Рішення № 103388205, 11.02.2022, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2257/21

2/579/145/22

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2022 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі судді - Моргуна О.В.,

за участі секретаря - Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 1 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинено виконавчий напис № 36473 про стягнення з неї на користь АТ «Перший український міжнародний банк», заборгованості у розмірі 16340 грн. 79 коп. Приватним виконавцем Закорко В.В. було відкрито виконавче провадження. Вважає, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу виконавчий напис є протиправним, таким, що винесений з порушенням вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Тому просить виконавчий напис, вчинений 1 листопада 2021 року, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Позивач в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення засідання (а.с.45).

Відповідач АТ «Перший український міжнародний банк» належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання, в судове засідання свого представника не направив (а.с. 44).

Відповідач надав до суду заяву про визнання позову та стягнення 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову (а.с.48).

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку (а.с. 46).

У відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно правил ч. 6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

1 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинено виконавчий напис № 36473 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості на загальну суму 16591 грн. 22 коп. (а.с.23).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорко В.В. від 16.11.2021 року у виконавчому провадженні №67535364 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. від 1.11.2021 року відкрито виконавче провадження (а.с.14).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом - Порядок).

Відповідно до п. 3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), договори відступлення права вимоги, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед АТ «Перший український міжнародний банк» зазначений у написі є безспірним.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" однією з вимог яких є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, оригінал кредитного договору, що підписаний боржником, засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), договори відступлення права вимоги та акт приймання передачі боргу суду не надані.

Суд вважає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості позивача перед відповідачем.

Згідно статті 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

В Постанові КЦС ВС від 23.01.2018 в справі № 310/9293/15ц зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

З матеріалів справи вбачається, що у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед АТ «Перший український міжнародний банк» зазначений у написі є безспірним. Наведені обставини також вказують на те, що розмір заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, оскільки позивач звернувся одразу до суду після початку стягнення з нього заборгованості по виконавчому напису нотаріуса, заперечив наявність боргу, це є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, та постанові Верховного Суду України від 23 січня 2018 року № 61-154св18.

Відповідач позов визнав повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про доцільність повернення ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого нею судового збору при поданні позову до суду, тобто 454 грн. 00 коп. у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України 454 грн. 00 коп. - половина суми понесених нею і документально підтверджених витрат на сплату судового збору при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 178, 258, 259, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,-

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк, місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829, задовольнити.

Визнати виконавчий напис №36473, вчинений 01.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем, про стягнення на користь Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк з ОСОБА_1 заборгованості за договором у розмірі 16591 грн. 22 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 454 грн. 00 коп., сплаченого нею при поданні позову до суду через через АТ «Ощадбанк» 8.12.2021 року за квитанцією № 84384 отримувач ГУК Сумська обл. Кролевецька МТГ/22030101, рахунок отримувача: UA868999980313151206000018498; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код отримувача 37970404; платник ОСОБА_1 ; призначення платежу - судовий збір за позовом ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 454 грн. 00 коп., пов`язані зі сплатою судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 17 лютого 2022 року.

Суддя О. В. Моргун