Ухвала суду № 103395220, 18.02.2022, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 592/11918/13-к

Провадження № 1-о/591/1/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Сибільова О.В., суддів Шелєхової Г.В., Сидоренко А.П., за участю секретаря Бабич Ю.О., прокурора Іваненко С.О., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника потерпілих Фомінова Р.М., захисника Ковальової О.М., заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 лютого 2014 року за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд наведеного судового рішення за нововиявленими обставинами, яку він та його захисник підтримали та мотивували тим, що 11 лютого 2014 року вироком зазначеного суду заявника було засуджено за вчинення злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі. Оскільки суду під час ухвалення вироку не було відомо про суттєві обставини стосовно його особи, в тому числі характеризуючі дані, не досліджені докази стосовно цього питання, як і неправильно оцінені інші зібрані по справі докази та обставини справи (зокрема, його характеризуючі дані та його емоційний стан), вважаючи такі обставини нововиявленими, на підставі ст. 459 КПК України, просили скасувати вирок суду від 11 лютого 2014 року та ухвалити новий вирок.

Прокурор, потерпілі та їх представник заперечили проти задоволення заяви, мотивуючи це відсутністю в вимогах заявника будь-яких нововиявлених обставин.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши надані матеріали, приходить наступних висновків.

Встановлено, що 11 лютого 2014 року вироком Ковпаківського районного суду м. Суми було засуджено ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

Вирок суду набрав законної сили та був залишений без змін апеляційним судом (в касаційній інстанції вирок не переглядався, а заяви засудженого про це залишались без руху та повертались йому).

Заява засудженого на його думку фактично зумовлюється неповнотою дослідження даних стосовно його особи, невірною оцінкою зібраних та досліджених судовими інстанціями доказами, а також, внаслідок зазначених обставин, невірного призначення засудженому надто суворого покарання, а також неналежним наданням йому правової допомоги. Вказані обставини, на думку сторони захисту, є нововиявленими.

Проте, як вбачається з матеріалів наведеної справи, по якій ОСОБА_3 засуджено до довічного позбавлення волі, судових рішень (першої та апеляційної інстанцій) та досліджених доказів (характеризуючих даних, висновку судово-психіатричної експертизи), під час розгляду справи були досліджені всі докази подані сторонами, в тому числі висновок судово-психіатричної експертизи та характеризуючі дані на особу засудженого, які судовими інстанціями визнані належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення та для призначення ОСОБА_3 саме довічного позбавлення волі (а переконливих причин для перешкод у сторони захисту на подання додаткових доказів під час розгляду вказаної справи суду наведено не було, як і не зазначено про наявність у заявника перешкод для повідомлення суду першої чи апеляційної інстанцій про наведені обставини або обмеження в праві вибору захисника (чи стосовно його заміни), як і підтвердив ОСОБА_3 , що в діях захисника за його скаргою не знайдено підстав для притягнення до відповідальності).

Заява ж ОСОБА_3 не містить жодних обставин з вичерпного переліку підстав, наведених в ст. 459 КПК УКрхаїни, які можливо було б вважати нововиявленими та які могли б суттєво вплинути на прийняте судом рішення.

Заявник фактично наводить інформацію в якій намагається поставити під сумнів його винуватість в обсязі обвинувачення, досліджені докази в справі, зокрема, висновок судово-психіатричної експертизи та характеризуючі його особу відомості, які вже досліджені всіма судовими інстанціями та визнані достатніми, тобто в такий спосіб намагається переоцінити зібрані в справі докази та поставити в непередбачений законом спосіб винесений відносно нього вирок та призначене покарання, що не може вважатись судом таким, що зумовлює перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Іншими словами, наведені стороною захисту обставини фактично стосуються повноти судових розглядів, оцінки достатності, належності та допустимості доказів в справі, що не вирішується в порядку ст. 459 КПК України, а є виключною компетенцією суду який вирішує справу по суті або апеляційної та касаційної інстанції, якими переглядається рішення цих судів, тобто він наводить нові докази (про які ОСОБА_3 повинно було бути відомо на попередніх стадіях розгляду) та версії подій, що були предметом розгляду та оцінка яким вже надана.

Рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(II)/2021 не може бути підставою для задоволення заяви ОСОБА_3 , оскільки воно не стосується неможливості призначення довічного позбавлення волі за вчинене ним діяння, а стосується лише неконституційності окремих положень ст.ст. 81, 82 КК України, стосовно звільнення або заміни покарання.

Тому, наведені заявником обставини, що на його думку є нововиявленими, на думку суду не є такими, оскільки по-перше, в межах розгляду справи судом були досліджені всі докази подані сторонами, які визнані достатніми та наведені в судових рішеннях, а по-друге, на думку суду всі твердження сторони захисту з приводу нововиявлених обставин є фактичною незгодою з ухваленими відносно нього судовими рішенням в справі за його обвинуваченням, які набрали законної сили і які в такий спосіб заявник намагається безпідставно скасувати.

Відтак, на думку суду заявником та його захисником не наведено обставин в контексті ст. 459 КПК України, які самі по собі або в сукупності з раніше дослідженими обставинами доводили б неправильність зазначеного вироку, а всі його твердження зводяться до переоцінки доказів в справі та поставленні під сумнів прийнятих судом рішень в позапроцесуальний спосіб, а тому заява задоволенню не підлягає.

Підстав для допиту свідків, запропонованих стороною захисту суд не вбачає, оскільки з наведених в заявах питань, з яких пропонується допитати цих свідків (як вже зазначено вище) вже було проведено в справі відповідне експертне дослідження, а зазначені заявником особи не є фахівцями в галузі психології чи психіатрії, тим більше, що суд не був переконаний в неможливості допиту цих свідків раніше під час розгляду справи, оскільки про існування цих осіб було відомо заявнику, як і про можливість здобуття та надання характеризуючих даних про його особу.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд виходить і з того, що в аналогічний спосіб ОСОБА_3 вже намагався поставити під сумнів ухвалений вирок відносно нього, але 11 вересня 2014 року заява була повернута заявнику, внаслідок відсутності в ній обставин, які можливо вважати нововиявленими (07 жовтня 2014 року наведене судове рішення залишено без змін апеляційною інстанцією), а крім цього в зазначеній заяві від 03 вересня 2014 року він не наводив вказаних обставин, що є предметом розгляду цієї заяви, що свідчить про штучне створення засудженим обставин, які він вважає нововиявленими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 459-467 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Залишити заяву ОСОБА_3 , про перегляд вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 лютого 2014 року за нововиявленими обставинами, без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня отримання її копії шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Судді