Рішення № 103381841, 10.02.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року Київ №320/11577/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами до ГУ ПФУ у Київській області про визнання протиправною відмову відповідача у здійсненні їй нарахування та виплати пенсії у підвищеному розмірі, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 17.07.2018, відповідно до вимог ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру у вищевказаному порядку з 17.07.2018 та у послідуючому.

Ухвалою суду від 22.09.2021 у справі було відкрито спрощене позовне провадження із проведенням судового засідання, яке було призначено 11.10.2021.

Розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою позивачки, участь якої у судовому засідання визнана обов`язковою. У три наступні засідання, призначені на 22.11.2021, 16.12.2021 та 10.02.2022 заявниця не з`явилась, надавши довідку від 01.10.21 №43 КНП ТМР «Таращанська МЛ» поліклініка про стан свого здоров`я.

Вказану довідку суд не приймає до уваги, з огляду на таке: форми та порядок видачі облікових документів затверджуються наказом МОЗ України та передбачають обов`язкові реквізити.

Так, наказом МОЗ України від 09.03.2021 №407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я», були затверджені наступні форми первинної облікової документації: форма первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення; 2) форма первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення; 3)форма первинної облікової документації № 080-3/о «Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги» та інструкцію щодо її заповнення.

Пунктом 2 наказу МОЗ №407 встановлено Державному закладу «Центр медичної статистики Міністерства охорони здоров`я України» ( ОСОБА_2 ) забезпечити територіальні інформаційно-аналітичні центри медичної статистики зразками облікових форм та інструкціями щодо їх заповнення, зазначеними у пункті 1 цього наказу.

Пунктами 1-3 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» передбачено, що Інструкція визначає визначає порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - Висновок). Висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Висновок складається членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974. Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

У пунктах 1 та 2 Висновку зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження (число, місяць, рік) особи згідно з даними документа, що засвідчує особу (паспорт громадянина України, ID-картка), або документа, що засвідчує статус особи (посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення про взяття на облік бездомної особи). Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров`я.

Серед первинних облікових документів такий документ як довідка про стан здоров`я дорослого, яка підписана невідомо з яких підстав лікарем-травмалогом , відсутня.

Також вичерпний перелік первинних документів, які підтверджують непрацездатність особи (повну/або часткову), затверджено наказом МОЗ від 14.02.2012 №110, з наступними змінами, внесеними наказами МОЗ, серед яких також відсутня довідка зразка, виданої поліклінікою КНП ТМР «Таращанська МЛ».

Тож, документального підтвердження про неможливість участі позивачки у розгляді справи суду не надано.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи, до суду не з`явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві зазначив, що виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі й ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень у період дії постанов КМУ №745 та №1210 здійснювалось у розмірі, визначеними цими нормативними актами. Крім того, конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищується КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Також відповідач звернув увагу, що п.3 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 16.12.2016 №1774 установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. Вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними.

Суд, дослідивши представлені докази, дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження,- ч.9 ст. 205 КАСУ.

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ГУ ПФУ в Київській області, у якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату їй підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже виплачених сум. На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про нарахування та виплату їй з 17.07.2018 підвищення до пенсії, встановленого ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ, ураховуючи Рішення Конституційного Суду України №6-р/2018. Проте, відповідач безпідставно їй відмовив.

За наслідком вивчення поданих документів, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як пенсіонер за віком з 01.06.1993; проживає в с. Кирдани Таращанського району Київської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

01.06.2021, у заяві позивачки до Таращанського відділу обслуговування громадян (сервісний центр), остання просила нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України №796-XII за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018. Листом від 02.07.2021 №7420-9847/В-02/8-1000/21, ГУ ПФУ у Київській області відмовило у задоволенні поданої заяви, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого:

згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 39 Закону №796-ХІІ, у редакції чинній до 01.01.2015, передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Законом №76-УШ, який набрав чинності 01.01.2015 внесено зміни до Закону №796- ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45. Однак, Законом №987-УШ, який набрав чинності з 01.01.2016 включено до Закону №796- ХІІ статтю 39 наступного змісту: громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-р/2018 від 17.07.2018 вказав, що обмеження чи скасування Законом №76-УШ пільг, компенсацій і гарантій, встановлених Законом №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст. 16 Конституції України, у тому числі, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Приписи ст. 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тож, Закон №76-УШ в частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню ч. 2 ст. 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Отже, з моменту ухвалення 17.07.2018, відновлено право позивачки на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - зоні гарантованого добровільного відселення на підставі ст.39 Закону №796-ХІІ.

Судом відхилено твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст.39 Закону №796-ХІІ у розмірі, визначеному постановою №1210 з огляду на наступне.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно із ч. 3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Тому у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Статтею 67 Закону № 796-ХІІ встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Надання Законом № 79-VШ Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 796-ХІІ, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вищевказана позиція суду узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправною відмову ГУ ПФУ у Київській області щодо не нарахування та невиплаті їй як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.39 Закону України №796-XII.

З метою забезпечення ефективного та належного захисту прав заявниці, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати нарахувати та виплачувати їй з 17.07.2018 підвищення до пенсії, встановленого ст. 39 Закону №796 (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Водночас, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні радіоактивного забруднення в послідуючому, оскільки це є вимога на майбутнє. Право на звернення до суду у особи виникає у разі порушення її свобод чи інтересів, а захист права, свободи чи інтересу, що не порушені, а гіпотетично можуть бути порушені, утворює вимогу на майбутнє; захист прав в такому контексті, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

Відповідно до положень КАСУ задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.

На підставі пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі, у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача» «…суд може зобов`язати вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений діючим законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від дій на майбутнє. Отже зобов`язання, встановлені у резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватись на майбутнє».

З огляду на наведене, суд вважає, що у задоволенні решти відповідних позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Ухвалою суду від 22.09.2021 сплату судового збору позивачкою, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, тому судовий збір оплачено не було. Відповідно до вимог процесуального законодавства, при частковому задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню в дохід державного бюджету з кожної сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підстав викладеного та, керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17 липня 2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, м. Київ, вул. Ярославська, 40, 040071) здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 ,40 грн. на користь Державного бюджету України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, м. Київ, вул. Ярославська, 40, 040071 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. на користь Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Брагіна О.Є.