Рішення № 103336922, 31.01.2022, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3396/21

Провадження № 2/626/117/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2022 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Краєвої А.Г..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Красноградського підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,-

вСТАновив:

Красноградське підприємство теплових мереж звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, а також понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.03.2007 року між Красноградським ПТМ та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення. Позивач добросовісно виконує умови договору, забезпечуючи споживача тепловою енергію, але відповідач, порушуючи п.8 договору, оплату за надані послуги не проводить, і тому утворилася заборгованість в сумі 83786,93 грн. Згідно п. 8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

У листопаді 2021 року Красноградське ПТМ зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача, однак судовий наказ було скасовано ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 08.11.2021 року. В заяві про скасування судового наказу факт отримання послуг від Красноградського ПТМ відповідач не заперечує, скарг щодо якості послуг не має.

Красноградське ПТМ щомісяця направляло на адресу відповідача квитанції на сплату вартості наданих послуг, в яких зазначено всю передбачену законодавством інформацію щодо нарахуваннь вартості наданих послуг , адреса Красноградського ПТМ та засоби зв`язку. Таким чином, відповідачу було надано всю необхідну інформацію та можливість досудового врегулювання спору.

Позивач просить стягнути з відповідача по справі ОСОБА_1 на користь Красноградського підприємства теплових мереж заборгованість в сумі 83786,93 грн. та сплачений судовий збір - 2270 грн.

Від представника позивача до суду надійшла письмова заява, відповідно до якої позов підтримав і просив розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула , направила до суду відзив в якому прозовні вимоги не визнала. У відзиві зазначила, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 15.10.2008 р. до 26.11.2018 р., сума якої складає 52811,28 грн. є безпідставними, так як позивачем пропущено строк позовної давності. За період з 26.11.2018 року вимоги теж є безпідставними, оскільки договір від 23.03.2007 р, на який посилається позивач, є припиненим, так як закінчився строк його дії. 06.10.2008 року відповідачем була подана заява про припинення теплопостачання до його квартири з причини того, що відповідач опинилася в тяжкому матеріальному стані. Крім того 01.12.2009 р. відповідач повторно подала заяву про припинення теплопостачання, у зв`язку з чим вважає вимоги Красноградського ПТМ безпідставними та необгрунтованими. Представник відповідача ОСОБА_2 подав заяву про слухання справи за їх відсутності, в задоволенні позову просив відмовити.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як передбачено ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. На підставі ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" , до житлово-комунальних послуг належать:1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Аналіз змісту цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово комунальних послуг.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач має право: 1) одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законода вством і умовами укладених договорів; 2) без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; 3) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна); 4) на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 5) на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; 6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; 7) отримувати від управителя, виконавців комунальних послуг штраф у розмірі, визначеному договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт; 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку; 9) складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт; 10) без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку; 11) без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі; 12) у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; 13) розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Пункт 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМ України від 08.10.1992 року №572, з урахуванням внесених змін постановою КМ України від 24.01.2006 року №45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічний обов`язок споживача (наймача, власника) закріплено в статтях 68, 162 ЖК України, згідно з якою наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Плата за комунальні послуги, відповідно до ст.67 ЖК України, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами, нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, її розмір розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.207 року між Красноградським підприємством теплових мереж та ОСОБА_1 було укладено договір надання послуг з централізованого опалення

Згідно п.17.1 Договору Красноградське ПТМ зобов`язане забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством та умовами задовільного технічного стану внутрішньо будинкових систем опалення та утеплення житлових приміщень, відповідно до діючих норм. Пунктом 15.1 Договору визначено, що споживач зобов`язується оплачувати послуги в установленому договором строки . Відповідно до пункту 26 договору , договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2008 року ОСОБА_1 направила на адресу Красноградського ПТМ заяву про відмову в отриманні послуг з теплопостачання, зазначивши причину- скрутне матеріальне становище.

Відповідно до Законів України "Про теплопостачання", "Про місцеве самоврядування в Україні" питання відключення від мереж централізованого опалення відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування, які мають сприяти оптимальному розвитку систем теплопостачання на відповідній території.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи зобов`язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 117 Конституції України визначено, що постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоквартирних житлових будинках регулюється Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року №1268), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22 листопада 2005 року №4 (із змінами, внесеними наказом Мінжитлокомунгоспу від 6 листопада 2007 року №169, зареєстрованим у МЮ 6 листопада за №1478/11758.

Відповідно до п.25, п.26 вказаних Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Відключення здійснюється за рішенням постійно діючі міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади у випадку, коли технічна можливість такого опалення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування згідно Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлового будинку та запровадження заходів відносно дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будівель, опалення, вентиляції, кондиціонування, теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розробки і затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування,реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Відключення окремої квартири у багатоквартирному житловому будинку не передбачено.

У випадку відключення всього будинку рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власникам (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. Відповідно до пункту 2.1 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник(власники)повинен (повинні)звернутися до відповідної комісії органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування в будинку системи індивідуального автономного опалення. Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективної розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов`язково враховуються і технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником системи теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви ОСОБА_1 від 06.10.2008 року згоди мешканців будинку долучено не було. Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що на вказану заяву позивачем було надано відповідь про припинення договору. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642-643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Розкриваючи зміст засад свободи договору у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим передбачив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність укладеного договору на надання житлово комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові №904/7183/17 від 04.07.201 року, згідно з якою, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Як вбачається із розрахунку, наданого представником позивача, у відповідача станом на вересень 2021 року виникла заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 83786,93 грн.

Відповідачем не надано власного розрахунку нарахувань за послугу з постачання теплової енергії та не спростовано правильність таких нарахувань, здійснених позивачем. Матеріали справи також не містять актів-претензій про неналежне надання або ненадання послуг, які б підтверджували твердження відповідача про здійснення розрахунків за ненадані послуги.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Представник позивача звернувся до суду з позовом 26 листопада 2021 року та заявив вимогу про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги в сумі 83786,93 грн, станом на вересень 2021 року. У своєму відзиві ОСОБА_1 зазначала про пропуск позивачем строку позовної давності. Як установлено судом, з листопада 2008 року відповідач, жодного разу не оплачувала за надані позивачем послуги, відповідно розрахунку заборгованості, згідно з яким позивач її нараховував за кожен календарний місяць надання послуг, починаючи з жовтня 2007 року.

За нормами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Суд дійшов висновку, що заборгованість повинна бути стягнута в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду із позовною заявою, за період з 01 листопада 2018 року в сумі 30975,03 грн., з урахуванням вимоги представника відповідача про застосування позовної давності.

Отже, оскільки відповідач споживала теплову енергію і нею не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позовних вимог позивача в цій частині, але в добровільному порядку, в повному обсязі не сплатила її вартість, позовні вимоги Красноградського підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 30975,03 грн.

Згідно платіжного доручення при пред`явленні позову до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 гривень. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 30975,03 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 839,20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 13, 76- 81, 141,259, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Красноградського підприємства теплових мереж задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Красноградського підприємства теплових мереж (код 32464827, вул. Соборна, буд. 47, м. Красноград, Харківської області) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 30975 (тридцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 03 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Красноградського підприємства теплових мереж понесені позивачем судові витрати в сумі 839 (вісімсот тридцять дев`ять) гривень 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду .

Суддя