Ухвала суду № 103323169, 14.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

14 лютого 2022 року справа № 580/800/22

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративної справи № 580/800/22

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А3177 (с. Дубіївка, Черкаська область, 19631, код ЄДРПОУ 07742822)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, постановлено ухвалу.

28.01.2022 вх. 4479/22 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А3177, просить: визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3177 у не здійсненні нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення ОСОБА_1 з 17.01.2007 по день фактичного розрахунку 24.12.2021; стягнути з Військової частини А3177 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення з 17.01.2007 по день фактичного розрахунку 24.12.2021 у сумі 292136,28 грн.

Додатково позивач просить поновити пропущений процесуальний строк звернення до адміністративного суду, обґрунтовуючи пропуск процесуального строку обставинами, що існували в період з 24.12.2021 до дня звернення з позовом до суду, а також заявляє клопотання про витребування доказу – довідки про розмір середньоденного грошового утримання.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержанняпозовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Відповідно до норм ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач просить стягнути середній заробіток з часу звільнення із військової служби 17.01.2007, проте обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення порушеного права у контексті захисту не надає і доказами відповідними не підтверджує.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує (№ 580/5306/21 ЄДРСР 101988826).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини (далі - ЄСПЛ). Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України). Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що норми будуть застосовані (рішення у справі Мельник проти України). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Також у рішенні ЄСПЛ у справі Устименко проти України суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. ЄСПЛ у рішенні від 28.03.2006 у справі Мельник проти України (пункти 22-23) зазначив, що норми, що регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (Melnyk v. Ukraine, 23436/03). Інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з частинами першою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача із військової служби) працівник може звернутися з заявою про вирішення спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно матеріалів позову ОСОБА_1 був звільнений із військової служби в січні 2007 року, під час звільнення не заявляв вимог про не проведення із ним розрахунку, відтак наявність спору щодо належних звільненому військовослужбовцеві сум під час звільнення не вбачається. Позивач не вживав заходів для захисту права, яке вважає порушеним, у період із січня 2007 до січня 2022, зокрема у зв`язку із формуванням усталеної практики Верховного суду щодо правових підстав стягнення на користь звільнених військовослужбовців середнього заробітку за затримку розрахунку під час звільнення у зв`язку із невиплатою компенсації вартості речового майна, а також віднесення даного виду забезпечення до складу грошового утримання, що підлягає виплаті під час звільнення (зокрема у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 в справі № 480/3105/19 та від 09.11.2020 в справі № 420/1813/19). У доводах заяви про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду, позивач посилається на отримання остаточного розрахунку 24.12.2021, не наводить підстав, у зв`язку із якими розрахунок здійснений із суттєвою затримкою/ за чиєю ініціативою та/або на виконання якого рішення та/або у звязку із внесенням змін до наказу про звільнення, вказує, що у подальшому у зв`язку із святковими вихідними днями та захворюванням не мав змоги звернутися до суду раніше, проте не наводить об`єктивних обставин на пояснення власної бездіяльності щодо отримання повного розрахунку після 17.01.2007 та/або звернень до суб`єктів публічної адміністрації про необізнаність щодо підстав нарахування і виплати коштів. Суд дійшов висновку, що обставини, що зумовили залишення позовної заяви без руху, позивачем не усунуті, строк залишення позову без руху варто продовжити. У зв`язку із залишенням позовної заяви без руху клопотання (необгрунтоване, не надано доказів вжитих самостійно заходів відповідно до вимог КАС України) позивача про витребування доказів судом не розглядається. Спосіб захисту стягнути ненараховану суму є передчасним і не відповідає статті 5 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 123, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити строк для усунення недоліків за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А3177 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, що залишена без руху.

Недоліки можуть бути усунені шляхом подання позивачем обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду. Повідомити про недопустимість зловживання процесуальними правами. Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали. У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві. Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА