Вирок № 103314907, 16.02.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/26320/20

Провадження №1-кп/127/1002/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я. М.,

за участю:

секретаря - Коваль А.П.,

сторони обвинувачення - прокурора Литвинюка С.О.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника - Гуменюка В.А.,

потерпілого: ОСОБА_2 та його представника Бєрєснєва І.Р.,

перекладачів: Олексієнко Л.В., Волос В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, Азербайджанська Республіка, громадянина Азербайджанської Республіки, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019020040001540 від 08.12.2019, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2019 близько 16:00 год. на перехресті вулиць Київська-Гонти, в м. Вінниці відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом сірого кольору марки «Rover 75», номерний знак НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом сірого кольору марки «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 . Одразу після того, як відбулась ДТП, ОСОБА_2 підійшов до автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , та намагався завадити останньому втекти з місця події, однак ОСОБА_1 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі у суспільстві правила поведінки, моралі та добропорядності, з хуліганських спонукань та з особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають інші громадяни, що перебувають на вулиці та проїзній частині, одночасно затиснувши обидві руки ОСОБА_2 вікном водійських дверцят із зовнішньої сторони, розпочав рух на своєму автомобілі таким чином, проволік ОСОБА_2 від місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди до будинку АДРЕСА_2 , де в подальшому був зупинений працівниками поліції.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритого пошкодження медіальної колатеральної зв`язки правого колінного суглоба, пошкодження зв`язок правого променево-зап`ястного суглобу, забою(садна) 4-го пальця лівої кисті. Відповідно до висновку експерта №1479/56 від 28.01.2020 вищевказані тілесні ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, не визнав, повідомив, що він рухався за кермом автомобіля марки «Rover 75» та зіткнувся з транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», за кермом якого перебував ОСОБА_2 . Після чого, він вийшов з транспортного засобу та підійшов до автомобіля ОСОБА_2 для того, щоб домовитися з приводу дорожньо-транспортної пригоди, однак ОСОБА_2 та його товариші, які їхали разом з ним в автомобілі, почали до нього кричати, виражатися нецензурною лайкою та завдавати тілесних ушкоджень. Потім, він сів у свій автомобіль, тому що погано себе почував. В цей час, ОСОБА_2 підбіг до його транспортного засобу та намагався вийняти ключі через вікно з водійської сторони, яке було не повністю зачинене, для того щоб він не зміг поїхати. На вимогу припинити вказані дії ОСОБА_2 не реагував, натомість почав наносити йому тілесні ушкодження, в зв`язку з чим він розпочав рух транспортного засобу. Під час руху, ОСОБА_2 хапався за нього руками, ображав його нецензурною лайкою та наносив тілесні ушкодження. Віконне скло дверцят з водійської сторони він не піднімав, та рук потерпілому не затискав. ОСОБА_2 міг в будь-який момент звільнитися, а не тримати його руками. В подальшому, коли він почув звуковий сигнал автомобіля працівників поліції, він зупинився. Від працівників поліції не тікав, поводив себе спокійно, незважаючи на те, що ОСОБА_2 та його товариші продовжували шарпати та ображати його нецензурною лайкою. Крім того повідомив, що не мав наміру зникати з місця пригоди, але через агресивний стан ОСОБА_2 та поведінку його товаришів, хвилювався за своє здоров`я, тому і вирішив поїхати. Також зазначив, що до медичного закладу з приводу нанесених йому тілесних ушкоджень він не звертався, вважає дії потерпілого незаконними, оскільки той не мав права його затримувати, а повинен був звернутися до поліції. Цивільний позов заявлений потерпілим не визнав у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 07.12.2019 близько 16.00 год. він керував автомобілем марки «Daewoo Lanos» разом зі своїми колегами, однак під час руху йому на зустріч виїхав автомобіль марки «Rover 75», за кермом якого перебував ОСОБА_1 та здійснив з ним зіткнення. Після чого, ОСОБА_1 спочатку вийшов зі свого автомобіля, вимкнувши двигун, а потім під приводом його припаркувати намагався втекти з місця пригоду. Для того, що йому завадити він вхопився руками за кермо, однак ОСОБА_1 затиснув йому дві руки вікном водійських дверцят з зовнішньої сторони та розпочав рух транспортного засобу. Проїхавши близько 1,5 км. був зупинений працівниками поліції, які рухались за ними. Також зазначив, що жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він не наносив. Заявлений цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив суд застосувати найбільш сувору міру покарання до обвинуваченого, яка передбачена санкцією статті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , суду зазначив, що 07.12.2019 він разом з ОСОБА_2 та своїм братом їхали в автомобілі марки «Daewoo Lanos», за кермом якого перебував ОСОБА_2 . На перехресті вул. Гонти, ОСОБА_2 мав намір повернути ліворуч, однак транспортний засіб марки «Rover 75», за кермом якого перебував ОСОБА_1 , не пропустив їх, виїхав на зустрічну полосу та здійснив з ними зіткнення. Після чого, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, а потім хотів зникнути з місця пригоди. В цей час, ОСОБА_2 намагався забрати ключі від автомобіля ОСОБА_1 , таким чином перешкодити йому втекти, однак ОСОБА_1 прижав ОСОБА_2 руки склом з зовнішньої сторони, з боку водія та почав тікати з місця дорожньо-транспортної пригоди, а ОСОБА_2 був змушений знаходитись біля авто, так як не міг самостійно звільнитися. На неодноразові вимоги ОСОБА_2 зупинити транспортний засіб ОСОБА_1 не реагував та продовжував рух. Через деякий час, працівники патрульної поліції наздогнали автомобіль, звільнили ОСОБА_2 та затримали ОСОБА_1 , який чинив їм супротив. В подальшому, приїхав автомобіль швидкої медичної допомоги, його та ОСОБА_2 забрали до лікарні. Після зазначених подій, у ОСОБА_2 були проблеми з ногою, а також він відчував нудоту.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 з приводу подій пояснив, що 07.12.2019 під час патрулювання, разом з ОСОБА_6 , ними було помічено транспортний засіб, який був пошкоджений. Під`їхавши ближче до місця пригоди громадяни, які там знаходились вказували рухатися в напрямку вул. Станіславського, що вони і зробили. В подальшому, вони помітили автомобіль марки «Rover 75», який рухався по дорозі, з зовнішньої сторони дверцят, з боку водія, знаходилась людина, яка була зажата і не могла самостійно звільнитися. Після чого, ними було увімкнено звуковий сигнал та висунуто вимогу до водія про зупинку транспортного засобу, однак він не реагував та через деякий час був зупинений шляхом часткового блокування автомобіля, водія було затримано та викликано швидку допомогу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 з приводу подій, які відбулись 07.12.2019, пояснив, що він разом з ОСОБА_5 перебували на службі та здійснювали патрулювання, під час якого на перехресті вул. Гонти, вони помітили автомобіль з ознаками дорожньо-транспортної пригоди. Під`їхавши ближче громадяни, які там перебували повідомили, що необхідно рухатися в напрямку вул. Станіславського, оскільки саме в даному напрямку поїхав автомобіль, який був учасником ДТП з зажатою людиною. Наздогнавши транспортний засіб, вони помітили, що з зовнішньої сторони, з боку водія, знаходилась людина, яка була зажата вікном водійських дверцят та кричала. В подальшому, ними було увімкнено звуковий сигнал та висунуто вимогу до водія про зупинку транспортного засобу, однак він не реагував, після чого виїхавши на зустрічну смугу, заблокувавши транспортний засіб, водій був змушений зупинитися. За кермом даного автомобіля знаходився ОСОБА_1 . Також повідомив, що після затримання конфліктів між потерпілим та обвинуваченим не було. Крім того, було викликано швидку допомогу, яка госпіталізувала потерпілого до лікарні, ОСОБА_1 медичної допомоги не потребував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що 07.12.2019, біля перехрестя вул. Київської та вул. Гонти, вона почула звук дорожньо-транспортної пригоди. Також, вона помітила, як водій одного з автомобілів зачинив вікно водійських дверцят прижавши руки невідомій їй особі та намагався зникнути з місця події. Після того, як автомобіль почав рухатись, вона зайшла за будинок та що відбувалось далі їй не відомо.

Також, вина обвинуваченого доведена ретельно та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.12.2019, відповідно до якого ОСОБА_2 просив прийняти міри до водія, який близько 16:00 год. на перехресті вул. Київська та вул. Гонти, наніс йому тілесні ушкодження (т.1 а.с. 124);

- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.12.2019, відповідно до якого було проведено тимчасовий доступ до медичної картки амбулаторно хворого ОСОБА_2 на 21 арк., яка була в подальшому вилучена (т.1 а.с.136,137);

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.12.2019 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав на фото №4, за ознаками: горбами ніс, особу, яка затиснула його руки та проволокла на автомобілі більш ніж кілометр. Згідно довідки до протоколу на фотознімку №4 зображено громадянина ОСОБА_1 (т.1 а.с. 138,139);

- висновком судово-медичної експертизи №1479/56 від 28.01.2020, відповідно до якого у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження: «закрите пошкодження медіальної колатеральної зв`язки правого колінного суглоба», «пошкодження зв`язок правого променево-зап`ястного суглобу», «забій (садно) 4 пальця лівої кисті». Дані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати терміну події, вказаному в постанові про призначення судово-медичної експертизи - 07.12.2019 р. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у ОСОБА_2 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я. Характер, локалізація і властивості даних тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 свідчать про можливість утворення їх від травматичної дії з прикладанням травматичної сили за механізмом ударів та/або стиснення чи кручення в ділянки правої руки та правої ноги і за механізмом удару та/або тертя в ділянку 4-го пальця лівої кисті (т.1 а.с. 141,142);

- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 25.12.2019, відповідно до якого було проведено тимчасовий доступ до відеозаписів з нагрудних камер патрульних поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а також відеозапису із камери автомобільного реєстратора, які були записані на DVD - диск (т.1 а.с. 143-145);

- даними протоколу огляду документа, об`єктом огляду якого були відеозаписи із нагрудних камер патрульних поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а також відеозапис із камери автомобільного реєстратора (т.1 а.с. 146-149).

Також, судом було досліджено:

- витяг з кримінального провадження №12019020040001540 від 08.12.2019 (а.с.1 а.с. 126);

- постанова про призначення групи прокурорів в кримінальному провадженні №12019020040001540 (т.1 а.с. 62,63,127);

- доручення про проведення досудового розслідування від 12.12.2019 (т.1 а.с. 129);

- постанова про створення групи слідчих від 12.12.2019 (т.1 а.с. 130);

- постанова про внесення змін до ЄРДР по кримінальному провадженню №12019020040001540 від 13.12.2019 (т.1 а.с. 131);

- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.12.2019 та від 23.12.2019 про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів (т.1 а.с. 132, 133-138);

- постанова про призначення судово-медичної експертизи від 24.12.2019 (т.1 а.с. 140);

- постанова про визнання предметів речовими доказами від 25.12.2019 (т.1 а.с. 150);

- відповідь на запит №48933/41/21/03-2019 від 16.12.2019 (т.1 а.с.153).

Дослідженим судом відеозаписом із службового автомобіля працівників поліції, в ході якого встановлено, як невідомі особи, які перебували на узбіччі проїзної частини повідомляли працівникам поліції про необхідність рухатися у напрямку вул. Станіславського. Після продовження руху в полі зору працівників поліції з`явились дві особи які бігли по вул. Станіславського, а в подальшому помічено транспортний засіб, який рухався по правій смузі руху. Із зовнішньої водійської сторони автомобіля знаходився потерпілий ОСОБА_2 ноги якого були напівзігнутими, а рука знаходилась у салоні автомобіля. Після чого, відображено, як працівники поліції обігнали даний транспортний засіб та зупинили його.

Крім того, судом досліджено відеозапис з нагрудного реєстратора працівника поліції в момент затримання, з якого вбачається, що в транспортному засобі за кермом знаходився ОСОБА_1 , а на самому авто наявні ознаками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: з водійської сторони спрацювала подушка безпеки, а ззовні пошкоджена передня частина транспортного засобу.

Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, оглянувши надані відеозаписи, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлені достатні докази, які «поза розумним сумнівом» вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, доводиться ретельно та детально дослідженими в судовому засіданні доказами.

В розумінні ст. 296 КК України, відповідальність настає за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на правоохоронювані цінності громадський порядок та безпеку громадян, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та громадську безпеку. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства.

Так, в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі №442/66/16-к зазначається, що неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій. При цьому грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.

