Вирок № 103388784, 18.02.2022, Кам'янський районний суд Черкаської області

18.02.2022 Справа № 696/861/20

1-кп/696/5/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Білопольської Н.А.,

за участю секретаря Галіневської Р.О.,

прокурора Забоя О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Шадріна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка кримінальне провадження № 12017250170000340 від 11 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янка Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, депутатом не явялється, утриманців не має, не судимого в силу ст. 89 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 119 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 10 травня 2017 року близько 23 год. 10 хв., перебуваючи по вул. Польовій в м. Кам`янка Черкаської області, навпроти будинку № 13, під час сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_2 , з метою спричинення йому тілесних ушкоджень, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків для життя та здоров`я ОСОБА_2 , у вигляді його смерті, хоча повинен був і міг їх передбачити, умисно наніс один удар лівою рукою в ділянку правої скроневої кістки ОСОБА_2 , спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді перелому правої скроневої кістки із додатковими лініями променів, що ідуть по основі черепа, та ділянки забиття мозкової речовини на основі лівої скроневої частки головного мозку, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 10 від 11 червня 2020 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя. Від вказаного удару ОСОБА_2 впав, ударившись при цьому потиличною частиною голови об тверду поверхню, заподіявши собі тілесних ушкоджень у вигляді двох переломів потиличної кістки зліва та вогнищ забиття мозкової речовини в обох лобних частках головного мозку, які сформувалися одномоментно, за рахунок цього ж виниклої помірно вираженої субдуральної гематоми по проекції лівої потиличної часток лівої півкулі головного мозку, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 10 від 11 червня 2020 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, при цьому ОСОБА_1 не передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити. Від отриманих тілесних ушкоджень при падінні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у Смілянській місцевій лікарні ім. Семашка.

Таким чином, за вказаних обставин ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, - вбивство, вчинене через необережність.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому злочині, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Прохав суворо його не карати. Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, а в частині моральної шкоди - частково.

Потерпіла ОСОБА_3 підтримала пред`явлене обвинувачення та заявлений цивільний позов, зменшивши позовні вимоги, оскільки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди їй вже сплачено певну суму. До суду 28 січня 2022 року потерпіла направила заяву, у якій просила призначити обвинуваченому покарання у вигляді реального позбавлення волі та задовольнити цивільний позов.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, перевіривши добровільність їх позиції, роз`яснивши наслідки застосування положень ч. 3ст. 349 КПК України, а саме позбавлення права оскаржити в апеляційному порядку визнані ними обставини вчинення кримінального правопорушення, що викладені в обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується допитом обвинуваченого і потерпілої, дослідженням доказів щодо заявленого цивільного позову, а також матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при ухваленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18 січня 1978 року, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21 липня 2011 року, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_1 , у судовому засіданні не добуто.

З огляду на вищевикладене, суд, допитавши обвинуваченого і потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо заявленого цивільного позову, а також характеризуючі дані на особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 1ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується вимогами

ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цьогозакону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії»від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

На підставі вимогст. 65 КК Українисуд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цьогоКодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положеньст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який класифікується як нетяжкий злочин, та особливості й обставини його вчинення; особу винного, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, за місцем проживанняхарактеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, повністю усвідомив тяжкість злочину, осудив свої дії, визнав вину та щиро розкаявся, частково відшкодовує завдану шкоду.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає з`явлення із зізнанням, щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідності до ст. 67 КК України, є тяжкі наслідки, завдані злочином.

На підставі викладеного, суд, враховуючи позицію прокурора та потерпілої щодо міри покарання, вважає, що перевиховання та виправлення підсудного ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому йому необхідно призначитипокарання в межах санкції ч. 1 ст.119 КК України у виді обмеження волі та застосуватистаттю 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбаченихст. 76 КК України

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченоїст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Визначене покарання, на думку суду, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно

має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Під час кримінального провадження потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 41231 грн. 42 коп. та моральної шкоди в сумі 200000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, якщо не доведе, що шкоду завдано не з її вини.

При вирішенні цивільного позову потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 41231 грн. 42 коп., суд вважає, що на підставі частини 1ст. 1166 ЦК України, в цій частині позов підлягає до задоволення повністю, з урахуванням суми часткового відшкодування обвинуваченим (24000 грн. 00 коп.), оскільки він підтверджується наявними у справі доказами та повністю визнається обвинуваченим.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 3ст. 23 ЦК Українипередбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що внаслідок злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_3 була спричинена моральна шкода, яка полягає в глибоких моральних та душевних стражданнях, пов`язаних із втратою сина, сильному стресі, емоційному напруженні, погіршенні самопочуття і психологічного стану, у зв`язку з чим порушений звичайний уклад її життя.

Такі обставини свідчать про завдання потерпілій моральної шкоди в розумінні положеньст. 23 ЦК Українита згідно з вказаною нормою матеріального права іст. 1168 ЦК Українитака шкода підлягає відшкодуванню в грошовому еквіваленті з обвинуваченого.

При цьому слід зазначити, що моральну шкоду необхідно відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою.

Враховуючи вимоги розумності, справедливості і співмірності завданої моральної шкоди, з огляду на особливості й конкретні обставини справи, суд вважає, що еквівалентною завданим моральним й душевним стражданням потерпілої буде заявлена нею до відшкодування сума, що складає 200000 грн. 00 коп.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положеньст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відповідно дост. 124 КПК Українипідлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування

призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкодизадовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди17231 (сімнадцять тисяч двісті тридцять одну) грн. 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на залучення експерта:

- висновок експерта № 2/1447 від 20 липня 2017 року за результатами проведення судово-біологічної експертизи (імунологічних досліджень) 3123 (три тисячі сто двадцять три) грн. 12 коп.;

- висновок експерта № 10 від 11 червня 2020 року за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 60 коп.

Речові докази:

- кепку спортивну зарубіжного виробництва фірми «NOKIA»; штани спортивні із синтетичного матеріалу трикотажного полотна чорного кольору з написом «EWERLAST»; куртку із синтетичної плащової тканини чорного кольору зарубіжного виробництва фірми «adidas»; три камінці сірого кольору розмірами 3x5 см, 4,5x4,5 см та 3,4x4,0 см відповідно, що зберігаються у кімнаті речових доказів ВП № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області (квитанція № 1154) - знищити;

- спортивну кофту з бавовняної тканини сірого кольору; спортивні штани з синтетичної тканини чорного кольору; марлевий тампон, який просочений та ущільнений кров`ю, що зберігаються у кімнаті речових доказів ВП № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області (квитанція № 1135) - знищити;

- об`єкт № 3, упакований до паперового конверту, що зберігається при матеріалах кримінального провадження, знищити.

Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Кам`янський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Н.А. Білопольська