Ухвала суду № 103312004, 14.02.2022, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1217/21

Провадження № 1-в/368/11/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді - Шевченко І.І.

при секретарі - Лєвшин Н.О.

з участю прокурора - Закаблука С.В.

представників ВК Рогозовця Ю.Я. та Родіна О.М.

представника трудового колективу Кравченко Н.В.

захисника засудженого адвоката Бушти В.О.

засудженого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кагарлику в режимі відеоконференції подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» погоджене з спостережною комісією при Обухівській райдержадміністрації про заміну невідбутої частини строку основного покарання більш м`яким покаранням, засудженому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Конотоп Сумської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, громадянину України, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вироком Сумського апеляційного суду засуджений 17 листопада 2020 року за ст. 286 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Початок строку покарання – 04.12.2020 року.

Кінець строку покарання – 04.12.2023 року.

1/3 строку покарання – 04.12.2021 року.

Із спільного подання Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» та спостережної комісії при Кагарлицькій районної державної адміністрації Київської області вбачається, що засуджений ОСОБА_1 , відбуваючи покарання, до праці відноситься добре, працевлаштований різноробочим на контрагентському об`єкті ПрАТ «Вентиляційні системи», завдану роботу виконував добросовісно, характеризується позитивно, три рази заохочувався керівництвом установи. В даний час засуджений поводить себе правильно, з адміністрацією колонії коректний та ввічливий, в колективі засуджений не конфліктує, виказує позитивні плани на майбутнє.

Вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення подання колонія та клопотання засудженого, думку представника ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№115)», який підтримав подання, представника трудового колективу, засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які просив застосувати до засудженого ст. 82 КК України та замінити на більш м`яке покарання у виді виправних робіт, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 ст. 82 КК України та заява засудженого не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 вироком Сумського апеляційного суду засуджений 17 листопада 2020 року за ст. 286 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Початок строку покарання – 04.12.2020 року.

Кінець строку покарання – 04.12.2023 року.

1/3 строку покарання – 08.12.2020 року.

Злочин вчинений засудженим ОСОБА_1 є злочином необережним тяжким.

Засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання з 04.12.2020 р. За час перебування у ДУ «Сумський СІЗО» до праці в СІЗО не залучався, стягнень та заохочень не мав.

У Державну установу «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» засуджений ОСОБА_1 прибув 17.02.2021 р.

17.02.2021 р. засудженого ОСОБА_1 було ознайомлено з умовами відбування покарання у ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)».

Станом на 04.12.2021 р. ОСОБА_1 відбув вже 1/3 строку призначеного вироком суду за необережний тяжкий злочин.

За змістом ст. 82 КК України умовами заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є:

?відбуття засудженим певної частини призначеного покарання, визначеної у частині четвертій цієї статті;

?наявність факту того, що засуджений став на шлях виправлення.

Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002р. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини строку основного покарання більш м`яким покаранням - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

Відповідно до ст. 82 КК України суд за наявністю визначених законом підстав вправі замінити засудженому невідбуту частину покарання більш м`яким покаранням. При цьому нове покарання визначається з урахуванням його розташування в системі покарань, зазначених в ст. 51 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Ст. 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Пунктом 2 частини 4 статті 82 КК України передбачено, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше 1/3 строку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким» передбачено, що оскільки судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Критеріями оцінки ступеня виправлення засудженого при застосуванні до нього положень ст. ст. 81, 82 КК України є:

- ставлення засудженого до дотримання вимог встановленого порядку відбування покарання (режим) за весь період відбування покарання;

- участь у суспільно-корисній праці;

- участь у виховних заходах;

- участь у загальноосвітньому та професійно-технічному навчанні;

- участь у самодіяльних організаціях та соціально-корисна активність;

- участь у роботах з благоустрою установ та прилеглих територій,

- поліпшенні житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт по забезпеченню установи продовольством;

- прагнення засудженого до відшкодування нанесених злочином збитків, сплати аліментів (за наявності виконавчих листів);

- визнання своєї вини у вчиненому злочині і каяття в ньому;

- підтриманні соціально-корисних зв`язків та позитивних намірів на життя після звільнення.

Тобто, при вирішенні питання про те, чи довів засуджений своєю добросовісною поведінкою і відношенням до праці своє виправлення, суд виходить з аналізу усього процесу виправлення засудженого упродовж усього терміну відбування ним покарання, а не за короткий період часу.

Згідно характеристики на засудженого ОСОБА_1 , затвердженої 10.12.2021 року в.о. начальником ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» вбачається, що за період перебування в колонії характеризується позитивно, має два заохочення, дисциплінарних стягнень не має. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику у свою адресу. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом. Спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує в чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд. Працевлаштований на контрагентському об`єкті. ПрАТ «Вентиляційні системи». Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує законні вимоги персоналу установи виконання покарань. Виконує роботу з самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт по благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою. Засуджений ОСОБА_1 порушень не допускає, дотримується вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Досліджуючи дані про особу засудженого, що містяться в матеріалах даної справи, характеристиці, довідці про заохочення і стягнення, - суд встановив, що засуджений має три заохочення, одне з яких отримано після перебування подання на розгляді у суді.

Щодо відношення засудженого до праці, то слід зазначити, що засуджений працював, про що було зроблено висновок про можливість залучення засудженого до праці, про це повідомив як представник колонії, так і сам засуджений.

Окрім того, засуджений ОСОБА_1 двічі був у відпустці.

Щодо відшкодування витрат потерпілим, то засудженим після винесення вироку першою інстанцією зробив лише відшкодування у сумі 2100 грн. 00 коп., при цьому по вироку суду відшкодування на користь потерпілих становить трохи більше 100 000,00 грн. Окрім того, більша частина відшкодованих сум припадає на час перебування на розгляді даного подання.

Зазначення засудженим про неможливість відшкодування цивільного позову так як він не має можливості, оскільки відбуває покарання у колонії, не можливо взяти до уваги, оскільки засуджений суттєво не вчиняв будь-які дії щодо погашення завданих збитків, знаючи при цьому, про наявність цивільного позову.

Разом з тим, відповідно до ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`якою застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.

Крім того, засуджений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнавав під час розгляду кримінального провадження, так визнає частково на тепер, про перебування під час вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України у стані як наркотичного, так і алкогольного сп`яніння, так і перебування за кермом без посвідчення водія.

Отже, суд дійшов до висновку про передчасність застосування положень ст. 82 КК України з урахуванням того, що шлях виправлення засудженого має пройти певні часові проміжки, які не можуть бути скорочені шляхом застосування заохочень, позитивної поведінки, відсутність стягнень, оскільки до кінця строку відбуття покарання залишається ще досить тривалий проміжок часу.

З огляду на наведене, у суду виникають сумніви з приводу доводів засудженого щодо наявності у нього позитивних намірів на майбутнє та становлення на шлях виправлення.

Враховуючи викладене, на теперішній час суд не вбачає підстав для заміни ОСОБА_1 невідбутої частини покарання більш м`яким, а тому у задоволенні подання ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№115)» та клопотання останнього слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.. 537, 539 КПК України, ст.. 82 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким» № 2 від 26 квітня 2002 р., суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про заміну основного покарання більш м`яким у відношенні засудженого ОСОБА_1 , – відмовити.

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини основного покарання більш м`яким, а саме, на виправні роботи, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом 7 діб з дня проголошення.

Суддя І.І. Шевченко