Рішення № 103379277, 07.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року Справа № 200/10905/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, в якій просить:

визнати протиправними дії комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу - учасника бойових дій;

зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що він у 2005 році був звільнений з ОВС України за вислугою років з посади викладача кафедри бойової та тактико-спеціальної підготовки факультету №2 (міліції громадського порядку та профілактики) Донецького юридичного інституту Луганського державного університету.

17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни з проханням визнати його учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого зразка.

Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни №2VIII/IV/2 від 16 червня 2021 року йому відмовлено у встановлені статусу учасника бойових дій, мотивуючі тим, що у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» відсутній перелік держав і періоди, в яких позивач знаходився у службових відрядженнях і виконував службово-бойові завдання.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови йому у наданні статусу учасника бойових дій, що і стало підставою для звернення останнього до окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року адміністративну справу №200/10905/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2021 року адміністративну справу №200/10905/21 передано для розгляду судді Олійнику В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, з урахуванням усунення недоліків позовної заяви, провадження у справі відкрито без виклику учасників справи.

30 грудня 2021 року на адресу суду від представника Міністерства внутрішніх справ України надійшов відзив на позовну заяву вх.№120468/21, в якому останній не визнає позовних вимог повністю, заперечує проти їх задоволення з огляду на таке.

Представник, зокрема зазначив, що на розгляд Комісії документи, які надані позивачем, не надавали правових підстав відповідно до пункту 4 Порядку для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, у зв`язку із чим рішенням Комісії від 16.06.2021 року №2/VIII/IV/2 позивачу було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.

Так, у постанові колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18 травня 2010 року у справі №21-74во10 наведено позицію, що у переліку Вірменська та Азербайджанська РСР відсутні, а також зі змісту примітки 6 до переліку стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у переліку, вбачається, що її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялись Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велись бойові дії і пільги яким надавались на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Крім того, представник відповідача, просить врахувати при прийнятті рішення по справі правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від жовтня 2021 року по справі №826/19417/16 - суд зазначив, що в 1990-1991 року наявність обставин участі особи в бойових операціях по захисту Батьківщини (СРСР) з іноземними державами, тоді як на території Азербайджанської РСР, Вірменської РСР та Молдавської РСР, як складових республік однієї держави відбувались масові заворушення при внутрішніх міжетнічних збройних конфліктах.

Положення пункту 2 статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не поширюються на осіб, які проходили військову службу та приймали участь в охороні громадського порядку на території республік Закавказзя.

Таким чином, на думку представника Міністерства внутрішніх справ України, підстави для надання позивачу статусу учасника бойових дій відсутні, а вимоги позивача щодо зобов`язання Комісії видати йому статус учасника бойових дій задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до довідки від 30 жовтня 2015 року №1242001954 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України та отримує пенсію за вислугу років (пенсійне посвідчення серія НОМЕР_2 ).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнений з кадрів МВС за пунктом 64б у запас через хворобу наказом заступника начальника ВРП Донецького юридичного інституту Луганського державного університету 29 грудня 2005 року №211 о/с з посади викладача кафедри бойової та тактико-спеціальної підготовки факультету №2 (міліції громадського порядку та профілактики).

Загальна вислуга на 31 грудня 2005 року склала 21 рік 03 місяці 12 днів.

17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни з проханням визнати його учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого зразка.

На підтвердження його участі у бойових діях ним надано до заяви архівні виписки наказів, надані листом Центрального архіву військ національної гвардії №953/Ш-169 від 27.01.2021 року, а саме:

- наказ начальника СВВККУ від 29.02.1988 року №43 с/ч про відбуття старшого сержанта ОСОБА_1 в службове відрядження до м. Баку для виконання поставленого завдання відповідно до розпорядження ГУВВ МВС СРСР;

- наказ начальника СВВККУ від 11.03.1988 року №51 с/ч про прибуття старшого сержанта ОСОБА_1 із службового відрядження з м. Баку до постійного місця служби у м.Саратов після виконання поставленого завдання;

- наказ начальника СВВККУ від 22.03.1988 року №59 с/ч про відбуття старшого сержанта ОСОБА_1 в службове відрядження до м. Єреван для виконання поставленого завдання відповідно до розпорядження начальника ВВ МВС СРСР №483 від 21 березня 1988р.;

- наказ начальника СВВККУ від 30.03.1988 року №65 с/ч про прибуття старшого сержанта ОСОБА_1 із службового відрядження з м.Єреван до постійного місця служби у м. Саратов після виконання поставленого завдання;

- наказ начальника СВВККУ від 05.07.1988 року №134 с/ч про відбуття старшого сержанта ОСОБА_1 в службове відрядження для виконання поставленого завдання відповідно до розпорядження начальника ГУВВ МВС СРСР;

- наказ начальника СВВККУ від 11.03.1988 року №151 с/ч про прибуття старшого сержанта ОСОБА_1 із службового відрядження до постійного місця служби у м. Саратов після виконання поставленого завдання.

Також, на думку позивача, факт участі у бойових діях за час проходження ним служби на офіцерських посадах у внутрішніх військах МВС СРСР в складі військової частини №3214 (м.Мінськ) підтверджуються архівною довідкою Центрального Архіву Головного управління командуючого внутрішніми військами Республіки Білорусь №36/6-486 від 04.12.2020 року, у якій зазначається що лейтенант ОСОБА_1 , 1966 року народження, виконував службово-бойові завдання з охорони громадського порядку та безпеки громадян, пов`язаних з режимом надзвичайного стану:

у місті Агдам Азербайджанської РСР у період з 26.08.1989 року (наказ командира військової частини №3214 №200 с/ч від 26.08.1989 року) по 29.09.1989 року (наказ командира військової частини №3214 № 229 с/ч від 29.09.1989р.);

у місті Степанакерт Нагірно-Карабахської автономної області Азербайджанської РСР у період:

- з 12.01.1990 року (наказ командира військової частини №3214 №10 с/ч від 12.01.1990 року) по 07.04.1990 року (наказ командира військової частини №3214 №81 с/ч від 07.04.1990 року);

- з 09.03.1991 року (наказ командира військової частини №3214 №56 с/ч від 09.03.1991 року) по 26.03.1990 року (наказ командира військової частини №3214 №73 с/ч від 29.03.1991 року);

- з 18.04.1991 року (наказ командира військової частини №3214 №96 с/ч від 25.04.1991 року) по 18.06.1991 року (наказ командира військової частини №3214 №138 с/ч від 18.06.1991 року).

Однак, Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни №2VIII/IV/2 від 16 червня 2021 року йому відмовлено у встановлені статусу учасника бойових дій на підставі:

"1.Переліку держав і періодів роботи бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63;

2.Пункт 2 Розділу ІІ Положення про комісію МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 року №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.06.2019 року за №588/33559.

Примітка: Питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситись на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність та суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, забезпеченні їх здійснення."

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ключовим питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій та виданні посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.

Правовий статус учасника бойових дій визначено положеннями Закону № 3551-ХІІ.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №3551-ХІІ законодавство України “Про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії” складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Судом встановлено, що у заяві ОСОБА_1 зазначено, що у період навчання у Саратовському вищому військовому командному червоно знаменному училищі МВС СРСР з 01.08.1985 року по 14.08.1989 року та у період проходження служби у внутрішніх військах МВС СРСР військової частини №3214 з 14.08.1989 по 07.02.1992 року за рішенням уряду СРСР позивач був задіяний для охорони громадського порядку та безпеки громадян в районах надзвичайного стану в Азербайджанській ССР та Нагорно-Карабахській автономній області.

Згідно архівної довідки Центрального архіву головного управління командуючого внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ республіки Беларусь від 04.12.2020 №36/6-486 позивач був задіяний для охорони громадського порядку та безпеки громадян в районах надзвичайного стану в Азербайджанській ССР та Нагорно-Карабахській автономній області в період 26.08.1989 року по 18.07.1991 року.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем до позовної заяви додано належні докази про безпосередню участь ОСОБА_1 саме в бойових діях на територіях Азербайджанської РСР та Нагорно-Карабахської автономної області.

Відповідно до статті 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території (далі - Перелік).

Обов`язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпечення бойової діяльності військ на території зазначеній в постанові Кабінету Міністрів України.

Азербайджанська РСР у вищезазначеному Переліку відсутня.

Згідно Примітки 6 до Переліку, Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Отже, позивач за відсутності такої довідки до категорії військових фахівців не належав.

Таким чином, законодавство не передбачає визнання учасниками бойових дій осіб рядового складу органів внутрішніх справ, які в період з лютого 1989 року по 1992 року перебували у службових відрядженнях в Азербайджанській РСР та Нагорно-Карабахській автономній області для виконання службових обов`язків по охороні громадського порядку.

Крім того, у постанові від 24.06.2021 у справі №240/9932/20 Верховний Суд зазначив про те, що:

" <…> дія Постанови №63 поширюється тільки на:

- осіб миротворчого контингенту до 31 грудня 2005 року та військовослужбовців Служби безпеки і Служби зовнішньої розвідки, направлених у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;

- осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС, які перебували 17 березня 2008 року в складі миротворчого персоналу органів внутрішніх справ на території Автономного Краю Косово (Республіка Сербія, колишня Югославія).

<…> обов`язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав".

Також Верховний Суд зазначив, що в 1990-1991 роках наявність обставин участі особи в бойових операціях по захисту Батьківщини (СРСР) може мати місце виключно у збройних конфліктах СРСР з іноземними державами, тоді як на території Азербайджанської РСР, Вірменської РСР та Молдавської РСР, як складових республік однієї держави, відбувалися масові заворушення при внутрішніх міжетнічних збройних конфліктах.

Суд не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків, зазначених у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року по справі №826/19471/16 та постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №240/9932/20.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положення пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюються на осіб, які проходили військову службу та приймали участь в охороні громадського порядку на території республік Закавказзя.

Зі змісту примітки 6 до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території щодо можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після 1979 року та не названі у цьому Переліку, вбачається, що її положення поширюються лише на військових фахівців, яких Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР направляв у країни, на території яких велися бойові дії, і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про їх особисту участь у бойових діях. Відсутність вищезазначених обставин виключає можливість визнання учасниками бойових дій після грудня 1979 року осіб, які виконували спеціальні завдання в умовах надзвичайного стану та при вирішенні збройних конфліктів, відновлення законності та правопорядку на території колишніх республік Союзу РСР.

З урахуванням викладених обставин справи та судової практики Верховного Суду, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу - учасника бойових дій на підставі переліку документів наданих до комісії Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник