Ухвала суду № 103307151, 15.02.2022, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7575/19

Провадження № 1-кп/303/74/22

УХВАЛА

14 лютого 2022 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Котубей І.І.,

з участю секретаря Дорош У.О.,

прокурора Братюка О.П.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Азьоми Ю.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070120001041 від 08.09.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070120001041 від 08.09.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного суду від 17.12.2021 року у даному кримінальному провадженні призначено новий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції, а також продовжено обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком не більше 60 днів з 17 грудня 2021 року по 14 лютого 2022 року, або до розгляду справи в підготовчому судовому засіданні в суді першої інстанції.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 лютого 2022 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

До початку підготовчого судового засідання через канцелярію суду від прокурора надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 . Клопотання мотивоване тим, що згідно ухвали Львівського апеляційного суду від 17.12.2021 року строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою закінчується 14.02.2022, або до розгляду справи в підготовчому судовому засіданні в суді першої інстанції. ОСОБА_1 , по класифікації злочинів вчинила особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строком до 15 років, а також те, що ризики відносно ОСОБА_1 , якими було обґрунтовано обрання запобіжного заходу не змінилися, обвинувачена може впливати на свідків, інших учасників процесу, а також переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який не вбачається, у зв`язку з чим обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не може запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав дане клопотання з наведених в ньому підстав та просив його задовольнити.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої - адвокат Азьома Ю.М. заперечив проти задоволення даного клопотання. Пояснив, що клопотання необґрунтоване, обвинувачена перебуває під вартою протягом тривалого часу, раніше не судима, не вчиняла інші правопорушення. До клопотання не додано жодного доказу щодо наявності ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, неможливості застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку свого захисника та пояснила, що не має наміру переховуватися від суду, перебуває під вартою 2 роки 5 місяців, на її утриманні перебуває дитина, якій має виповнитися 18 років, якою опікун не опікується, а тому просила обрати відносно неї більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

З врахуванням думки учасників судового процесу, дослідивши подане прокурором клопотання про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно Рішення Конституційного Суду № 1-р/2017 від 23.11.2017 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України Конституційний Суд України вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, - вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченій суд враховує наявність обвинувачення у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання її винуватою у його вчиненні, оскільки, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 115 КК України, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, яке згідно з санкцією вказаної статті карається позбавленням волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

За таких обставин є підстави вважати, що обвинувачена, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене нею діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення її вини у вчиненні вище вказаного злочину, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Суд вважає, що на цей час, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій, у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 115 КК України, вона, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, суд вважає доведеним те, що існує реальна загроза того, що обвинувачена, перебуваючи на волі, може впливати на потерпілого та свідка. Як встановлено під час розгляду клопотання, обвинувачена знайома з потерпілим та свідками, деякі з яких проживали по-сусідству з ОСОБА_1 в с.Ракошино Мукачівського району, а також є близькими родичами обвинуваченої, а тому існує ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.

В зв`язку з цим суд вважає неможливим забезпечення контролю за поведінкою обвинуваченої в умовах, які не пов`язані з триманням під вартою та відповідно запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілого та свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілого та дослідження їх судом.

Таким чином, наявність висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто вбивстві, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, враховуючи співрозмірність вчиненого діяння його наслідкам – смерть людини, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченої у виді тримання під вартою.

Будь-яких підстав, які б унеможливлювали застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено та сторонами не наведено.

Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками для конкретної особи, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тому, враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок про необхідність застосування до обвинуваченої виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.

Застосований до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними у кримінальному процесуальному законі конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, у зв`язку з чим з плином часу інтереси слідства не втратили актуальності.

Відтак, виключно у сукупності з усіма наведеними вище обставинами, для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та для запобігання спробам останньої переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, за відсутності доказів щодо неможливості тримання обвинуваченої під вартою, в тому числі за станом здоров`я, із врахуванням вимог щодо наявності наведених вище ризиків в їх сукупності, передбачених ст. 177 КПК України, а також того, що судовий розгляд не може бути закінченим до спливу строку дії попередньої ухвали суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, суд робить висновок про необхідність обрання обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 14 квітня 2022 року включно. До того ж такий строк перебування обвинуваченої під вартою не можна визнати таким, що є свавільним або таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності. Обираючи тримання під вартою обвинуваченій, суд застосовує таке обмеження її права на свободу, виходячи з потреб цього судового розгляду, який несе за собою великий суспільний інтерес, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу - допровадження обвинувачених до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 , спричинило загибель людини, суд вважає за можливе у відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 314, 315, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Обрати обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці України, уродженці та зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , мешканці АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів - по 14 квітня 2022 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду І.І.Котубей