Рішення № 103346543, 20.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 р. Справа№200/9655/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Галатіної О.О.,

секретаря судового засідання Коломієць К.С.

представника позивача Аксельрод М.І.

представника відповідача Захарченка В.Ф.

розглянувши в порядку загального провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча” (код ЄДРПОУ 00191129, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка 1) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43968079, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 57, 49600), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1, 49000) про стягнення заборгованості з бюджету із відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2014 року на загальну суму 2075777,66 грн., -

В С Т А Н О В И В:

2 серпня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча” до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1, 49000) про стягнення заборгованості з бюджету із відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2014 року на загальну суму 2075777,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА” (далі - Позивач або ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА”) надало до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників декларацію з податку на додану вартість, а саме: за жовтень 2014 року (№ 9067970019 від 20.11.2014), у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 1 052 845,00 грн.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивачем були надані відповідні заяви до податкового органу у якості додатку до вищевказаної податкової звітності, де Додаток 4.

Правомірність заявлення до відшкодування наведеної суми податку на додану вартість була перевірена контролюючим органом шляхом проведення камеральної перевірки даних, задекларованих ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” у податковій звітності з ПДВ. За результатами такої перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ, яке у подальшому скасовано судом.

Проте, дана сума бюджетного відшкодування не була перерахована на розрахунковий рахунок ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА”, що і спричинило звернення до суду.

Ухвалою суду від 09.08.2021 року відкрито провадження по справи за правилами загального провадження.

Ухвалою від 12.08.2021 року клопотання представника позивача – про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Easycon – задоволено.

01.09.2021 року відповідачем 1 було подано відзив, згідно змісту якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

08.09.2021 року позивач надав відповідь на відзив, згідно змісту якого позов підтримав.

Ухвалою від 12.08.2021 року клопотання представника позивача – про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Easycon – задоволено.

Ухвалою від 07.10.2021 року клопотання представника позивача – про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Easycon – задоволено.

Ухвалою від 11.10.2021 року витребувано від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, наступні додаткові докази, а саме: розрахунок пені нарахованої на суму заборгованості з бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 052 845 грн. за жовтень 2014 року. Продовжено строк розгляду підготовчого судового засідання по справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча” до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1, 49000) про стягнення заборгованості з бюджету із відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2014 року на загальну суму 2075777,66 грн. Відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25.10.2021 року клопотання представника позивача – задоволено частково. Зупинено провадження у справі № 200/9648/21 за позовом Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 5049117,04 грн. до 22 листопада 2021 року 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 17.11.2021 року клопотання представника позивача – про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Easycon – задоволено.

Ухвалою суду від 22.12.2021 року закрито підготовче провадження за позовом Приватного акціонерного товариства “Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча” до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з бюджету із відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2014 року на загальну суму 2075777,66 грн. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено камеральну перевірку ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” з питань правомірності нарахування задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2014 року. За результатом проведеної перевірки було складено акт № 1517/28-10-37-10/00191129 від 22.10.2014 р. На підставі зазначеного акту камеральної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000073710 від 22.01.2015 р., яким визначена сума завищення бюджетного відшкодування в сумі 1 052 845,00 грн. та нараховані (фінансові) штрафні санкції в сумі 526 422,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено у судовому порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2015 р. по справі № 805/1446/15-а податкове повідомлення-рішення № 0000073710 від 22.01.2015 р. визнано протиправним та скасоване.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 р. по справі № 805/1446/15-а апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2015 р. по справі № 805/1446/15-а - без змін.

14.03.2017 р. Вищим адміністративним судом України було винесено ухвалу по справі № 805/1446/15-а (К/800/39882/15), згідно з якою касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилено, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 р. по справі № 805/1446/15-а- залишено без змін.

Відповідно до пп. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, пп. З п. 1 розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від

28.12.2015 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254), якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення, яким було зменшено вказані суми бюджетного відшкодування ПДВ, скасовано, а рішення суду набрали законної сили, то відповідні суми бюджетного відшкодування є узгодженими та повинні бути відшкодовані ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА”.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи вищевказана сума бюджетного відшкодування на поточний рахунок ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” не надходила

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

У зв`язку із змінами до Податкового кодексу України, внесеними Законом України від 21.12.2016 №1797-\/ІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні”, з 01.01.2017 змінився порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідно надання податковим органом висновку органу державної казначейської служби скасовано.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 “Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість” визнано таким, що втратив чинність Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінет Міністрів за № 39 від 17.01.2011 р.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

30.06.2021 року ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА звернулося з заявою № 33/101 до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ з проханням здійснити відшкодування.

Однак, на дату подання позовної заяви відповідей не отримано, відшкодування не здійснено.

Таким чином суд вважає, що очевидною є бездіяльність контролюючих органів, адже жоден орган не навів законодавчих підстав для нездійснення бюджетного відшкодування ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” податку на додану вартість.

Однак, при цьому заявлені ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” суми бюджетного відшкодування не були відображені контролюючим органом в жодному реєстрі, які ведуться (велись) за Порядками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 та від 22.02.2016 № 68: ані в Тимчасовому реєстрі, ані в єдиному Реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Про це свідчать відомості з веб-сайту Міністерства фінансів України.

