Рішення № 103325167, 14.02.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4945/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Бердника Миколи Володимировича ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент Таун" (61033, м. Харків, вул. Університетська, 33) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Бердник Микола Володимирович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ ТАУН", в якому просить:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ ТАУН" (код ЄДРПОУ 40762149, адреса: 61033, м. Харків, вул. Університетська, 33) на користь Фізичної особи-підприємця Бердник Миколи Володимировича (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , IBAN: НОМЕР_2 у АТ КБ "Приватбанк") грошові кошти у розмірі 91392,44 грн., з яких: 77498,00 грн.- основного боргу; 5274,12 грн. пені; 2174,01 грн. -3% річних; 6446,31 грн. - інфляційних втрат.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ ТАУН" (код ЄДРПОУ 40762149, адреса: 61033, м. Харків, вул. Університетська, 33) на користь Фізичної особи-підприємця Бердник Миколи Володимировича (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , IBAN: НОМЕР_2 у АТ КБ "Приватбанк") судові витрати у розмірі 2270,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 1/06/20 від 01.06.2020 в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського районного суду Харківської області від 15.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4813/21. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, суд зазначає, що копії ухвали господарського суду Харківської області від 15.12.2021 про відкриття провадження у справі № 922/4945/21 були надіслані на належні адреси позивача та відповідача, які відображені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до трекінгу поштових відправлень Укрпошти № 6102256777222 поштове відправлення було вручено позивачу особисто 17.12.2021.

Відповідно до трекінгу поштових відправлень Укрпошти № 6102256776161 поштове відправлення було вручено відповідачу 21.12.2021.

Проте, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, передбаченим ст. 251 ГПК України, не скористався.

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 червня 2020 року між ФОП Бердник М.В. (далі - Позивач) та ТОВ «АКЦЕНТ ТАУН» (далі - Відповідач) було укладено Договір про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №1/06/20 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Замовник (ТОВ «АКЦЕНТ ТАУН») доручає Виконавцю (ФОП Бердник М.В.) за винагороду здійснювати організацію перевезення вантажів по території України.

Відповідно до пункту 3.2.5. Договору, Замовник зобов`язується своєчасно, в строки, обумовлені в кожному окремому випадку, проводити розрахунки з Виконавцем.

Відповідно до п. 4.4., 4.5. Договору, остаточний розрахунок проводиться після закінчення виконання всього обсягу перевезень, наданням ТТН, рахунку-фактури, акта виконаних робіт протягом трьох банківських днів.

Оплата послуг здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії ТТН з печатками про отримання вантажу та оригіналів рахунку, акту виконаних робіт.

Відповідно до умов Договору №1/06/20 від 01 червня 2020 року Позивач надав транспортні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за період з 18.09.2020р. по 29.01.2021р. на загальну суму 77 498,00 грн., що підтверджується товарно- транспортними накладними та актами наданих послуг, підписаними вповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, а саме:

- Актом наданих послуг № 50 від 18.09.2020 на суму 8958,00 грн.;

- Актом наданих послуг № 9 від 29.09.2020 на суму 2700,00 грн.;

- Актом наданих послуг № 8 від 30.09.2020 на суму 2100,00 грн.;

- Актом наданих послуг № 10 від 02.10.2020 на суму 5100,00 грн.;

- Актом наданих послуг № 51 від 08.12.2020 на суму 840,00 грн.;

- Актом наданих послуг № 1 від 29.01.2021 на суму 57800,00 грн.;

- Товарно-транспортною накладною № 271 від 16.09.2020;

-Товарно-транспортною накладною № 270 від 16.09.2020;

- Товарно-транспортною накладною № 296 від 25.09.2020;

- Товарно-транспортною накладною № 294 від 25.09.2020;

- Товарно-транспортною накладною № 309 від 01.10.2020;

- Товарно-транспортною накладною № 346 від 29.10.2020;

- Товарно-транспортною накладною № 1 від 03.01.2021;

- Товарно-транспортною накладною № 4 від 07.01.2021;

- Товарно-транспортною накладною № 5 від 07.01.2021;

- Товарно- транспортною накладною № ТТН5 від 14.01.2021;

- Товарно-транспортною накладною № 7 від 12.01.2021;

- Товарно-транспортною накладною № 9 від 13.01.2021;

- Товарно-транспортною накладною № 11 від 15.01.2021;

- Товарно-транспортною накладною № 12 від 16.01.2021;

- Товарно-транспортною накладною № 13 від 16.01.2021;

- Товарно-транспорною накладною № 14 від 18.01.2021;

- Товарно-транспортною накладною № 15 від 20.01.2021;

- Товарно-транспортною накладною № 16 від 22.01.2021;

- Товарно-транспортною накладною № 20 від 26.01.2021;

- Товарно-транспортною накладною № 347 від 30.10.2020;

- Товарно-транспортною накладною № 348 від 30.10.2020;

- Товарно-транспортною накладною № 347 від 30.10.2020.

Претензій по якості, кількості та/або строкам надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від відповідача не надходило.

Проте, як стверджує позивач, в порушення умов Договору № 1/06/20 від 01.06.2020, відповідач не розрахувався за транспортні послуги по перевезенню, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 77498,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Бердник М.В. направляв на адресу ТОВ «АКЦЕНТ ТАУН» листи вимоги від 07.07.2021р. та повторну від 25.10.2021 р. з вимогами погасити існуючу заборгованість. Однак, Відповідач свої зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав та не розрахувався за надані послуги.

Позивач вважає, що у зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за надані транспортні послуги за Договором № 1/06/20 від 01.06.2020 були порушені його права та законні інтереси. Вказане стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 91392,44 грн., з яких: 77498,00 грн. - основного боргу; 5274,12 грн. пені; 2174,01 грн. - 3% річних; 6446,31 грн. - інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що на виконання умов Договору №1/06/20 від 01 червня 2020 року Позивач надав Відповідачу транспортні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за період з 18.09.2020р. по 29.01.2021р. на загальну суму 77 498,00 грн., що підтверджується товарно- транспортними накладними та актами наданих послуг, підписаними вповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач не розрахувався з позивачем за послуги з перевезення у встановлені договором строки, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 77498,00 грн.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за Договором про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 1/06/20 від 01.06.2020.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми основного боргу за Договором у розмірі 77498,00 грн. або спростування суми заборгованості.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором № 1/06/20 від 01.06.2020 у розмірі 77498,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2174,01 та інфляційних втрат у розмірі 6446,31 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За розрахунками позивача стягненню з відповідача за період з 24.09.2020 по 10.12.2021 підлягає 3% річних на загальну суму 2174,01 грн. та інфляційні втрати на загальну суму 6446,31 грн.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 2174,01 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6446,31 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 24.09.2020 по 10.12.2021 у розмірі 5274,12 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. Договору №1/06/20 від 01 червня 2020 року передбачено, що у разі прострочення платежу винна у прострочення Сторона оплачує іншій стороні пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу.

В той же час, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на прострочення відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг з перевезення за Договором 1/06/20 від 01.06.2020, позивачем за період 24.09.2020 по 10.12.2021 відповідачу нараховано пеню у загальному розмірі 5274,12 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 5274,12 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ ТАУН" (код ЄДРПОУ 40762149, адреса: 61033, м. Харків, вул. Університетська, 33) на користь Фізичної особи-підприємця Бердник Миколи Володимировича (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , IBAN: НОМЕР_2 у АТ КБ "Приватбанк") суму основного боргу у розмірі 77498,00 грн., пеню у розмірі 5274,12 грн., 3% річних у розмірі 2174,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 6446,31 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Фізична особа-підприємець Бердник Микола Володимирович (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ ТАУН" (код ЄДРПОУ 40762149, адреса: 61033, м. Харків, вул. Університетська, 33).

Повне рішення складено "14" лютого 2022 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/4945/21