Рішення № 103345941, 04.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2022 року Справа № 160/21211/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.21 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 09.09.2021 року № 045550012240 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до п.п. 1, 2 ст. Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 , відповідно до п.п. 1, 2 ст. Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу у період роботи з 28.08.1990 р. по 30.11.1991 р., та з урахуванням пільгового стажу роботи з 28.08.1990 р. по 19.08.1994, та з 09.02.1995 р. по 21.03.2001 р., починаючі з дня звернення до відповідача, а саме з 03.09.2021 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає наступне. Позивач, досягнувши пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах, звернувся 03.09.2021р. із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області. Проте, пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах за період роботи з 28.08.1990 по 19.08.1994 та з 09.02.1995 по 21.03.2001.

Також, позивач у позовній заяві обґрунтовує необхідність зарахування до страхового стажу період роботи з 28.08.1990 р. по 30.11.1991 р., що підтверджується, трудовою книжкою НОМЕР_1 . Проте рішенням про відмову у призначенні пенсії №045550012240 пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах за період роботи з 28.08.1990 р. по 30.11.1991 р.

Позивач, вважаючи, що відмова пенсійного органу щодо призначення пенсії на пільгових умовах за віком, порушує його право на призначення та отримання пенсії, звернувся до суду.

Натомість, відповідач зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 23 років 10 місяців 29 дні, в тому числі, - на пільгових умовах 02 роки 02 місяців 21 день, що не дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки необхідний пільговий стаж має становити 10 років.

Також, відповідач обґрунтовує відмову в зарахуванні страхового стажу період роботи з 28.08.1990 року по 30.11.1991 року, у зв`язку з наявністю виправлення в даті наказу про прийом, яке не завірено належним чином.

На підставі вищевикладеного, відповідачем було відмовлено у призначенні пільгової пенсії зі зменшенням віку на пільгових умовах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Станом на 04.01.22 пенсійним органом не було надано відзив на позовну заяву по справі №160/21211/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно записів копії трудової книжки НОМЕР_2 встановлено, що:

- запис №5 від 28.08.1990 р. мовою оригіналу: «Принят подземным машинистом электровоза 3 разряда с полным рабочим днем в шахте на ПТ1»;

- запис №6 від 01.12.1991 р. мовою оригіналу: «Присвоен четвертый разряд подземного машиниста электровоза с полным рабочим днем в шахте»;

- запис №8 від 19.08.1994 р. мовою оригіналу: «Уволен по ст. 38 КЗОТ Украины – собственное желание».

- запис №9 від 09.02.1995 р. мовою оригіналу: «Принят подземным машинистом электровоза 4 разряда с полным рабочим днем в шахте на ПТ2».

- запис №8 від 19.08.1994 р. мовою оригіналу: «Уволен по собственному желанию ст. 38 КЗОТ».

Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області листом №045550012240 відмовило у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах, посилаючись на відсутність пільгового стажу роботи та недосягнення пенсійного віку.

Відповідно до довідки №348 о/к від 05.07.2021 з трьома штампами підприємства «Шахта імені О.Ф. Засядько», виданої підприємством «Шахта імені О.Ф. Засядько», підтверджено наявний трудовий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме: про те, що позивач працював:

- з 28.08.1990 р. по 29.08.1990 р. навчання в учбовому пункті;

- з 30.08.1990 р. по 04.08.1994 р. виконував гірничі роботи з видобутку вугілля на посаді підземного машиніста електровозу з повним робочим днем в шахті;

- з 05.08.1993 р. по 19.05.1994 р. виконував гірничі роботи з видобутку вугілля на посаді підземного учня гірськоробочого очисного забою з повним робочим днем в шахті;

Відповідно до довідки №348 о/к від 05.07.2021 року з двома штампами підприємства «Шахта імені О.Ф. Засядько», виданої підприємством «Шахта імені А.Ф. Засядько», підтверджено наявний трудовий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме: про те, що позивач працював:

- з 09.02.1995 р. по 10.02.1995 р. навчання в учбовому пункті;

- з 11.02.1995 р. по 21.03.2001 р. виконував гірничі роботи з видобутку вугілля на посаді підземного машиніста електровозу з повним робочим днем в шахті;

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення(далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058).

