Ухвала суду № 103337925, 16.02.2022, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3400/20

УХВАЛА

16 лютого 2022 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., вивчивши зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 , про визнання припиненими договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26.01.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі №128/3400/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання. Окрім того, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено право відповідачів у зазначений строк надіслати суду та одночасно іншим учасникам справи відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с. 80).

Також, даною ухвалою суду відповідачам було роз`яснено їх право на пред`явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву, відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України. Тобто, зустрічний позов відповідачі мають право пред`явити протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 142, 143) відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 04.08.2021 отримали копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.01.2021, а також копію позовної заяви із додатками та судову повістку на 07.09.2021.

07.09.2021 відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про ознайомлення із матеріалами справи, а 16.09.2021 ознайомилася із матеріалами справи, про власноручно розписалася (а.с. 148).

Надалі від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подавалися до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв”язку із їх хворобою (а.с. 164,175).

16.02.2021 відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 через канцелярію суду подано зустрічний позов до АТ «Альфа-Банк», в якому просила поновити їй пропущений строк на подання зустрічного позову, посилаючись на п. 3 «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, а також на те, що вона є особою віднесеною до групи ризику щодо можливого захворювання на коронавірусну хворобу, через що є обмежена у вільному пересуванні. Також просила визнати припиненим договір про надання споживчого кредиту №11225359000, що укладений 27.09.2007 між АКІБ «УкрСиббанк», право вимоги за яким перейшло до АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 ; визнати припиненим договір іпотеки від 28.09.2007, який був укладений між АКІБ «УкрСиббанк», право вимоги за яким перейшло до АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Вивчивши зустрічний позов ОСОБА_1 суд дійшов наступних висновків.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі “Мельник проти України” (“Melnyk v. Ukraine” заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку – норм ЦПК України.

Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 частини другої статті 49 ЦПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 432 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

За приписами частини 3 статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Частиною сьомою статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У даному випадку у системному зв`язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 126 ЦПК України за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином у разі подання зустрічного позову поза межами строку встановленого судом для подання відзиву, суд повертає заяву заявнику.

Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

За приписами статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Суд виходить з того, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.

При цьому, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 04.08.2021 отримано копію ухвали суду про відкриття провадження та в якій їй було роз`яснено її право подачі відзиву на позовну заяву та строк його подачі, що становив п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали, право на подачу зустрічного позову у строк встановлений для подачі відзиву, лише 16.02.2022 подала до суду зустрічну позовну заяву.

Суд не вбачає поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку для подачі до суду зустрічного позову, оскільки з часу отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 з`являлася до суду, власноручно подавала заяви про ознайомлення із матеріалами справи, про відкладення судового засідання, розписувалася про наступні дати судового засідання, тобто не була обмежена у пересуванні. Окрім того, як вказувала позивачка у неї є представник – адвокат. Отже, клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що зустрічну позовну заяву слід повернути позивачу ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України, як таку, що подана із порушенням вимог ч. 1 ст. 193 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 193, 194, 260 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 , про визнання припиненими договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки – повернути позивачу ОСОБА_1 ..

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана суддею 16.02.2022.

Суддя Л.П. Шевчук