Рішення № 103360265, 14.02.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17433/21

Провадження № 2/161/868/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 лютого 2022 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Борсук К.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняв залісуду вм.Луцьку цивільнусправу №161/17433/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Перша Луцька державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину та припинення речових прав,

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 12.06.2019 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В. було видані свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , а саме: на 51/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та ј частку земельної ділянки за цією ж адресою. 03.09.2019 рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області в цивільній справі 161/464/19 ОСОБА_2 було усунуто від права на спадкування за законом після спадкодавця ОСОБА_3 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.02.2021 у цивільній справі №161/15621/20 визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину Р № 4-520, видане 12 червня 2019 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державним нотаріусом було повідомлено позивача, що видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину не вбачається за можливе, оскільки свідоцтво про право на спадщину на вищесказане майно вже було виданим 12.06.2019 року. Таким чином, внаслідок видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 , якого було усунуто від спадкування після смерті ОСОБА_3 , її спадкові права є порушеними. Враховуючи наведене, просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину серії Р № 4-522, видане 12.06.2019 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасувати державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на частку житлового будинку та земельної ділянки, а також стягнути з останнього на свою користь судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено розгляд справи в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача подав суду заяву, в якій просив справу слухати в його відсутності, заявлені вимоги підтримав та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходили.

Третя особа у заяві від 31.12.2021 просила здійснювати розгляд справи без її участі.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом, 12.06.2019 держаним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В. були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, які зареєстроване в реєстрі за Р № 4-520 та Р №4-522 (спадкова справа № 122/2018), відповідно до яких спадкоємцями майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є його мати позивачка ОСОБА_1 та син відповідач ОСОБА_2 .

Спадщина, на яку видані свідоцтва по 1/2 частці за кожним із спадкоємців, складається із 51/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , та із Ѕ частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0542 га, кадастровий номер 0710100000:31:014:0013 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).

Як вбачається із інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 276843607 від 27.09.2021, на підставі вищевказаних свідоцтв про право на спадщину, 12.06.2019 за відповідачем ОСОБА_2 було проведено державну реєстрацію його права власності на 51/200 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та на ј частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0542 га, кадастровий номер 0710100000:31:014:0013 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 18-19).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.09.2019 у цивільній справі № 161/464/19 ОСОБА_2 було усунуто від права на спадкування за законом після спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12-14).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.02.2021 у цивільній справі №161/15621/20 визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину Р № 4-520, видане 12 червня 2019 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20-21).

Вказані судові рішення набрали законної сили, а тому в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України мають преюдиційне значення при розгляді даної справи.

У листі Першої Луцької державної нотаріальної контори № 843/02-14 від 11.05.2021 позивачці роз`яснено, що видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину, зокрема на частку земельної ділянки нотаріальна контора не вбачає за можливе, оскільки свідоцтво про право на спадщину на частку зазначеного майно вже було видане 12.06.2019 року (а.с. 22).

Також, у листі державний нотаріус зауважив, що у відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульованостаттею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно достатті 1301 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 414/811/17 зробив висновок, що устатті 1301 ЦК України,як підставувизнання свідоцтванедійсним,прямо вказанолише відсутністьправа спадкуванняв особи,на ім`яякої буловидане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю па момент відкриття спадщини тощо.

Із наведеного вбачається, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним якщо особа була усунена від спадкування.

Таким чином, внаслідок видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 є порушеними спадкові права позивачки в частині неможливості проведення державної реєстрації права власності на спадкове майно, від права на успадкування якого був усунутий ОСОБА_2 , а тому видане на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню судом недійсним.

За наведених обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_2 на частки нерухоме майно, суд вказує таке.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішеннячи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону,а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі № 569/15704/18.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Наразі, власник майна фактично позбавлений свого права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування державної реєстрації прав ОСОБА_2 на частку будинку та земельної ділянки.

Відповідно доч.1п.1ч.2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

З вищевикладеного слідує, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 908,00 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 12,77,81,141,247, 259,263-268, 280,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину Р № 4-522, видане 12 червня 2019 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скасувати державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на 51/200 частки будинку АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 31982934, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47336430, та на ј частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0710100000:31:014:0013, за адресою АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 31984312, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47337784.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Перша Луцька державна нотаріальна контора, 43010, м. Луцьк, Київський майдан, 13, код ЄДРПОУ 02887444.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Л.М. Присяжнюк