Ухвала суду № 103323211, 15.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

15 лютого 2022 року справа № 580/1170/22

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали позовної заяви у справі № 580/1170/22

за позовом державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд» (вул. Бульварнор-Кудрявська, 37/14, м.Київ, 01054, код ЄДРПОУ 21609886)

до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м.Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 39765890),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (на стороні відповідача) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання протиправним і скасування запису в Державному земельному кадастрі, постановлено ухвалу.

10.02.2022 вх. 6570/22 позивач, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, просить:

- визнати протиправним та скасувати запис від 25.11.2020 Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Канівському районі та м. Каневі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області Гулак Ольги Володимирівни про внесення відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. 3 приватній особі (громадянину ОСОБА_1 ).

Додатково позивач просить поновити пропущений процесуальний строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Зі змісту позовної заяви спірні правовідносини виникли із визнання протиправним та скасування запису в Державному земельному кадастрі.

Державній реєстрації прав належать речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право господарського відання.

У доводах позивач посилається на закріплення за ним належного державі майна (база відпочинку, що за адресою: АДРЕСА_2 ) на праві повного господарського відання, однак у матеріалах справи і додатках до позову відсутні документи, що би підтверджували наявність у позивача речових прав на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці щодо якої останній просить скасувати запис у Державному земельному кадастрі. Відсутність у позивача речових прав на відповідну земельну ділянку та факт присвоєння земельній ділянці кадастрового номера на підставі документації із землеустрою, виготовленої на замовлення ОСОБА_1 та відмова органу, уповноваженого передавати земельні ділянки у власність або користування, щодо надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 є предметом спору в справі №420/1415/21, що розглядається Одеським окружним адміністративним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено юрисдикцію адміністративних судів, що поширюється на справи у публічно-правових спорах. З огляду на формулювання вказаної норми, адміністративний суд не розглядає справи у спорах щодо реєстрації прав на майно.

Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, що належить державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Згідно із ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Суд зазначає, що правові наслідки вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та внесення відомостей про земельну ділянку як об`єкт нерухомого майна до ДЗК, в силу ст. 334 ЦК України та ст. 79-1 ЗК України, відрізняються.

Матеріали позову із додатками не вказують про наявність у будь-кого із учасників справи зареєстрованих речових прав на земельну ділянку із кадастровим номером 5122785800:01:008:0078, відомості з Державного земельного кадастру, розміщені на загальнодоступному інтернет-сайті https://e.land.gov.ua/back/cadaster/ підтверджують відсутність даних щодо форми власності щодо вказаної ділянки.

Верховний суд у постанові від 09.10.2019 в справі № 823/920/16 сформулював правову позицію щодо належних підстав та відповідача у справах про оскарження реєстрового запису. Спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, позаяк державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. Верховний Суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, крім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Якщо спір про право відсутній, а дослідженню належать виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень, - цей спір не має ознак приватноправового та належить розгляду за правилами адміністративного судочинства. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Під час дослідження судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, позаяк сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV (у редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не належать скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (Постанова КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19).

Спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою – є цивільно-правовим, залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства (постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 823/588/16 (№ в ЄДРСР 86401165).

Позивачеві необхідно уточнити обраний спосіб захисту та належного відповідача, у зв`язку із тим, що рішення про внесення запису до ДЗК вчинене за зверненням фізичної особи, щодо якої не надано відомостей про наявність статусу підприємця, зареєстровані речові права на земельну ділянку як у позивача, так і в інших осіб, відсутні, відомості про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за позивачем або іншими особами, суду не надані, а відповідачем зазначений суб`єкт владних повноважень, що суперечить правилам предметної юрисдикції та висновками про застосування норм права, викладеним вище.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 44, 45, 123, 160, 161, 169, 241, 248, 256, 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд» залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтованої доказами позовної заяви із уточненими позовними вимогами з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та обґрунтуванням належного способу правового захисту; надання доводів визначення третьої особи на стороні відповідача.

У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА