Рішення № 103338584, 09.02.2022, Вишгородський районний суд Київської області

"09" лютого 2022 р. Справа № 363/5258/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича, треті особи - ТОВ «Кей-Колект», ПАТ АКІБ «УКРСИББАНК», про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

позивач звернувся до суду із позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати протиправним та скасувати рішення від 28 липня 2015 року (індексний номер 23219068) державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Коллект» (код ЄДРІІОУ 37825968, м. Київ, вулиця Межигірська, 22) на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивував тим, що в порушення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 державний реєстратор без достатніх правових підстав, а саме: за відсутності копії вимоги надісланої іпотекодавцю та підтвердження її отримання ним й завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя здійснив державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за правонаступником іпотекодержателя - ТОВ «Кей-Коллект».

В суді позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Представник АТ «УКРСИББАНК» подав суди письмові пояснення з приводу позову, в яких зазначив, що 25 травня 2007 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11160132000 на суму 132 000 доларів США, на забезпечення виконання умов якого між сторонами укладено договір іпотеки від 25 травня 2007 року. 12 грудня 2011 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1 та договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки. Відтак з 12 грудня 2011 року АТ «УКРСИББАНК» не є кредитором позивача ОСОБА_1 .

Представник ТОВ «Кей-Колект» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 25 травня 2007 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11160132000 та договір про надання поновлювальної кредитної лінії №11160138000.

25 травня 2007 року на забезпечення виконання вказаних договорів між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А.

Згідно п. 1 договору іпотеки іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 , виданого 17 жовтня 2006 року на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради 26 вересня 2006 року №373, зареєстрованого у Вишгородському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі: 51, номер запису 104/112 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 16407096.

Відповідно до п. 2.1.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Як передбачено п. 4.2 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі:

або рішення суду;

або виконавчого напису нотаріуса;

або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя;

або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

У випадках, зазначених в п.п. 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки іпотекодержатель направляє іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.3 договору іпотеки).

Згідно п. 4.4 договору іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених у повідомленні, про яке йдеться в п. 4.3, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення.

Як передбачено пунктом 5.1 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, яке здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Законом України «Про іпотеку» або надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до п.п. 5.2-5.4 договору іпотеки у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

В повідомленні, про яке йдеться в п. 5.2 договору іпотеки, іпотекодержатель зазначає який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх потреб.

У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (фактор) укладено Договір факторингу №1, відповідно до п. 1.1 якого клієнт зобов`язується передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Як вбачається з акту приймання-передачі прав вимоги та виписки з додатку

№1 до договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року право грошової вимоги за кредитним договором №11160132000 від 25 травня 2007 року укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Того ж дня, між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (цесіонарій) укладено нотаріально посвідчений договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, згідно п. 1 якого у зв`язку з укладенням між цедентом та цесіонарієм договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав вимоги, включаючи всі права іпотекодержателя, що передбачені умовами іпотечних договорів та право звернення стягнення на предмети іпотеки у відповідності до іпотечних договорів.

Як вбачається з виписки з додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 12 грудня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за договором іпотеки від 25 травня 2007 року укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

28 липня 2015 року Державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. прийняв рішення індексний номер 23219068 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект».

Як вбачається з Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №195396788 від 28 грудня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 28 липня 2015 року зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект».

Підставою виникнення права власності став договір іпотеки номер 4369 від 25 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог потекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1077 та ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової кошти вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як передбачено ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на момент укладання договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Перехід права іпотекодержателя від ПАТ «УКРСИББАНК» до ТОВ «Кей-Колект» підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №195396788 від 28 грудня 2019 року.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Як передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема,:

-відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

-відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

-відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

-наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

-наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна;

присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, реєстратор відмовляє в державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом .

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державні реєстратори, державні кадастрові реєстратори, нотаріуси, державні виконавці за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Крім того, згідно п. 13 та п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, чинного на час виникнення спірних правовідносин, заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

Для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Разом з тим, як зазначає у своїй позовній заяві ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем він не отримував, а підпис на документі, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя вчинений не ним, а іншою особою.

Як встановлено з пояснено позивача в суді та копії його паспорту, місце проживання останнього з 11 липня 2006 року по 17 січня 2020 року було зареєстровано за адресою АДРЕСА_3 .

Згідно договору іпотеки №55416 від 25 травня 2007 року, іпотекодавець ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_3 .

Проте повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 29 грудня 2013 року іпотекодержателем ТОВ «Кей-Колект» направлено на адресу АДРЕСА_3 .

Підпис відповідача в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення в графі «розписка в одержанні» відсутній.

Відтак, суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів того, що ТОВ «Кей-Колект» направив позивачу письмову вимогу про усунення порушень, яка ним отримана та з моменту її отримання минув 30-денний строк, а отже дотримання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» при зверненні стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Кей-Колект» в суді не доведено.

Крім того відповідне повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, як підстава виникнення права власності в оскаржуваній реєстрації не зазначене.

Таким чином, у відповідача державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кей-Колект».

Відтак, судом встановлено, що рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ «Кей-Колект» державним реєстратором прийнято протиправно, з порушенням вимог законодавства, а тому його дії слід визнати незаконними, а вказане рішення скасувати.

Таким чином, судом встановлено порушене право позивача, яке підлягає захистові, а позов про це задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 280 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28 липня 2015 року, індексний номер: 23219068 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 690413632218, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», номер запису про право власності: 10585612.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2022 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його підписання.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 14 листопада 2007 року Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП - НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 84, оф. 14.

Треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 22, код ЄДРПОУ 37825968.

ПАТ АКІБ «УкрСиббанк», знаходиться за адресою: м. Харків, пр.-т Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750.

Суддя