Рішення № 103394860, 17.02.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/5044/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), в якому просить визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень (далі - ППР) Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 25.01.2017р. за №№0001561305, 0001571305, 0001581305 всього на суму 499 199,09 грн.

Ухвалою суду від 09.09.2021р. позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.

В ухвалі суддя з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.11.2020р. (справа №500/2486/19), зазначив, що податкові повідомлення-рішення можуть бути оскаржені до суду у шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав (ч. 2 ст. 122 КАС України ). Водночас позивачка, згідно доводів позовної заяви, 07.04.2021 року вона отримала копії спірних податкових повідомлень-рішень, датованих 25.01.2017р, при цьому звернулась до суду у вересні 2021р. Відтак, з огляду на вказане, а також зважаючи на те, що за матеріалами справи не вбачалось за можливе виявити дату отримання позивачкою копій спірних податкових повідомлень-рішень, тобто дата виявлення позивачкою порушення її прав суду невідома, вказана обставина позбавила суд можливості перевірити дотримання позивачкою строків звернення до суду із даним позовом, які встановлено законодавством для судового оскарження рішень територіальних органів ДПС. За наведених обставин, позивачці запропоновано надати до суду інформацію, яка свідчитиме про дату ознайомлення останньої зі змістом оскаржуваних рішень, та докази на підтвердження своїх доводів або заяву про поновлення пропущеного строку із вказанням підстав такого пропуску, які також мають підтверджуватися відповідними доказами.

Окрім того, вказано на те, що позовна заява містить вимоги майнового характеру, за які позивачці необхідно було сплатити судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 4991,99 (1% від ціни позову - 499 199,09 грн.). Проте, позивачкою не сплачено судовий збір у згаданому розмірі.

28.09.2021р. канцелярією суду зареєстровано заяву позивачки про усунення вимог ухвали суду від 09.09.2021р.

До заяви додано докази отримання позивачкою спірних ППР саме 07.04.2021р., як це вказано у позовній заяві (скріншот результатів відслідкування поштового відправлення зі штрих-кодом №7300311101438 на офіційному сайті Укрпошти), що свідчить про своєчасне звернення до суду із даним позовом (у межах строку, встановленого приписами ч. 2 ст. 122 КАС України).

Щодо сплати судового збору.

У поданій заяві позивачка просить відстрочити їй сплату судового збору або звільнити від відповідної сплати з огляду на скрутне матеріальне становище, спричинене витратами, які позивачка понесла в процесі лікування онкологічного захворювання (діагноз підтверджується відомостями копій медичної картки амбулаторного хворого №2461/21, виписаного епікризу від 25.12.2020р., епікризів з січня по серпень 2021р.). При цьому, до заяви додано копію відомостей з ДРФОПП від 21.09.2021р., якими підтверджується відсутність інформації про доходи позивачки з січня 2018р. по червень 2021р.

Суд зауважує на тому, що згідно приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відтак, враховуючи наведені позивачкою обставини, які підтверджується наданими до суду доказами, суд вважав за доцільне звільнити позивачку від сплати судового збору за звернення до суду із позовом до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування спірних ППР.

Ухвалою суду від 05.10.2021р. у справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання, з урахуванням його відкладення, на 07.12.2021р.

Ухвалою суду від 07.12.2021 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Призначено підготовче засідання на 29.12.2021 року.

Ухвалою суду від 29.12.2021 року відкладено підготовче засідання на 13.01.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 12.09.2016 року по 13.09.2016 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитом за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року» №698/21-03-13-05/2707220200 від 13.09.2016 року. При проведенні перевірки податковим органом порушено процедуру її проведення, оскільки наказ на проведення перевірки та повідомлення про її проведення на момент складання акту перевірки не було вручено позивачці. Наказ про проведення перевірки та повідомлення про її проведення вручено позивачці 27.09.2016 року. В матеріалах перевірки не міститься відповіді ПАТ «Фідобанк» на запит контролюючого органу №2476/9/21-03-17-01-22 від 18.02.2016 року, а тому невідомо які суми списані банком податковий орган вважає додатковим благом основна сума кредиту, пеня або штраф. В свою чергу банк не повідомив позивачку про анулювання (прощення) боргу по кредиту, чим порушив приписи п. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. З наведеного позивака робить висновок про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

