Вирок № 103411701, 18.02.2022, Приморський районний суд м. Одеси

18.02.2022

Справа № 522/1002/22

Провадження № 1-кп/522/162/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Циб І.В.,

за участі секретаря судового засідання Маланчової В.С.,

здійснивши судовий розгляд у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106, на підставі обвинувального акту, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022164500000020 від 04.01.2022 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеса, українки, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не працевлаштованої, не заміжня, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Атаманенко І.В.,

захисника обвинуваченої адвоката Чекаленка В.Л.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2021 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 знаходилась в приміщенні магазину «Sinsay», Торгово-розважального центру «Гагарін Плаза», який належить Дочірньому підприємству «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП», та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 5/2.

Маючи намір на вчинення крадіжки чужого майна та переслідуючи ціль незаконного збагачення, впевнившись, що її дії залишаються непомітними для оточуючих, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, ОСОБА_1 взяла з полиць магазину светр чоловічий темно-зеленого кольору, артикул 4746f-72x-xl, вартістю 215 грн. 83 коп., светр чоловічий синього кольору, артикул 0068j-59m-l, вартістю 215 грн. 83 коп., піжаму дитячу чорного кольору з малюнками, артикул 0358f-99x-116, вартістю 215 грн. 83 коп., шарф жіночий бежевого кольору, артикул 8667а-03x-one, вартістю 132 грн. 50 коп., та пішла із зазначеним одягом в примірочну кабінку магазину.

Надалі, ОСОБА_1 , продовжуючи свій намір, направлений на вчинення крадіжки чужого майна, перебуваючи у примірочній кабінці, поклала весь перелічений вище одяг до полімерного пакету червоного кольору, який мала при собі.

Надалі, ОСОБА_1 , не розрахувавшись за вищевказаний товар на касі магазину, пройшла повз лінію контролю та намагалась покинути місце вчинення кримінального проступку, тим самим таємно викрасти майно магазину і спричинити ДП «ЛПП України» АТ «ЛПП» матеріальну шкоду на загальну суму 779 грн. 99 коп., однак довести свій злочинний намір до кінця не змогла по не залежним від її волі обставинам, так як була зупинена співробітником магазину при виході з нього.

Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винною ОСОБА_1 , у вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини кримінального провадження, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, визнала в повному обсязі та підтвердила обставини справи, які описані у обвинувальному акті та пояснила суду наступне. Вказала, що дійсно 29.12.2021 року близько 17:00 години, зайшла до торгівельного центру «Гагарін плаза», в магазин «Sinsay», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 5/2, підійшла до полиць з одягом, взяла два чоловічих светра, дитячу піжаму та жіночий шарф. Після чого вона направилась до роздягальні, де вказані речі сховала у пакет, та направилась до виходу, однак на виході була затримана співробітниками магазину.

У вчиненому щиро кається, просила вибачення, вказала, що зробила відповідні висновки та завіряла суд більше не порушувати закон. Вказала, що не розуміла як вона так вчинила, на той час в неї була депресія.

Просила суд суворо її не карати, врахувати її щире каяття у вчиненому кримінальному проступку та призначити їй покарання не пов`язане із штрафом чи обмеженням волі, оскільки в неї немає коштів на оплату штрафу та вона має на утриманні малолітню дитину.

Захисник просив суд суворо не карати підзахисну та призначити їй покарання у виді громадських робіт, оскільки штраф буде для неї непомірним покаранням.

Прокурор просила призначити обвинуваченій покарання у виді 80 годин громадських робіт.

Представник потерпілої особи в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, в поданій до суду заяві зазначила, що матеріальна шкода завдана ДП «ЛПП України» АТ «ЛПП» ОСОБА_1 відшкодована в повному обсязі шляхом повернення майна, претензій матеріального характеру до обвинуваченої не має та просила розглядати справу без її участі.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 містять склад кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку, особу винної, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд враховує її особу, яка є громадянкою України, не заміжня, зареєстрована та мешкає в м. Одесі, офіційно не працевлаштована, у лікаря на наркологічному та психіатричному обліку не значиться, раніше не судима, має на утрманні малолітню дитину та те, що вона обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.

Заподіяна проступком майнова шкода усунута шляхом повернення потерпілій стороні викраденого майна та до обвинуваченої претензій будь-якого характеру, в тому числі матеріального, не мають.

Як обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_1 суд враховує те, що вона щиро розкаялась у вчиненні кримінального проступку.

Обставини, які обтяжують покарання не встановлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

За вчинення проступку, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

Найбільш м`яким покаранням, яке передбачено за вчинений ОСОБА_1 проступок, є штраф.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Таким чином, з урахуванням майнового стану обвинуваченої суд доходить висновку, що покарання у виді штрафу в даному конкретному випадку буде надмірним тягарем для обвинуваченої та не відповідатиме меті покарання, оскільки вона офіційно непрацевлаштована та має на утриманні малолітню дитину.

Згідно положень ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.

Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для призначення їй покарання у виді виправних робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 КК України арешт не застосовується до жінок, які мають дітей віком до семи років.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Враховуючи наведене покарання у виді арешту та обмеження волі не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 56 КК України, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Враховуючи обставини кримінального проступку, особу обвинуваченої, яка офіційно не працевлаштована, має на утриманні малолітнього сина, наявність пом`якшуючої покарання обставини, а саме щирого каяття, відсутність претензій будь-якого характеру з боку потерпілої особи, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, яке суд вважає достатнім для попередження нових злочинів, а саме у виді громадських робіт.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертиз відсутні та цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 15, 50, 56, 65, 185 КК України, ст. 100, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт.

Речові докази по справі:

- светр чоловічий темно-зеленого кольору, артикул 4746f-72x-xl; светр чоловічий синього кольору, артикул 0068j-59m-l; піжаму дитячу чорного кольору з малюнками, артикул 0358f-99x-116; шарф жіночий бежевого кольору, артикул 8667а-03x-one, які належать ДП «ЛПП України» АТ «ЛПП» (код ЄДРПОУ 32435513), та були передані на зберігання ОСОБА_2 , вважати повернутими їх власнику;

- DVD-R диск із 4 відеофайлами, серійний номер СМDR47G-CFMWM03-0959G128, з камер внутрішнього відеоспостереження магазину «Sinsay» ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 5/2, який було видано, від 05.01.2022 року зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси І.В. Циб