Судом, з показань свідка ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Rover 75», вчинив зіткнення з автомобілем марки «Daewoo Lanos», за кермом якого перебував ОСОБА_2 . Після чого, намагався втекти з місця дорожньо-транспортної пригоди та зажав руки склом ОСОБА_2 з боку водія, який намагався забрати у нього ключі від автомобіля, таким чином перешкодити йому втекти з місця пригоди. Після чого, розпочав рух транспортного засобу, разом з ОСОБА_2 , який знаходився з зовнішньої сторони та не міг самостійно звільнитись. На вимогу зупинитись не реагував та продовжував рухатись, аж до моменту зупинки працівниками поліції. Внаслідок дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був госпіталізований до лікарні.

Показання свідка ОСОБА_4 узгоджуються з показаннями наданими працівниками поліції, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які повідомили, що під час патрулювання ними було виявлено автомобіль з пошкодженнями та за повідомленням інших осіб, які знаходились поблизу місця пригоди їм стало відомо, що один з учасників ДТП зник з місяця події, затиснувши із зовнішньої сторони автомобіля іншого учасника. В подальшому, в ході переслідування було зупинено та затримано ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, а також було викликано швидку допомогу для особи, яка була затиснута із зовнішньої сторони автомобіля, а саме: ОСОБА_2 , який був госпіталізований до лікарні.

Дані обставини повністю узгоджуються з поясненнями наданими потерпілим та з безпосередньо дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудної камери працівника поліції та із камери автомобільного реєстратора.

Також, дані обставини підтверджуються наявністю у потерпілого тілесних ушкоджень у вигляді закритого пошкодження медіальної колатеральної зв`язки правого колінного суглоба, пошкодження зв`язок правого променево-зап`ястного суглобу, забою(садна) 4-го пальця лівої кисті, які відповідно до висновку експерта №1479/56 від 28.01.2020 належать до легких тілесних ушкоджень та за своїм характером, локалізацією та властивостями свідчать про можливість їх утворення від травматичної дії з прикладанням травматичної сили за механізмом ударів та/або стиснення чи кручення в ділянки правої руки та правої ноги і за механізмом удару та/або тертя в ділянку 4-го пальця лівої кисті, що співпадає з обставинами та подіями вчинення даного кримінального правопорушення, які встановлені судом в ході розгляду кримінального провадження.

Отже, ОСОБА_1 вчинивши дорожньо-транспортну пригоду намагався зникнути з місця події, та грубо порушив громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі у суспільстві правила поведінки, моралі та добропорядності, з хуліганських спонукань та з особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають інші громадяни, що перебувають на вулиці та проїзній частині, затиснувши руки ОСОБА_2 вікном водійських дверцят, в той час коли ОСОБА_2 знаходилось із зовнішньої сторони проволік останнього значну відстань, таким чином, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

Суд, вважає надуманими показання обвинуваченого про те, що він віконне скло дверцят з водійської сторони не піднімав, та рук потерпілому не затискав, а також те, що з місця вчинення дорожньо-транспортної приводи він наміру зникати не мав, а зробив це лише через те, що ОСОБА_2 та його товариші наносили йому тілесні ушкодження, оскільки вони не підтверджуються жодними доказам та не відповідають обставинам, встановленим під час судового провадження. В обвинуваченого не було встановлено наявність тілесних ушкоджень, оскільки до медичних закладів з даного приводу він не звертався. Такі показання обвинуваченого суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що всі докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, є допустимими та належними.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, а його дії слід кваліфікувати, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

При вирішенні питання щодо обрання покарання, суд керується роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» в якому зазначено, що при призначенні покарання за хуліганство суди зобов`язані в кожному конкретному випадку і стосовно кожного підсудного неухильно додержувати вимог ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Також, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд зважає на те, що обвинувачений раніше не судимий (т.1 а.с. 156), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т.1 а.с. 154,155), має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання та обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, шкоду потерпілому не відшкодував, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, думку потерпілого з приводу міри покарання, який просив покарати обвинуваченого суворо, зважаючи на виняткову зухвалість обвинуваченого, не дотримання ним правил поведінки у суспільному житті, зневажливе ставлення до громадського порядку та намагання уникнути покарання за скоєне, суд приходить до висновку, що покарання необхідне та достатнє для перевиховання, виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому ОСОБА_1 слід призначити у виді арешту на строк в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому слід рахування з дня його затримання на виконання вироку суду.

Вирішуючи в порядку передбаченому ст. ст. 128, 129 КПК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої вчиненим кримінальним правопорушенням з останнього у сумі 21 397, 41 грн. у відшкодування майнової шкоди та 50 000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданого цивільного позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що матеріальна шкода полягає у витратах на лікування, придбання медикаментів, медичне обстеження, недоврахуванні заробітної плати, внаслідок неможливості перебування на робочому місці, через нанесені травми, що на думку потерпілого підтверджується випискою із медичної карти амбулаторно хворого (т.1 а.с. 31а), направленням на консультацію (т. 1 а.с. 32), рентгенографією (т. 1 а.с. 33), консультативним висновком (т. 1 а.с. 40, 44), листом непрацездатності (т. 1 а.с. 41-43), довідкою про доходи (т. 1 а.с. 45), квитанціями (т. 1 а.с. 34-39).

Крім того, були понесені витрати на правову допомогу у сумі 10 000 грн., що підтверджується договором №02-01/20 від 27.01.2020 (т. 1 а.с. 47,48), додатковою угодою №1 від 21.07.2020 (т. 1 а.с. 49) та квитанцією від 05.03.2020 (т. 1 а.с. 46).

Всебічно дослідивши обставини вчинення кримінального правопорушення та долучені до цивільного позову додатки, судом встановлено, що 07.12.2019 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді закритого пошкодження медіальної колатеральної зв`язки правого колінного суглоба, пошкодження зв`язок правого променево-зап`ястного суглобу, забою(садна) 4-го пальця лівої кисті, що також підтверджується консультативним висновком травматолога від 11.12.2019 (т.1 а.с. 40) та листами непрацездатності (т.1 а.с. 41-43). Однак, більшість долучених до позову квитанцій, які надані, як підтвердження витрат на лікування, не відповідають періоду отриманих ОСОБА_2 тілесних ушкоджень внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення. Зокрема, ряд витрат на медичну допомогу були понесені понад два місяці після подій вчинення кримінального правопорушення. Крім того, відсутні докази, які підтверджують, що медичні препарати, які зазначені у квитанціях були необхідні для лікування тілесних ушкоджень отриманих внаслідок дій ОСОБА_1 .

Тому, позовні вимоги ОСОБА_2 , щодо відшкодування майнової шкоди підлягають частковому зменшенню, у сумі 1309,28 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера №3049 від 19.12.2019 у сумі 180 грн. а.с. 65, №3048 від 28.12.2019 у сумі 180 грн., а.с. 67, чек №101162 від 02.01.2020 у сумі 552 грн. а.с. 66, чек №93435 від 23.01.2020 у сумі 145 грн. а.с. 67, фіскальний чек від 28.12.2019 у сумі 180 грн. а.с. 67, фіскальний чек від 02.01.2020 у сумі 72,28 грн. а.с. 38).

Також, не підлягають відшкодуванню витрати понесені ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю виконання своїх професійних обов`язків, оскільки відповідно до наданих документів на момент вчинення кримінального правопорушення він офіційно був працевлаштований у ПП «ФОРТЕЦЯ-ГАРАНТ», а тому витрати понесені у зв`язку з тимчасовою непрацездатності були відшкодовані у встановленому законом порядку.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 завданої злочином моральної шкоди в сумі 50000 гривень, які потерпілий обґрунтовує душевними стражданнями пов`язаними з тим, що через отримані травми його хотіли звільнити з роботи, конфліктами в сім`ї, в зв`язку з неможливість належним чином забезпечити її існування за браком коштів, появою постійних болів у серці через пережитий стрес, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 р. №4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Так, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, тому на думку суду, сума заявленої потерпілим моральної школи є завищеною, та підлягає задоволенню частково.

Також, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 100 КПК України вирішити долю речових доказів в кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 60, 65-67 КК України, ст. ст. 22, 84-86, 91, 100, 127, 128, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст. 23 ЦК України, ст. 12 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 5 місяців.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з дня його затримання на виконання вироку суду.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1309,28 грн., витрати які понесені на лікування, у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25000 грн. у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн. у відшкодування витрат понесених на правову допомогу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Речовий докази в кримінальному провадженні №12019020040001540, а саме: DVD - диск із записом подій, що мали місце 07.12.2019 близько 16:00 год., після набрання вироком законної сили - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: