Ухвала суду № 103403300, 16.02.2022, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/7069/20

Провадження № 4-с/210/8/22

У Х В А Л А

іменем України

"16" лютого 2022 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Чайкіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Перог Р.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали скарги адвоката Новак Артура Михайловича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправною і зобов`язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст скарги та її обґрунтування

Адвокат Новак Артура Михайловича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся зі скаргою на бездіяльність Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

В обгрунтування скарги зазначив, що 08.12.2021 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видано виконавчий лист по справі № 210/7069/20 про стягнення з ТОВ «Росвен інвест Україна», ЄДРПОУ: 37616221 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 23 000 гривень в якості витрат на професійну правничу допомогу.

14.12.2021 року ним було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження з необхідними додатками до Солом`янського РВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), в тому числі оригіналом виконавчого листа.

Згідно роздруківки з веб-сайту Укрпошти вказаний орган державної виконавчої служби отримав лист 21.12.2021 року. Однак виконавче провадження по вказаній заяві не відкрито.

Зазначив, що заходи досудового врегулювання спору здійснювались, однак позитивного результату не принесли.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, скаржник звертається до суду з даною скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби і зобов`язання винести постанову про відкриття виконавчого провадження, а також стягнути витрати на правову допомогу.

Позиція учасників справи

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату та місце розгляду повідомлені належним чином.

Від представника скаржника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі скаржника та його представника, без фіксування судового процессу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на заявлених вимогах наполягає та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Державний виконавець Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до судового засідання не з`явився, про дату та місце розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення про виклик до суду.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2статті 450 ЦПК Українипередбачено, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується. Їх неявка, у разі належного повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, суд інформував учасників справи шляхом направлення повідомлень про місце, дату і час розгляду справи, а також шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті суду.

Щодо дотримання строків звернення до суду

Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник фактично дізнався про те, що виконавче провадження не відкрито 22 грудня 2021 року.

Скаргу адвокат Новак Артур Михайлович направив засобами поштового зв"язку у встановлений статтею 449 ЦПК строк та остання зареєстровано в канцелярії суду 18 січня 2022 року.

Обставини, встановлені судом під час розгляду скарги

Як встановлено судом, представник позивача адвокат Новак А. М. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви зазначив, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України ним при подачі уточненої позовної заяви було заявлено, що вартість витрат на правову допомогу буде визначено після винесення рішення суду на протязі 5-ти днів, про що буде подана заява про винесення додаткового рішення. Оскільки 24.05.2021 р. Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було прийнято рішення у цій справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважає за необхідне подати докази для вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу. Вартість послуг на правову допомогу складає у розмірі 23 000 грн., які позивач сплатив у повному обсязі ( а.с. 130-141 справи №210/7069/20).

28 жовтня 2021 року ухвалено додаткове рішення у цивільній справі № 210/7069/20, за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», ІНН 37616221 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати на професійну правову допомогу в розмірі 23 000 (двадцять три тисячі) гривень (а.с.182-183 справи №210/7069/20).

Адвокат Новак Артура Михайловича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження та прийняти до виконання виконавчий лист №210/7069/20, видний 08.12.2021 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.189 справи №210/7069/20).

Згідно роздруківкиз веб-сайтуУкрпошти вказанийСолом`янський відділДержавної виконавчоїслужби умісті КиєвіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)отримав заявупро відкриттявиконавчого провадження21.12.2021року (а.с.191-194справи №210/7069/20).

Нормативне обгрунтування та висновки суду за наслідками розгляду скарги

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» саме виконавець визначає обсяг дій, які слід вчинити для виконання судового рішення.

За правилом ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 18 вказаного Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.ч.1,2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізаувати його в установленому законодавством порядку.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження, серед іншого, мають право заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження в порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» доводяться виконавцем до відома сторін (зокрема підприємств), надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, у формі електронних документів, каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

При цьому, документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку лише на підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції").

Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов`язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, необхідно розглядати як невід`ємну частину "судового розгляду" для цілей статті 6 Конвенції. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Савіцький проти України, Кайсина та інші проти України заява № 46144/99, Іммобільяре Саффі проти Італії заява № 22774/93, Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії, Гіззатова проти Росії та ін.

У своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 06 жовтня 2011 року міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", рішення від 15 жовтня 2009 року, пункт 53 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року №18966/02).

Крім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в пункті 66 рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії», заява №22774/93, зазначено, що ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому і безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеномузакономпорядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Письмові матеріали не містять доказів які би підтверджували факт відкриття виконавчого провадження та вжиття першочергових заходів для його виконання.

Частиною першою ст.77, ч. 1 ст.81 ЦПК Українивстановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положеннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Відповідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07.02.2016 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем порушено права стягувача (скаржника), оскільки не вжито заходів щодо своєчасного відкриття виконавчого провадження у встановлені законом строки.

Орган ДВС був сповіщений належним чином про перебування в провадженні суду скарги, крім того, до скарги надано докази направлення її на адресу ДВС, однак суду не наведено належного обґрунтування неможливості виконати виконавчий лист по справі № 210/7069/20, а так само й доказів відкриття виконавчого провадження, чи відмови у відкритті виконавчого провадження, або наявності причин, які унеможливлювали здійснення вказаних дій, а тому наявна неправомірна бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до ч. 2ст. 451 ЦПК України,у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Окрім цього, відповідно до ст.453ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Що стосується розподілу судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною (постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі 755/9215/15-ц).

Як вбачається із матеріалів справи спільно із позовною заявою до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 03/07/21 від 03.07.2021 року, укладений між адвокатом Новак Артуром Михайловичем та ОСОБА_1 .

Факт надання правничої допомоги та перелік видів правничої допомоги, яка була надана адвокатом скаржнику ОСОБА_1 підтверджено актом виконаних робіт. В якості доказів оплати надано квитанцію №1 про проведення оплати від 30 грудня 2021 року на загальну суму 4000 грн. Умови оплати відповідають положенням договору про надання правової допомоги № 03/07/21 від 03.07.2021 року.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню із Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь скаржника ОСОБА_1 а саме в розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень), що відповідає обсягу наданих адвокатами послуг згідно з представленого акту виконаних робіт.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.5,31,25,47,49,52 Закону України «Про виконавче провадження»ст. ст.12,13,210,447-450,451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу адвоката Новак Артура Михайловича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправною і зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Солом`янеького відділу Державної виконавчої служби у місті києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою в інтересах ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду по справі № 210/7069/20 про стягнення з ТОВ «Росвен інвест Україна» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 гривень.

Зобов`язати Солом`янський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві 1 Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), (ЄДРПОУ: 35008087, адреса; 03186, м. Київ, пр. Повітрофлотський 76-А), винести постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою в інтересах ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду по справі № 210/7069/20 про стягнення з ТОВ «Росвен інвест Україна» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 гривень.

Стягнути з Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ: 35008087, адреса; 03186, м. Київ, пр, Повітрофлотський 76-А) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судові витрати в розмірі 4000 гривень.

На ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо ухвала не буде скасована, вона набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Чайкіна