Рішення № 103300187, 14.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 лютого 2022 р. справа № 520/26382/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є, м. Харків, 61158, код ЄДРПОУ 30036332) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Державної митної служби України UA 807000/2021/001921/2 від 06.12.2021;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи прописку товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Державної митної служби України №UA807170/2021/002320 від 06.12.2021.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив зазначено, що позивачем були вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірного рішення, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування відсутні.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Між ТОВ «Велотрейд» та GUANGZHOU CDC BIKES CO., LTD (Китай) 09.12.2020 укладено Контракт № 09/12-2021.

Відповідно до п. 1.1 Контракту № 09/12-2021 предметом Договору є поставка продавцем покупцю продукцію, а саме частини і комлектуючі до велосипеду згідно Інвойса/сов (проформи-інвойсів) до цього Договору (далі – Продукція) в рамках, встановлених цим Договором.

До вказаного Договору оформлено Інвойс №CDC-9081-1 від 05.10.2021 на загальну суму 26 801,88 доларів США. Оплата за товар здійснюється протягом 120 днів з дня отримання товару.

Декларантом позивача обрано 1 метод (графа 43) при заповненні митних декларацій, та розраховано митну вартість Товарупо МД ІМ №UA807170/2021/081246 від 06.12.2021, Виробник: GUANGZHOU CDC BIKES CO., LTD ( Країна виробництва: Китай, заявлений до декларування Товар (31 графа), а саме частини велосипедів – частини велосипедів: порожні трубки пластикові, гнучкі, не армовані, не комбіновані з іншими матеріалами, з фітінгами, кривошипний механізм, картридж каретки, кінцевик тросу, шайба, педаль, частини дискового гальма, частини ободного гальма, сідло, кермо, задній перемикач, трещітка, кріплення настінне для збьерігання велосипеда, кучасики для тросів, ключ і, інструменти ручні 990 626,72 грн з транспортними витратами. згідно чого розрахував: 93 544,33 грн. (10% мито) + 216 834,21 грн. (ПДВ). Для митного оформлення товару декларант вказав митну вартість Товару: 990 626,72 грн.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав до Харківської митниці декларацію митної вартості ІМ № UA807170/2021/081246 від 06.12.2021; Контракт № 09/12-2021 від 09.12.2021 року ТОВ «Велотрейд» та GUANGZHOU CDC BIKES CO., LTD, Інвойс № CDC-9081-1 від 05.10.2021 на загальну суму 26 801,88 доларів США, пакувальний лист від 05.10.2021, копію Договору № 204018-119 від 04 січня 2018 року, укладеного між ТОВ «Хіллдом Логістікс»» та ТОВ «Велотрейд», рахунок на оплату № 4968 від 26.11.2021, копію Довідки про транспортні витрати № 2611-1 від 26.11.2021, коносамент (Bill of lading) № ZIMUSHH30693816 від 17.10.2021, коносамент (Bill of lading) № UTRUST21100101B від 16.10.2021, автотранспортну накладну (Road consignment note) № 2632/2 від 03.12.2021, лист GUANGZHOU CDC BIKES CO про вміст Контейнеру TGHU6414617, договір про надання послуг митного брокера з ФОП ОСОБА_1 , копію митної декларації країни відправлення № 530420210041566953 від 11.10.2021, сертифікат № 214403A0/062168 від 26.10.2021, виданого ССРІТ/ССООІС Республікою КНР на англійській мові та китайській мові, звіт про оцінку майна 06/12/2021/05 від 06.12.2021 Регіонального торгівельно-виробничим підприємства «Гранід» у формі ТОВ, судові рішення, що ухвалені на користь ТОВ «Велотрейд» про скасування рішень про коригування митної вартості товару, що набрали законної сили №520/10381/2020, №520/10383/2020, №520/10386/2020, №520/11057/2020, №520/11058/2020, №520/11059/2020, №520/11060/2020, №520/11061/2020, №520/11062/2020, №520/12620/2020, №520/12621/2020, №520/13179/2020, №520/13182/2020.

Відповідачем за результатом розгляду поданих позивачем документів до митної декларації прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/001921/2 від 06.12.2021 та відповідну Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2021/002320 від 06.12.2021.

Рішення про коригування митної вартості товарів від № UA807000/2021/001921/2 від 06.12.2021 відповідач обґрунтовує тим, що джерелом інформації для цього Рішення є наявні в митному органі спрацювання ризику АСУР, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митного оформлення по МД №UA 500020/2021/219903 від 16.11.2021, № UA 500020/2021/204492 від 03.10.2021, № UA 500050/2021/220450 від 19.11.2021, № UA 500500/2021/212188 від 14.11.2021 № UA 500500/2021/218697 від 04.11.2021, № UA 500500/2021/721135 від 13.11.2021. Відповідач зазначає, що митне оформлення подібних товарів повинно бути визначено на рівні 2.17 дол. США/кг щодо Товарів 1, на рівні 5.01 дол. США/кг щодо Товарів 2,3,4,6,7,8,9,10,12.

З метою уникнення простою транспортних засобів та дефіцитну товару у виробництві, декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України за митною декларацією № UA807170/2021/081246 від 06.12.2021.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч.3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст.54, ст.58 МК України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Оцінюючи аргументи учасників справи, викладені у заявах по суті справи, щодо спірних правовідносин у контексті правових позицій Верховного Суду, що є обовязковими для застосування судом при вирішенні цієї справи, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.08.2018 по справі №804/1755/17 сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Так, позивач зазначає, що вказаний відповідачем метод для визначення митної вартості товару, а саме використання ціни за кілограм товару, є некоректним в даному випадку, оскільки відповідачем не враховано того, що товари в даному випадку є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та відповідно вартість.

У той же час відповідач посилається на те, що у п. 2 і п.3 не надано декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні та подібні товари, утім, як встановлено проведеним судовим розглядом, у розпорядженні митного органу наявна МД 807180/2021/046333 від 19.07.2021, за якою ТОВ «Велотрейд» розмитнював аналогічний товар (рами велосипедні), від постачальника GUANGZHOU CDC BIKES CO., LTD, Країна виробництва: Китай.

До митного оформлення та до суду позивачем надано звіт про оцінку майна 06/12/2021/05 від 06.12.2021 Регіонального торгівельно-виробничим підприємства «Гранід» у формі ТОВ, відповідно до якого вартість об`єкту незалежної оцінки, частини та комплектуючі велосипедів в асортименті, країна походження Китай, що належить ТОВ «Велотрейд», на момент оцінки 20.10.2021 з округленням складає згідно медіанного (середньоарифметичного) значення та інформації, наданої замовником на умовах доставки FOB-SHEKOU (Китай) (згідно Контракт № 09/12-2020 від 09.12.2020 року, Інвойс №CDC-9081-1 від 05.10.2021, тобто, ринкова вартість відповідає вартості Товару, заявленій позивачем до митного оформлення.

Відповідач стверджує про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару.

Утім, до суду не надано доказів того, що митним органом здійснено порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У Постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020 Суд прийшов до висновку про те, що кожна окрема одиниця товару, яка підлягав декларуванню, має власні повністю індивідуалізовані характеристики, які впливають на ціну, що підтверджується специфікацією.

У Постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №520/11059/2020 Суд вказав, що застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, суди в даному випадку визнали необґрунтованим, оскільки вважали, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з`ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Також Верховний Суд у вказаній Постанові зробив висновок, що контролюючий орган визначив митну вартість не окремої одиниці товару, як це було зроблено платником податків під час подання митної декларації, а одного кілограма товару, попри те, що кожна окрема одиниця товару має власні індивідуальні характеристики, які й впливають на формування його ціни. Також Верховний Суд у вказаній Постанові зробив висновок: щодо посилань митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на ненадання декларантом інформації щодо подібних та ідентичних товарів, суди вважали, що сама по собі відсутність таких відомостей не обґрунтовує неможливість визнання заявленої митної вартості товару.

При цьому у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 25 лютого 2020 року по справі № 260/718/19.

Однак в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/001921/2 від 06.12.2021 митницею не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.

Також відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару вказує, що підставою для коригування стала відсутність документів, які підтверджують транспортування до місця перетинання митного кордону України.

Щодо таких аргументів митниці, суд зазначає, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту враховуючи факт перевезення оцінюваного товару на умовах FOB морським транспортом, ціна витрат на навантаження товару до названого порту відвантаження, а також витрати, пов`язані з митним очищенням товару для цілей експорту, були понесені продавцем та включені до контрактної вартості, відтак не підлягають доказуванню позивачем для цілей визначення митної вартості товару.

Верховний Суд в постановах від 02.03.18 по справі № 804/2997/17, від 12.03.19 по справі №817/604/17 вказав, що термін FOB Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому доводи позивача щодо відсутності як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими.

За правилами Інкотермс 2010 термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Тобто, витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом. Зазначені митницею витрати на навантаження товару на борт судна не потребують додаткового підтвердження в даних випадках.

Відповідно до документів, що підтверджують транспортні витрати, позивачем надано коносамент, рахунок на оплату, довідку, що підтверджує транспортні витрати, договір про транспортне експедирування, акт здачі-приймання послуг №5001 від 26.11.2021, оформлений між ТОВ «Велотрейд» і ТОВ «Хіллдом Логістік».

Суд зазначає, що плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортних вантажів на умовах постачання, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, у т.ч. у разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, може розглядатися в кожному окремому випадку, виходячи з виду, транспортно-експедиторської послуги, яка надається експедитором.

Якщо експедитор є посередником, то плата третім особам до його доходу не потрапляє, адже до плати експедитора не належать витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), які сплачують під час виконання договору транспортного експедирування (ст.ст. 10, 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV).

Відповідно до ч. 3 п. 2, ч. 11 ст. 58 МКУ, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості товарів, тому й не подається до митного органу.

Відтак, аргументи відповідача в цій частині є неприйнятними.

Щодо аргументів відповідача про ненадання позивачем перекладу та верифікації експортної митної декларації, суд зазначає, що згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010. N 11/2-10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), Начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.

Тобто, вимагати переклад українською мовою документів, наданих декларантом разом з митною декларацією, зокрема експортної митної декларації, митний орган може лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Разом з цим, відповідачем ані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості ані в відзиві не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов`язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації, як і не зазначено обґрунтування необхідності здійснення декларантом верифікації декларації країни відправлення, враховуючи, що в силу положень вказаного листа Державної митної служби України, на який посилається сам відповідач, верифікована експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відтак, позиція відповідача щодо суперечностей в документах, що підтверджують митну вартість товару, спростована наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність всіх рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України.

З огляду на те вищевикладене суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та його скасування разом з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (як похідна вимога).

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати щодо сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є, м. Харків, 61158, код ЄДРПОУ 30036332) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Державної митної служби України UA 807000/2021/001921/2 від 06.12.2021.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи прописку товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Державної митної служби України №UA807170/2021/002320 від 06.12.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є, м. Харків, 61158, код ЄДРПОУ 30036332) витрати на сплату судового збору у сумі 5870 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят) грн 78 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 14 лютого 2022 року.

Суддя О.Г. Котеньов