Рішення № 103345943, 27.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Справа № 160/22718/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача – Сафронова Г.О., представника відповідача – Чередниченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2021 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому позивач просить:

- стягнути з Держави України в особі Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 року по 22.10.2021 року у розмірі 1 383 811,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при розрахунку заробітної плати в період 01.07.2015 року по 22.10.2021 року відповідачем не дотримано вимог ст.81 Закону України «Про прокуратуру», якою прямо передбачено, що заробітна плата регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що призвело до виплати заробітної плати в значно меншому розмірі, ніж визначено законом, в тому числі й з урахуванням прийнятого 26.03.2020 Конституційним Судом України рішення № 6-р/2020.

23.11.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.12.2021 року.

09.12.2021 року за клопотанням представника відповідача, для надання часу для підготування відзиву на позов, відкладено підготовче судове засідання на 11.01.2022 року.

14.12.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що:

- дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу не можуть бути визнані протиправними, оскільки відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними у спірний період;

- рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення;

- згідно з абз.3 п.3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. З огляду на що, зазначає відповідач, оскільки позивач не пройшов атестацію, йому правомірно нараховувалися заробітна плата відповідно до Постанови №505;

- питання про стягнення шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов`язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.

24.12.2021 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останні просить задовольнити позов, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

28.12.2021 року від відповідача надійшли копії розрахункових листів позивача за 2015 – 2021 роки.

11.01.2022 року у підготовчому судовому засіданні ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду – відмовлено, також, закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.01.2022 року

27.01.2022 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, представник позивача просив задовольнити позов, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно трудової книжки, позивач працював в органах прокуратури з 02.04.2003 по 22.10.2021 року, зокрема:

- наказом №242 від 01.04.2003 року позивач призначений помічником прокурора м.Дніпродзержинська з 02.04.2003 року;

- наказом №1137 від 08.06.2012 року переведений прокурором прокуратури м.Дніпродзержинська з 08.06.2012 року;

- наказом №3330к від 19.10.2021 року позивач звільнений з посади та органів прокуратури з 22.10.2021 року.

Згідно копій розрахункових листів позивача за 2015 – 2021 роки, посадовий оклад на посадах, які обіймав позивач працюючи в органах прокуратури, становив: за 2015,2016 роки – 2048 грн., за 2017-2021 року – 5660 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015, крім ст. 12 «Місцеві прокуратури» та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набрали чинності з 15.12.2015 (абз. 3 п.1 розд. XII «Прикінцеві положення»).

З набранням чинності Законом № 1697-VІІ втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ 1991 року, крім, зокрема, ч. 1 ст. 49, якою визначалося матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури і яка втрачає чинність з 15.12.2015.

Отже, починаючи з 15.12.2015 матеріально-побутове забезпечення прокурора визначається Законом № 1697-VІІ.

Згідно із ч.1 ст.81 Законом № 1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст. 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Частиною 3 ст. 81 Закону № 1697-VІІ передбачалось, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.21016 № 1774-VIII з 01.01.2017 були внесені зміни до ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та визначено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 25.09.2019, з урахуванням змін, внесених Законом № 113-IX від 19.09.2019, частиною 3 статті 81 Закону № 1697-VII встановлено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

В той же час після прийняття Закону України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VIII від 28.12.2014 (дата набрання чинності - 01.01.2015) були внесені зміни до п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та установлено, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Кабінетом Міністрів України на виконання приведених приписів не приведено нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників органів прокуратури була визначена постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» із урахуванням відповідних змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України № 763 від 30 вересня 2015 року та№ 1013 від 09 грудня 2015 року.

Цією Постановою Кабінету Міністрів України надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2, 6).

Оскільки зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, Законами України про Державний бюджет України на відповідні періоди видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачались, таким чином, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, до 26.03.2020 року, що також, узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 14.09.2021 у справі №320/1874/19.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року передбачено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Частиною другою статті 152 Конституції України і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Судом встановлено, що після втрати чинності окремими положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України внаслідок визнання таких положень неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) (з 26 березня 2020 року) позивачу заробітна плата нараховувалась відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а не відповідно до положень статті 81 Закону № 1697-VІІ.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийняте 26.03.2020 року, тому право на отримання заробітної плати у розмірі, виходячи із визначеного законом розміру посадового окладу, виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020 року.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 81 Закону №1697-VII в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури і який набрав чинності 25.09.2019, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.

Також вказаним Законом України від 19.09.2019 №113-IX в частині 1 статті 7 Закону №1697-VІІ слова "регіональні" та "місцеві" замінено відповідно на "обласні" та "окружні".

Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Заперечуючи проти права позивача на заробітну плату з 26.03.2020 у розмірах згідно ст.81 Закону України «Про прокуратуру», відповідач посилається на абз.3 п.3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», відповідно до якого, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. З огляду на що, зазначає відповідач, оскільки позивач не пройшов атестацію, йому правомірно нараховувалися заробітна плата відповідно до Постанови №505

З приводу цих аргументів відповідача суд зазначає, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання оплати праці прокурорів (справа № 1-223/2018(2840/18)), виходив з того, що заробітна плата, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом. У свою чергу, спеціальним законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України «Про прокуратуру».

Таким чином, враховуючи те, що до Закону України «Про прокуратуру» не вносилися зміни (у тому числі Законом №113-ІХ) щодо умов оплати праці прокурорів до їх переведення до обласної, окружної прокуратури у встановленому законом порядку, суд вважає, що відповідач неправомірно нараховував та виплачував позивачу заробітну плату із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №505, а не виходячи із положень Закону України «Про прокуратуру».

Крім цього, запроваджені Законом №113-ІХ такі умови оплати праці, на період реформування органів прокуратури (п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №113-ІХ), на думку суду, є явно дискримінаційними враховуючи те, що Законом України «Про прокуратуру» передбачений єдиний правовий статус прокурорів незалежно від будь-яких ознак чи обставин, а отже існування різних умов оплати праці в однакових умовах, лише у зв`язку із зміною назви прокуратури та проходження атестації, не може відповідати принципу верховенства права.

Щодо посилання відповідача на те, що питання про стягнення шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов`язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними, суд зазначає, що у постанові від 28.10.2021 року у справі № 580/1489/21, предметом спору в якій було стягнення шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу у 2015-2020 роках на підставі прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26.03.2020, Верховний Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача стосуються стягнення належної йому саме заробітної плати.

Разом зтим, суд зазначає, що розрахунок неотриманої частини заробітної плати, є компетенцією (дискреційною функцією) відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і отримував грошове забезпечення. Тобто, саме на відповідача, за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу неотриманої частини заробітної плати за період з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року.

Таким чином, суд вважає передчасними вимоги позивача про стягнення з відповідача неотриманої частини заробітної плати, оскільки стягненню підлягають вже нараховані суми, але невиплачені.

Відповідно до ч.2 ст. 19 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахування наведених висновків, з метою ефективно захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині щодо заробітної плати за період з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року та визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року в порядку та у розмірах, передбачених ч.ч.2-5 та 7 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року в порядку та у спосіб, визначений ч.ч.2-5 та 7 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року в порядку та у розмірах, передбачених ч.ч.2-5 та 7 ст.81 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року в порядку та у спосіб, визначені ч.ч.2-5 та 7 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03.02.2022 року.

Суддя М.В. Дєєв