Ухвала суду № 103300256, 15.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

15 лютого 2022 р. № 520/1689/22

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А0501, третя особа - Польова пошта В6250 Військової частини А0501 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0501 щодо ненарахування та невиплати на день звільнення з військової служби ОСОБА_1 усіх сум грошового забезпечення;

- стягнути з військової частини А0501 на користь ОСОБА_1 суму середньомісячного заробітку за час затримки виплати за період з 01.06.2019 (дата звільнення) по 22.12.2021 (дата фактичного проведення розрахунку) у розмірі, який прямо пропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум на день звільнення з військової служби.

Ухвалою судді від 25.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, в якій зазначити розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню, та надати відповідний розрахунок; оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу від визначеної суми за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою; докази отримання щомісячного грошового забезпечення позивачем за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням та надати документи відповідно до кількості сторін.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху вручена представнику позивача 07.02.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

10.02.2022 на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху (в якій суд просив надати уточнену позовну заяву із зазначенням розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню, та надати відповідний розрахунок та надати докази отримання щомісячного грошового забезпечення позивачем за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням) представник позивача подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву, в якій зазначив, що безпосередньо розрахунок здійснюється фінансовим підрозділом суб`єкта владних повноважень. Отже, визначення позивачем розміру середнього заробітку, який повинен бути стягнутий з відповідача, встановлює протиправне втручання у дискреційні повноваження відповідача. Щодо питання необхідності долучити довідку про грошове забезпечення за два місяця, які передували звільненню представник позивача зазначив, що останній раз позивач отримував грошове забезпечення 01.06.2019, тож у нього не збереглось жодних доказів. Оригінали доказів щодо нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення перебувають у володінні відповідача, оскільки відносяться до бухгалтерських документів суворої звітності та зберігаються не менше трьох років. Тому наявні усі можливості витребувати копії довідок від відповідача та просив суд витребувати з військової частини А0501 довідку про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.04.2019 по 01.06.2019 (дата звільнення з військової служби).

Також, 11.02.2022 на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху (в якій суд просив надати оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу від визначеної суми за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою) представник позивача подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій посилаючись на численну практику Верховного Суду та практику Харківського окружного адміністративного суду зазначив, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Отже позивач, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору, на підтвердження чого надав до суду посвідчення позивача.

Дослідивши вказані заяви, суд зазначає наступне.

За правилами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX, установлено з 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2481,00 грн на одну особу.

За змістом приписів ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру (нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні).

Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до ст. 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, висновки якого, в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Отже ставка судового збору обраховується як за майнову вимогу, що також підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 22.07.2019 по справі №488/769/17.

В матеріалах справи докази про сплату судового збору були відсутні, тому в ухвалі про залишення позову без руху суд зазначив, що усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду оригінал документу про сплату судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою.

Всупереч викладеному, позивач до суду документ про сплату судового збору на усунення недоліків позовної заяви не надав, а подав уточнену заяву, в якій, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі №520/4403/2020, зазначив, що предметом розгляду у даній справі є вимога немайнового характеру, оскільки позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини А0501 щодо ненарахування та невиплати на день звільнення з військової служби ОСОБА_1 сум грошового забезпечення та стягнути з військової частини А0501 на користь ОСОБА_1 суму середньомісячного заробітку за час затримки виплати у розмірі, який прямо пропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум на день звільнення з військової служби.

З приводу цього суд зазначає, що Верховний Суд по справі №520/4403/2020 розглядав саме вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у відповідній сумі. При цьому, постанова Верховного Суду від 22.07.2021 не містить застережень, що стягнення середнього заробітку - це немайнова вимога.

Окрім того, зважаючи, що вказана вимога, як зазначає представник позивача, є немайновою, судовий збір ОСОБА_1 також не сплатив та доказів, що підтверджують наявність пільг у позивача щодо сплати судового збору до позовної заяви також не було надано. До суду посвідчення позивача як учасника бойових дій представником надано лише 10.02.2022.

Такі дії позивача судом розцінюються лише як намагання будь-яким чином уникнути сплати судового збору в належному розмірі при поданні позовної заяви.

Щодо подання заяви про звільнення від сплати судового збору суд зазначає наступне.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом вже було зазначено, що відповідно до положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI звільнено від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема, статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом. У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

При цьому, перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Отже, пред`явлений ОСОБА_1 позов до військової частини А0501 спрямований на захист його права як військовослужбовця щодо отримання належних сум при звільненні з військової служби та не стосується питань його соціального захисту як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17, від 06.05.2020 року у справі №9901/70/20 та підтверджений в постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №П/811/201/16, від 19.10.2020 у справі №240/934/20, від 21.04.2021 у справі №240/8644/20, які на підставі ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом до спірних правовідносин.

Отже у вказаний судом строк - п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали та станом на момент прийняття зазначеної ухвали, позивач недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунув, у зв`язку з чим, позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А0501, третя особа - Польова пошта В6250 Військової частини А0501 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Волошин