21.10.2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Згідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про джерела доходу та суми отриманих доходів з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у 1-му кварталі 2015 року отримала дохід від ПАТ «Фідобанк» (код ЄДРПОУ 14351016) у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) у сумі 1 890 843,16 грн. (з яких не нараховано (не утримано) та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб). На адресу позивача надіслано запит про надання документальних підтверджень та пояснень про необхідність для надання пояснень щодо вірного визначення суми загального річного доходу та з метою декларування отриманих доходів за 2015 рік, який надісланий платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його податкову адресу, повернений з відміткою про причини не вручення: «За закінченням терміну зберігання». На зазначений запит позивачем відповідь до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не надано. Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі направлено запит від 18.02.2016 №2476/9/21-03-17-05-20 до ПАТ «Фідобанк» щодо підтвердження інформації щодо нарахованого та виплаченого доходу за ознакою «126» у вигляді анулювання кредитної заборгованості (основної суми боргу) ОСОБА_1 . Згідно інформації наданої ПАТ «Фідобанк» (Код ЄДРПОУ 14351016) банк дотримується вимог абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Відповідно до листа Національного банку України від 22.05.2018 № 60-0006/28124 щодо розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку (далі - форма № 1ДФ) відображаються суми боргу, прощеного (анульованого) банком за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строків позовної давності, з ознаками: 126 - у частині оподатковуваного доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту), у разі якщо його розмір перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку - рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу; 127 у частині, що не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу, а саме: основна сума боргу (кредиту), яка не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року, та/або сума процентів, комісій, штрафних санкцій/пені (підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Кодексу); сума у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, не погашеним до 1 січня 2014 року, визначена за офіційним курсом НБУ. Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача проінформовано письмовим повідомленням від 25.08.2016 №597/21-03-13-05 разом з наказом контролюючого органу від 25.08.2016 №676 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, які направлені платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його податкову адресу. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, 27.09.2016 лист повернуто за закінченням строку зберігання. Відповідач вважає, що контролюючим органом дотримано норми процесуального законодавства з проведення перевірки, повідомлення платника податків та подальшого надіслання прийнятих рішень на податкову адресу позивача. Порушення викладені в акті перевірки знайшли своє підтвердження, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

03.11.2021 року позивач подала до суду відповідь на відзив, а 13.01.2022 року надала додаткові пояснення в яких зазначила, що відповідач не спростував доводів позовної заяви.

З огляду на неявку до суду учасників справи, підготовче засідання відкладено на 03.02.2022р., у подальшому на 15.02.2022р.

Сторонами подано заяви, в яких просять здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадженні.

Відтак, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 181, ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд закриває підготовче провадження та вирішуватиме справу у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

На підставі наказу Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області «Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» №676 від 25.08.2016 року та повідомлення №597/21-03-13-05 від 25.08.2016 року посадові особи податкового органу розпочали проведення документальної позапланової перевірки позивачки.

Наказ про проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки направлені на адресу позивача 25.08.2016 року.

В період з 12.09.2016 року по 13.09.2016 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитом за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року» №698/21-03-13-05/2707220200 від 13.09.2016 року.

Висновком акту перевірки є порушення:

1) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, платником податку у 2015 році не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 1 890 843,16 гри., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 370 860,62 грн.;

2) підпункту 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, що призвело до не нарахування та несплати військового збору у сумі 28 362,65 грн.

3) пункту 49.1, пункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України - неподання до Херсонської ОДПІ податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2015р.

На підставі висновків акту перевірки податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення від 25.01.2017 року:

- №0001561305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 370860,62 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 92715,16 грн.

- №0001571305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 28362,65 грн. за основним платежем, штрафна санкція - 7090,66 грн.

- №0001581305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень є висновок податкового органу, що позивачем не відображено в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік отримання додаткового бідага у вигляді суми анульованого (прощеного) боргу, у сумі 1890843,16 грн.

Згідно даних наданих до органу ДФС за 2015 рік фізичній особі ОСОБА_1 нараховано дохід від ПАТ «Фідобанк» (ЄДРПОУ 14351016) у вигляді анулювання (прощення) заборгованості (ознака доходу 126) у сумі 1890843,16 грн., (з яких не нараховано (не утримано) та не перераховано до бюджету податку на доходи з фізичних осіб).

Згідно інформації наданої ПАТ «Фідобанк» (ЄДРПОУ 14351016) банк дотримується вимог абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Відповідно до п. ,д 164.2.17 пункту 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, на ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_1 ) як на боржника покладено обов`язок щодо самостійного декларування отриманого доходу шляхом подання річної декларації зі сплатою відповідного податкового зобов`язання.

Станом на 12.09.2016 року сума доходу отриманого як додаткове благо у розмірі 1890843,16 грн. платником податку не відображена у рядку 01.07 декларації та у рядку 01 декларації про майновий стан і доходи.

Висновок податкового органу сформовано на підставі відповіді ПАТ «Фідобанк», яка в матеріалах справи відсутня та відповідачем до суду не надавалась.

Позивачка не погодилась зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями та звернулась до суду з даним позовом.

