Рішення № 103349589, 14.02.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/9581/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А1405 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1405 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 січня 2018 року по 27 жовтня 2021 року включно;

- стягнути з військової частини А 1405 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 січня 2018 року по 27 жовтня 2021 року включно в розмірі 374 496 гривень (триста сімдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто шість гривень) за КВЕД 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що відповідачем при звільненні не проведено вчасно повний розрахунок з усіх видів забезпечення. Позивач наголошує на тому, що фактичний розрахунок з ним відбувся 27.10.2021. Позивач звернувся до військової частини А1405 із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 23.01.2018 по27.10.2021, однак відповіді не отримав.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Так, відповідачем зазначено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року в адміністративній справі № 340/5352/20 стягнуто з Військової частини А 1405 на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15 851,85 грн. за період з 23 січня 2018 року по 12 жовтня 2020 року. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 вказане рішення скасовано та позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Однак, позивач повторно заявляючи позов намагався приховати факт звернення до адміністративного суду із тим самим предметом із тих самих підстав. Також, відповідач зазначає, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Відповідач вказує, що аналіз ч.1 ст.117 КЗпП України дає підстави для висновку, що обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. В свою чергу, ст.117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Відповідач наголошує на відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 23 січня 2018 року по 27 жовтня 2021 року (а.с.40-51)

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Наказом командира військової частини А1405 (по стройовій частині) від 23.01.2018 р. №19 старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшину технічного дивізіону зенітних ракетних комплексів, звільненого наказом командира військової частини А1405 (по особовому складу) від 4 грудня 2017 року №51-РС у запас за пунктом "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з урахуванням вимог підпункту "ї" пункту 1 частини восьмої цієї ж статті (у зв`язку із закінченням строку контракту) з 23 січня 2018 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.12).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 р. у справі №340/1007/20 адміністративний позов задоволено у повному обсязі; визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1405 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 23 січня 2018 року; зобов`язано Військову частину А1405 (код ЄДРПОУ 07944046, м. Кропивницький-5, військове містечко №73) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексацію його грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 23 січня 2018 року (а.с.14-17).

12.10.2020 р. Військовою частиною А1405 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 р. у справі №340/1007/20 виплачено ОСОБА_1 37 237,98 грн. (а.с.22).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі №340/1738/20 адміністративний позов задоволено у повному обсязі; визнано протиправними дії Військової частини А1405 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 р. №889; зобов`язано Військову частину А1405 (код ЄДРПОУ 07944046, м. Кропивницький-5. Військове містечко №73) здійснити перерахунок, з урахуванням раніше виплачених сум, та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 р. №889.

27.10.2021 Військовою частиною А1405 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі №340/1738/20 виплачено ОСОБА_1 38 765,91 грн. (а.с.23).

Представником позивача надано до суду заяву про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку від 09.11.2021, без доказів вручення відповідачу.

Оскільки відповідач здійснив нарахування та виплату грошового забезпечення, спір про суми відсутній та стала відома дата розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 26.11.2021( а.с.1).

Суд звертає увагу, що в обґрунтування вимог про стягнення середнього заробітку представник позивача, в тому числі посилається, на невиплату позивачу належних при звільненні сум, встановлених рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 р. у справі №340/1007/20, на виконання якого відповідачем нараховано та виплачено ОСОБА_1 37 237,98 грн. - 12.10.2020.

Обставини стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 січня 2018 року по 12 жовтня 2020 року були предметом розгляду у справі №340/5352/20.

Так, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 у справі №340/5352/20 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Військової частини А 1405 щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; стягнуто з Військової частини А 1405 на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15 851,85 грн.; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року в адміністративній справі № 340/5352/20 скасовано; позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Вказана постанова обґрунтована порушенням позивачем місячного строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Суд звертає увагу, що позивачем у позові, не порушується питання про поновлення строку на звернення до суду. При цьому зміст позовної заяви та додані до неї документи не дають підстави дійти висновку, що строк звернення до суду з даним позовом пропущений з поважних причин.

Отже, позивачем не усунені підстави, з яких позов було залишено без розгляду у справі №340/5352/20, а тому суд не приймає посилання представника позивача в частинні обґрунтування позовних вимог, на порушення відповідачем строку виплати грошового забезпечення встановленого рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 р. у справі №340/1007/20 за період з 23 січня 2018 року по 12 жовтня 2020 року.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є обставини стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановленого Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі №340/1738/20 з 23 січня 2018 року по 27 жовтня 2021 року.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Разом з тим, цим Законом не передбачена відповідальність за порушення строків розрахунку при звільненні. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

Вирішуючи спір, суд звертає увагу на те, що згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції неодноразово приходив до висновку, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (зокрема, постанова Верховного Суду України від 17 липня 2015 року в справі №21-8а15, постанови Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №806/1899/17, від 29 березня 2018 року у справі №815/1767/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №2340/4192/18 та ін.)

Оскільки у спірному випадку, що є предметом судового розгляду, спеціальне законодавство, яким врегульовано порядок проходження військової служби, порядок і строки виплати грошового забезпечення військовослужбовцям при звільненні з військової не передбачає дату проведення остаточного розрахунку та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю всіх належних сум при звільненні, що фактично визнавалось сторонами справи, тому за аналогією закону до спірних відносин необхідно застосувати норми статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України, на які посилається позивач в обґрунтуванні заявлених вимог.

Отже, відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року справа №821/1083/17 (провадження 11-1329апп18), статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Звертаючись із вимогою про стягнення (відшкодування), визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина 1 статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина 2 статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Підсумовуючи вказане, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Зазначено також, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

З встановлених у справі обставин слідує, що відповідач провів повний розрахунок з позивачем після його звільнення зі служби поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України. Оскільки відповідач не провів з позивачем при звільненні з військової служби (23.01.2018) остаточний розрахунок і такий було проведено лише 27.10.2021, то суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує наступне.

Згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Відповідно до абз.2, 3 п.7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. №260, розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд враховує, що період затримки розрахунку при звільненні потрібно розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником (з дня виключення зі списків особового складу), до дня фактичного проведення такого розрахунку.

Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні позивача розраховується саме з 24 січня 2018 року ( наступного дня, за днем виключення позивача зі списків особового складу) по 26 жовтня 2021 року ( день, що передує дню розрахунку) та складає 1 361 календарних днів, у тому числі 2018 рік - 331 к.д., 2019 рік - 365 к.д., 2020 рік -366 к.д, 2021 рік -299 к.д.

З огляду на довідку Військової частини А 1405 про грошове забезпечення ОСОБА_1 ( а.с.13) сума середньоденного грошового забезпечення на день звільнення складала - 274,3 грн. (8 337, 14 грн. ( грошове забезпечення - листопад 2017 року) + 8 396 грн. ( грошове забезпечення - грудень 2017 року)/ 61 к.д. ).

Тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби, що виразилось у несвоєчасній виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, складає 373 322,3 грн. (274,3 грн. х 1 361 к.д.).

Водночас, суд вважає, що у порівнянні із виплаченою грошовою допомогою при звільненні у розмірі 38 765,91 грн., суму 373 322,3 грн. не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму виплаченої допомоги.

Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 у справі №761/9584/15-ц. За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в зазначеній постанові, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Вирішуючи дане питання, суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Наведений підхід застосований Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений в постанові від 30 жовтня 2019 року, а також у постанові від 12 серпня 2020 року у справі №400/3151/19.

З матеріалів справи вбачається, що останнім днем військової служби позивача було 23.01.2018, а з даним позовом він звернувся до суду 26.11.2021 після виплати йому відповідачем 27.10.2021 частини грошової допомоги при звільненні.

Також суд зазначає, що згідно даних електронної системи Діловодство спеціалізованого суду, за захистом свого порушеного права щодо ненарахування нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні у повному розмірі 23.01.2018, позивач звернувся до суду з позовною заявою 01.06.2020, майже через два роки.

Враховуючи те, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби - 373 322,3 грн. значно перевищує суму виплаченої грошової допомоги при звільненні - 38 765,91 грн., а також з урахуванням того, що позивач протягом тривалого часу не звертався до суду з позовом про виплату компенсації, суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

Суд зазначає, що в даній ситуації істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку становить 0,1038 (38 765,91 грн./ 373 322,3 грн.), тобто сума виплаченої компенсації поділити на середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Відтак сума, яка підлягає відшкодуванню становить 38 750,85 грн. (274,3 грн. х 0,1038 х 1 361 к.д.), тобто середньоденна заробітна плата позивача помножена на істотність частки та кількість днів затримки розрахунку.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, а також беручи до уваги наведені вище позиції судів касаційної та апеляційної інстанцій в аналогічних правовідносинах, суд доходить висновку про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби має бути виплачений позивачу у розмірі 38 750,85 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком військовослужбовця.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин також викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 806/345/16, від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №6-39цс11 та постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі № 815/714/16.

Суд не приймає посилання відповідача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.06. 2018 по справі №810Є1543/17, а враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначені у постанові від 26.02.2020 по справі №821/1083/17, оскільки згідно п.1 ч.2 ст.45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на порушення позивачем ч.5 ст. 160 КАС України щодо неподання письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, оскільки позовна заява містить таке підтвердження ( а.с. 8).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача.

Доказів понесення судових витрат сторонами до суду не надано.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1405 (військове містечко №73, м. Кропивницький - 5, 25005, код ЄДРПОУ 07944046) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 1405 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Військової частини А 1405 на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 38 750,85 грн. (тридцять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 85 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун