Ухвала суду № 103344668, 15.02.2022, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12507/21 1-кп/335/385/2022

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.

за участі секретаря судового засідання Попової С.М.,

процесуального прокурора Іваннікової А.І.,

представника потерпілого Рошияна І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника адвоката Войцеховської О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника адвоката Луньової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, питання про продовження строків тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, а клопотання захисника Луньової Людмили Василівни в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 до суду з Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082060001094 від 06.09.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

13.12.2021 до суду з Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082060001397 від 28.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2021 вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження.

Також, цією ухвалою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою із утриманням в ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» строком на 60 днів – до 18.02.2022 включно із можливістю внесення застави.

Таким чином, завершення розгляду кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до спливу строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою неможливо, у зв`язку із чим судом в порядку ч. 3 ст. 331 КПК України поставлене на розгляд учасників процесу питання щодо доцільності продовження цього запобіжного заходу обвинуваченим.

Прокурор у судовому засіданні просила продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки щодо них продовжують існувати ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та наразі є неможливим застосування до них альтернативних запобіжних заходів.

Представник потерпілого у судовому засіданні підтримав думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Луньова Л.В. у судовому засіданні проти продовження запобіжного заходу заперечували, просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов`язання, про що захисником подано письмове клопотання.

В обґрунтування клопотання захисник Луньова Л.В. посилалась на те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, повністю визнає вину, щиро кається, має місце проживання, за яким мешкає із матір`ю, яка у підготовчому судовому засіданні виразила готовність надати житло та утримання сину. Відсутні підстави вважати, що інші запобіжні заходи, зокрема і домашній арешт, не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Войцеховська О.Г. у судовому засіданні проти продовження запобіжного заходу заперечували, просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває в цивільному шлюбі, має місце проживання з дружиною, має намір працевлаштуватися за спеціальністю. Разом із тим, знаходячись під вартою, він позбавлений можливості працювати та відшкодувати шкоду потерпілому.

Заслухавши учасників кримінального провадження, які з`явились в судове засідання, вивчивши надані матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

За змістом обвинувальних актів, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох злочинів, віднесених до категорії нетяжкого (ч. 2 ст. 185 КК України, якою передбачено покарання, у тому числі у вигляді позбавлення волі строком до 5 років) та тяжкого (ч. 3 ст. 185 КК України, якою передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 6 років). Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

ОСОБА_1 є особою працездатного віку, за станом здоров`я скарг не має. До затримання не був офіційно працевлаштованим. Зі слів, до затримання мешкав у подруги матері, проте має цивільну дружину та дитину. У той же час, не зазначив суду прізвища, імені та по батькові цивільної дружини та дитини.

Під час застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 було встановлено наявність ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На даний час вказані ризики не зменшились і продовжують існувати, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази наявності у ОСОБА_1 постійного місця проживання на території міста Запоріжжя. Крім того, за змістом обвинувальних актів, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох епізодів аналогічних злочинів, вчинених через невеликий проміжок часу, що свідчить про можливість продовження ним злочинної діяльності у разі перебування на волі. Також, наразі судом не допитувався представник потерпілого та свідки у кримінальному провадженні, а також інші обвинувачені, один з яких перебуває на волі, що не виключає можливість впливу на них з боку ОСОБА_1 .

Застосування до ОСОБА_1 іншого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, на переконання суду, на даний час є неможливим, оскільки в судовому засіданні останнім не зазначено адреси місця проживання, за якою може знаходитись на умовах такого запобіжного заходу. Зазначаючи про можливість працевлаштування обвинуваченого, останнім не вказано, на яке саме підприємство він має намір працевлаштуватись і за якою конкретно посадою. Також, він не зміг пояснити, що саме перешкоджало йому працевлаштуватись до його затримання.

Особи, що виявили намір поручитися за ОСОБА_1 , відсутні.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 та клопотання сторони захисту про зміну цього запобіжного заходу, суд, окрім тяжкості інкримінованого останньому діяння, а саме злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який віднесено до категорії тяжких, також враховує, що ОСОБА_2 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину (вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2018 у справі № 335/5860/17), покарання за яким у вигляді громадських робіт з його слів ним відбуто. Проте, доказів цих обставин суду не надано.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, що надавали б суду підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Зазначаючи у клопотанні про зміну запобіжного заходу прохання застосувати до ОСОБА_2 домашній арешт або особисте зобов`язання, стороною захисту не враховано, що наразі ОСОБА_2 не має реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки постановою Запорізького апеляційного суду від 28.10.2020 у цивільній справі № 336/6552/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 останнього визнано таким, що втратив право користування вказаною квартирою.

Оцінку поясненням ОСОБА_4 , матері обвинуваченого ОСОБА_2 , яка допитувалась судом у підготовчому судовому засіданні, надано в ухвалі від 21.12.2021 про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наслідками чого суд дійшов висновку, що міцні соціальні зв`язки у ОСОБА_2 відсутні, а відносини із матір`ю не можна вважати довірительними.

Особи, що виявили намір поручитися за ОСОБА_2 , відсутні.

Крім того, на переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу, з урахуванням вищезазначених обставин, не зможе запобігти вчиненню ОСОБА_2 нових злочинів, оскільки до затримання він не був працевлаштований, законних джерел доходу не має.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим на даний час тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою.

Таким чином, у даному випадку суд доходить висновку про доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Відтак, у задоволенні клопотання захисника Луньової Л.В. в інтересах ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 201, 291, 331, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів – до 15 квітня 2022 року включно на умовах, визначених ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2021 року.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів – до 15 квітня 2022 року включно на умовах, визначених ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2021 року.

У задоволенні клопотання захисника Луньової Людмили Василівни в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які перебувають під вартою, – у той же строк з моменту вручення копії цієї ухвали.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 лютого 2022 р.

Повний текст ухвали оголошено 15 лютого 2022 р. о 16:30 год.

Суддя А.В. Шалагінова