Рішення № 103379019, 08.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року Справа № 160/11657/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач) №4-2248/15-20-СГ від 18.02.2020 р. про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою;

- зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації на території Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, орієнтованим розміром земельної ділянки 2,000 гектара для ведення особистого селянського господарства, про що видати наказ.

В обґрунтування позову зазначено, що ГУ Держгеокадастру наказом від 18.02.2020 р. №4-2248/15-20-СГ відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства посилаючись на те, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 16.10.2019 р.№4-2812/15-19-СГ «Про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються для продажу на земельних торгах окремими лотами» запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на них на земельних торгах.

Позивач не погоджується із зазначеним наказом відповідача, вважає його протиправним оскільки не відповідає приписам Земельного кодексу України, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.04.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 19.05.2021 р. задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку для надання відзиву до 01.06.2021 включно.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 16.10.2019р. №4-2812/15-19-СГ «Про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються для продажу на земельних торгах окремими лотами» запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на них на земельних торгах.

Відповідно, положення Земельного кодексу України (далі ЗК України), зокрема ст.ст. 135, 136 прямо забороняють відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.

У зв`язку з чим ГУ Держгеокадастру наказом від 18.02.2020 р. №4-2248/15-20-СГ відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2020р. ОСОБА_1 подав до ГУ Держгеокадастр клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 2,0 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту).

До клопотання позивачем надано копія паспорта, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру та графічний матеріал (викопіювання з публічної кадастрової карти), на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

18.02.2020р. ГУ Держгеокадастру наказом №4-2248/15-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства з тих підстав, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.10.2019р. №4-2812/15-19-СГ «Про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються для продажу на земельних торгах окремими лотами» запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на них на земельних торгах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції Українии органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані ст.118 ЗК України.

Так, ч.6 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 4 ст.122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст.134 ЗК України передбачено земельні ділянки, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Статтею 136 ЗК України визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах.

Так, відповідно до ч.1 ст.136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Частиною 2 ст.136 ЗК України встановлено, що добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів (ч.3 ст.136 ЗК України).

Згідно п.«б» ч.4 ст.136 ЗК України підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.

Аналіз ст.136 ЗК України свідчить про заборону внесення до відповідного переліку земельні ділянки, які призначені під забудову без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

Отже, подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не є підставою для заборони внесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які або права на які виставляються на земельні торги, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним наказу ГУ Держгеокадастру від 18.02.2020р. №4-2248/15-20-СГ.

Крім того, аналіз ст.136 ЗК України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, то це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постановах від 22.04.2020р. у справі №823/1267/16, від 23.01.2020р. у справі №620/1058/19, від 22.10.2020р. у справі №815/7279/16.

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, приймаючи наказ 18.02.2020р. №4-2248/15-20-СГ, виходило з того, що бажана до відведення земельна ділянка включена у перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами.

Вказане в силу приписів ч.3 ст.136 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Тому відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земельного масиву з кадастровим номером 1221881200:04:001:1257, діяв у межах повноважень та відповідно до вимог земельного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого наказу від 18.02.2020 р. №4-2248/15-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова