Ухвала суду № 103305137, 10.02.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/428/22

1-кс/308/561/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю., за участю прокурора - Пипка О.О., слідчого - Майданик В.С., підозрюваного - ОСОБА_2 та його адвоката - Біловар Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Ковмига П.В., у рамках кримінального провадження, відомості про яке 24.03.2021 року внесені до ЄРДР за №12021070000000102, погоджене з прокурором, про застосування відносно :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, -

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021070000000102 від 24 березня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, обравши вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, як спосіб отримання стабільного незаконного прибутку, на початку березня 2021 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), взявши на себе функції організатора, усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, а також будучи обізнаним про місце та особу, у якої можна придбати, а також усвідомлюючи можливість забезпечувати учасників групи цими засобами та речовинами для подальшого збуту, організував стійку злочинну групу, до складу якої як співорганізатора залучив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в якості виконавців ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Для вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин ОСОБА_3 , діючи у складі організованої ним злочинної групи учасниками якої є: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які будучи об`єднані спільною метою незаконного збагачення, із розподілом функцій кожного із учасників групи, згідно розробленого ним злочинного плану, здійснював організацію незаконного збуту психотропних речовин - метамфетаміну та особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений - канабісу.

Від вказаних осіб ОСОБА_3 вимагав чіткого виконання всіх його вказівок, контролював та координував, в залежності від обстановки, діяльність групи, об`єднаної єдиним планом, визначав та розподіляв функції кожного із учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого та схваленого всіма учасниками організованої групи.

Організована злочинна група, очолювана ОСОБА_3 , характеризувалась попередньою зорганізованістю у спільне об`єднання осіб для вчинення корисливих злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовини та особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений - канабісу, між членами якого підтримувалися стійкими стосунками між собою; стабільністю і згуртованістю членів групи, що виразилось у незмінності складу учасників злочинної групи та тривалості їх дій у період із березня 2021 року по січень 2022 року; детальною організацією функціонування групи у вигляді чіткого виконання кожним відведеної йому ролі та виконання вказівок організатора ОСОБА_3 ; обізнаністю всіх членів злочинної групи з планом злочинних дій, спрямованим на досягнення єдиної злочинної мети та свідомого виконання своїх функцій кожним із них.

Вказана злочинна група попередньо зорганізувалась в єдине злочинне об`єднання, метою діяльності якої було незаконне збагачення шляхом вчинення незаконного придбання, зберігання з метою збуту та збуту психотропних речовин і наркотичних засобів мешканцям Закарпатської області.

Для більш ефективної діяльності організованої групи, з метою досягнення запланованого результату та незаконного збагачення під час вчинення заборонених операцій в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, ОСОБА_3 визначив та розподілив функції кожного учасника групи, від яких вимагав конспірації дій та чіткого виконання всіх його вказівок, особисто контролював та координував діяльність створеної ним групи, маючи фінансові можливості забезпечувати членів групи приміщеннями та транспортними засобами, здійснював розробку та втілення в життя злочинного плану діяльності організованої ним групи, слідкував за її постійним вдосконаленням. Разом із тим, ОСОБА_3 здійснював контроль та координацію виконання функцій членами організованої групи, давав вказівки членам групи щодо зважування, фасування і зберігання з метою збуту та збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений «канабісу» та психотропної речовини «метамфетаміну», придбавав та забезпечував учасників організованої групи психотропними речовинами, наркотичними засобами у достатній кількості, контролював витрати на їх придбання та витрати, пов`язані із забезпеченням незаконної діяльності групи у різних місцях, прикриття та заходи конспірації, безпосередньо контролював збут таких засобів та речовин, а після вчинення злочинів розподіляв грошові кошти, отримані внаслідок злочинної діяльності групи.

Разом із тим, учасники організованої групи, за спільною узгодженістю, з метою недопущення викриття своїх злочинних дій, застосовували заходи конспірації, яких повинні дотримуватись всі члени групи, а саме у телефонних розмовах між учасниками групи вони не називали дійсної назви наркотичного засобу чи психотропної речовини, пакунків, у яких вони зберігалися та у подальшому збувалися, використовували при цьому різного роду «жаргонні» назви наркотичних засобів чи психотропних речовин, при цьому всі учасники організованої групи за попередньою домовленістю знали про що йде мова.

