Рішення № 103349260, 16.02.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р. справа № 300/7627/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ОСОБА_1 ), 25.11.2021 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.10.2021 №0900-0204-8/37944 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення, а саме з 01.10.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 01.09.1998 по теперішній час працює у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської міської ради» на посаді санітарки лікувально-виробничих майстерень по безпосередньому обслуговуванню гострих психічно хворих, яка передбачена Списком №2. При досягненні 50-річного віку звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, однак відповідачем безпідставно відмовлено у такому призначенні у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який для жінок повинен становити 55 років. Зауважила, що після визнання Рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 неконституційною статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, ця стаття підлягає застосуванню у редакції, яка діяла до внесення таких змін та передбачає право на призначення пенсії за віком, зокрема, жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. При цьому, оскільки наявна колізія між нормою статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що порушує вимогу «якості закону», застосуванню підлягає саме норма Закону України "Про пенсійне забезпечення", що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20. Таким чином, позивачка стверджує, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 32 роки 11 місяців 24 дні, у тому числі на роботах за Списком №2 - 32 роки 11 місяців 24 дні, а тому відмова ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в призначенні пенсії, з посиланням на недосягнення 55-річного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправною.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.33-34).

На адресу суду 28.12.2021 від представниці ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надійшло клопотання про залучення до участі в даній справі в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (а.с. 38-40).

Представником ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 31.12.2021 подано до суду клопотання (в порядку статті 166 КАС України), яким долучено до матеріалів справи копію рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №092750005157 від 07.10.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 43-44).

На поштову адресу суду 04.01.2022 від представниці ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позов за №0900-0903-7/49534 від 24.12.2021 (а.с.46-51). Так, у відзиві представниця відповідача 1 вказала, що ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення №092750005157 від 07.10.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , а ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом №0900-0204-8/37944 від 13.10.2021 лише повідомило позивачку про прийняте рішення. Зазначила, що відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, серед іншого, жінки - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Норми цієї статті на даний час не змінені, неконституційними не визнавалися, є чинними та підлягають застосуванню. Вказала, що на дату звернення за призначенням пенсії позивачка не досягла віку, встановленого зазначеною статтею. Крім того, представниця відповідача 1 звернула увагу, що позивачкою при зверненні за призначенням пенсії уточнююча довідка про пільговий характер роботи не подавалась. Окрім цього, представниця ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначила, що позивачкою невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки належним способом є зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а не зобов`язання призначити таку пенсію. На підставі наведеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На поштову адресу суду 04.01.2022 від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в яких позивачка спростовує доводи представниці відповідача 1, викладені у відзиві на позов (а.с.54-60).

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. З огляду на викладене, пояснення, міркування та аргументи, наведені позивачкою у запереченні на відзив, при розгляді та вирішенні даної справи судом до уваги не бралися.

Ухвалою суду від 04.01.2022 клопотання представниці відповідача від 28.12.2021 про залучення співвідповідача в адміністративній справі №300/7627/21 задоволено та залучено до участі у справі №300/7627/21 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Полтавській області) (а.с. 65-67).

Представником ГУ ПФУ в Полтавській області 18.01.2022 подано на електронну адресу суду відзив №1600-0802-8/4211 від 18.01.2022 (а.с. 72-73). У поданому відзиві представник відповідача 2 звернув увагу на наявність колізії між нормами статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та необхідності застосування акту, який виданий пізніше. Відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 55 років, тому не має права на призначення пенсії на пільгових умовах. З огляду на викладене, ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято вмотивоване рішення №092750005157 від 07.10.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.1988 прийнята на роботу на посаду санітарки лікувально-виробничих майстерень Івано-Франківської облпсихлікарні №1; 12.10.1993 - переведена на посаду палатної санітарки; 11.02.1998 - посаду палатна санітарка змінено на посаду молодша медична сестра (палатна); 03.01.2020 - Івано-Франківська обласна психоневрологічна клінічна лікарня №1 згідно з рішенням Івано-Франківської обласної ради від 13.12.2019 №1315-33/2019 реорганізована в комунальне некомерційне підприємство "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради". Продовжує працювати (а.с. 9-11).

Позивачка 01.10.2021 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2.

Заяву позивачки про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд ГУ ПФУ в Полтавській області, яке, проаналізувавши заяву та документи ОСОБА_1 , зробило висновок про відсутність документів, які підтверджують в установленому законодавством порядку право на призначення пенсії за Списком №2 та відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, відповідачем 2 зроблено висновок, що заявниця не досягла віку, встановленого пунктом 2 статті 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене, ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення №092750005157 від 07.10.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно заяви від 01.10.2021 у зв`язку з відсутністю правових підстав (а.с. 44).

Листом №0900-0204-8/37944 від 13.10.2021 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивачку про відмову у призначенні пенсії (а.с. 7-8).

Не погоджуючись із такою відмовою в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з метою захисту свого права, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Також, вирішуючи даний спір, на переконання суду, необхідним є застосування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Зі змісту рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №092750005157 від 07.10.2021 та листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №0900-0204-8/37944 від 13.10.2021 вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах були відсутність документів, які підтверджують в установленому законодавством порядку право на призначення пенсії за Списком №2 та відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також недосягнення пенсійного віку, встановленого пунктом 2 статті 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З даного приводу суд зазначає таке.

За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII передбачалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону №1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (надалі, також - Закон №213-VIII), який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Окрім цього, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі, також - Закон №1058-IV).

Верховною Радою України 03.10.2017 ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII, яким Закон №1058-ІV доповнено розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:

"2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах."

Вказана норма також передбачає зміст ідентичний пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020 (надалі, також - Рішення №1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ встановлено неконституційність окремих положень Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності загального страхового та пільгового стажу роботи).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, однак вони явно суперечать одна одній. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

У справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Така позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах як: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Суд констатує, що відповідно до наявних в матеріалах справи: рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №092750005157 від 07.10.2021 (а.с. 44), листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №0900-0204-8/37944 від 13.10.2021 (а.с. 7-8), відзивів відповідачів (а.с. 46-51, 72-73), останніми визнається наявність у позивачки загального страхового стажу 32 роки 10 місяців 01 день.

Що стосується пільгового стажу, то відповідачами заперечується наявність у ОСОБА_1 такого, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують в установленому законодавством порядку право на призначення пенсії за Списком №2 та відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ, зокрема, уточнюючої довідки, з приводу чого, суд зазначає таке.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (надалі, також - Порядок №383).

Відповідно до вказаного Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Заперечення щодо належності посад, на яких працювала позивачка у спірний період, до чинних Списків, відповідачі не висловлювали.

При цьому, посади молодшого медичного персоналу (санітар, палатна санітарка, молодша медична сестра (палатна)) в психіатричних закладах, на яких працювала позивачка, передбачені у всіх Списках №2, які були чинними у спірні періоди.

Пунктом 10 Порядку, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.993 №637.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (надалі, також - Порядок №637), якою регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника встановлено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (надалі, також - Порядок №18-1).

Згідно з пунктом 2 дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110, встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки "Відомості про роботу" пишеться: "прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Судом встановлено, що трудова книжка позивачки заповнена у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи та накази, на підставі яких ОСОБА_1 була прийнята на таку роботу. При цьому, відповідач 2 не зазначив, у чому саме полягає неповнота або невідповідність таких записів.

Також у трудовій книжці ОСОБА_1 міститься запис №4 від 17.11.2003 про підтвердження права на пільгову пенсію згідно Списку №2 (а.с. 11).

Окрім цього, відповідно до виданої Комунальним некомерційним підприємством «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради» довідки від 25.08.2021 №07/83 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працювала повний робочий день в зазначеному підприємстві за посадою 1 (санітарки лікувально-виробничих майстерень) з 01.09.1988, наказ №159-к від 01.09.1988; переведена на посаду (палатної санітарки) з 12.10.1993, наказ №123-к від 12.10.1993 по безпосередньому обслуговуванню гострих психічно хворих, що передбачено Списком №2, розділ ХХІV, код КП 5132 постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016; за період з 01.09.1988 по теперішній час стаж становить 32 роки 11 місяців 24 дні (а.с.14-15).

Також у цій довідці зазначено підстави її видачі: наказ №159-к від 01.09.1988; наказ № 123-к від 12.10,1993; особові рахунки та Ф-П-2 та відомості про зарплату; наказ №59 від 18.11.1998 «Про підтвердження права працюючим на пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці», перелік робочих місць від 29.10.1998 та висновок Державної експертизи умов праці №4489 від 27.01.2009; наказ №38 від 17.11.2003 «Про підтвердження права працюючим на пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці», перелік робочих місць від 14.11.2003 та висновок Державної експертизи умов праці №1181 від 12.01.2004; наказ № 38 від 20.11.2008 «Про підтвердження права працюючим на пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці», перелік робочих місць від 13.11.2008 та висновок Державної експертизи умов праці №4490 від 28.01.2009; наказ №53 від 19.11.2013 «Про підтвердження права працюючим на пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці», перелік робочих місць від 19.11.2013 та висновок Державної експертизи умов праці №1744/2 від 27.11.2013; наказ №75 від 19.11.2018 «Про підтвердження права працюючим на пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці», перелік робочих місць від 19.11.2018 та висновок Державної експертизи умов праці № 06-13/15-10/8284 від 04.12.2018.

Таким чином, встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що спірний період пільгового стажу позивачки підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яких достатньо для підтвердження наявності в неї пільгового стажу.

Окрім цього, додатково пільговий стаж позивачки 32 роки 11 місяців 24 дні підтверджується зазначеною вище довідкою Комунального некомерційного підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради» від 25.08.2021 №07/83.

Отже, період роботи позивачки 32 роки 11 місяців 24 дні у зазначеному підприємстві підлягає включенню до пільгового стажу.

При цьому, позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 23.09.2021 у справі №227/4273/16-а, на яку посилається представниця відповідача 1 у поданому відзиві стосується інших обставин у справі, оскільки в цій постанові Верховним Судом зроблено висновок, власне, про те, що уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Зважаючи на вищевикладене, наявні у ОСОБА_1 пенсійний вік та стаж роботи відповідають всім критеріям, необхідним для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, а тому позивачці безпідставно відмовлено у призначенні такої пенсії.

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивачкою помилково вказано відповідачем, яким відмовлено у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, а рішенням, яким, на переконання ОСОБА_1 , порушено право на призначення пенсії, зазначено лист ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 13.10.2021 №0900-0204-8/37944.

Натомість, рішенням суб`єкта владних повноважень, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є рішення ГУ ПФУ в Полавській області №092750005157 від 07.10.2021, яке прийняте за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії, переданої останньому для розгляду за принципом екстериторіальності, відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Листом від 13.10.2021 №0900-0204-8/37944 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області лише повідомило ОСОБА_1 про результат розгляду її заяви.

Таким чином, підлягає визнанню протиправним та скасуванню рішення ГУ ПФУ в Полавській області №092750005157 від 07.10.2021 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення, а саме з 01.10.2021, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 01.09.2016, досягла 50-ти річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19).

Наявний у позивачки страховий та пільговий стаж роботи відповідає всім критеріям, необхідним для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що відповідача 2 необхідно зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з моменту звернення, зокрема, з 01.10.2021.

За наведених підстав та вказаних правових норм, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.2355584438.1 від 25.11.2021 підтверджується сплата позивачкою судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 908,00 грн (а.с. 1).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивачки сплачена нею сума судового збору у розмірі 908,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №092750005157 від 07.10.2021 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.10.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ - 13967927) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ;

відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088;

відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, адреса: вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ - 13967927.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.