Рішення № 103329372, 07.02.2022, Яремчанський міський суд

Справа № 354/386/20

Провадження по справі № 2/354/122/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря Старунчак Н.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Гайтанюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 24.04.2020 року звернулася в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради»(надалі-КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР»), у якому просить: скасувати наказ відповідача №11-к від 17.03.2020 року про звільнення її з роботи з посади сестри медичної стаціонару(палатної) з 31.03.2020 року, поновити на роботі на раніше займаній посаді та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що з 01.03.2000 року працювала у КЗ «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» на посаді сестри медичної стаціонару(палатної). 31.03.2020 року вона була звільнена з роботи на підставі наказу №11-к від 17.03.2020 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Зазначила, що звільнення її з роботи є незаконним та необґрунтованим. В порушення вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України за два місяці до звільнення її не було повідомлено про те, що її посада буде скорочена та не вручено персональне повідомлення про звільнення, а з наказом відповідача №30-О від 15.01.2020 року «про скорочення ліжок та чисельності штату працівників» була ознайомлена лише 03.03.2020 року. Жодних пропозицій щодо будь-яких інших вакансій на підприємстві до неї не надходило, в той час як відповідно до вимог чинного трудового законодавства та правових позицій Верховного Суду при скороченні чисельності чи штату працівників власник підприємства зобов`язаний запропонувати працівникові іншу роботу за відповідною спеціальністю чи професією, а в разі її відсутності-іншу роботу. Проте відповідач не лише своєчасно не повідомив її про наступне звільнення, але й не виконав свій обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні вільні вакансії, які існували на день її звільнення. Із урахуванням наведеного вважає, що її звільнення з роботи проведене відповідачем всупереч вимог ч.2 ст.40, ст.49-2 КЗпП України, без дотримання встановленої трудовим законодавством процедури звільнення працівника у зв`язку із розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу, а тому наявні всі правові підстави для задоволення її позову та поновлення її на роботі на раніше займаній посаді. Також просить стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.03.2020 року по час постановлення судом рішення про задоволення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2020 року вказану справу передано у провадження судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

27.08.2020 року позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказала, що 25.10.2019 року КЗ «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» був реорганізований шляхом перетворення у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР». При звільненні її з роботи на підстві п.1 ст.40 КЗпП України в порушення вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України за два місяці до звільнення вона не була повідомлена про те, що її посада буде скорочена, як і не була повідомлена про те, які посади взагалі будуть скорочені. У грудні 2019 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» Косило М.В. на зборах трудового колективу оголосив лист з Івано-Франківської обласної ради та пояснив, що санаторій буде реорганізований у зв`язку із чим будуть скорочені штати, однак на вказаних зборах не була доведена до відома колективу інформація про конкретний перелік посад, які будуть скорочені та перелік та категорії працівників, які будуть звільнені у зв`язку зі скороченням штатів. В подальшому, на протязі січня-березня 2020 року, працівник відділу кадрів обходила працівників санаторію із журналом, в якому були зазначені прізвища усіх працівників санаторію та просила розписатися і засвідчити свою присутність на зборах трудового колективу у грудні 2019 року. Проте ні в назві даного журналу, ні зі слів працівника відділу кадрів не прозвучала інформація про те, що вона як і інші працівники, попереджена про подальше скорочення. Підпис у даному журналі вона поставила лише з тих підстав, що дійсно була присутня на зборах, де зачитували лист про реорганізацію. Вже у квітні 2020 року вона дізналась про те, що фактично як і інші працівники розписалась про те, що ніби-то ознайомлена із наказом №30-О від 15.01.2020 року «Про скорочення ліжок та чисельності апарату штату працівників», хоча із даним наказом вона особисто ознайомлена не була. Всупереч вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України відповідач не виконав свій обов`язок та не запропонував їй при звільненні всі наявні на підприємстві вакансії, не дивлячись на те, що 02.03.2020 року на роботу було прийнято нового працівника, тобто були наявні вільні вакансії. В порушення вимог ст.43, ч.2 ст.49-4, ч.3 ст.252 КЗпП України, ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» питання щодо її звільнення з роботи на момент винесення оскаржуваного наказу №11-к від 17.03.2020 року профспілкою санаторію «Смерічка» не розглядалось, оскільки засідання профспілкового комітету відбулось лише 27.03.2020 року, однак на вказаному засіданні вона присутня не була та повідомлення про його проведення не отримувала. Фактично згоду профспілкового комітету на звільнення працівників та її у тому числі відповідач запитав вже після винесення наказу №11-к від 17.03.2020 року, що підтверджується адресованим голові профспілки листом КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №39 від 20.03.2020 року. При звільненні з роботи відповідачем всупереч вимог ст.42 КЗпП України не було враховано у неї наявність переважного права на залишення на роботі, так у неї на утриманні є неповнолітній син- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у 8 класі Прикарпатського військово-спортивного ліцею та не отримує стипендію. Трудову книжку вона отримала лише 31.03.2020 року, а тому нею не пропущено строк звернення до суду.

07.10.2020 року КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» подало відзив на позов, у якому зазначено, що 30.11.2016 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1013-р щодо «Концепції реформи фінансування системи охорони здоров`я України». 10.01.2020 року Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся із листом до керівників медичних закладів області в тому числі КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» в якому зазначено, що починаючи з 01.04.2020 року Національна служба здоров`я України починає закупівлю медичних послуг у закладах охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги, організаційно-правової форми власності та буде здійснювати їх оплату за договором. Процедура закупівель медичних послуг передбачатиме дотримання надавачами умов надання послуг та специфікації на конкретні послуги чи групи послуг, перелік яких включає 27 пакетів та розміщений на сайті НСЗУ. При цьому послуги із санаторно-курортного лікування не входять у перелік пакетів медичних послуг, оплата яких буде здійснюватись НСЗУ та інші кошти в державному та обласному бюджеті 2020 року на оплату таких послуг починаючи з 01.04.2020 року не передбачені. Вказаним листом департамент просив в термін до 15.01.2020 року прийняти рішення про скорочення чисельності чи штату працівників, повідомити профспілку про можливе вивільнення, уповноважити відділ кадрів провести необхідні заходи у зв`язку із можливим вивільненням працівників, скласти та затвердити новий штатний розпис, визначити кандидатів, які можуть підлягати вивільненню із врахуванням переважного права на залишення на роботі, повідомити службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. На виконання даного листа 15.01.2020 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» був виданий наказ №30-О «Про скорочення ліжок та чисельності штату працівників». 27.01.2020 року КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» подало до Яремчанської міської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості звіт за формою 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці». Також 15.01.2020 року був надісланий лист №6 адресований голові профспілкового комітету санаторію «Смерічка», в якому повідомлено, що у зв`язку із реорганізацією санаторію затверджено новий штатний розпис та структура у новій редакції. 20.03.2020 року за вих.№39 відповідач надіслав голові профспілки подання, в якому просив ознайомитись зі змістом наказу №11-к від 17.03.2020 року та надати згоду на звільнення працівників, згідно переліку. Як вбачається із витягу з протоколу №2 засідання профспілкового комітету санаторію «Смерічка» від 27.03.2020 року профспілка за результатами розгляду даного подання, вияснивши всі обставини відносно кожного працівника, через відсутність відповідних вакансій на підприємстві та керуючись постановою Кабінету Міністрів України №1013-р від 30.11.2016 року надала згоду на звільнення працівників, які не мали переважного права на залишення на роботі. Відповідно до ст. 64ГК України, п.4.9 Статуту КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Керівник з дотриманням вимог чинного законодавства вправі сам особисто вирішити питання хто із працівників під час звільнення має переважне право залишитись на роботі. Окрім цього слід врахувати те, що 23.03.2020 року та 19.08.2018 року за порушення трудової дисципліни до позивача ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. Із врахуванням наведеного, відповідач вважає, що при звільненні позивача з роботи були виконані всі дії, які передбачені законодавством України під час звільнення працівників, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

07.10.2020 року судом за клопотанням представника позивача постановлено ухвалу про витребування доказів у відповідача.

20.10.2020 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гайтанюк М.М. надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1013-р від 30.11.2016 року Концепція реформи фінансування системи охорони здоров`я України не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, який би встановлював будь-які права та обов`язки для юридичних осіб та не свідчить про наявність змін в організації виробництва і праці відповідача, яке неминуче потягне за собою скорочення чисельності чи штату працівників. Санаторно-курортне лікування в Україні регулюється рядом інших законодавчих актів, окрім цього розпорядженням Кабінету Міністрів України №168-р від 16.03.2017 року схвалено Стратегію розвитку туризму і курортів на період до 2026 року, яка передбачає створення нових робочих місць, розширення можливості населення щодо працевлаштування та самозайнятості, а тому у відповідача були відсутні об`єктивні підстави для автоматичного скорочення штату чи чисельності працівників у зв`язку із реорганізацією. Із листа Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА від 10.01.2020 року №15/14-12/33 вбачається, що одним із першочергових заходів, які мав вжити відповідач є розроблення пропозицій щодо можливості перепрофілювання підприємства, що дало б змогу здійснити контрактування із НСЗУ та отримати оплату за договором чи запропонувати інші джерела фінансування підприємства із розробленням перспективного плану розвитку закладу. Всупереч зазначеному листу відповідач не розробив новий штатний розпис, не визначив перелік посад, які підлягають скороченню та кандидатів, які підлягали звільненню, не врахував переважне право позивачки на залишення на роботі, не організував проведення необхідних заходів у зв`язку із можливим вивільненням працівників. У копії загального списку працівників -повідомленні про скорочення згідно наказу №30-О від 15.01.2020 року не зазначена дата ознайомлення позивача із вказаним наказом, а дата та номер наказу дописані вручну. На останньому аркуші списку зазначено, що ознайомлення працівників санаторію із даним наказом закінчено 30.01.2020 року, однак даний факт не відповідає дійсності, що можуть засвідчити у судовому засіданні свідки. У листі №6 від 15.01.2020 року, адресованому голові профспілки санаторію, відсутній перелік посад та прізвища працівників, які підлягають скороченню, а також відповідачем не надано будь-якого підтвердження того, що даний лист дійсно був направлений та отриманий профспілковим комітетом. Повідомлення №39 від 20.03.2020 року надіслане профспілковому комітету вже після прийняття наказу про звільнення працівників і відповідне засідання профспілки відбулось лише 27.03.2020 року, тобто після видачі наказу №11-к від 17.03.2020 року про звільнення позивача, на дане засідання позивач запрошена не була. При цьому, на засіданні профспілки вирішувалось питання щодо переважного права на залишення на роботі лише щодо шести працівників, що підтверджується актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ІФ8604/1677/АВ від 16.06.2020 року та копією припису про усунення виявлених порушень №ІФ8604/1677/А/П, який в.о. генерального директора санаторію оскаржений не був. Так інспекцією праці в ході проведення позапланової перевірки були виявлені наступні порушення при проведенні відповідачем скорочення чисельності і штату працівників перед звільненням-ст.ст.42, 43, ч.2 ст.49-4, КЗпП України.

07.12.2020 року судом за клопотанням представника позивача постановлено ухвалу про витребування доказів у відповідача та продовжено строк підготовчого провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 21.01.2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача адвокат Гайтанюк М.М. у судовому засіданні позов підтримала та просить його задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Вказала, що в порушення вимог ст.49-2 КЗпП України при звільненні з роботи на підставі п.1ч.1 ст.40 КЗпП України позивач не була належно повідомлена про те, що її посада підлягає скороченню і вона буде звільнена з роботи, будь-які вакантні посади ОСОБА_1 при звільненні з роботи не пропонувались, в той час як 02.03.2020 року на роботу була прийнята нова працівниця. У грудні 2019 року були проведені загальні збори трудового колективу санаторію «Смерічка» на яких працівників повідомили про реорганізацію закладу та можливе скорочення, проте індивідуальне повідомлення про скорочення працівникам не надсилалось, консультації із профспілковим комітетом у законодавчо визначений строк проведені не були. У січні 2020 року працівник відділу кадрів надавала для підпису загальний список працівників закладу, в якому просила працівників розписатись за те, що вони були присутні на загальних зборах трудового колективу і лише після звернення ряду працівників із позовами до суду до даного списку на титульній сторінці була доклеєна назва та вручну дописано, що це список на ознайомлення із наказом №30-О від 15.01.2020 року, з яким ніхто із працівників ознайомлений не був, новий штатний розпис закладу до відмов працівників доведений не був. На неодноразові запити та звернення стороною відповідача оригінал вказаного журналу для огляду у суді не був наданий. З копії документу під назвою «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу №30-О від 15.01.2020 року» вбачається, що ознайомлення працівників із даним наказом завершено 31.01.2020 року, однак станом на 20.03.2020 року ніхто із працівників закладу, в тому числі позивач, не був ознайомлений із переліком посад та кандидатів, які підлягали звільненню. Засідання профспілкового комітету, на якому розглядалось питання щодо надання згоди на звільнення, відбулось лише 27.03.2020 року, в той час як ще 25.03.2020 року позивачу був направлений лист-повідомлення про те, що вона звільнена з роботи, таким чином керівництвом закладу на власний розсуд прийнято рішення про звільнення працівників. На засіданні профспілкового комітету позивач присутня не була та про його проведення не повідомлялась. В ході проведеної Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області позапланової перевірки було виявлено, що при звільненні працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» порушено вимоги ст.ст.42,43, 49-4 КЗпП України та внесено припис про усунення виявлених порушень, який в.о. генерального директора санаторію Косило М.В. не оскаржував. Із врахуванням наведеного вважає, що наявні всі необхідні підстави для скасування наказу відповідача №11-к від 17.03.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної стаціонару(палатної) та поновлення її на роботі на займаній посаді, стягнувши на її користь середній заробіток за час весь час вимушеного прогулу за період 31.03.2020 року по день постановлення рішення суду про поновлення на роботі. З приводу листа, направленого позивачу новим керівництво санаторію, пояснила, що в даному випадку не ставиться питання про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку, а відповідач просто пропонує прийняти позивача на роботу, однак в такому випадку при новому скороченні ОСОБА_1 перша підлягатиме звільненню.

Представник відповідача КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» адвокат Ридай Н.В. у судовому засіданні 14.05.2021 року відносно позову заперечив та просить у його задоволенні відмовити, з мотивів наведених у відзиві на позов. Вказав, що 10.10.2020 року Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА повідомив керівництво некомерційних комунальних закладів охорони здоров`я про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №1013-р про затвердження «Концепції реформи фінансування системи охорони здоров`я України» слід привести медичні послуги, які надаються закладами до нормативів, оскільки відбудеться зменшення надання медичних гарантій та буде зменшено фінансування, що надається з державного бюджету. У зв`язку із цим пропонувалось вирішити питання зменшення чисельності штату медзакладів з огляду на оптимізацію сфери охорони здоров`я. З цією метою в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» Косило М.В. звернувся до відділу кадрів щоб видати наказ про проведення відповідних заходів щодо вивільнення працівників. 22.01.2020 року відповідачем направлено до Яремчанської міської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості звіт за формою №4-ПН про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку зі змінами і організації виробництва і праці, а також відповідачем вчинялися законодавчо визначені дії спрямовані на повідомлення працівників про можливе подальше звільнення. Зокрема були проведені загальні збори трудового колективу закладу, 15.01.2020 року був виданий наказ №30-О «Про скорочення ліжок та чисельності штату працівників» та того ж дня направлене повідомлення за №6 голові профспілкового комітету про затвердження нового штатного розпису та подальше вивільнення працівників. 20.03.2020 року голові профспілкового комітету був направлений лист в якому керівництво санаторію просило надати згоду на звільнення працівників санаторію згідно наданого переліку у загальній кількості 52 особи. 27.03.2020 року відбулось засідання профкому на якому члени профспілки одноголосно надали згоду на звільнення вказаних працівників, в тому числі позивача ОСОБА_1 , яка не мала переважного права на залишення на роботі. Зазначив, що лист №6 від 15.01.2020 року був направлений відповідачем голові профкому простим листом, інформацію щодо його отримання може надати голова профкому, яка буде допитана в якості свідка, працівники санаторію були повідомлені про звільнення після 15.01.2020 року, єдиним доказом є документ під назвою «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу № 30-О від 15.01.2020 року», однак конкретну дату ознайомлення позивача із даним наказом вказати не може. Також зазначив, що не володіє інформацією про те скільки посад сестри медичної стаціонару(палатної) було передбачено у новому штатному розписі санаторію та чи пропонували позивачу при звільненні інші будь-які вільні вакансії і якими доказами це підтверджується. Також пояснив, що в.о. генерального директора санаторію «Смерічка» Косило М.В. не оскаржував припис Управління Держпраці.

В подальшому у судове засідання, призначене на 17.06.2021 року представник відповідача не з`явився та подав клопотання про його відкладення з метою надання для огляду у наступному судовому засіданні оригіналу листа-повідомлення КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» адресованого позивачу ОСОБА_1 25.03.2020 року та Книги вихідної кореспонденції КНП ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР». У судові засідання, призначені на 13.07.2021 року, 26.10.2021 року представник відповідача не з`явився та подав клопотання про проведення судового засідання у його відсутності. У судове засідання, призначене на 09.12.2021 року представник відповідача не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи відповідач та його представник належно повідомлялися. У судове засідання, призначене на 07.02.2022 року представник відповідача не з`явився та подав заяву про проведення судового засідання у його відсутності.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона разом із позивачем працювала у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» та була звільнена наказом №11-к від 17.03.2020 року. Вказала, що у грудні 2019 року відбулись загальні збори трудового колективу санаторію на яких керівництво повідомило про реорганізацію закладу шляхом перетворення та можливе подальше скорочення. У січні-лютому 2020 року кадровик санаторію обходила працівників та просила підписатись у журналі про те, що були присутні на загальних зборах колективу та повідомлені про можливе вивільнення. На той час у вказаному журналі була відсутня будь-яка назва, а знаходився лише повний список працівників закладу. При цьому списку із переліком посад чи працівників, які підлягають звільненню до відома працівників доведено не було, індивідуальні повідомлення про звільнення нікому не вручались, потім у березні 2020 року заклад закрили на карантин під час якого по пошті вона та інші працівники отримали листи із повідомленням про звільнення з роботи та звернулися в Управління Держпраці в Івано-Франківській області, була проведена перевірка в ході якої встановлено, що звільнення працівників санаторію проведено із порушенням чинного законодавства. На даний час в.о. генерального директора санаторію ОСОБА_4 звільнений з роботи. Зазначила, що вже після того, як вони звернулись до суду на журналі зі списком працівників була зроблена наліпка, в якій зазначили, що це було проведено ознайомлення із наказом від 15.01.2020 року. Однак із даним наказом працівники ознайомлені не були, так як більшість не хотіли ставити підписи, кадровик всіх запевняла, що це підписи про те, що вони були присутні на загальних зборах колективу, а в разі якщо буде прийнято рішення про скорочення, то будуть підготовані відповідні списки посад та працівників, які підлягають вивільненню і з якими ознайомлять працівників та попередньо всіх, хто підлягатиме звільненню будуть запрошувати на розмову до головного лікаря. Відмітка про те, що ознайомлення працівників вказаних у даному списку було завершено 30.01.2020 року не відповідає дійсності, дату ніхто із працівників не ставив, вона особисто підписала даний список лише у кінці лютого 2020 року, кадровик просто відкрила їй листок де було зазначено її прізвище і вона поставила підпис. Із наказом №30-О від 15.01.2020 року та із наказом про звільнення вона ознайомлена не була, а перебуваючи на карантині отримала по пошті листа про звільнення та необхідність прибути для отримання трудової книжки. При отриманні трудової книжки із нею було проведено остаточний розрахунок, проте із наказом про звільнення вона ознайомлена не була. Із отриманих на адвокатський запит копій штатних розписів санаторію вони довідались, що їх скоротили з посади медсестер, в той час як згідно нового штатного розпису вільними залишились п`ять ставок молодших медичних сестер-дві у дитячому відділенні, дві у пульмонологічному відділенні та одна у дорослому відділенні, а також дві ставки медсестри маніпуляційної та ставка гіпсотехніка, а також в березні на роботу була прийнята одна особа на посаду дієтсестри, в той час як їм при звільненні будь-які вільні вакансії не пропонувались, питання про наявність переважного права на залишення на роботі не вирішувалось. На засідання профкому їх не запрошували і не повідомляли про його проведення.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона разом із позивачем працювала у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» та була звільнена наказом №11-к від 17.03.2020 року. Вказала, що у грудні 2019 року відбулись загальні збори трудового колективу санаторію на яких керівництво повідомило про реорганізацію закладу шляхом перетворення та можливе подальше скорочення. У січні 2020 року кадровик санаторію обходила працівників та просила підписатись у журналі про те, що вони були присутні на загальних зборах колективу та повідомлені про можливе вивільнення. На той час у вказаному журналі була відсутня будь-яка назва, а знаходився лише повний список працівників закладу, наказу №30-О від15.01.2020 року до даного списку долучено не було. Вона особисто підписала даний список у кінці лютого 2020 року, ОСОБА_6 до 07.02.2020 року перебувала у відпустці, а остаточно ознайомлення із цим списком всіх працівників було завершено у березні 2020 року. При цьому до 20.03.2020 року списку із переліком посад чи працівників, які підлягають звільненню до відома працівників доведено не було, індивідуальні повідомлення про звільнення нікому не вручались, потім у березні 2020 року заклад закрили на карантин під час якого по пошті вона та інші працівники отримали листи із повідомленням про звільнення з роботи, наказу про звільнення до цих повідомлень долучено не було. Зазначила, що із наказом №30-О від 15.01.2020 року та новим штатним розписом підприємства працівників не ознайомлювали і на момент закриття санаторію на карантин їй не було відомо, що вона підлягає звільненню. Також вказала, що ОСОБА_6 є членом профспілкового комітету, однак про те, що було проведене засідання профспілкового комітету на якому була надана згода на звільнення працівників, вони дізнались у квітні 2020 року, на вказане засідання працівників не запрошували. На загальних зборах колективу жодної конкретної інформації про те кого і коли буде звільнено не озвучували. В.о. генерального директора санаторію Косило М.В. говорив, що у разі звільнення із кожним працівником буде проведена індивідуальна розмова. Зазначила, що їй невідомо чи пропонували ОСОБА_6 при звільненні будь-яку іншу роботу в санаторії, особисто їй таких пропозицій не надходило, але після ознайомлення із новим штатним розписом в ході судового розгляду виявилось, що у відповідача після їхнього звільнення залишились вільні ставки.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона працює у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» на посаді старшого вихователя та обіймає посаду голови профспілкового комітету. Вказала, що 17.05.2019 року Івано-Франківська обласна рада прийняла рішення про припинення шляхом перетворення комунальних закладів охорони здоров`я, було винесено рішення про створення комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований (спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка «Івано-Франківської обласної ради» шляхом реорганізації комунального закладу «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка». У закладу був підписаний договір з НСЗУ на 2 медичні пакети послуг, а тому керівництво змушене було зменшити кількість ліжко-місць і працівників, результат залежав від попередньої кількості пролікованих пацієнтів, а тому скорочення було неминуче. Про це повідомили всіх працівників закладу, говорили, що не знають скільки і кого буде звільнено, але скорочення працівників обов`язково відбудеться. У грудні 2019 року відбулись загальні збори трудового колективу на яких вона також була присутня. В подальшому був виданий наказ №30-О від 15.01.2020 року і додатком до нього був прикріплений загальний список всіх працівників закладу, з яким кадровик ознайомлювала всіх працівників і вона особисто перша підписалась про те, що ознайомлена із наказом. Після цього, 15 чи 20 січня 2020 року керівництво закладу листом попередило профком, що буде скорочення чи зміна умов праці, без конкретного списку працівників, які підлягали вивільненню, але був затверджений новий штатний розпис. Чи був цей штатний розпис доведений до відома працівників їй невідомо, а лист №6 від 15.01.2020 року був зареєстрований у журналі реєстрації вхідної кореспонденції профкому. До 31.01.2020 року всіх працівників під підпис повідомили, що буде скорочення або зміна умов праці і 17.03.2020 року був виданий наказ №11-к на скорочення. Керівництво направило на профком лист із копією даного наказу і на засіданні профкому 27.03.2020 року були розглянуті кандидатури всіх працівників, що підлягали звільненню, перевірено всі надані довідки щодо переважного права і профком одноголосно надав згоду на звільнення, зважаючи на відсутність вільних вакансій, щодо чотирьох працівників в тому числі позивача, було рекомендовано надати їм переважне право в разі повторного прийняття на роботу, але їхнє звільнення також було погоджене профкомом. У зв`язку із запровадженням карантинних заходів було прийнято рішення провести закрите засідання профкому у відсутності працівників та онлайн, а тому позивач про проведення даного засідання повідомлена не була. Вказала, що станом на 01.04.2020 року вільні вакансії медичної сестри стаціонару(палатної) були відсутні, було переведено ряд працівників, які за освітою могли виконувати такі обов`язки на вказану посаду, позивачу не пропонували інші посади у зв`язку із їх відсутністю, а переважного права на залишення на роботі ОСОБА_1 не мала, оскільки має інший дохід у виді пенсії, всі інші працівники, які залишились на посаді медичної сестри стаціонару палатної мали на утриманні неповнолітній дітей, не мали іншого доходу, а ряду із них залишалось менше трьох років до досягнення пенсійного віку, також залишилась одна працівниця-молодий спеціаліст за державним замовленням. На засіданні профкому були розглянуті всі кандидатури, що підлягали звільненню і щодо кожного перевірялись відповідні обставини. Зазначила, що вона вказувала всім працівникам на необхідність надавати підтверджуючу інформацію щодо обставин, які свідчать про наявність переважного права на залишення на роботі. Також вказала, що не може пояснити яким чином ще до засідання профкому 25.03.2020 року працівникам, які підлягали звільненню, були направлені повідомлення про звільнення. Вказала, що з 17.03.2020 року заклад знаходився на карантині, до цього часу інформації про перелік вакансій та осіб, які підлягали звільненню до відома профкому доведено не було, наказ №11-к від 17.03.2020 року профком отримав 27.03.2020 року, а тому коли було визначено перелік кандидатів на звільнення їй невідомо.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 згідно наказу №25К від 01.03.2000 року була прийнята на роботу в Обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» на посаду палатної медсестри на час декретної відпустки основного працівника. Наказом № 75К від 02.07.2001 року була переведена на посаду палатної медсестри (т.1 а.с.10-12).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.12.2005 року позивач є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у Прикарпатському військово-спортивному ліцеї-інтернаті Івано-Франківської обласної ради, що підтверджується довідкою №36/05-18 від 02.03.2020 року.

Згідно довідки про склад сім`ї, виданої виконкомом Ворохтянської селищної ради за №750 від 24.04.2020 року, позивач проживає за адресою АДРЕСА_1 і до складу її сім`ї входять: чоловік ОСОБА_8 1960 року народження, донька ОСОБА_9 1994 року народження, син ОСОБА_2 2005 року народження, донька ОСОБА_10 1985 року народження, онуки ОСОБА_11 2018 року народження, ОСОБА_12 2015 року народження, ОСОБА_13 2016 року народження.

17.05.2019 року Івано-Франківська обласна рада прийняла рішення №1145-28/2019 «Про припинення (реорганізацію) комунальних закладів охорони здоров"я Івано-Франківської обласної ради», яким ухвалила припинити(реорганізувати) комунальний заклад «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» шляхом перетворення його в комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради»(т.1 а.с.45-47).

20.09.2019 року Івано-Франківською обласною радою прийнято рішення №1238-30/2019 про створення комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований (спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради» шляхом реорганізації комунального закладу «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» та затверджено його статут(т.1 а.с.48).

24.10.2019 року в.о. генерального директора комунального закладу «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Косило М.В. видано наказ №1-о про реорганізацію комунального закладу «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці ОСОБА_1 (т.1 а.с.12).

10.01.2020 року Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА листом № 15/14-12/33 повідомив керівництво закладів охорони здоров`я області, в тому числі КНП ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» про те, що з 01.04.2020 року НСЗУ розпочне закупівлю медичних послуг у закладах охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги, організаційно-правової форми(крім бюджетної установи) та форми власності та буде здійснювати їх оплату за договором. Перелік вимог до 27 пакетів медичних послуг розміщений на сайті НСЗУ. Одночасно зазначено, що послуги санаторно-курортного лікування не входять до переліку пакетів медичних послуг оплата яких буде здійснюватись НСЗУ та інші кошти в державному та обласному бюджеті на 2020 рік на оплату таких послуг (починаючи з 01.04.2020 року)також не передбачені. Враховуючи викладене просив в термін до 15.01.2020 року розробити пропозиції щодо можливості перепрофілювання підприємства, що дають можливість здійснити контрактування з НСЗУ та відповідно, отримувати оплату за договором, чи запропонувати інші можливі джерела фінансування підприємства із розробленням перспективного плану розвитку закладу з визначенням структури підприємства, кількості посад і штатних одиниць, необхідних підприємству для реалізації поставлених завдань та виконання фінансового плану ; прийняти рішення про скорочення чисельності чи штату працівників; повідомити профспілку про можливе звільнення працівників; видати наказ, яким уповноважити відділ кадрів провести необхідні заходи у зв`язку з можливим звільненням працівників; скласти й затвердити в установленому порядку новий штатний розпис, визначити кандидатів, які можуть підлягати звільненню, із врахуванням переважного права на залишення на роботі; попередити працівників про можливе наступне звільнення; повідомити службу зайнятості про заплановане звільнення працівників; про вжиті заходи поінформувати департамент охорони здоров`я облдержадміністрації в термін до 16.01.2020 року(т.1 а.с.120).

15.01.2020 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» Косило М.В. на виконання листа Департаменту охорони здоров`я ОДА Івано-Франківської області від 10.01.2020 року №15/14-12/33 у зв`язку із тим, що з 01.04.2020 року НСЗУ розпочне закупівлю медичних послуг в закладах охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги (перелік вимог викладені НСЗУ в 27 пакетах медичних послуг, де послуги із санаторно-курортного лікування не входять до переліку пакетів медичних послуг, оплата яких буде здійснюватись НСЗУ та інші кошти в державному бюджеті на 2020 рік на оплату таких послуг, починаючи з 01.04.2020 року також не передбачені), та провівши аналіз діяльності санаторію за 2018-2019 роки, видав наказ №30-О «Про скорочення ліжок та чисельності штату працівників», яким вирішено скоротити чисельність працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» на 50%, привівши число ліжок до 150 та скоротивши 60 ліжок, а саме: 10 педіатричне відділення, 15 дитяче кістково-туберкульозне відділення, 25 доросле кістково-туберкульозне відділення і 10 фтизіопульмонологічне відділення.(т.1 а.с.13).

Підпунктами 2.1-2.4 пункту другого даного наказу зобов`язано інспектора з кадрів провести необхідні заходи в зв`язку із можливим вивільненням працівників, а саме: повідомити листом профспілкову організацію санаторію; повідомити Яремчанський міський центр зайнятості про масове вивільнення працівників; визначити працівників, які можуть підлягати звільненню; повідомити працівників про можливе звільнення або зміну умов праці.

Листом за вих. №6 від 15.01.2020 року керівництво КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» інформувало голову профспілкового комітету санаторію «Смерічка» про затвердження штатного розпису та структури КНП ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» у новій редакції та просило розглянути питання можливого звільнення працівників з 01.04.2020 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією та оптимізацією штатної чисельності. У вказаному листі відсутнє посилання на відповідні додатки, в тому числі затверджений новий штатний розпис санаторію та перелік працівників, що підлягають вивільненню(т.1 а.с.35).

22.01.2020 року за вих.№7 КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» направило до Яремчанської міської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості звіт за формою №4-ПН про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку зі змінами і організації виробництва і праці в якому зазначено, що відповідно до наказу №30-о від 15.01.2020 року з 31.03.2020 року підлягають вивільненню 78 працівників закладу в тому числі: 20 сестер медичних, 30 молодших медичних сестер(санітарок), бухгалтер 2 особи, лікар фтизіатр 2 особи, юрисконсульт 1 особа, медичний директор 1 особа, заступник генерального директора з організаційно-методичної роботи 1 особа, головна медична сестра 1 особа, старша медична сестра 1 особа, завідувач господарством 1 особа, бібліотекар 1 особа, швачка 1 особа, кастелянша 1 особа, прибиральник службових приміщень 2 особи, прибиральник території 1 особа, електромайстер з ремонту та обслуговування 1 особа, машиніст насосних установок 2 особи, кухаря 1 особа, офіціант 3 особи, мийник посуду 1 особа, сторож 1 особа(т.1 а.с.65).

Як вбачається із листа Івано-Франківського обласного центру зайнятості №2032-13/28-20 від 10.07.2020 року вказаний звіт отримано 27.01.2020 року (т.1 а.с.64).

З дослідженого судом документу під назвою «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу № 30-О від 15.01.2020 року» вбачається, що даний документ містить список працівників санаторію «Смерічка» у кількості 210 осіб, із зазначенням прізвища, дати народження, освіти та займаної посади та підпису працівника. В тому числі під №128 у даному списку зазначена ОСОБА_1 - медична сестра палатна. Вказаний список завірений підписами в.о. генерального директора закладу ОСОБА_4 та інспектора з кадрів ОСОБА_14 із відміткою про те, що ознайомлення з наказом №30-О від 15.01.2020 року завершено 30.01.2020 року. Водночас інформація про відповідну дату ознайомлення працівників зі змістом зазначеного наказу у вказаному списку відсутня, а дата та номер наказу у друкованій назві документу дописані вручну(т.1 а.с.129-134).

Наказом №8-к від 02.03.2020 року КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» прийнято на роботу ОСОБА_15 на посаду медичної сестри з дієтхарчування дитячого відділення з 03.03.2020 року(т.1 а.с.34).

Наказом КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №12-к від 17.03.2020 року «Про перевід і зміну умов праці» з 01.04.2020 року переведено: 1,0 ст. медичну сестру процедурного кабінету ОСОБА_16 на 1,0 ст. медичної сестри палатної дорослого відділення; 05, ст. медичної сестри стоматкабінету ОСОБА_17 на медичну сестру палатну фтизіопульмонологічного відділення 1,0 посади; 1,0 ст. медичну сестру палатну ОСОБА_18 на 1,0 старшої медичної сестри; 0,5 ст.кухаря ОСОБА_19 на 0,5 посади офіціанта та тимчасово на 0,5 посади мийника посуду; 1,0 ст. сестру господиню пульмонологічного відділення ОСОБА_20 на 0,5 посади сестри господині фтизіопульмонологічного відділення; 1,0 ст. молодшу медичну сестру палатну ОСОБА_21 на 1,0 ст. молодшої медичної сестри(кабінетної); 1,0 ст.інструктора ЛФК ОСОБА_22 на 1,0 ст. медичної сестри масажу дитячого відділення; 1,0 ст.медичну сестру з масажу фтизіопульмонологічного відділення ОСОБА_23 на інструктора ЛФК дитячого відділення; 1,0 ст. завідувача відділу дитячого ОСОБА_24 на 0,5 ст. лікаря фтизіатра; 1,0 ст. зав. відділенням дорослого відділу ОСОБА_25 на 1,0ст. лікаря фтизіатра; ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 на 0,75 посади вихователів; інспектора з кадрів ОСОБА_14 , фахівця з публічних закупівель ОСОБА_34 на 0,5 посади.(т.1 а.с.31).

20.03.2020 року КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» направило голові профспілкового комітету санаторію ОСОБА_27 листа за вих. №39 в якому з посиланням на «Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров`я України», затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №1013-р, враховуючи наказ КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №30-О від 15.01.2020 року та затвердження нового штатного розпису відповідно до наказу №30-О від 15.01.2020 року планується скорочення чисельності працівників у зв`язку із чим керівництво закладу просило надати згоду на звільнення працівників санаторію згідно наказу №11-к від 17.03.2020 року у загальній кількості 52 особи, в тому числі під №28 у вказаному списку зазначена позивач ОСОБА_1 -сестра медична стаціонару(палатна)(т.1 а.с.36).

Листом за вих.№1 від 27.03.2020 року профспілка працівників КЗ «Обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» надала згоду на звільнення працівників, які не мають переважного права на залишення на роботі згідно ст.42 КЗпП України через відсутність відповідних вакансій на підприємстві у кількості 48 осіб, рекомендувала розглянути варіанти про можливе працевлаштування, перекваліфікації або відомчої заміни лікарів ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та просила першочергово надати переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу медичним сестрам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_39 (т.1 а.с.37-38).

Як слідує із витягу з протоколу №2 засідання профспілкового комітету санаторію «Смерічка» від 27.03.2020 року на засіданні були присутні голова профкому ОСОБА_27 та п`ятеро членів профкому. За прийняте на засіданні рішення усі присутні члени профкому проголосували-«за».(т.1 а.с. 39-40).

Як вбачається із наказу КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №11-К від 17.03.2020 року «Про звільнення з роботи» за підписом в.о. генерального директора ОСОБА_4 у зв`язку зі схваленням «Концепції реформи фінансування системи охорони здоров`я України», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №1013-р, враховуючи наказ КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №31-о від 15.01.2020 року та затвердження нового штатного розпису, відповідачем звільнено позивача ОСОБА_1 з роботи з посади сестри медичної стаціонару(палатної) на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, з 31.03.2020 року. Відмітка про ознайомлення позивача із зазначеним наказом відсутня(т.1 а.с.30).

25.03.2020 року КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» за вих.№ 48 направило ОСОБА_1 лист-повідомлення в якому інформувало позивача про те, що відповідно до наказу №11-К від 17.03.2020 року вона звільнена з роботи з 31.03.2020 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із чим зобов`язана отримати трудову книжку у інспектора з кадрів КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» з 12 год. 00 хв. 31.03.2020 року(т.1 а.с.176).

Відповідно до записів у особовій картці ОСОБА_1 трудову книжку остання отримала 31.03.2020 року(т.1 а.с.219).

Згідно штатного розпису КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» станом на 01.01.2020 року були наявні 33 посади сестри медичної стаціонару (палатної)(т.1 а.с.94-102).

Відповідно до штатного розпису КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» станом на 01.04.2020 року у штаті підприємства наявні 24 посади сестри медичної стаціонару (палатної)(т.1 а.с.103-108).

Як вбачається із акту інспекційного відвідування(невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №ІФ8604/1677/АВ від 16.06.2020 року, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області у період з 12 по 16.06.2020 року проведено позапланову перевірку КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» в ході якої встановлено, що на момент проведення заходу контролю чисельність працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» становить 184 особи. Згідно представлених закладом документів 15.01.2020 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» видано наказ №30-О «Про скорочення ліжок та чисельності штату працівників». На виконання п.2.4 даного наказу інспектором з кадрів повідомлено працівників про можливе звільнення або зміну умов праці. Одночасно листом №6 від 15.01.2020 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомив профспілковий комітет про затвердження штатного розпису та структури закладу у новій редакції та виклав прохання розглянути питання щодо можливого звільнення працівників із 01.04.2020 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією та оптимізацією штатної чисельності. Однак, у зазначених наказі №30-О від 15.01.2020 року та листі №6 від 15.01.2020 року відсутні перелік посад, роботи на яких з певних причин не проводитимуться, кількість і категорії працівників, які будуть виключені зі штатного розпису підприємства. Первинною профспілковою організацією санаторію «Смерічка» у відповідь на лист №6 від 15.01.2020 року прийнято рішення разом із обласним комітетом профспілки і Галузевою профспілкою відстоювати питання збереження закладу та недопущення скорочення працівників(лист-інформація від 12.06.2020 року №3 профспілкової організації санаторію`Смерічка»). 20.03.2020 року в.о. генерального директора закладу не отримавши відповіді від профспілкового комітету подав повторне подання про вивільнення працівників №39. 27.03.2020 року первинною профспілковою організацією санаторію «Смерічка» було проведено засідання профкому, при цьому членами профкому було прийнято рішення у зв`язку із поширенням на території України коронавірусної інфекції COVID-19 та введенням карантину не запрошувати на дане засідання працівників, які підлягають скороченню та провести засідання онлайн(лист-інформація від 12.06.2020 року №3 профспілкової організації санаторію «Смерічка»).

За результатами проведення інспекційного відвідування виявлено наступні порушення законодавства: ч.1 ст.43 КЗпП України- перед плановим вивільненням працівників роботодавець видав наказ(з основної діяльності) про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства, однак у ньому відсутні перелік посад, роботи на яких з певних причин не проводитимуться, кількість і категорії працівників, які будуть виключені зі штатного розпису підприємства. Представлений документ із назвою «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу №30-О від 15.01.2020 року», де працівників установи ознайомлено зі скороченням, підтвердженням якого є підписи працівників, не містить інформації щодо дат ознайомлення працівників та наявності чи відсутності вакантних посад у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР», де вказане повідомлення здійснюється окремо кожному працівнику; ч.1 ст.49-4 КЗпП України-процедуру скорочення КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» згідно з наказом від 15.01.2020 року №30-О, листом-поданням №6 від 15.01.2020 року розпочато 15.01.2020 року, звільнення працівників з роботи проведено 31.03.2020 року згідно наказу №11-к від 17.03.2020 року, чим порушено законодавчо визначений тримісячний термін на проведення консультацій з професійними спілками щодо звільнення працівників; ст.42 КЗпП України-в ході проведення заходу контролю КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» представлено документ без дати та номеру в якому містилась інформація щодо застосування переважного права для залишення на роботі щодо 6 осіб, які підлягали скороченню із 52, інших документів, які б підтверджували визначення переважного права на залишення на роботі працівників, які підлягали вивільненню згідно п.1 ст.40 КЗпП України не надано (т.1 а.с.50-59).

Відповідно до повідомлення КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» б/н, б/д переважне право на залишення на роботі працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» мають наступні працівники: ОСОБА_40 -2 неповнолітніх дітей; ОСОБА_41 -1 неповнолітня дитина, єдине джерело доходу в сім`ю; ОСОБА_42 -передпенсійний вік; ОСОБА_21 -1 неповнолітня дитина, єдине джерело доходу в сім`ю; ОСОБА_43 -1 неповнолітня дитина, єдине джерело доходу в сім`ю; ОСОБА_44 -передпенсійний вік(т.1 а.с.178).

За результатами проведення позапланової перевірки КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області внесено припис №ІФ8604/1677/ВА/П від 16.06.2020 року про усунення виявлених порушень в термін до 30.06.2020 року(т.1 а.с.60-62).

Листом за вих. №128 від 05.10.2020 року КНП ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомило представника позивача про те, що станом на 01.04.2020 року у трудових відносинах із закладом перебувало 57 молодших медичних сестер, на момент надання відповіді на вказаній посаді перебуває 45 працівників(т.1 а.с.179).

Із листа ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 28.10.2020 року вбачається, що КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» у березні 2020 року подано повідомлення про прийняття одного працівника на роботу за формою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року(т.1 а.с.159).

Відповідно до листа КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №166 від 04.01.2021 року станом на 01.04.2020 року у трудових відносинах із КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» на посаді сестри медичної стаціонару перебувало 19 осіб, станом на 01.01.2021 року на вказаній посаді перебували 22 особи(т.1 а.с.211).

Листом за вих. №74 від 07.04.2021 року за підписом в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» Марусин В.П. повідомлено позивача про готовність вирішення даного спору у позасудовий спосіб шляхом поновлення на раніше займаній посаді(т.2 а.с.21).

Із листа КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №82 від 15.04.2021 року вбачається, що вказаний заклад починаючи з 19.03.2020 року по даний час знаходиться на карантині, згідно наказу ДОЗ ОДА №85/35 від 16.03.2020 року(т.2 а.с.35).

Відповідно до листа Національної служби здоров`я України №11613/5-17-21 від 28.05.2021 року між НСЗУ та КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» у ІІ-IV кварталах 2020 року та І кварталі 2021 року діяв договір про медичне обслуговування за програмою медичних гарантій №1630-Е420-Р000(зі змінами) за напрямами «Медична реабілітація дорослих та дітей від трьох років з ураженням опорно-рухового апарату» та «Медична реабілітація дітей та дорослих від трьох років з ураженням нервової системи» на загальну орієнтовну ціну 1358034,13 грн. 30.03.2020 року договір був підписаний обома сторонами та набув чинності та діяв у період з 01.04.2020 року до 31.12.2020 року. Договором №1613-Е420-Р000/01 дію вказаного договору було продовжено до 31.03.2021 року(т.2 а.с.49).

При вирішенні спору суд враховує наступні норми законодавства.

У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У частині 2 ст.22 КЗпП України зазначено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

В силу ч.4 ст.36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників регулюється ст.49-2 КЗпП України, якою передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги наведених вище норм частини другої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював та які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом України у справі за № 6-40цс15 від 01.04.2015 року, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

При цьому при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18.

Згідно вимог ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби ; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до положень ч.2 ст.49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов`язаних з вивільненням працівників.

Пунктом 10 ст.247 КЗпП України передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки.

Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Уразі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог « іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частини перша, друга статті 235 КЗпП України).

Судом встановлено, що 15.01.2020 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» Косило М.В. був виданий наказ №30-О «Про скорочення ліжок та чисельності штату працівників», яким вирішено скоротити чисельність працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» на 50%, привівши число ліжок до 150 та скоротивши 60 ліжок.

У зазначеному наказі відсутня інформація про найменування та перелік вакансій, які підлягають скороченню, а також кількість та категорії працівників, які підлягають звільненню у зв`язку зі скороченням чисельності штату.

Того ж дня керівництвом закладу направлено голові профспілкового комітету санаторію «Смерічка» лист №6 в якому викладено прохання розглянути питання можливого звільнення працівників з 01.04.2020 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією та оптимізацією штатної чисельності у зв`язку із затвердженням нового штатного розпису та структури КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР».

Даний лист не містить посилання на конкретну кількість і категорії працівників, яких може стосуватися наступне вивільнення та інформації про зміни, які відбулися у структурі закладу у зв`язку із затвердженням нового штатного розпису.

Докази направлення та отримання даного листа профспілковим комітетом санаторію «Смерічка» у матеріалах справи відсутні та відповідачем в ході судового розгляду надані не були. Копія нового штатного розпису КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» профспілковому комітету не направлялась та до відома членів профспілки доведена не була, що підтвердила допитана у судовому засіданні голова профкому ОСОБА_7 .

Відповідний лист із копією наказу №11-к від 17.03.2020 року в якому наведено перелік працівників, що підлягають звільненню у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників був надісланий відповідачем профспілковому комітету лише 20.03.2020 року, засідання профспілки, на якому було розглянуте дане повідомлення відбулось лише 27.03.2020 року, в той час як позивач була звільнена з роботи з 31.03.2020 року.

На зазначеному засіданні профспілкового комітету позивач присутня не була, відповідного повідомлення про його проведення не отримувала.

З долученого до матеріалів справи листа-повідомлення №48, вбачається, що повідомлення про звільнення з роботи згідно наказу №11-к від 17.03.2020 року було направлене позивачу КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» 25.03.2020 року, тобто ще до моменту засідання профспілкового комітету та отримання відповідної згоди на звільнення ОСОБА_1 .

Наведене свідчить про те, що фактично рішення про звільнення ОСОБА_1 та сам наказ про звільнення були прийняті відповідачем до направлення подання до профспілкового комітету санаторію «Смерічка».

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем при прийнятті рішення про звільнення позивача з роботи у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників були дотримані вимоги ст. 49-4 КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в частині повідомлення первинного профспілкового органу про заплановане вивільнення працівників в установлений законом тримісячний строк до намічуваного звільнення.

Окрім цього, з досліджених судом доказів вбачається, що всупереч вимог ст.49-2 КЗпП України позивачу за два місяці перед звільненням не було вручене персональне попередження про подальше вивільнення.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що позивач, як і інші працівники КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР», була належно повідомлена про майбутнє вивільнення, оскільки підписала документ під назвою «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу №30-О від 15.01.2020 року».

При цьому суд звертає увагу на те, що як зазначено вище, у наказі відповідача №30-О від 15.01.2020 року наведена лише інформація про скорочення певної кількості ліжко-місць у закладі, жодних відомостей про конкретний перелік, категорії та кількість посад чи прізвища кандидатів, які підлягатимуть скороченню у відповідних відділеннях санаторію даний наказ не містить, а тому, будучи долучений до загального списку із підписами працівників закладу, він не може розцінюватись судом як належне попередження позивача про подальше вивільнення в розумінні ст.49-2 КЗпП України.

Окрім цього, у вказаному списку працівників наявний лише підпис ОСОБА_1 проте дата, коли позивач була ознайомлена зі змістом наказу №30-О від 15.01.2020 року, відсутня, в той час як у судовому засіданні як позивач, так і допитані судом свідки, ствердили, що ознайомлення працівників зі змістом наказу №30-О від 15.01.2020 року не проводилось, оскільки їм для підписання надавався лише загальний список працівників, а також пояснили, що станом на 31.01.2020 року даний список не містив підписів усіх працівників.

Доказів того, що позивачу ОСОБА_1 в установленому законом порядку за два місяці до звільнення було направлене відповідне персональне попередження відповідачем суду не надано.

Суд також наголошує на тому, що окрім відсутності особистого попередження про звільнення, матеріали справи також не містять будь-яких доказів того, що позивачу при звільненні у зв`язку зі скороченням чисельності працівників було запропоновано інші вакантні посади, на які вона зі своєю кваліфікацією та досвідом роботи могла б претендувати, а також належним чином перевірено наявність чи відсутність у неї переважного права на залишення на роботі, що суперечить вимогам ст.42 КЗпП України, оскільки позивачу взагалі не було запропоновано будь-яких вакансій для заміщення.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність вільних вакансій у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР», оскільки зазначені доводи також не підтверджені належними доказами, зокрема суду не надано інформації про загальну кількість працівників, які станом на 15.01.2020 року працювали у відповідача на посаді сестри медичної стаціонару(палатної) та кількість працівників, які залишились на вказаній посаді згідно нового штатного розпису від 01.04.2020 року із підтвердженням наявності у них переважного права на залишення на роботі, з огляду на тривалий безперервний стаж роботи позивача.

Також суд враховує те, що незважаючи на заплановане масове вивільнення працівників 02.03.2020 року відповідачем була прийнята на роботу медична сестра з дієтхарчування, а також з 01.04.2020 року ряд працівників були переведені на інші посади, що свідчить про наявність у відповідача вільних вакансій у період з 15.01.2020 по 31.03.2020 року, тобто в період коли проводились заходи, пов`язані із подальшим масовим вивільненням працівників, разом тим доказів того, що дана вакансія пропонувалась позивачу суду не надано.

При цьому із дослідженого судом акту перевірки Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 16.06.2020 року слідує, питання щодо переважного права позивача на залишення на роботі відповідачем взагалі не розглядалось, оскільки на засіданні профспілкового комітету санаторію «Смерічка» 27.03.2020 року було розглянуто питання щодо переважного права на залишення на роботі лише щодо шести осіб, в коло яких ОСОБА_1 не входить і доказів протилежного суду не представлено.

Інформації про вручення позивачу копії наказу №11-к від 17.03.2020 року про звільнення та ознайомлення із ним матеріали справи також не містять.

Таким чином, відповідачем в ході судового розгляду не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що він своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, в установлений законом строк звернувся до первинної профспілкової організації із повідомленням про заплановане вивільнення працівників та отримав відповідну згоду на звільнення позивача до прийняття рішення про звільнення, належним чином виконав свій обов`язок щодо працевлаштування позивача, перевірив наявність у неї переважного права на залишення на роботі та надав пропозиції щодо всіх наявних на підприємстві станом на 15.01.2020 року вакансій, а також тих, які з`явилися протягом двох місяців з моменту прийняття відповідного рішення про скорочення чисельності штату та існували на день звільнення позивача, а також не надано суду доказів щодо їх відсутності та неможливості працевлаштування позивача із зазначених причин.

Із врахуванням викладеного суд приходить до переконання, що звільнення позивача та розірвання із нею трудового договору відповідно до наказу №11-к від 17.03.2020 року за п.1 ст.40 КЗпП України, проведено КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» з порушенням вимог трудового законодавства, передбачених ст.42, 43, 49-2, 49-4 КЗпП України, без дотримання прав та гарантій наданих працівникові Кодексом законів про працю України, чим допущено порушення трудових прав позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними, обґрунтованими та доведеними, а право позивача на працю, порушене відповідачем, підлягає захисту судом, шляхом скасування наказу КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №11-к від 17.03.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної стаціонару(палатної) з 31.03.2020 року, поновивши позивача на роботі на займаній посаді, з 01.04.2020 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995року №100(далі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзаців 3 та 4 пункту 2 Порядку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), премії.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної(годинної) заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (абзац 1 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, зокрема згідно п. 4 не враховуються: матеріальна допомога, виплати за щорічну і додаткову відпустки, премії, допомога у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Отже, згідно зазначених норм середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулось 31.03.2020 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за два місяці роботи, які передували звільненню-лютий та березень 2020 року.