Спірними питаннями в даній справі є:

1)чи виник у ОСОБА_1 обов`язок самостійно подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік?

2)чи дотримано податковим органом процедуру проведення перевірки?

3)чи підтверджено належними доказами викладені в акті перевірки порушення?

При цьому суд наголошує, що негативний висновок щодо кожного попереднього питання виключає необхідність в подальшу дослідженні наступних питань.

Тобто, у разі, якщо позивач не мала обов`язку самостійно подавати до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, то у суду відсутня необхідність дослідження решти питань.

При дослідженні питання чи виник у ОСОБА_1 обов`язок із самостійного декларування сум анульованого (прощеного) кредиту за 2015 рік суд ураховує наступне.

Порядок справляння податку на доходи фізичних осіб врегульованийРозділом ІV ПК України.

Відповідно до пп.162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК Україниплатником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно із пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК Україниоб`єктом оподаткування резидента є:загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

За правилами п.164.1 ст. 164 ПК Українизагальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбаченихстаттею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто вирішальним є питання повідомлення/не повідомлення кредитором ПАТ «Фідобанк» боржника ОСОБА_1 шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

У відзиві на позовну заяву та в акті перевірки податковий орган зазначає, що з інформації наданої ПАТ «Фідобанк» (без номера та без дати) банк дотримується пп. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Втім, жодних доказів такої позиції, у вигляді врученого повідомлення, копії додаткової угоди, власної розписки позивача, відповідач не наводить.

З метою отримання доказів на підтвердження виконання ПАТ «Фідобанк» приписів пп. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України суд витребовував у останнього відповідні матеріали.

У відповідь, 26.01.2022 року до суду надійшов лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Щодо надання інформації» №60-877/22 від 21.01.2022 року, в якому Фонд повідомив, що за інформацією ПУАТ «ФІДОБАНК» 17.04.2015 року була укладена угода між ПУАТ «ФІДОБАНК» та позичальницею ОСОБА_1 на підставі якої була прощена заборгованість по кредитному договору №014/5150/9/111861 від 19.03.2008 року в сумі 88168,23 дол. США (еквівалент 1890843,16 грн.).

Ні самого договору, ні додаткової угоди, ні інших доказів ознайомлення ОСОБА_1 з тим, що кредитор анулював їй заборгованість по кредитному договору №014/5150/9/111861 від 19.03.2008 року в сумі 88168,23 дол. США (еквівалент 1890843,16 грн.) сторони суду так і не надали.

Ухвалою суду від 04.11.2021 року у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії документів, які послугували підставою для проведення перевірки ОСОБА_1 , оформленої актом від 13.09.2016р. №698/21-03-13-05/ НОМЕР_1 , а також копії документів, які використовувались при проведенні означеної перевірки.

У відповідь, податковий орган 23.11.2021 року подав до суду лист «На виконання вимог ухвали суду» №10039/5/21-22-20-02-09 від 17.11.2021 року, в якому зазначив, що надати вказані документи неможливо через сплив строків зберігання запитуваних документів.

Тобто, таких документів на момент розгляду справи не існує, як не існує кредитного договору, додаткової угоди або інших доказів ознайомлення ОСОБА_1 з тим, що кредитор анулював їй заборгованість по кредитному договору №014/5150/9/111861 від 19.03.2008 року в сумі 88168,23 дол. США (еквівалент 1890843,16 грн.).

За викладених обставин, суд констатує не доведеність належними доказами ознайомлення позивачки, шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених підпунктом пп. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а тому не доведено обов`язок позивачки подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, оскільки жодних письмових доказів протилежного сторони суду не надали.

Суд звертає увагу сторін, що вони вільні у наданні доказів на підтвердження власних позицій.

Але, у відповідності до приписів ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, одного лише твердження про обізнаність позивачки про анулювання (прощення) заборгованості по кредитному договору №014/5150/9/111861 від 19.03.2008 року в сумі 88168,23 дол. США (еквівалент 1890843,16 грн.) недостатньо для висновку про наявність у неї обов`язку подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік з відображенням відповідних сум.

Такі твердження повинні бути підтверджені відповідними письмовими доказами, яким можливо підтвердити таку позицію.

Втім, відповідач таких доказів не надав.

При вирішенні питання чи дотримано податковим органом процедуру проведення перевірки суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як встановлено пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписами пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Положеннями пп. 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України, які вказані як підстави проведення перевірки, передбачено, що перевірка здійснюється, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених пп. 78.1.2 п.78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.4 вказаної статті про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст.79 ПК України.

За приписами п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, присутність платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова. За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитись документальна виїзна перевірка.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом - у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до її початку. З наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Ця вимога є обов`язковою, в тому числі і при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Контролюючим органом не може бути проведено невиїзну позапланову документальну перевірку щодо платника податку у разі відсутності підтвердження повідомлення платника про проведення даної перевірки, зокрема щодо дати і часу її проведення. У разі відсутності такого підтвердження встановлюється порушення процедури проведення перевірки, результатом чого є визнання протиправними податкових повідомлень рішень прийнятих на основі таких перевірок.

Зазначене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.01.2015р. у справі № 21-425а14.

Головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Суд вважає за доцільне зазначити, що аналізуючи положення ПК України в розрізі процедури проведення податкових перевірок Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21 лютого 2020 року) сформулював правовий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

У справі №520/8836/18 у постанові від 22 вересня 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення, а тому відсутня необхідність перевірки підстав для донарахування сум грошових зобов`язань».

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин суд не може переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року № 540/2553/19.

У аспекті спірних правовідносин варто вказати, що податкова перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 25.08.2016 р. податковим органом прийнято наказ №676 та повідомлення від 25.08.2016 р. № 597/21-03-13-05 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 .

Підставою для проведення перевірки визначено пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію.

Відповідач зазначає, що даний наказ про проведення перевірки направлений податковим органом 25.08.2016 р. рекомендованим листом №7302802275414 з повідомленням про вручення на адресу позивачки, яка міститься в базах даних податкового органу.

При цьому, згідно наданих податковим органом на обґрунтування своєї правової позиції документів, щодо правомірності проведення перевірки, за наслідками якої були прийняті спірні у справі податкові повідомлення-рішення, - кореспонденція, яка направлялась податковим органом на адресу ОСОБА_1 зокрема наказ про проведення перевірки та повідомлення повернулись до податкового органу із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Суд з наявних у справі письмових доказів встановив, що наказ Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області «Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» №676 від 25.08.2016 року та повідомлення №597/21-03-13-05 від 25.08.2016 року були направлені податковим органом з рекомендованим повідомленням про вручення 25.08.2016 р., однак поштове відправлення повернулось до податкового органу із довідкою Укрпошти ф. 20 із зазначенням причини невручення - за закінченням встановленого строку зберігання - 27.09.2016 р.

При цьому, перевірку платника ОСОБА_1 було проведено у період з 12.09.2016 р. по 13.09.2016 р., акт перевірки складено 13.09.2016 р.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що статтею 42 ПК України, зокрема пунктами 42.1 та 42.2 визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З огляду на викладене, проаналізувавши наведені приписи ст. 42 ПК України, суд зазначає, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, в той час, як невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

До того ж, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Отже, суд має обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем не доведено факт вручення ОСОБА_1 наказу Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області «Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» №676 від 25.08.2016 року та повідомлення №597/21-03-13-05 від 25.08.2016 року. Ці документи не були їй вручені, а повернулись до податкового органу з зазначенням причини невручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання». При цьому, згідно відмітки УКРПОШТИ у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення вказано 27.09.2016 р.

З урахуванням встановлених обставин та наведених вище правових норм, суд доходить висновку про те, що саме з 27.09.2016 р. (день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення) позивач вважається такою, що належним чином повідомлена про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Жодних зауважень щодо надіслання поштової кореспонденції податковим органом за неправильною адресою від позивача не надходило.

В ході судового розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, що до початку проведення контрольного заходу, а саме 12.09.2016 року, у нього була наявна інформація про вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії наказу про проведення контрольного заходу, адже в матеріалах справи відсутні документи, які б засвідчили факт отримання відповідного наказу платником податків, або надходження від пошти відповідного повідомлення про вручення із зазначенням причини невручення поштового конверта, в якому знаходився наказ, чи інші належні докази саме до початку проведення відповідної перевірки, з приводу правомірності якої виник спір, як того вимагає імперативна норма пункту 79.2 статті 79 ПК України.

За змістом встановлених в ході судового розгляду обставин, документальна невиїзна перевірка відбулась за відсутності позивача чи його представника, при цьому наказ отримано позивачем після її завершення, а саме 27.09.2016 року.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що оскільки позивачку не було своєчасно повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та місце її проведення, наведені вище факти порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 підтверджують як неправомірність самої перевірки, так і є достатньою підставою для визнання протиправними та скасування винесених за наслідками такої перевірки рішень.

З урахуванням встановлення факту недотримання відповідачем вимог статті 79 ПК України при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача, суд дійшов висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених в КАС України, не може вважатися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки, на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, а також без дослідження поданих платником податків первинних документів на підтвердження відображених у податковій звітності показників, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на порушення податковим органом встановленої Податковим кодексом України процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати в справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 25.01.2017р. №0001561305, №0001571305, №0001581305.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 111030200