Обов`язок та можливість виконання контролюючим органом наведених положень закону підтверджується аналізом положень пп. 193.1.3 п. 193.1 статті 193, п. 41.1 статті 41 Податкового кодексу України та пункту 4 Положення про Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 року № 643, з якого вбачається, що Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є територіальним органом ДПС, до відання якого належить здійснення контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість та пп. 21.1.10 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, за яким контролюючі органи зобов`язані вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків, а також інформацію про взаємодію із платниками податків.

Враховуючи викладене, невиконання Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків вимог закону щодо здійснення дій, необхідних для проведення бюджетного відшкодування, є порушенням норм пп. 21.1.1 -21.1.4, 21.1.10 п. 21.1 ст. 21, п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого порушується право ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА”, як сумлінного платника податків, на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Згідно зч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Отже, Кодексом адміністративного судочинства України, а також ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, передбачено застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до частини першої ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття “майно” у першій частині ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як “майнові права”, а отже, як “майно” (рішення у справі “Бейелер проти Італії” від 05 січня 2000 року).

За певних обставин “легітимне очікування” на отримання “активу” також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “легітимне очікування”, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (рішення у справі “Суханов та Ільченко проти України” від 26 червня 2014 року.

ЄСПЛ у рішенні у справі “Інтерсплав проти України” від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа - платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес . ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували “справедливий баланс” між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” на повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, не відшкодованих йому протягом визначеного законодавством строку, ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, який охоплюються поняттям “майно” в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

В рішенні Європейського суду у справі “Інтерсплав проти України” від 09 січня 2007 року суд вказує, що втручання у право власності заявника повинно бути пропорційним. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує “справедливий баланс” між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном. На думку Європейського суду з прав людини, заявник перебуває і продовжує перебувати під надмірним для нього тягарем. Відповідно, порушується право особи на мирне володіння майном, закріплене у статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Конролюючий орган повинен був внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” для забезпечення доступу органу казначейської служби для проведення фактичного відшкодування. Невиконання цих дій контролюючим органом всупереч вимогам законодавства призвело до неотримання Позивачем належного бюджетного відшкодування у визначений законом строк, чим порушено право ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА”, передбачене п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, яке потребує захисту.

Згідно з постановою Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, є стягнення з Державного бюджету України на його користь заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Таким чином суд зазначає, що право Позивача на отримання бюджетного відшкодування у загальному розмірі 1 052 845,00 грн. було підтверджено після скасування в судовому порядку податкового повідомлення-рішення № 0000073710 від 22.01.2015 р.

За правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15 бездіяльність органів державної влади щодо здійснення бюджетного відшкодування порушує передбачене ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року право мирно володіти майном, при цьому “ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.”

Таким чином, підставою для задоволення вимог Позивача щодо стягнення відповідних сум є одночасна наявність двох умов: наявність у Позивача права на бюджетне відшкодування та стягнення пені, нарахованої на суму відповідної заборгованості; протиправна бездіяльність органів доходів і зборів, яка порушує права Позивача.

В даному випадку наявні обидві умови для стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Також, постановою ВС від 02 жовтня 2018 року по справі №820/1749/18 встановлено: “Оцінюючи спір в частині доводів податкового органу щодо строку звернення позивача до суду з вказаними позовними вимогами суд апеляційної інстанції висновувався на положеннях частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України та індивідуальній податковій консультації Державної фіскальної служби України, розміщеної на офіційному сайті, враховуючи триваючий характер правопорушення щодо невідшкодування податку на додану вартість, дійшов висновку, що до зобов`язання про направлення висновку про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та його виплати позовна давність не застосовується.”

Крім того, у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а Верховний Суд встановив, що у випадках, коли суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань, має місце триваюча протиправна бездіяльність. В той же час, відповідно до означеної постанови при застосуванні строків звернення до адміністративного суду слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не є такими, що запроваджені з метою відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, впершу чергу, з боку держави. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 540/1537/19, вказавши, що “бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим”

Тобто, до вимог про стягнення суми невідшкодованого ПДВ позовна давність не застосовується.

Щодо стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2014 року в розмірі 1 022 932,66 грн.

Згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України (в тому числі - у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У відповідності до ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при застосуванні правових норм, в тому числі - норм ПК України, суд має виходити саме із позицій, сформульованих Верховним Судом.

За правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №825/388/15-а; від 14 серпня 2019 року у справі № 825/2140/14; від 13 червня 2019 року у справі № 812/987/16; від 2 квітня 2020 року у справі № 813/2788/17; від 24 квітня 2020 року у справі № П/811/3240/15; від 4 червня 2020 року у справі № 814/1108/16 “...на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання контролюючим органом до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ. не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.”

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 липня 2020 року у справі № 813/6074/15 “передбачене у законі право платника податку на додану вартість отримати підтверджене контролюючим органом унаслідок перевірки бюджетне відшкодування на поточний банківський рахунок в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку контролюючого органу, є безумовним.”

Крім того, в постанові від 9 липня 2020 року у справі № 810/2807/16 Верховний Суд наголосив: “Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Обов`язок нарахування пені лежить на органі доходів і зборів, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з иим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.”

Також, за позицією Верховного Суду (див.постанову від 21 травня 2020 року у справі № 0740/951/18) не перешкоджає нарахуванню та стягненню пені і фактичне непогашення заборгованості бюджету з повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, за змістом наведених правових позицій Верховного Суду, матеріальною підставою для стягнення передбаченої п. 200.23 ст. 200 ПК України пені є, зокрема, невиконання контролюючим органом обов`язку подати висновок щодо відповідної суми до органу Казначейства.

Таке неподання відповідного висновку, рівно як і відсутність фактичного відшкодування відповідної заборгованості не перешкоджає стягненню пені на підставі п. 200.23 ст. 200 ПК України.

Відповідно до пп. 21.1.1 -21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, забезпечувати виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень та не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 21.3 ст. 21 Податкового кодексу України встановлено, що шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Враховуючи те, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків не було відшкодовано відповідну суму бюджетного відшкодування, ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” набуло право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

Вказане відповідає позиції Верховного Суду України, який у постанові від 03.06.2014 (справа № 21-131а14) зазначив, що “неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені”.

З положень п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України вбачається, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Отже, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

2.2 Щодо формули розрахунку пені у відповідності до п . 200.23 ст. 200 ПК України та безпосереднього розрахунку пені, стягнення якої вимагає Позивач.

Методика розрахунку пені випливає із текстуального тлумачення п. 200.23 ст. 200 ПК України. Так, згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України На суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Так, положення п. 200.23 ст. 200 ПК України було розтлумачено Верховним Судом упостанові від 24 листопада 2020 року по справі № 808/660/16, де суд вказав: “На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 Податкового кодексу України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення судового оскарження до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Отже, не відшкодована в законодавчо визначений строк сума податку на додану вартість набуває статусу бюджетної заборгованості, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення,

При цьому, судами попередніх інстанцій вірно визначено, що розрахунок пені слід здійснювати з 13.12.2012. Для здійснення обрахунку пені застосуванню підлягає розмір облікової ставки, встановлений Національним банком України на момент виникнення пені, тобто на 13.12.2012. При цьому законом не визначено можливість її (облікової ставки) зміни протягом строку дії бюджетної заборгованості, включаючи день погашення.

Отже, для обчислення розміру пені застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 7,5%, що діяла відповідно Постанови Національного банку України від 21.03.2012 за №102 станом на 13.12.2012”.

Формули розрахунку пені запропоновано і в межах практики Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року по справі № 0870/9386/12(СН/808/84/16) зазначається така формула розрахунку пені:

Сума бюджетної заборгованості х кількість днів затримки : 100 % х облікова ставка НБУ на момент виникнення заборгованості х 1,2 (120 % облікової ставки НБУ) / кількість днів у календарному році.

Щодо визначення моменту виникнення пені, слід зазначити, що відповідно до п.п. 200.13, 200.15 ст. 200 ПК України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Однак, контролюючий орган всупереч наведених приписів законодавства не подав до органу казначейства такий висновок після набрання законної сили Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2015 р. по справі № 805/1446/15-а.

Таким чином, з урахуванням того, що 12 жовтня 2015 року Вищим адміністративним судом України було постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі № 805/1446/15-а за касаційною скаргою Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 у справі за позовом ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення. Це означає, що до цієї дати контролюючий орган отримав копію ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015, а відтак, станом на 12.10.2015 року сума 1 052 845 грн. вже набула статусу бюджетної заборгованості і контролюючий орган повинен був подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми в розмірі 1 052 845 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” не пізніше 19.10.2015, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у свою чергу, не пізніше 26.10.2015 здійснити бюджетне відшкодування.

Отже, кількість днів прострочення за період з 27.10.2015 (дата набуття суми невідшкодованого ПДВ статусу заборгованості) по 27.07.2021 (дата звернення з позовною заявою до суду) складає 2 101 днів.

Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь ПРАТ “ММК ІМ. ІЛЛІЧА” за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 052 845 грн., з урахуванням змін облікової ставки НБУ складає 1 022 932,66 грн. (сума заборгованості) х (облікова ставка НБУ з урахуванням змін) х 120 %: 365 дн. х на (кількість днів прострочення).

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішення платника податку, відповідно до якого рішення платника податку є правомірними в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин, зокрема, з метою ефективного захисту прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі викладених обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства “Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча” (код ЄДРПОУ 00191129, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка 1) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43968079, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 57, 49600), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1, 49000) про стягнення заборгованості з бюджету із відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2014 року на загальну суму 2075777,66 грн., - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства “Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча” заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2014 року в розмірі 1 054 845,00 гривень та пеню нараховану на суму заборгованості в розмірі 1 022 932,66 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – відокремлений підрозділ Державної податкової служби України на користь Приватного акціонерного товариства “Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча” судовий збір у розмірі 11350,00 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства “Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча” судовий збір у розмірі 11350,00 гривень.

Вступну та резолютивну частини рішення виготовлено та проголошено зміст у судовому засіданні 20 грудня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано протягом десятиденного строку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Галатіна