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим Кабінетом Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, до професій і посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах належать - 10100000 І. Гірничі роботи - код 10100000: видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд:

- 10101000 1. Підземні роботи у шахтах, рудниках та на копальнях з видобування корисних копалин; у геологорозвідуванні; на дренажних шахтах; на будівництві шахт, рудників, копальнях: 1010100а а) усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах; 1010100д-23187 Майстер, майстер гірничий;

- 10103000 2. Підземні роботи з будівництва, реконструкції, технічного переоснащення і капітального ремонту: гірничих вироблення, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших будівель: 1010300-17491 Прохідники.

Відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого ПКМУ від 16.01.2003 року №36, до професій і посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах належать: розділ І. Гірничі роботи (Видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд) пункт 1 (підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень), у тому числі:

Позиція 1.1 г) працівники, зайняті на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді): гірники на геологічних роботах; гірники на маркшейдерських роботах;

Позиція 1.1 д) керівники та фахівці управлінь, партій, контор та інших підприємств і організацій та їх філій, зайняті на підземних роботах 50 відсотків і більше робочого часу на рік (в обліковому періоді): майстри гірничі.

Пункт 2 (Підземні роботи на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд), позиція 1.2 а) робітники: прохідники.

Отже, враховуючи вказане, записи у трудовій книжці підтверджують роботу позивача повний робочий день на роботах за Списком №1 у періоди роботи з 31.01.1991 року по 30.08.1991 року; 18.05.1992 року по 16.03.1998 року; 26.05.1998 року по 31.12.1998 року.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками деталізоване у Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №336/6112/16-а та від 31.10.2019 року у справі №688/4170/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідна правова позиція, також, викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2021 року у справі №593/1278/16-а.

При цьому, суд звертає увагу, що Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 року №773 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 року за №1304/35587, внесено зміни до форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі Порядок).

Відповідно до розділу II Порядку податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.

Податковий розрахунок за II квартал 2021 року подається у період з 01 липня по 09 серпня 2021 року.

Отже, на момент розгляду питання про призначення пенсії за віком, відомості про страховий стаж позивача за квітень, травень та червень 2021 року були відсутні, тому розрахунок стажу проведено по 31.03.2021 року.

Таким чином, суд робить висновок, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання органу призначення зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди: 31.01.1991 року - 30.08.1991 року; 18.05.1992 року - 03.12.1994 року; 03.12.1994 року - 03.06.1997 року; 03.06.1997 року - 16.03.1998 року; 26.05.1998 року - 31.12.1998 року на посадах гірника підземного, прохідника підземного, гірничого майстра підземного відповідно до відомостей трудової книжки.

Проте, суд зазначає, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов`язати належний орган Пенсійного фонду України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 02.06.2021 року.

Щодо підстав розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз.13 п.4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п.4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п.4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 02.06.2021 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке визначене за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як визначеного суб`єкта призначення.

Отже, за наслідками розгляду справи, судом встановлено, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 18.10.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 605,33 грн.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору про надання юридичних послуг №1 від 27.09.2021 року;

- копію додаткової угоди №1 від 28.09.2021 року;

- копію акту надання послуг №1 від 16.10.2021 року;

- копію ордеру серії ЧК №108052 від 16.10.2021 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001013 від 16.10.2018 року.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Суду не надано платіжного документу на перерахування суми коштів за надання правничої допомоги.

Той факт, що строк оплати за договором про надання правової допомоги не настав, не свідчить про понесення позивачем витрат на правову допомогу станом на день розгляду справи судом, що виключає можливість відшкодування таких витрат.

Суду не надано жодного документу, який має посилання на адміністративну справу, в межах якої повинні бути сплачені кошти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 22 квітня 2019 року по справі №806/2143/18 (адміністративне провадження №К/9901/4571/19).

Судом встановлено, що у матеріалах адміністративної справи відсутня квитанція, яка б достовірно підтверджувала саме факт понесених позивачем витрат на правничу допомогу, що є підставою для відмови у стягненні з відповідачів на користь позивача суми витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 року №36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року по справі №806/2143/18 (адміністративне провадження №К/9901/4571/19).

Оскільки документу, який би підтверджував сплату адвокату коштів позивачем суду не надано, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350007619 від 09.06.2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди: 31.01.1991 року - 30.08.1991 року; 18.05.1992 року - 03.12.1994 року; 03.12.1994 року - 03.06.1997 року; 03.06.1997 року - 16.03.1998 року; 26.05.1998 року - 31.12.1998 року на посадах гірника підземного, прохідника підземного, гірничого майстра підземного відповідно до відомостей трудової книжки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану 02.06.2021 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих цим судовим рішенням періодів роботи ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати з оплати судового збору у сумі 605 грн. 33 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський