Рішення № 103353652, 14.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14.02.2022 р. справа №520/28628/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - не прибув, подав заяву про слухання у відсутність, представника відповідача - Садієва Ніджат Алігусейн Огли, розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросет" до Головного управління ДПС у Харківській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.07.2021р. №00142690713, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросет» (далі за текстом - заявник, платник, Товариство, ТОВ), у порядку адміністративного судочинства заявив до ГУ ДПС у Харківській області вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.07.2021р. №00142690713.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що не вчиняв викладеного в акті податкової перевірки податкового правопорушення, правильно справляв усі податки під час проведення виплати доходу шляхом перерахування безготівкових коштів у власність резидента Франції.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі за текстом - владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що під час проведення податкової перевірки платник не подав належного документу про наявність у нерезидента - отримувача безготівкових коштів від платника податків із джерелом походження з України правового статусу резидента Франції. Такі документи були надані виключно у межах адміністративного оскарження рішень контролюючих органів під час подання адміністративної скарги на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.07.2021р. №00142690713 до Державної податкової служби України.

Судове засідання у підготовчому провадженні призначалось на 14.02.2022 р.

Позивач подав письмову заяву про проведення слухання усієї справи (а не про проведення окремого судового засідання) без участі представника позивача (де одночасно виклав і письмову згоду на розгляд справи по суті у той же самий день, коли буде постановлено процесуальне рішення про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті), а відповідач 14.02.2022р. подав письмову згоду на розгляд справи по суті одразу після закінчення підготовчого засідання.

Відтак, засідання з розгляду справи по суті відбулось 14.02.2022 р.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 34329080, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

За 2014р. заявником було отримано чистого фінансового результату (прибутку) у розмірі 17.905,00тис. грн., за 2015р. заявником було отримано чистого фінансового результату (прибутку) у розмірі 69.433,00тис. грн., за 2016р. заявником було отримано чистого фінансового результату (прибутку) у розмірі 29.270,00грн., протягом 01.01.2018р.-31.12.2020р. заявник мав правовий статус платника єдиного податку 4 групи.

З 05.06.2019р. єдиним учасником заявника як ТОВ є субєкт права Акціонерне товариство спрощеного типу «Інвесткомпанія», котре за довідкою органу влади Французької Республіки під найменуванням - Регіональне управління оподаткування фізичних осіб м.Парижа Головного управління Державних фінансів від 18.12.2019р. є резидентом Французької Республіки.

У 2019р. заявником на користь єдиного учасника - Акціонерного товариства спрощеного типу «Інвесткомпанія» було перераховано 95.000,00грн. у якості дивідендів, у 2020р. - 101.266.400,00грн., у І кварталі 2021р. - 110.000,00грн. із справлянням за 2019-2020р.р. - 5.340.600,00грн. податку на репатріацію дивідендів за ставкою 5%.

Наказом ГУ ДПС у Харківській області від 19.04.2021р. №2699-п було призначено документальну планову виїзну перевірку заявника за період 01.10.2017р.-31.03.2021р. з питань дотримання вимог податкового законодавства, дотримання вимог валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органами системи ДПС України.

Доказів утрати юридичної сили означеним правовим актом індивідуальної дії субєкта владних повноважень унаслідок оскарження до суду або адміністративного органу вищого рівня матеріали справи не містять.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 14.06.2021 року №10157/20-40-07-13-07/34329080 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту були викладені власні судження контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення (у контексті обставин даного спору), а саме: п.103.4 ст.103, п.103.5 ст.103, п.103.10 ст.103, п.п.141.4.2 ст.141 Податкового кодексу України за рахунок застосування зменшеної ставки податку на прибуток нерезидента у вигляді дивідендів у розмірі 5% замість 15%.

21.07.2021р. із посиланням на Акт контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення №00142690713 про визначення грошового зобов`язання з доходів іноземних юридичних осіб у загальному розмірі 10.842.615,52грн. (основний платіж - 10.670.200,грн., штраф - 165.800грн., пеня - 6.615,52грн.).

Під час оскарження цього рішення в адміністративному порядку до ДПС України заявником були подані документи на підтвердження правового статусу іноземної юридичної особи - одержувача коштів від заявника у вигляді дивідендів, котрі згідно з рішенням ДПС України від 01.12.2021р. №27209/6/99-00-06-01-01-06 визнані належними доказами існування правового статусу резидента Французької Республіки за 2019-2021р., але не взяті до уваги із посиланням на п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

Не погодившись із відповідністю закону управлінського волевиявлення контролюючого органу з приводу додаткового обчислення грошових зобов`язань у межах господарських операцій з виплати дивідендів на користь іноземної юридичної особи, заявник ініціював даний спір, стверджуючи про безпідставність обтяження додатковим податковим обов`язком.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу суті та меж податкового обов`язку, змісту податкової дисципліни, обсягу повноважень органів публічної адміністрації у галузі податкової справи, механізмів та заходів податкового контролю, приводів та порядку і способів та підстав застосування заходів податкового примусу, складу протиправних діянь у вигляді податкових правопорушень, міри юридичної відповідальності винних осіб та правил її реалізації з 01.01.2011р. унормовані, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Відносини з приводу оподаткування доходів нерезидентів із джерелом походження доходів із України на момент виникнення спірних правовідносин були регламентовані, насамперед, приписами ст.103 та п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України, а також ….

отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України

Так, відповідно до п.103.1 ст.103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно з п.103.2 ст.103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Звідси слідує, що умовами застосування під час виплати іноземній юридичній особі доходу із джерелом походження з України правила звільнення від оподаткування або правила зменшеної ставки податку є одночасна сукупність: 1) існування в одержувача доходу правового статусу бенефіціара; 2) існування в одержувача доходу правового статусу резидента країни, з якою укладено міжнародний договір.

За приписами п.103.4 ст.103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Як то указано в п.103.5 ст.103 Податкового кодексу України, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Водночас із цим, у силу спеціального застереження п.103.8 ст.108 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Таким чином, національний законодавець України прямо передбачив існування абсолютно легального випадку, коли фізична відсутність довідки на підтвердження того, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, як на момент виплати доходу, так і на момент проведення податкової перевірки не призводить до виникнення наслідків у порядку п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

При цьому, п.103.10 ст.103 Податкового кодексу України визначено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Отже, з огляду на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли при розв`язанні колізії між положеннями п.44.6 ст.44 і п.103.10 ст.103 Податкового кодексу України з одного боку та п.103.8 ст.103 Податкового кодексу України з іншого боку - пріоритет у застосуванні належить віддати п.103.8 ст.103 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.141.4.1 ст.141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів: цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб резидентів, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "а" підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу; акцій, корпоративних прав, часток в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "а підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, що відповідають таким умовам: а) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав іноземної юридичної особи на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок акцій, часток в українській юридичній особі, які належать зазначеній іноземній юридичній особі прямо або опосередковано, та б) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток в українській юридичній особі на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій українській юридичній особі або використовується такою українською юридичною особою на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи - резидента України, за умови що у будь-який час впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість таких акцій, корпоративних прав на 50 і більше відсотків утворювалась за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій юридичній особі - резиденту України або використовується такою юридичною особою - резидентом України на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав (для цілей абзаців четвертого та шостого підпункту "е" цього підпункту) та нерухомого майна (для цілей абзаців п`ятого та шостого підпункту "е" цього підпункту) визначається на підставі балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку як найвища сума у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, та підлягає порівнянню з вартістю іншого майна (активів) згідно з балансовою (залишковою) вартістю за даними бухгалтерського обліку такої юридичної особи; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів щодо брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; й) доходи від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів, розташованих на території України, що належать нерезиденту; к) інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Отже, за п.п. «б» п.п.141.4.1 ст.141 Податкового кодексу України дохід іноземної юридичної особи джерелом походження з України у вигляді дивідендів від резидента України підлягає оподаткуванню у джерела виплати.

Згідно з п.п.141.4.2 ст.141 Податкового кодексу України резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, за п.п. «б» п.п.141.4.1 ст.141 Податкового кодексу України дохід іноземної юридичної особи джерелом походження з України у вигляді дивідендів від резидента України підлягає оподаткуванню у джерела виплати або за ставкою 15% за рахунок суми платежу, або за ставкою міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюються виплати, що набрали чинності (у даному випадку - Французької Республіки).

На вимогу суду відповідачем органом публічної адміністрації до матеріалів справи були подані складені відносно АТСТ «Інвесткомпанія» довідки підтвердження податкового резидентства Французької Республіки за 2019р. від 12.12.2019р., за 2020р. від 21.04.2021р., за 2021р. від 02.06.2021р. (які були видані органом податкової служби Французької Республіки від імені Міністерства бюджету і державних рахунків), а також довідка підтвердження податкового резидентства Французької Республіки за 2019р. від 18.12.2019р. (яка була видана органом податкової служби Французької Республіки від імені Міністерства бюджету і державних рахунків).

При цьому, остання із перелічених довідок була апостильована 18.12.2019р.

Оскільки усі перелічені документи поза будь-яким розумним сумнівом були видані органом податкової служби Французької Республіки від імені Міністерства бюджету і державних рахунків, то отримання останньої довідки у 2019р., проведення заявником платежів з дивідендів на користь іноземної юридичної особи дійсного резидента Французької Республіки у 2019р.-2020р. та повторне підтвердження правового статусу резидента Французької Республіки у 2021р. відповідно до п.103.8 ст.103 Податкового кодексу України не виключає правомірності справляння заявником податку у розмірі 5%.

Законом України від 03.03.1998р. №150/98-ВР була ратифікована Конвенція між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі за текстом - Конвенція про уникнення подвійного оподаткування).

Відповідно до п.1 ст.4 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування для цілей цієї Конвенції термін "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, місцеперебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Але цей термін не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі,

тільки на підставі одержання доходів з джерел у цій Державі або

стосовно майна, що в ній знаходиться.

У силу ст.10 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі (пункт 1 ст.10); Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник дивідендів є резидентом другої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен

перевищувати: а) 5 відсотків суми дивідендів, якщо право на дивіденди

фактично має компанія, яка володіє прямо або посередньо принаймні: і) 20 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди, у випадку, якщо компанія є резидентом України; іі) 10 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди, у випадку, якщо компанія є резидентом Франції; b) 15 відсотків валової суми дивідендів в інших випадках. Положення цього пункту не впливають на оподаткування компанії стосовно прибутку, з якого сплачуються дивіденди (п.2 ст.10); Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо такими дивідендами фактично володіє одна або декілька компаній, які є резидентами цієї другої Держави і якщо: a) ця або ці компанії разом володіють прямо або посередньо принаймні 50 процентами капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і загальна сума їх інвестицій в цю компанію складає не менше 5 мільйонів французьких франків або їх еквівалента в українській валюті; або b) їхня інвестиція у компанію, що сплачує дивіденди, гарантується або страхується другою Державою, її центральним банком або будь-якою особою, що діє від імені цієї другої Держави. Положення цього пункту не впливають на оподаткування компанії стосовно прибутку, з якого сплачуються дивіденди (п.3 ст.10).

Одержувач дивідендів за проведеними заявником у 2019р.-2020р. платежами (іноземна юридична особа дійсний резидент Французької Республіки АТСТ «Інвесткомпанія») є єдиним учасником ТОВ «Агросет», а відтак володіє 100% корпоративних прав заявника як Товариства.

У ході розгляду даного спору органом публічної адміністрації фактично визнані ті обставини, що протягом усього спірного періоду іноземна юридична особа - одержувач доходу із джерелом походження з України був резидентом Французької Республіки.

Ці обставини доведені довідкою про підтвердження податкового резидентства Французької Республіки за 2019р. від 18.12.2019р. (яка була видана органом податкової служби Французької Республіки від імені Міністерства бюджету і державних рахунків).

Використані субєктом владних повноважень доводи з приводу правової природи та умов обчислення проведених заявником на користь іноземної юридичної особи - резидента Французької Республіки у 2019р.-2020р. платежів не мають жодного юридичного значення для правильного вирішення даного спору, позаяк заперечуючи наявність підстав для нарахування та виплати дивідендів, орган публічної адміністрації поряд із цим застосовує до цих же самих платежів ставку податку не у розмірі 5%, а у розмірі 15%, тобто визнає і правомірність, і реальність самих платежів.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

До того ж і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскарженого рішення, адже обставини фізичного існування платежів як таких, початкове/первісне підтвердження правового статусу іноземної юридичної особи у якості резидента Французької Республіки у 2019р., проведення виплати дивідендів у 2019р-2020р., повторне підтвердження правового статусу іноземної юридичної особи у якості резидента Французької Республіки у 2021р. у розумінні п.10.38 ст.103 Податкового кодексу України виключають подію вчинення заявником податкового правопорушення за визначенням ст.109 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту ч.1 ст.2 КАС України було надано Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів.

У спірних правовідносинах орган публічної адміністрації шляхом прийняття оскарженого правового акту індивідуальної дії створив для приватної особи новий податковий обов`язок, обтяживши тягарем проведення нового грошового платежу на користь Держави (понад вже проведені розрахунки), але за правилами ч.2 ст.2 та ч.2 ст.77 КАС України не довів події вчинення податкового правопорушення у розумінні ст.109 Податкового кодексу України.

Тому позов підлягає до задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 21.07.2021р. №00142690713.

Роз`яснити, що рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 15 лютого 2022 року; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду).

Суддя Сліденко А.В.