Ухвала суду № 103344662, 14.02.2022, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6267/21 2-п/335/9/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Чернухи В.Е., представника заявника та відповідача по справі - адвоката Кошеля І.В., представника позивача - Кадуліної І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кошеля Ігоря Вікторовича, про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2021 у цивільній справі за позовом Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (втрат державного бюджету з підготовки фахівця за державним замовленням), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кошеля І.В., звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 30.11.2021 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, у справі за позовом Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_2 , про відшкодування збитків (втрат державного бюджету з підготовки фахівця за державним замовленням).

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2021 позов ЗДМУ до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (втрат державного бюджету з підготовки фахівця за державним замовленням), задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗДМУ збитки (витрати) державного бюджету з її підготовки за державним замовленням у розмірі 140 662 грн. 01 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. 00 коп., а всього стягнуто 142 932 грн. 01 коп.

Заявник не погоджується із винесеним заочним рішенням, оскільки про дату судового засідання, 30.11.2021, у ході якого було ухвалене заочне рішення, ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином, судову повістку не отримувала, у зв`язку із чим не з`явилась у судове засідання та не повідомила про причини неявки суд.

У рішенні суду від 30.11.2021 зазначено, що судові засідання з розгляду вказаної справи були тричі відкладені за клопотанням представника ОСОБА_1 , однак всі клопотання про відкладення судових засідань були з поважних причин, у зв`язку із зайнятістю адвоката у судових засіданнях з розгляду кримінальних проваджень, про що суду були надані відповідні докази.

Ухвалення заочного рішення позбавило ОСОБА_1 подавати докази, клопотання та заяви, надавати пояснення суду, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, які мають істотне значення для вирішення справи, що призвело до порушення принципу змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий суд.

Що стосується заперечень проти позовних вимог зазначено, що на момент укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01.09.2011, ОСОБА_1 не досягла повноліття.

ОСОБА_1 після проходження інтернатури, незважаючи на Постанову КМУ від 31.05.2017 «Про визнання таким, що втратили чинність, деяких постанов КМУ», а саме Постанови КМУ від 22.08.1996 №992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», прибула за місцем працевлаштування до КЗ «Оріхівська центральна районна лікарня», згідно наказу головного лікаря від 01.02.2019 №22 ктр34 та була працевлаштована на посаду лікаря дерматовенеролога поліклінічного відділення №2, з неповним робочим днем та почала працювати з 01.02.2019 в селищі Комишуваха, Запорізької області, що знаходиться за 25 км. від районної лікарні м. Оріхів.

ОСОБА_1 щоденно витрачала кошти на проїзд та харчування, які не відшкодовувались. Житлом та іншими пільгами, як лікар, який працює в сільській місцевості, відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров`я, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не забезпечувалась, чим були порушені її права на гідне життя, умови праці та оплату праці.

Крім того, КЗ «Оріхівська центральна районна лікарня» припинала своє існування, шляхом реорганізації про що ОСОБА_1 взагалі не попередили, чим були порушені та змінені в односторонньому порядку істотні умови праці, у зв`язку із чим вона вирішила звільнитись із закладу, який припинив існування.

Також, є неправомірним стягнення з ОСОБА_1 витрат, які вона отримувала в якості стипендії, оскільки типовою угодою не передбачено обов`язок студента відшкодувати стипендію у разі не прибуття після закінчення навчального закладу до місця направлення і не відпрацювання не менше трьох років, а стипендію не можна вважати ані витратами, ані вартістю навчання.

Посилаючись на вищевикладене, представник ОСОБА_1 просив переглянути заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2021 та скасувати його, призначивши справу до розгляду у загальному порядку.

Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кошеля І.В. про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2021, призначено розгляд заяви у відкритому судовому засіданні на 17.01.2022 року, яке було відкладено на 14.02.2022, за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Кошеля І.В.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кошель І.В. підтримав доводи заяви про перегляд заочного рішення та просив її задовольнити.

Представник ЗДМУ - адвокат Кадуліна І.С. заперечувала проти скасування заочного рішення, просила залишити заяву відповідача без задоволення.

Суд, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах вирішуваного питання, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2021 позов Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (втрат державного бюджету з підготовки фахівця за державним замовленням) задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізького державного медичного університету збитки (витрати) державного бюджету з її підготовки за державним замовленням у розмірі 140 662 грн. 01 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. 00 коп., а всього стягнуто 142 932 грн. 01 коп.

Із заочного рішення суду від 30.11.2021 убачається, що справа розглядалася за відсутності відповідача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кошеля І.В.

У заяві про перегляд заочного рішення, адвокат Кошель І.В. зазначає, що про заочне рішення суду від 30.11.2021 йому стало відомо випадково 21.12.2021, із Єдиного державного реєстру судових рішень України.

24.12.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кошеля І.В., про перегляд заочного рішення.

За таких обставин, заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кошеля І.В. про перегляд заочного рішення, подана у строк, визначений ч. 2 ст. 284 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути у тому числі обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно трьох наведених умов. Крім того, для скасування заочного рішення необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих умов можна вважати, що наявні підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду у загальному порядку.

Судом встановлено, 11.06.2021 у провадження судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (втрат державного бюджету з підготовки фахівця за державним замовленням).

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом направлено запит до Таврійської сільської ради Запорізької області з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1

16.06.2021 на адресу суду надійшла відповідь Таврійської сільської ради Запорізької області, відповідно до якої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена позивачем у позові, не зареєстроване та не проживає.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо зареєстрованого місця проживання фізичної особи, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на 17.06.2021, час формування витягу, інформація про поточну реєстрацію проживання ОСОБА_1 у м. Запоріжжя, відсутня.

Ухвалою судді від 16.06.2021 позовну заяву ЗДМУ було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь). Перше судове засідання було призначено на 15.07.2021об 11-00 год.

Враховуючи, що у суду були відсутні відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , остання викликалась до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Судове засідання, призначене на 15.07.2021 було відкладено на 28.09.2021, через першу неявку відповідача у справі.

Судове засідання, призначене на 28.09.2021 було відкладене на 26.10.2021 за клопотанням адвоката Кошеля І.В., який згідно договору про надання правової допомоги від 07.09.2021 представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 , у якому адвокат просив надати йому час для ознайомлення з матеріалами справи та перенести судовий розгляд.

Судове засідання, призначене на 26.10.2021 було відкладено на 30.11.2021 за клопотанням адвоката Кошеля І.В., який вказав, що не може прибути у судове засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому процесу.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кошель І.В. у судове засідання, призначене на 30.11.2021 не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась судом належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 викликалась до суду у судове засідання призначене на 30.11.2021, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

29.11.2021 на адресу суду знову надійшла заява адвоката Кошеля І.В. про відкладення судового засідання, яке призначене на 30.11.2021, у зв`язку із його зайнятістю у інших процесах, що свідчить про те, що представнику відповідача було достовірно відомо про судове засідання, призначене на 30.11.2021.

Оскільки представник позивача не заперечував проти заочного вирішення спору, а відповідач та її представник у судове засідання вчетверте не з`явились, при цьому судом за клопотанням представника відповідача двічі відкладались судові засідання, суд розглянув справу у відсутності відповідача та її представника, у порядку ст. 280 ЦПК України, та ухвалив заочне рішення.

У заяві про перегляд заочного рішення, як на підставу скасування заочного рішення, заявник посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про судове засідання, призначене на 30.11.2021, судову повістку не отримувала.

Суд вважає такі доводи представника відповідача безпідставними, у зв`язку із наступним.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що на час розгляду вказаної справи, у суду були відсутні відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , її виклик у судове засідання здійснювався суду через оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України», яке було розміщене 26.10.2021.

Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , з врахуванням вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За вимогами п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Доводи заявника про те, що відповідачу ОСОБА_1 не було особисто вручено судову повістку про виклик у судове засідання на 30.11.2021 є безпідставними, оскільки остання повідомлялось судом про судове засідання шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а не шляхом направлення судових повісток, оскільки у суду відсутні відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про те, що у провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа про стягнення з неї на користь ЗДМУ збитків (втрат державного бюджету з підготовки фахівця за державним замовленням), що підтверджується укладеним між нею та адвокатом Кошель І.В. договором про надання правової допомоги, а також неодноразовими зверненнями адвоката Кошеля І.В. до суду із клопотаннями про відкладення судового засідання.

Разом з тим, ОСОБА_1 , знаючи про перебування вказаної справи у провадженні суду, яка до того ж перебувала у провадженні суду протягом 5 місяців, не надавала суду інформацію про адресу за якою б необхідно було суду направляти судові повістки про її виклик.

Оскільки у суду були відсутні відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , її виклик у судове засідання здійснювався суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, та враховуючи, що відповідач не повідомляла суд про адресу свого проживання, то з урахуванням вищезазначених вимог процесуального закону, суд доходить висновку, що остання була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду даної справи.

При цьому, судом було враховано, що причини неявки у судове засідання відповідач не повідомила, відзиву а позов, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надавала.

Серед іншого слід зазначити, що інформація про судові засідання Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя є також у вільному доступі і розміщена на веб-сайті суду - https://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.

Окрім іншого, враховуючи, що стороні відповідача було відомо про існування у провадженні суду вказаної справи, принаймі з 13.09.2021, час коли на адресу суду надійшло перше клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, ані відповідач, ані її представник відзиву на позов у строк, визначений судомне подавали, що суд розцінив, як визнання стороною обстаивин, викладених у позові, а у заяві про перегляд заочного рішення взагалі не зазначено причин неподання відзиву.

Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача посилається на докази, які не впливають на правильність ухваленого заочного рішення.

Так, представник відповідача зазначає про те, що на момент укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01.09.2011, ОСОБА_1 не досягла повноліття.

Відповідно до ст. 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має неповну цивільну дієздатність.

Крім дрібних побутових правочинів фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; а також самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).

Всі інші правочини неповнолітня особа вчиняє лише за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього кодексу. Вказаний правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Частиною 1 ст. 221 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

Як встановлено судом, батьки відповідача ОСОБА_1 , яка навчалась протягом 2011-2017 років у ЗДМУ, і яким було достовірно відомо про те, що їх дитина навчається, протягом встановлених законом строків не заявили претензії до позивача, у зв`язку із чим суд доходить до висновку, що вказаний правочин вважається ними схваленим.

При цьому, доказів протилежного стороною відповідача не надано.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи вже повнолітньою, не розірвала типову угоду від 01.09.2011, не зверталася до суду із заявою про визнання її недійсною або такою, що порушує її права та інтереси, належним чином виконувала умови угоди, здобула диплом спеціаліста, після закінчення вищого навчального закладу прибула на місце роботи за направленням, що свідчить про те, що вона приймала умови угоди, що у свою чергу спростовує вказані доводи відповідача.

Щодо доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 щоденно витрачала кошти на проїзд до КЗ «Оріхівська центральна районна лікарня», та харчування, які не відшкодовувались; житлом та іншими пільгами, як лікар, який працює в сільській місцевості, відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров`я, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не забезпечувалась, чим були порушені її права на гідне життя, умови праці та оплату праці, то вони не є такими, що не впливають на рішення суду, оскільки вони не виключають обов`язку ОСОБА_1 відпрацювати у медичному закладі після закінчення навчання за направленням не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням та відпрацювати не менше трьох років - відшкодувати вартість навчання.

До того ж, п. 25 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого заказом МОЗ України №367 від 25.12.1997, в редакції, чинній на час укладення угоди, визначено, що питання зміни місця працевлаштування випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти вирішуються між державними замовниками. Контрольні функції покладаються на Міністерство охорони здоров`я України.

Разом з тим, ОСОБА_1 не повідомляла ЗДМУ про те, що її не влаштовувало місце працевлаштування та умови роботи.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що ОСОБА_1 звільнилась з роботи у зв`язку із припиненням діяльності КЗ «Оріхівська центральна районна лікарня», оскільки КЗ «Оріхівська центральна районна лікарня», було реорганізовано в КНП «Оріхівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Оріхівської районної ради Запорізької області, а відтак ОСОБА_1 повинна була бути переведена до нового закладу, та вказані обставини не свідчать про те, що у разі звільнення ОСОБА_1 з посади у вказаній лікарні за власним бажанням, не настане відповідальність визначена типовою угодою.

У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача зазначав, що витрати на виплату стипендії ОСОБА_1 не включаються до витрат на підготовку за державним замовленням одного фахівця, та не можуть стягуватись ЗДМУ.

Разом із тим, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 26 січня 2021 року (справа № 607/3693/17, провадження № 14-151цс20), академічні стипендії, які сплачуються студентам закладів вищої освіти, належать до категорії витрат на навчання таких студентів, які за наявності на те підстав підлягають компенсації замовникові відповідного навчання.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що стипендія, яка виплачувалась ОСОБА_1 , також підлягає стягненню з відповідача, оскільки включається до витрат на підготовку за державним замовленням одного фахівця.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що правові підстави для скасування заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2021, відсутні, у зв`язку з чим заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кошеля І.В., про перегляд заочного рішення, слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284, 287-289, 259-261 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кошеля Ігоря Вікторовича, про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2021 у цивільній справі за позовом Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (втрат державного бюджету з підготовки фахівця за державним замовленням) - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14.02.2022.

Повний текст ухвали складено 16.02.2022.

Суддя К.В. Гашук