Верховний Суд у рішенні №360/3611/20 від 21.04.21р. зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» гарантується всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Вимоги щодо ведення трудової книжки та оформлення записів в ній, визначені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі за текстом - Інструкція № 58).

Згідно п.1.1 розділу І Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно абз.3 п.п. 2.4 розділу 2 Інструкції № 58, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.

Стаття 100 Закону №1788 передбачає порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, а саме:

- особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно з передостаннім абзацом п. 109 вказаного Положення у випадках призначення пенсій на пільгових умовах або в пільгових розмірах (підпункти "а", "б" і "в" пункту 91) робота чи інша діяльність, прирівнювана до роботи, що дає право на зазначені пенсії, враховується в розмірі, що не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах або в пільгових розмірах.

Відповідно, зокрема до пп. «а», «б» п. 91 Положення на пільгових умовах, що вказані в пункті 16 цього Положення, або в пільгових розмірах мають право на пенсію за віком:

а) робітники та службовці на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах по списку виробництв, цехів, професій та посад, що затверджений Радою Міністрів СРСР;

б) робітники та службовці на інших роботах з важкими умовами праці по списку -виробництв, цехів, професій та посад, що затверджений Радою Міністрів СРСР.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

У матеріалах справи наявний запис в трудовій книжці позивача про присвоєння четвертого розряду підземного машиніста електровозу №6.

Суд звертає увагу, що на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.

Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17, від 25.04.2019 року по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

При цьому, слід зазначити, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, яка також враховується при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.

Проте, всупереч зазначеному, відповідач не звертався до відповідного підприємства для отримання інформації щодо заповнення трудової книжки позивача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд зробив висновок про задоволення позовної вимоги про зарахуваннястрахового стажу у період роботи з 28.08.1990 р. по 30.11.1991 р.

Щодо позовних вимог про зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 28.08.1990 р. по 19.08.1994 р. та 09.02.1995 р. по 21.03.2001 р. суд зазначає наступне:

Відповідно до записів копії трудової книжки, позивач працював з 28.08.1990 р. по 04.08.1993 р. підземним машиністом 3 розряду з повним робочим днем у шахті; 01.12.1991 р. - присвоєно четвертий розряд підземного машиніста електровозу з повним робочим днем в шахті; з 05.08.1993 р. по 19.08.1994 р. – переведений учнем гірськоробочего очисного забою 4 розряду з повним робочим днем у шахті; з 09.02.1995 р. по 21.03.2001 р. – підземним машиністом 4 розряду з повним робочим днем у шахті;

Довідка №821 від 22.07.21, видана підприємством «Шахта імені А.Ф. Засядько» підтверджує зазначені записи трудової книжки та надає інформацію щодо характеру, періоду, посади виконуваної роботи.

У записі трудової книжки №5 від 28.08.1990 р. мовою оригіналу зазначається наступне: «принят подземным машинистом електровоза 3 разряда с полным рабочим днем в шахте усн. ПТ-1», а також №9 від 09.02.1995 р. мовою оригіналу зазначається наступне: «принят подземным машинистом електровоза 3 разряда с полным рабочим днем в шахте усн. ПТ-2».

Тобто, відсутнє порушення строків, передбачених ст. 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсії, що затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590.

Суд зазначає, що непризначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки або інших бухгалтерських документів. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці або бухгалтерських документах.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд зробив висновок про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 02.11.21 №0.0.2325390048.1, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.09.2021 року №0455500122240 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до п.п. 1, 2 ст. Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 28.08.1990 року по 30.11.1991 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 28.08.1990 року по 19.08.1994 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 09.02.1995 року по 21.03.2001 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко