Постанова № 10330552, 02.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.07.10Справа №2а-1304/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії суддів: головуючогоКириленко О.О.

суддів: Кравченка М.М.

Прохорчук О.В.

секретар судового засідання Семенюк Є.Є.,

за участю: представника позивача Молчанова А.О.,

представників відповідача: Федченка О.М., Рябова С.С.,

представника прокуратури Попової А.І.,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Російсько-Українського підприємства “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарєвське Адміралтейство” до Державної служби експортного контролю України, за участю прокуратури міста Севастополя, про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське підприємство “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарєвське Адміралтейство” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови від 16 травня 2008 року № 97 “Про накладення на юридичну особу штрафу за порушення законодавства в галузі державного експертного контролю”, якою на позивача накладено штраф у розмірі 51505857 гривень 53 копійок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2008 року, яка набрала чинності 25 листопада 2009 року, справу передано для вирішення Окружним адміністративним судом міста Севастополя.

Під час розгляду справи позивач змінив підстави адміністративного позову.

Позов обґрунтовано тим, що дія Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” не поширюється на переміщення товарів військового призначення у звязку із заходами, що проводяться військовими формуваннями іноземних держав на території України в рамках міжнародних договорів. Для проведення робіт з ремонту військових кораблів Російської федерації позивач не повинен був отримувати дозвіл Державної служби експортного контролю України, оскільки ці роботи проводилися у рамках Угод між Україною та Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України та про параметри поділу Чорноморського флоту.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, пояснили, що оскаржувана постанова винесена обґрунтовано, на підставі Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”, у межах повноважень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 року № 830 “Про затвердження Положення про Державну службу експортного контролю України” та із дотримання усіх необхідних процедур.

Представник прокуратури також заперечувала проти задоволення позову, пояснила що позивач не є стороною Угод між Україною та Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України та про параметри поділу Чорноморського флоту, а тому на його діяльність щодо ремонту військових кораблів Російської Федерації не поширюється дія абзацу першого частини другої статті 2 Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що після проведення перевірки постановою Державної служби експортного контролю України від 16 травня 2008 року № 97 “Про накладення на юридичну особу штрафу за порушення законодавства в галузі державного експертного контролю” на позивача накладено штраф у розмірі 51505857 гривень 53 копійок.

За наслідками розгляду скарги позивача на дану постанову, винесено постанову від 28 липня 2008 року № 97/2, якою постанову від 16 травня 2008 року № 97 залишено без зміни.

Крім того, встановлено, що протягом 2007 року згідно з контрактами № 4199011 та № 4199012, укладеними 20 грудня 1999 року між товариством з обмеженою відповідальністю Спільним Російсько-Українським підприємством “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарєвське Адміралтейство” та ВМФ МО Російської Федерації, підприємство позивача виконувало роботи по комплексному ремонту та модернізації великого протичовнового корабля “Очаків” проекту 1134Б, заводський № С-2002 та великого дизель-електричного підводного човна проекту 641Б, заводський № С-133, які належать Російській Федерації. Про виконання робіт свідчать відповідні акти. Загальна вартість виконаних робіт позивачем протягом 2007 року за вказаними контрактами складає 48123800 гривень 96 копійок.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Діяльність, повязану з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобовязань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях регулює Закон України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” (далі Закон).

Відповідно до статті 1 Закону міжнародні передачі товарів експорт, імпорт, реекспорт товарів, їх тимчасове вивезення за межі України або тимчасове ввезення на її територію, транзит товарів територією України, а також будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами України, за умови участі в них субєктів здійснення міжнародних передач товарів; товари військового призначення в сукупності чи окремо це, зокрема: вироби військового призначення озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів; послуги військового призначення надання іноземним юридичним чи фізичним особам в Україні або за її межами послуг, у тому числі посередницьких (брокерських), у сфері розроблення, виробництва, будівництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, демілітаризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання або використання виробів чи технологій військового призначення, а також надання зазначеним юридичним особам іноземної держави чи її представникам або іноземцям послуг з фінансування таких робіт.

Позивачем не заперечувалась та обставина, що надання послуг по ремонту і модернізації зазначених військово-морських суден Чорноморського флоту Російської Федерації відноситься до експорту товарів військового призначення. Ця обставина також визнана відповідачем. Таким чином, дана обставина в силу частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України може не доказуватися перед судом, оскільки проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

Стаття 1 Закону визначає дозвіл, як документ, виданий спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю, який надає субєкту здійснення міжнародних передач товарів право на експорт чи імпорт товарів. Дозвіл може бути разовим, генеральним або відкритим.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю є Державна служба експортного контролю України (Положення про Державну службу експортного контролю України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 року № 830).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону дія цього Закону поширюється на діяльність, повязану з міжнародними передачами товарів, включаючи надання посередницьких (брокерських) послуг, виробниче, науково-технічне та інше кооперування, демонстрування товарів як експонатів на міжнародних виставках та ярмарках з метою рекламування, проведення випробувань, торгівлю та операції з обміну ними, що виконуються в установленому порядку субєктами здійснення міжнародних передач товарів.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 2 Закону дія цього Закону не поширюється на переміщення товарів у звязку із заходами, що проводяться Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями України за її межами або військовими формуваннями іноземних держав на території України в рамках міжнародних договорів, що передбачають відповідні механізми державного контролю за переміщенням товарів.

Статтею 8 Закону встановлено, що порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів України, актів Президента України залежно від конкретних груп товарів.

Згідно зі статтею 13 Закону для здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, субєкти зовнішньоекономічної діяльності повинні отримати від Кабінету Міністрів України відповідні повноваження.

Порядок отримання та скасування повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1807 затверджено Порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку міжнародна передача товарів може здійснюватися субєктом здійснення міжнародних передач товарів (далі субєкт) або іноземним субєктом господарської діяльності (далі - іноземний субєкт) за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю.

Дозвіл чи висновок Держекспортконтролю на право здійснення відповідної міжнародної передачі будь-якого виробу військового призначення є підставою для передачі імпортеру (кінцевому споживачеві) комплекту технічної документації (технічних даних), необхідної для налагодження, експлуатації та використання такого виробу за цільовим призначенням в обсягах, визначених цим дозволом чи висновком.

При цьому, згідно з пунктом 4 цього Порядку експорт та імпорт товарів може здійснюватися субєктами підприємницької діяльності, які в установленому порядку отримали відповідні повноваження, крім випадків, передбачених пунктом 4 Положення про порядок надання субєктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 року № 838.

Відповідно до пункту 4 цього Положення без надання субєктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів (далі - повноваження) здійснюються, зокрема, переміщення товарів у звязку із заходами, що проводять Збройні Сили та інші військові формування України за межами її території або військові формування іноземних держав на території України в рамках міжнародних договорів.

Представник позивача наполягав на тому, що в силу абзацу першого частини другої статті 2 Закону та пункту 4 Положення про порядок надання субєктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю позивач мав право на здійснення експорту товарів військового призначення без отримання дозвільних документів Держекспортконтролю.

Представники відповідача та прокуратури пояснили, що абзац перший частини другої статті 2 Закону та пункт 4 вказаного Положення не поширюються на діяльність позивача щодо ремонту та модернізації великого протичовнового корабля “Очаків” та великого дизель-електричного підводного човна, які належать Російській Федерації, оскільки при переміщенні товарів у звязку із заходами, що проводяться військовими формуваннями іноземних держав на території України в рамках міжнародних договорів, останні мають передбачати відповідні механізми державного контролю за переміщенням таких товарів.

Отже, наявність у міжнародному договорі, у рамках якого відбувається переміщення товарів військового призначення, відповідних механізмів державного контролю за їх переміщенням є обовязковою умовою, за якою таке переміщення може здійснюватися поза дією Закону.

Угоди між Україною та Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України та про параметри поділу Чорноморського флоту (ратифіковані Законом України від 24 березня 1999 року № 547-XIV) не передбачають відповідних механізмів державного контролю за переміщенням товарів (послуг), що підлягають державному експертному контролю України, у тому числі і контролю за наданням послуг з ремонту виробів військового призначення.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що виконання робіт позивачем з комплексного ремонту та модернізації великого протичовнового корабля “Очаків” проекту 1134Б, заводський № С-2002 та великого дизель-електричного підводного човна проекту 641Б, заводський № С-133, які належать Російській Федерації, могло проводитися лише після отримання дозволу Державної служби експортного контролю України.

У судовому засіданні також досліджено звернення товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Російсько-Українського підприємства “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарєвське Адміралтейство” до голови Державної служби експортного контролю України від 04 січня 2008 року за вихідним № 29/14, в якій позивач повідомляє про здійснення середнього ремонту з переобладнання та модернізації великого протичовнового корабля “Очаков” проекту 1134Б, заводський № С-2002 та великого підводного човна проекту Б-380, заводський № 133, та зазначає, що ця діяльність однозначно повністю підпадає під дію Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”, та просить розяснити можливість та спрощений порядок отримання дозволу на ведення підприємством зовнішньоекономічної діяльності.

Проведення діяльності, повязаної з міжнародними передачами товарів, без отримання в установленому порядку дозволу, висновку чи документа про гарантії відповідно до абзацу другого статті 24 Закону є порушенням вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.

За вказане порушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 150 відсотків вартості товарів, які були обєктом відповідної міжнародної передачі (частина перша статті 25 Закону). Альтернативного розміру штрафу за вказане порушення, Законом не передбачено.

Для обчислення розміру штрафу відповідачем взято суму 34337238 гривень 35 копійок за вирахуванням 13786562 гривень 61 копійки, а саме вартості виконаних робіт за актами робіт, які були підписані більше року тому на дату розгляду справи відповідачем 16 травня 2008 року, оскільки відповідно до 1.10 Правил розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, затвердженими наказом Державної служби експортного контролю України від 10 лютого 2004 року № 38, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2004 року за № 211/8810 (чинні на час розгляду справи відповідачем) юридична особа може бути притягнена до відповідальності протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом установлених Законом вимог.

Стаття 26 Закону встановлює порядок накладання штрафів за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю. Порушень цієї норми при прийнятті оскаржуваного рішення судом не встановлено.

Таким чином, оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано, на підставі і у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у порядку встановленому частинами другою, третьою, пятою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови суду заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Головуючий(підпис)О.О. Кириленко

Судді(підпис)М.М. Кравченко

(підпис)О.В. Прохорчук Постанову складено у повному обсязі 07 липня 2010 року

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Кириленко