Крім того, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв як організатор злочинної групи, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, сприяв вчиненню злочинів шляхом забезпечення учасників організованої групи психотропною речовиною та наркотичними засобами, для їх подальшого збуту в роздріб, тобто брав на себе функції постачальника цих заборонених та обмежених в обігу речовин, надавав поради та вказівки щодо організації роботи кожного учасника групи під час реалізації наркотичних засобів і психотропних речовин, контролював заходи безпеки і конспірації щодо нерозголошення дійсної незаконної діяльності її учасників, контролював кількість отриманих від незаконної діяльності грошових коштів від співучасників злочинної групи, та розподіляв між ними незаконні прибутки.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як активний учасник очолюваної ОСОБА_3 організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діяв одночасно як співорганізатор та виконавець, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, сприяв вчиненню злочинів іншим співучасникам, шляхом надання рекомендацій особам, які збували особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропні речовини, щодо правильної розмови з особами, які придбавали заборонені в обігу речовини, щодо надання так званих подарунків особам, які придбавали заборонені в обігу наркотичні засоби та психотропні речовини, з метою залучення інших клієнтів (покупців). Крім цього, виконуючи функції виконавця, особисто здійснював фасування, зберігання та збут наркотичних засобів та психотропних речовин, контролював кількість отриманих від такої незаконної діяльності грошових коштів від інших співучасників, які в подальшому передавав організатору ОСОБА_3 , для розподілу між членами організованої групи та використання для закупівлі або виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, дотримуючись при цьому обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами групи та покупцями заборонених в обігу речовин з метою не викриття їх незаконної діяльності.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як активний учасник очолюваної ОСОБА_3 організованої групи, здійснюючи функції виконавця, згідно розробленого плану та розподілу ролей, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівкою співорганізатора злочинної групи ОСОБА_2 , безпосередньо приймав участь у фасуванні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збував особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений «канабіс» і психотропні речовини, обіг яких обмежений, особисто займався підшукуванням нових осіб та місць для збуту особам цих заборонених в обігу речовин.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як активний учасник очолюваної ОСОБА_3 організованої групи, здійснюючи функції виконавця, згідно розробленого плану та розподілу ролей, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, отримував від співорганізатора організованої групи ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений «канабіс» і психотропні речовини для їх подальшого збуту, безпосередньо приймав участь у зберіганні, перевезенні та незаконному збуті наркотичних засобів і психотропних речовин особам, що схильні до їх вживання, займався підшукуванням нових осіб для подальшого збуту їм цих заборонених в обігу речовин за наперед обумовлену ціну.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як активний учасник очолюваної ОСОБА_3 організованої групи, здійснюючи функції виконавця, згідно розробленого плану та розподілу ролей, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, на досягнення єдиного злочинного результату з незаконного збагачення, за вказівками співорганізатора злочинної групи ОСОБА_2 безпосередньо займалась зберіганням, зважуванням та фасуванням особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений «канабісу» і психотропних речовин, обіг яких обмежений з метою їх збуту, контролювала кількість отриманих від незаконної діяльності грошових коштів, складала і вела їх підрахунок, передавала виручені грошові кошти організаторам ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 для подальшого узгодженого розподілу коштів між членами організованої групи та використання для закупівлі наркотичних засобів і психотропних речовин, дотримуючись при цьому обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами організованої групи, з метою не викриття їх незаконної діяльності.

Для досягнення злочинної мети, відомої всім співучасникам, члени організованої групи діяли спільно і узгоджено, при цьому кожний з них вносив свій вклад у вчинення злочинів, згідно з покладеною на нього функцією, усвідомлюючи, що вчиняє злочини спільно із іншими його учасниками, відповідно до визначеного напрямку діяльності та розуміючи, що обумовлена злочинна мета може бути досягнута лише в результаті спільної діяльності всіх членів групи.

У складі організованої злочинної групи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , умисно, з корисливих мотивів, вчинили ряд злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин на території м. Мукачево, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_3 , діючи у складі організованої ним злочинної групи, разом із ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , будучи зорганізованими з метою незаконного збагачення з розподілом функцій кожного із учасників групи, згідно розробленого ним злочинного плану, при невстановлених розслідуванням обставинах місці та часі, в період з березня 2021 року по січень 2022 року, умисно, незаконно, з корисливих мотивів, здійснював придбання у невстановленої слідством особи для подальшого збуту невстановлену кількість особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений «канабісу» та психотропної речовини, обіг якої обмежений «метамфетамін».

Після придбання вказаних речовин, ОСОБА_3 на досягнення єдиного злочинного плану, передавав зазначені придбані з метою збуту наркотичні та психотропні речовини співорганізатору ОСОБА_2 , який у свою чергу, згідно визначених йому функцій у складі організованої групи, умисно, незаконно, забезпечив зберігання з метою подальшого збуту вказаних речовин за місцем свого фактичного проживання у орендованій ним квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із тим, ОСОБА_2 , узгодивши із ОСОБА_3 та іншими членами групи, в період з 16 квітня 2021 року по 04 серпня 2021 року, безпосередньо із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні квартири за вказаною адресою, умисно, незаконно, з метою збуту зберігали у різних схованках зазначені вище психотропні речовини «метамфетамін» та особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений «канабіс», а також у визначені періоди часу проводили їх зважування та пакування на окремі дози з метою їх продажу у роздріб.

Зокрема, в період з квітня 2021 року по серпень 2021 року ОСОБА_2 , на виконання відведеної йому ОСОБА_3 злочинної ролі у складі організованої групи, по місцю свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , систематично, із визначеною періодичністю, приносив у великих пакетах особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений «канабіс» та порошкоподібні речовини, які містили психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін».

Вказані речовини ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , відбирали і зважували із застосуванням електронних ваг, поміщали у заздалегідь підготовлені згортки фольги та поліетиленові зіп-пакетики, перераховуючи їх кількість для звіту перед організатором групи.

Після виконання вказаних дій ОСОБА_2 особисто або ж особи, яких він залучив, перераховували розфасовані наркотичні засоби та психотропні речовини, та поміщували у великі пакети типу «зіп», які надалі ОСОБА_2 зберігав в іншій кімнаті або одразу передав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які разом із ним же, згідно розподілених функцій, систематично збували такі розфасовані наркотичні засоби і психотропні речовини стороннім особам. Після цього, виручені за збуті наркотичні засоби і психотропні речовини грошові кошти, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передавали ОСОБА_2 , який у свою чергу, виконуючи функції співорганізатора, передавав ОСОБА_3 та звітував перед ним за кількість збутих речовин і отриманих від цього грошових коштів.

08.02.2022 р. ОСОБА_2 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту, та збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин, вчинених організованою групою.

Слідчий зазначає, що обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, та доводять, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження: протоколом проведення аудіо, відеоконтролю в публічно недоступному місці; протоколом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; протоколами візуального спостереження за місцем та особою; протоколом негласного отримання зразків для порівняльного дослідження; висновками судових експертів Закарпатського НДЕКЦ, в результаті проведення судових експертиз матеріалів, речовин та виробів; контролем за вчиненням злочину в формі оперативної закупки; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на вірогідну причетність ОСОБА_2 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.

У провадженні встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідність обрання ОСОБА_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_2 , може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочин який інкримінують йому є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12-ти років з конфіскацією майна, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, та в будь-який момент може покинути територію України, офіційно ніде не працює, тобто не має стійких соціальних зв`язків.

Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України полягає у тому, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усіх співучасники злочинів, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази; отримано не всі дані щодо місць проживання невстановлених осіб, причетних до вчинення злочину, що дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України існує через те, що у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою неможливо буде запобігти контактам ОСОБА_2 з іншими невстановленими співучасниками вчинення злочину, з якими ОСОБА_2 перебуваючи на свободі зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на інших підозрюваних, свідків, потерпілих з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань та узгодження їх з метою ухилення від кримінальної відповідальності та введення в оману сторону обвинувачення.

Так, кримінальне правопорушення вчинене підозрюваним здійснювалося з невстановленим на даний час колом осіб, яким підозрюваний може повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали йому відомі у зв`язку із набуттям статусу підозрюваного. Крім того з метою ухилення від кримінальної відповідальності він зможе як сам так і на його вимогу використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз видати інформацію про інших учасників злочину, чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.

Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що на даний час невстановлені усі спільники ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_2 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_2 може продовжувати злочинну діяльність, веде антигромадський спосіб життя, то ж має схильність до вчинення злочинів, що вказує на систематичність його злочинної діяльності. Окрім цього, ОСОБА_2 , не має постійного джерела заробітку та може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення (злочини).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:

- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_2 до вчинення ним кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 307 КК України;

- підозрюваний ОСОБА_2 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, то ж тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- вік та стан підозрюваного ОСОБА_2 дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

- підозрюваний ОСОБА_2 за місцем проживання та реєстрації не має міцних соціальних зв`язків;

- підозрюваний ОСОБА_2 не має постійного місця роботи або навчання;

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_2 .

Застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.

Не можливе і застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.

Ураховуючи відсутність законних та постійних джерел заробітку у підозрюваного до нього не можливо застосувати запобіжний захід у вигляді застави. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів). Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Слідчий зазначає, що єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, слідчий у клопотанні просить застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на строк шістдесят діб.

У судовому засіданні прокурор Пипка О.О. клопотання підтримав, просив його задоволити та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема: ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, ризик знищення речових доказів по справі, ризик впливу на та свідків, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення.

Слідчий Майданик В.С. в судовому засіданні клопотання підтримав з викладеними в такому мотивами.

Захисник підозрюваного ОСОБА_2 - адвокат Біловар Б.Ю. в судовому засіданні заперечив проти задоволення внесеного слідчим клопотання. Зазначив, що ризики відсутні та не надано доказів того, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну поведінку його підзахисного. У разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити розмір застави в межах визначених КПК України.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника. Просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді застави.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З матеріалів клопотання слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України, тобто - у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту, та збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин, вчинених організованою групою.

Відповідно до вимог ст.12 КК України, злочин за ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується: протоколом проведення аудіо, відеоконтролю в публічно недоступному місці; протоколом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; протоколами візуального спостереження за місцем та особою; протоколом негласного отримання зразків для порівняльного дослідження; висновками судових експертів Закарпатського НДЕКЦ, в результаті проведення судових експертиз матеріалів, речовин та виробів; контролем за вчиненням злочину в формі оперативної закупки; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Крім того, слідчий суддя оцінює, як такий, що наявний ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, причетність яких до злочину на даній стадії з`ясовується та, яких ще не встановлено.

Оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину спрямованого саме на незаконне придбання та збут наркотичних засобів широкому колу осіб, що придбавали наркотики, враховуючи наявні ризики, існування яких доведено, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м`якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. В зв`язку з чим клопотання сторони захисту про застосування більш м`якого запобіжного заходу, задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 при застосуванні до нього більш м`якого заходу, ніж тримання під вартою і в подальшому може продовжити скоювати аналогічні кримінальні правопорушення, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв`язків співучасників, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно останнього у виді тримання під вартою.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_2 заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 , суд враховує його особу, який має постійне місце проживання, а також те, що підозрюваний є молодим за віком та раніше не притягається до кримінальної відповідальності.

Однак при цьому, слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, оскільки збут наркотичних засобів відбувався невизначеному колу осіб, інкримінований злочин було вчинено у складі організованої групи, в якій ОСОБА_2 була відведена роль співорганізатора, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім цього, судом враховано також те, що ОСОБА_2 перебуваючи в працездатному віці ніде не працює.

При обранні запобіжного заходу ОСОБА_2 , слідчий суддя також враховує те, що незважаючи на те, що підозрюваний офіційно ніде не працює, не має постійного джерела доходу та відсутні у такого постійні заробітки, однак під час обшуку проведеного за місцем проживання останнього було виявлено та вилучено грошові кошти, походження яких, на даний час, встановлюється органом досудового розслідування.

Враховуючи зазначене, а також тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_2 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що в свою чергу, свідчить про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, з огляду на вказані вище обставини, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_2 .

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

З матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що ОСОБА_2 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги те, що наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, а також те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 вчинено у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вважаю за можливе, у відповідності до вимог ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 176, -178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 10 год. 05 хв., 07.04.2022 року.

Строк тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 10 год. 05 хв., 10.02.2022 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М.Малюк