Рішення № 103347362, 10.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року Справа№200/17551/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі-відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 052530002641 від 01.09.2021 року про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язання відповідачів повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 26.08.2021 року зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року на ЗАТ «Вугледобуток» підземним електрослюсарем 4 розряду та проходження строкової військової служби за період з 26.05.1998 року по 03.11.1999 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 серпня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пільгової пенсії згідно з ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 052530002641 від 01.09.2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав неврахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року на ЗАТ «Вугледобуток» підземним електрослюсарем 4 розряду та періоду проходження строкової військової служби за період з 26.05.1998 року по 03.11.1999 року, оскільки архівні довідки про пільговий характер роботи пенсійний орган не взяв до уваги, а підприємство роботодавця ліквідоване.

Позивач зазначає, що відповідач мав зарахувати до його пільгового стажу період роботи з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року на ЗАТ «Вугледобуток» підземним електрослюсарем та проходження строкової військової служби за період з 26.05.1998 року по 03.11.1999 року, а пільговий стаж позивача складає 26 років 0 місяців 13 днів.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.

Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач-1 відзив на позовну заяву не надав, проте, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року відповідачу-1 було запропоновано надати відзив на позовну заяву, який відповідає вимогам ст. 162 КАС України.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідачем-2 надано письмовий відзив від 05.01.2022 року № 0400-010905-7/1446 (а.с. 39-41). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 26.08.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області № 052530002641 від 01.09.2021 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки він не має пільгового стажу за списком № 1 та не досяг 50-річного віку. Зазначає, що позивач свою позовну заяву мотивує ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», хоча позовна вимога стосується ч. 2 вказаної статті, тобто призначення пільгової пенсії незалежно від віку.

Відповідачем-2 не враховано до пільгового стажу період з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року на ЗАТ «Вугледобуток» підземним електрослюсарем 4 розряду та проходження строкової військової служби за період з 26.05.1998 року по 03.11.1999 року. Управлінням не взято до уваги довідки про пільговий характер роботи, оскільки вони видані архівною установою і не містять інформації про атестацію робочих місць.

Наголошує, що навіть при зарахуванні спірних періодів роботи та військової служби до пільгового стажу для призначення пільгової пенсії незалежно від віку стажу позивача буде недостатньо, оскільки згідно з роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 за кожний повний рік роботи за списком № 1 зараховується 9 місяців роботи ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме 1 рік х9 міс.: 12 міс.=0,75 міс.

З зазначених причин відповідач-2 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 8-9). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що 26 серпня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пільгової пенсії згідно з п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 052530002641 від 01.09.2021 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки його вік складає 43 роки 8 місяців 19 днів, він має страховий стаж 25 років 7 місяців 20 днів, а пільговий стаж за списком № 1 – 23 роки 4 місяці 2 дні (а.с. 24).

В рішенні зазначено, що відповідно до п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідний страховий стаж становить 28 років, з яких не менше 10 років пільгового стажу.

Відповідачем-2 зазначено в спірному рішенні, що ним враховано до пільгового стажу всі періоди роботи, однак відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю пенсійного віку.

Позивачем подано скаргу від 07.09.2021 року до Пенсійного фонду України на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с. 25).

Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України розглянувши скаргу позивача від 07.09.2021 року, листом від 06.10.2021 року № 29330-29349/К-03/8-2800/21 повідомив, що згідно записів трудової книжки у період з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року позивач працював електрослюсарем в ЗАТ «Вуглевидобуток», у період з 26.05.1998 року по 03.11.1999 року проходив строкову військову службу.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ЗАТ «Вуглевидобуток» ліквідовано, тому період роботи з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року не зараховано. Для вирішення питання зарахування періоду роботи з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року позивачу необхідно звернутися з заявою про підтвердження пільгового стажу на Комісії відповідно до додатку 2 Порядку 18-1. Зарахування до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період проходження строкової військової служби з 26.05.1998 року по 03.11.1999 року буде вирішуватись за результатами розгляду періоду з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року на Комісії (а.с. 26-27).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу роботи з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року – не менше 23 років 6 місяців у чоловіків.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Спору між сторонами стосовно наявності у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 записів по спірному періоду пільгової роботи позивача за списком № 1 з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року на ЗАТ «Вугледобуток» підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею в шахті немає (а.с. 10-11). Тобто, запис вчинений належним чином.

Крім того, уточнюючою довідкою архівного відділу Новогродівської міської ради від 28.12.2020 року № 152 підтверджено заробітну плату позивача на ЗАТ «Вугледобуток» (а.с. 17).

З зазначених підстав відомості щодо пільгової роботи позивача за списком № 1 під час роботи з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року на ЗАТ «Вугледобуток» підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею в шахті мають бути враховані при призначенні пільгової пенсії.

Стосовно зарахування до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби з 26.05.1998 року по 03.11.1999 року суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до запису № 7 вказаної вище трудової книжки ОСОБА_1 підставами його звільнення з посади підземного електрослюсаря 4 розряду на дільницю з видобування вугілля № 1 ЗАТ «Вугледобуток» вказано п. 3 ст. 36 КЗпП України, згідно з яким, підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Оскільки позивач на момент призову і після призову працював за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період проходження строкової військової служби з 26.05.1998 року по 03.11.1999 року також мав би бути зарахований при призначенні пенсії з 26.08.2021 року до пільгового стажу.

Період проходження військової служби позивачем з 26.05.1998 року по 03.11.1999 року підтверджується записом № 7 в трудовій книжці НОМЕР_2 від 09.08.1995 року (а.с. 10-11) та військовим квитком НОМЕР_3 (а.с. 12-14).

Суд критично ставиться до зауважень відповідача-2 щодо врахування ним при призначенні пільгової пенсії роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, згідно якого за кожний повний рік роботи за списком № 1 зараховується 9 місяців роботи ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивачем надано заяву про призначення пенсії відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказаний Закон № 1058-ІV прийнятий пізніше роз`яснень від 20.01.1992 року № 8, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такі дії відповідача суперечать статті 19 Конституції України та законам України, не визнавши право позивача на перерахунок пенсії, призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.

Прийнявши неправомірне рішення щодо відмови у зарахуванні пільгового стажу спірних періодів роботи, відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.

Відтак, враховуючи неправомірні дії відповідача-2 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії, спірне рішення відповідача-2 № 052530002641 від 01.09.2021 року підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що усі матеріали за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 26.08.2021 року були передані до Пенсійного органу за місцем проживання позивача, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.

У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Враховуючи викладені обставини суд приходить висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянувши заяву від 26.08.2021 року про призначення пенсії на пільгових умовах зарахувавши до пільгового стажу період з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року на ЗАТ «Вугледобуток» підземним електрослюсарем 4 розряду та період проходження строкової військової служби з 26.05.1998 року по 03.11.1999 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог з урахуванням п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що підставою для звернення до суду стало протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд приходить висновку про стягнення судового збору на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 052530002641 від 01.09.2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 01.03.1998 року по 16.05.1998 року на ЗАТ «Вугледобуток» підземним електрослюсарем 4 розряду та період проходження строкової військової служби з 26.05.1998 року по 03.11.1999 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 лютого 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Б. Голубова