Рішення № 103346459, 31.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року Справа № 160/23504/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі – відповідач, Любимівська сільська рада) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення дванадцятої сесії VIIІ скликання Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №730-11/ VIIІ від 20.09.2021р. «Про розгляд клопотання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва».

- зобов`язати Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га. (КОАТУУ: 1221484000, зона: 01, квартал: 067), для ведення садівництва, яка знаходиться на території Любимівської сільської ради та прийняти одне з рішень, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою реалізації права на отримання 0,12 га, земельної ділянки для ведення садівництва, позивач знайшов на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області вільну земельну ділянку та подав 05.07.2021р. до вказаної сільради Клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га. (КОАТУУ: 1221484000, зона: 01, квартал: 067). На виконання вимог ст. 118 ЗК України, позивач до свого клопотання долучив копію паспорта громадянина України, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податку, копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 19.10.2017р. та графічні матеріали (викопіювання з Публічної кадастрової карти України). Проте, позивачу відповідь у визначений ст. 118 ЗК України строк надано не було. На неодноразові телефонні дзвінки позивача працівники відповідача повідомляли, що клопотання знаходиться на розгляді. У вересні 2021 року позивач приїхав за адресою місцезнаходження відповідача та прохав надати копію ухваленого рішення в результаті розгляду його клопотання від 05.07.2021р. За таких обставин, 20.09.2021р. йому було вручене рішення відповідача від 20.09.2021р. № 730-11/VII, з якого вбачається, що позивачу було відмовлено у задоволенні його клопотання від 05.07.2021р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га., на території Любимівської сільської ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області, у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка (згідно графічного матеріалу) знаходиться в постійному користуванні садового товариства «ГРААЛЬ». При цьому, відповідач жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не зазначив. Вважає, що прийняте рішення відповідачем є протиправним та незаконним, оскільки наведена підстава для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою не входить до вичерпного переліку підстав, встановлених Земельним кодексом України, а тому оскаржуване рішення відповідача підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.01.2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що з доданих до клопотання позивача графічних матеріалів, бажане місце розташування земельної ділянки, яку позивач прагне отримати у власність, співпадає з землями, наданими в постійне користування Садовому товариству «ГРААЛЬ» на території Любимівської сільської ради, про що свідчить довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями акт обстеження та вибору земельної ділянки під розміщення Садового товариства «ГРААЛЬ», креслення до акту обстеження та вибору земельної ділянки під розміщення садового товариства «ГРААЛЬ», Відповідно до статті 35 Земельного кодексу України громадяни мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. У випадках, коли земельна ділянка надана в користування садовому товариству , громадянин України, який є членом садового товариства та якому виділена земельна ділянка для садівництва у постійне користування, має право її безоплатно приватизувати, якщо її розмір не перевищує 0,12 гектара та якщо дана особа не здійснювала приватизацію земельної ділянки такого виду безоплатно раніше. Для відчуження земельної ділянки із загальної маси землі садового товариства потрібна згода цього ж садового товариства (саме цей орган наділений функцією прийняття рішення про володіння, користування та управління майном) та дозвіл органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади на відведення її у власність громадянина. ОСОБА_1 до клопотання від 05 липня 2021 року не було надано ані довідки, що підтверджує членство в садовому товаристві «ГРААЛЬ», ані згоди зазначеного товариства на вилучення земельної ділянки з постійного користування садового товариства «ГРААЛЬ» у власність громадянина ОСОБА_1 .

28 грудня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримує позовні вимоги викладені у позовній заяві та просить їх задовольнити.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 , звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га., що знаходяться на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

На виконання вимог ст. 118 ЗК України, позивач до свого клопотання долучив копію паспорта громадянина України, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податку, копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 19.10.2017р. та графічні матеріали (викопіювання з Публічної кадастрової карти України).

За результатами розгляду клопотання, позивачу Рішенням 12 сесії VIII скликання Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області надано відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з тих підстав, що запитувана земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні садового товариства «ГРААЛЬ».

Не погоджується з наказом відповідача «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

З огляду на ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, відповідно до змісту пп.«в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З системного аналізу зазначених норм судом встановлено, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», таке рішення приймається на пленарних засіданнях.

Судом встановлено, що 05.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га., що знаходяться на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з метою безоплатної передачі її позивачу у власність.

Так, Рішенням 12 сесії VIII скликання Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області надано відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з тих підстав, що запитувана земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні садового товариства «ГРААЛЬ».

При цьому приймаючи рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Любимівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області порушений строк розгляду його клопотання.

Адже законом чітко визначений місячний строк для розгляду відповідного клопотання (заяви) та прийняття рішення за наслідками такого розгляду.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено допущення відповідачем протиправної дії щодо розгляду клопотання позивача.

Отже, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що рішення дванадцятої сесії VIIІ скликання Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №730-11/ VIIІ від 20.09.2021р. «Про розгляд клопотання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва» є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, з метою повного та ефективного поновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га. (КОАТУУ: 1221484000, зона: 01, квартал: 067), для ведення садівництва, яка знаходиться на території Любимівської сільської ради.

Водночас суд зауважує, що під час повторного розгляду клопотання позивача та дотримуючись порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, встановленого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідач, за умови встановлення відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу (якими є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку), повинен за заявою позивача прийняти рішення про надання такого дозволу. Натомість відмовляючи у наданні дозволу відповідач зобов`язаний навести усі підстави для відмови з посиланням на норми законодавства, якими такі підстави встановлені.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийняття рішення №730-11/ VIIІ від 20.09.2021р. «Про розгляд клопотання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва»..

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339741, 52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Любимівка, вул. Садова, буд. 1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення дванадцятої сесії VIIІ скликання Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №730-11/ VIIІ від 20.09.2021р. «Про розгляд клопотання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва».

Зобов`язати Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га. (КОАТУУ: 1221484000, зона: 01, квартал: 067), для ведення садівництва, яка знаходиться на території Любимівської сільської ради та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2022 р.

Суддя О.М. Неклеса