Рішення № 103379029, 19.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Справа № 160/13801/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

- поновити строк на звернення до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини та призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради вчинити певні дії, а саме розрахувати та призначити державну допомогу ОСОБА_1 при народженні дитини та призначити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не зверталась до органів соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини з поважних причин, оскільки не мала паспорту громадянина України, наявність якого є обов`язковою умовою для призначення такої допомоги. А також у зв`язку з тим, що мала об`єктивні причини, через які не могла зареєструвати народження дитини, отримати відповідне свідоцтво та в строки подати копію цього свідоцтва. З посиланням на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 02.10.2018 року по справі № 495/3711/17, позивач просить суд поновити строк на звернення до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини та призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради вчинити певні дії, а саме, розрахувати та призначити державну допомогу ОСОБА_1 при народженні дитини та призначити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Ухвалою суду від 26.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13801/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу надано право подати відзив на позов разом із доказами, які підтверджують обставини на яких грунтуються його заперечення протягом 15 днів з дати отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

22.09.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, відповідачем зазначено, що чинним законодавством чітко визначено 12-місячний термін для звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, що був пропущений позивачем. При цьому, законодавством не допускається поновлення такого терміну з будь-яких причин. З огляду на що, Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради вважає, що діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, а тому немає жодних підстав ні для визнання дій управління протиправними, ні для здійснення нарахувань та виплати допомоги при народженні дитини позивачці.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 05.07.2021 року звернулася до відповідача із заявою про отримання державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 08.07.2021 року за вих. №С-81/0-1/09-21 позивачці відмовлено у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини з посиланням на пункт 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751, оскільки звернення за призначенням допомоги відбулося після спливу дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача та вважаючи, що строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини було пропущено з поважних причин, звернулась із даним позовом до суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402-III, з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 року №2811-XII (далі Закон №2811-XII) та іншими законами України.

Статтею 3 Закону №2811-XII визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Відповідно до статті 10 Закону №2811-XII, допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно частиною 7 статті 11 Закону №2811-XII, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Пунктом 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751 встановлено, що для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (п. 12 Порядку №1751).

Отже, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини та за умови подання заяви за встановленою формою разом із паспортом особи та свідоцтвом про народження дитини.

Разом з тим, за правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 14.02.2018 року по справі №591/610/16-а та від 02.10.2018 року по справі №495/3711/17, визначений частиною сьомою статті 11 Закону №2811-XII строк підлягає поновленню, а допомога при народженні дитині підлягає призначенню у разі наявності поважних причин такого пропуску, оскільки неможливість своєчасного звернення батьків порушує інтереси дитини, що є неприпустимим.

Таким чином, строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюють несвоєчасне звернення батьків, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

У даному випадку, позивач зазначає, що у зв`язку з народженням позашлюбної дитини 24.11.2018 року вона звернулася до Амур-Нижньодніпровського у місті Дніпро відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про реєстрацію своєї дитини, проте документів для реєстрації народження дитини у позивача не прийняли, у зв`язку з тим, що у неї зареєстровано шлюб з іншою людиною, а не з батьком її дитини.

З огляду на наведене, позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила визнати неукладеним шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , громадянином Республіки Узбекистан, згідно актового запису №729, складеного Соборним районним у місті Дніпро відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 18 вересня 2018 року.

04.05.2020 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/9831/19 (провадження 2/201/727/2020) позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано неукладеним шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , громадянином Республіки Узбекистан, згідно актового запису №729, складеного Соборним районним у місті Дніпро відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 18 вересня 2018 року. Рішення набрало законної сили 07.08.2020 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Після набрання зазначеним рішенням суду законної сили (07.08.2020 року), 02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 Амур Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації цивільного стану Південно Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) було видано Свідоцтво про народження дитини- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Серія НОМЕР_1 .

Також позивач зазначає, що до 11.06.2021 року вона не мала паспорту громадянина України, а тому на момент народження дитини не мала можливості оформити допомогу при народженні дитини, та звернулась за призначенням такої допомоги відразу після отримання паспорту 05.07.2021 року.

Батько дитини ОСОБА_4 також не міг звернутись за отриманням допомоги, оскільки не проживає разом з дитиною, а шлюб з позивачкою не зареєстрований у встановленому порядку.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що позивач до 05.07.2021 року з об`єктивних причин не мала змоги своєчасно звернутися до відповідача з повним пакетом документів з наданням паспорту громадянина України, який вона отримала тільки 11.06.2021 року та свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу), виданого Державою Україною, оскільки всупереч своїй волі змушена була звертатись до суду за поновленням своїх прав.

Відповідно до ч.7 ст.7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-а (К/9901/12622/18), допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За загальним правилом, діями суб`єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб`єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов`язану з виконанням дій, які такий суб`єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов`язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.

В даному випадку, права позивача порушуються рішенням Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 08.07.2021 року № С-81/0-1/09-21 про відмову у призначенні допомоги на дитину.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, оформлене листом від 08.07.2021 року № С-81/0-1/09-21 про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на викладене, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність відмови позивачу у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини на підставі статті 11 Закону №2811-XII та пункту 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 242-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (пр. Петра Калнишевського, 55, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 42788389) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, оформлене листом від 08.07.2021 року № С-81/0-1/09-21 про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у порядку та в строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева