Рішення № 103353095, 16.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2022 року м. Рівне№460/301/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Гоц О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ромашко Л.Г.,

відповідача: представник Анненкова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2021 ВП № 67120446 та постанову Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення виконавчого збору від 24.12.2019 ВП № 59165208. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відсоткове визначення розміру виконавчого збору має здійснюватися від фактично стягнутої суми (або повернутої, або вартості переданого стягувану майна), тобто стягнення виконавчого збору прямо залежить від того, в якому розмірі фактично виконано рішення державним виконавцем в примусовому порядку, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях. Отже, позивач вважає, що умовою стягнення органами державної виконавчої служби виконавчого збору є фактично стягнуті в примусовому порядку з боржника суми. У зв`язку викладеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що згідно із статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника є заходом примусового виконання рішення. Вважає, що винесення державним виконавцем відповідної постанови спростовує твердження позивача про не вчинення дій примусового характеру. Також відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 13 даного Закону, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Крім того, відповідач наголошує на тому, що у випадках, передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця. Саме тому державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору та відкрите виконавче провадження з метою примусового її виконання. Зазначає про пропущення позивачем строків звернення до суду. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позовна заява надійшла до суду 04.01.2022.

10.01.2022 ухвалою суду позов залишений без руху.

07.02.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судовому засіданні представник позивача та представник відповідача підтримали позиції, викладені у своїх заявах по суті з тих же підстав.

Окремо представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги щодо постанови про стягнення виконавчого збору від 24.12.2019 у ВП № 59165208 та зазначив, що позовні вимоги стосуються залишку боргу по виконавчому збору, що належить до стягнення.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши доводи та аргументи наведені у заявах по суті, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

21 травня 2019 року головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Анненковою О.Ю. відкрито виконавче провадження № 59165208 з примусового виконання виконавчого листа № 569/12795/15-ц, виданого 11.02.2019 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості по кредитному договору № 11356949000 від 06.06.2008 року в сумі 1190556,87грн.

24 грудня 2019 року у ВП № 59165208 була прийнята постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 119055,69 грн. Строк пред`явлення 3 місяці.

16 квітня 2021 року постановою відповідача, на підставі повідомлення ТОВ «Вердикт Капітал» від 07.04.2021 року, здійснено заміну сторони виконавчого провадження ВП № 59165208 з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749).

Грошові кошти, що надійшли в погашення виконавчого документу № 569/12795/15-ц, виданого 11.02.2019р. Рівненським міським судом Рівненської області, розподілялися відповідачем з одночасним відрахуванням виконавчого збору.

Зокрема, згідно розпорядження відповідача від 22.11.2019 року грошові кошти ПАТ «Дельта Банк»; 28,52грн виконавчого збору; 214,52грн витрат виконавчого провадження.

Згідно розпорядження від 11.10.2021 року грошові кошти в сумі 178грн, що надійшли 30.07.2021р., 600грн, що надійшли 31.08.2021р., та 600грн, що надійшли 30.09.2021р., а всього 1378 грн. перераховано відповідачем як виконавчий збір.

30 вересня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до відповідача із заявою про повернення виконавчого документу виконавчого листа № 569/12795/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

11 жовтня 2021 року на підставі заяви стягувача від 30.09.2021, відповідачем прийнята постанова про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 59165208 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

18 жовтня 2021 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Анненковою О.Ю. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67120446 про стягнення з позивача виконавчого збору у ВП № 59165208 у розмірі 119055,69грн. Залишок боргу станом на 11.10.2021 становить 117649,17грн.

Позивач не погоджуючись із прийнятими рішеннями, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спору) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як наведено вище та підтверджено матеріалами справи, 11 жовтня 2021 року відповідачем прийнята постанова про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 59165208 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» і лише 18 жовтня 2021 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Анненковою О.Ю. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67120446 про стягнення з позивача виконавчого збору у ВП № 59165208.

З огляду на викладене, відповідачем порушено строки прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2021. Разом з тим, суд звертає увагу, що за правилами абз. 3 ч. 5 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Зважаючи на викладене, посилання позивача як на підставу для скасування спірних постанов порушення відповідачем строків їх прийняття є неприйнятними. При цьому, належних та допустимих доказів того, що такі рішення були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої Законом № 1404-VІІІ позивачем суду не надано і судом в ході розгляду справи не встановлено.

Разом з тим, спір у цій справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з приводу стягнення виконавчого збору у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 статті 39 цього Закону (виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ).

Суд зауважує, що Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій.

Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Як наведено вище по тексту, частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, зокрема, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Разом з тим частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.

Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

За таких обставин суд вважає, що при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника у разі закінчення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Судом встановлено, що державний виконавець не стягнув у примусовому порядку всю суму, зазначену у вказаному виконавчому листі № 569/12795/15-ц від 11.02.2019.

Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.

З урахуванням того, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження була постанова про стягнення виконавчого збору, яка визнана протиправною і скасована, постанова про відкриття виконавчого провадження також є протиправною і її належить скасувати.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо пропущення строків звернення до суду.

Положенням ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що копія постанови від 18.10.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 67120446 про стягнення з позивача виконавчого збору у ВП № 59165208, направлена останньому 20.10.2021 рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції, долученим відповідачем до відзиву.

Копії зворотного повідомлення позивача про отримання ним такої постанови, чи інших доказів, матеріали справи не містять.

Разом з тим, згідно матеріалів справи вбачається, що позивач ознайомився із матеріалами виконавчого провадження ВП № 67120446 - 28 грудня 2021 року, а позовну заяву подано 04 січня 2022 року. За наведеного суд уважає, що позивачем дотримано 10-денний строк звернення до суду з даним позовом, визначений п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України. Отже, строки звернення до суду не є пропущеними.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позаяк позивачем сплачений судовий збір у сумі 1984,80грн, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору.

Враховуючи те, що Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) є структурним підрозділом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке, в свою чергу, є головним розпорядником бюджетних коштів по відношенню до своїх структурних підрозділів, то судові витрати зі сплати судового збору за подання даного позову в сумі 1984,80грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Львів).

Керуючись статтями 241-246, 255, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2021 року ВП № 67120446.

Визнати протиправною та скасувати постанову Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення виконавчого збору від 24 грудня 2019 року ВП № 59165208 на суму 117649,17грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Львів), судовий збір у сумі 1984,80грн (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні, 80коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Замкова, 22А, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 35007146)

Повний текст рішення складений 16 лютого 2022 року

Суддя Т.О. Комшелюк