Суд не бере до уваги надану відповідачем довідку(т.2 а.с.16)про визначення середньоденного заробітку позивача у сумі 311,65 грн., оскільки відповідне обчислення проведене відповідачем виходячи із заробітної плати ОСОБА_1 лише за один місяць-березень 2020 року.

Як вбачається із наданих КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» розрахунково-платіжних відомостей та листа Головного управління Пенсійного фонду України №0900-0604-8/11188 від 30.03.2021 року про суми нарахованого заробітку ОСОБА_1 за період з 01.11.2019 року по 31.03.2020 року, за два останні місяці до звільнення з роботи розмір заробітної плати позивача ОСОБА_1 , який приймається судом для визначення середньоденної заробітної плати, становив: у лютому 2020 року-7039,70 грн., у березні- 6827,60 грн. за виключенням розміру виплаченої вихідної допомоги у сумі 6544,80 грн. та компенсації у розмірі 6470,10 грн., які не підлягають урахуванню при обчисленні середньоденної заробітної плати, що в загальному становить 13867,30 грн.(т.2. а.с.5-6, 22-23).

Відповідно до табелів обліку робочого часу КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» на вказаному підприємстві встановлено 36-годинний робочий тиждень та ведеться погодинний облік тривалості робочого часу. Згідно табелю обліку робочого часу за лютий 2020 року ОСОБА_1 відпрацьовано 144 години, а у березні 2020 року норма тривалості робочого часу відпрацьованого позивачем становила 151,2 години. Таким чином, середньогодинний заробіток позивача, за два останні місяці перед звільненням з роботи становить 46,98 грн.(13867,30/295,2=46,98, де 13867,30грн. - заробітна плата за лютий, березень 2020 року, 295,2 -тривалість робочого часу відпрацьованого за лютий, березень 2020 року)(т.2 а.с.31-34).

Сторонами не було подано доказів щодо графіку вихідних та робочих днів за місцем роботи позивача, тому судом проведений розрахунок тривалості робочого часу, який підлягає урахуванню при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, урахуванням кількості робочих та вихідних днів у 2020-2021 роках, виходячи із нормативів тривалості робочого часу при 36-годинному робочому тижні згідно виробничого календаря на 2020 та 2021 рік, що за період з 01.04.2020 року по 07.02.2022 року(враховуючи, що кількість відпрацьованих робочих днів у лютому 2022 року станом на 07.02.2022 року складає 5 робочих днів) становить 3333,6 год.(квітень 2020 року-151,2 год.; травень 2020 року-136,8 год.; червень 2020 року-144,0 год.; липень 2020 року-165,6 год.; серпень 2020 року-144,0 год.; вересень 2020 року-158,4 год.; жовтень 2020 року-151,2 год.; листопад 2020 року-151,2 год.; грудень 2020 року-158,4 год.; січень 2021 року-136,8 год.; лютий 2021 року-144,0 год.; березень 2021 року-158,4 год.; квітень 2021 року-158,4 год.; травень 2021 року-129,6 год.; червень 2021 року-144,0 год.; липень 2021 року-158,4 год.; серпень 2021 року-151,2 год.; вересень 2021 року-158,4 год.; жовтень 2021 року-144,0 год., листопад 2021 року -158,4 год., грудень 2021 року-158,4 год., січень 2022 року-136,8 год., лютий 2022 року-144 год.).

Таким чином, розмір середнього заробітку, який підлягає до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу за період з 01.04.2020 року по 07.02.2022 року включно складає 156612,53 грн.(3333,6 год.* 46,98 грн.=156612,53 грн.).

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач у відповідності до ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, в силу вимог ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави 1681,00 грн. судового збору за заявлені позовні вимоги немайнового характеру та майнового характеру.

Щодо вимоги позивача про стягнення на її користь понесених судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

У відповідності до частин першої - другої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою-ч.2 ст.137 ЦПК України.

У відповідності до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача адвокатом Гайтанюк М.М. надано суду:

-договір про надання правничої допомоги №14 від 09.06.2020 року, відповідно до п. 3.1 якого за надання адвокатом правничої допомоги за вказаним договором, що визначена у п.1 договору, замовник зобов`язаний виплатити адвокату гонорар у розмірі 4000 грн.(т.1 а.с. 86-88);

-попередній(орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., а саме: усна консультація з вивченням документів, правовий аналіз наказу про звільнення та поданих документів(1 год.)-200 грн.; вивчення останніх рішень/судової практики, постанов Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду з аналогічних спорів(1 год.)-200 грн.; оформлення адвокатських запитів(2 год.)-800 грн., складання позовної заяви(2 год.)-1000 грн., оформлення заяв і клопотань по суті справі, клопотань про долучення та витребування доказів, виклик і допит свідків(3 год.)-600 грн.; представництво інтересів позивача в суді-1200 грн.(т.1 а.с. 114);

-квитанції до прибуткового касового ордеру №7 від 05.10.2020 року на суму 2300 грн.; №5 від 17.09.2020 року на суму 1200 грн., №2 від 09.06.2020 року на суму 500 грн.(т.1 а.с. 115);

-остаточний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу від 07.02.2022 року, відповідно до якого адвокатом надано наступну правничу допомогу: усна консультація з вивченням документів, правовий аналіз наказу про звільнення та поданих документів(1 год.)-100 грн.; вивчення останніх рішень/судової практики, постанов Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду з аналогічних спорів(1 год.)-100 грн.; оформлення 6 адвокатських запитів(3 год.)-600 грн., складання заяви про уточнення позовних вимог з обгрунтуванням(2 год.)-1000 грн., оформлення заяв і клопотань по суті справи, клопотань про долучення та витребування доказів, виклик і допит свідків(5 год.)-1000 грн.; представництво інтересів позивача в суді-1200 грн.(т.2 а.с.104);

- акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №14 від -09.06.2020 року, з якого вбачається, що на виконання умов договору адвокатом надано наступні послуги: надано усну консультацію з вивченням документів, правовий аналіз наказу про звільнення та поданих документів; вивчено рішення/судову практику, постанови Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду з аналогічних спорів; оформлено 6 адвокатських запитів; 1 заяву про уточнення позовних вимог; 6 клопотань про долучення письмових доказів до матеріалів справи; 3 клопотання про виклик і допит свідків; 4 клопотання про витребування доказів; 1 відповідь на відзив на позовну заяву; здійснювалось представництво позивача у суді у підготовчих судових засіданнях та судових засіданнях з розгляду справи по суті. Вартість виконаних робіт станом на 07.02.2022 року становить 4000 грн. (т.2 а.с.102-103).

Аналізуючи вказані докази, за відсутності заперечень відповідача щодо обґрунтованості розміру вказаних витрат, суд приходить до переконання, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 6000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на положення п.п. 2,4 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд також вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за один місяць.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.5-1, 22, 36, 40, 42, 43, 47, 49-2, 49-4, 232-235, 247 Кодексу законів про працю України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити.

Скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради» №11-К від 17 березня 2020 року «Про звільнення з роботи», яким звільнено ОСОБА_1 з посади сестри медичної стаціонару(палатної) з 31 березня 2020 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної стаціонару(палатної) Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 квітня 2020 року по 07 лютого 2022 року включно у сумі 156612(сто п`ятдесят шість тисяч шістсот дванадцять) гривень 53 коп. із врахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради» на користь ОСОБА_1 4000(чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради» в користь держави 1681(одну тисячу шістсот вісімдесят одну) гривню 60 коп. судового збору.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради» юридична адреса: 78595, вул. Д. Галицького, 65а, смт. Ворохта, Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 01993210.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2022 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук