Рішення № 103300089, 14.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 р. Справа № 520/24444/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)", третя особа: Харківська обласна прокуратура про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)", в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 10.12.2021, просить суд:

визнати дії Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» щодо внесення у довідку № 63 «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» за № 3/7-19/Щ-80/Ос від 03.09.2021 даних, які не відповідають дійсності, та не виплату позивачу в повному обсязі грошової компенсації за не отримане речове майно протиправними, що порушують його права щодо отримання речового майна особистого користування та отримання грошової компенсації за неотримане речове майно закріплені ч. 5 ст. 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та ст. 27 «Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року № 578;

зобов`язати Державну установу «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» у найкоротші строки провести перерахунок грошової компенсації за належні до видачі та невидані позивачеві предмети речового майна за весь період служби у відповідності до: Порядку і норм забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року № 578; закупівельної вартості, яка діяла на 1 січна року виникнення права на отримання такого майна; дійсної інформації щодо дат і кількості отриманого позивачем речового майна з 1997 року;

зобов`язати Державну установу «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» після проведення перерахунку грошової компенсації за належні до видачі та невидані позивачу предмети речового майна за весь період служби негайно виплатити позивачу зазначені кошти;

визнати бездіяльність Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку протиправною, що порушує його права закріплені ст. 43 Конституції України, ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України;

стягнути з Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» на користь позивача середньомісячну заробітну плату за весь період затримки розрахунку при звільненні по дату прийняття рішення судом;

стягнути з Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» на його користь судові витрати у сумі сплаченого державного мита в повному обсязі;

винести окрему ухвалу про виявлення порушення закону при розгляді справи, яку направити для розгляду по суті до органів прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що з боку Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» було порушено вимоги ст.ст. 47 та 116 КЗпП України щодо повного розрахунку у день його звільнення та письмового повідомлення про належні до виплати кошти до моменту розрахунку. Стверджує, що посадовими особами відповідача умисно внесено неправдиві відомості до довідки № 63 «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» за № 3/7-19/Щ-80/Ос від 03.09.2021. Вважає, що довідка «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» складена з порушенням вимог «Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578, у зв`язку з чим виплата грошової компенсації (розрахунок при звільненні) проведено не в повному обсязі.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Також ухвалою суду витребувано у відповідача - Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)", належним чином засвідчені копії наступних документів: - арматурну картку № 272 на ім`я ОСОБА_1 ; речовий атестат станом на 01.08.2017, на підставі якого заведено арматурну картку; документи, що підтверджують закупівельну вартість речового майна станом на 1 січня кожного року, починаючи з 1998 року; екземпляр довідки № 63 з підписом ОСОБА_1 про отримання.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що враховуючи положення п. 22,23,27,60 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 № 578 (із змінами внесеними згідно з Постановою КМ № 1218 від 09.12.2020) «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» для отримання грошової компенсації за речове майно, особа, яка бажає його отримати повинна звернутися до керівника установи з відповідною заявою. Позивач на момент свого звільнення з відповідною заявою щодо бажання отримати належне йому речове майно або грошову компенсацію за нього до керівника державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» не звертався. З відповідною заявою позивач звернувся до установи 25.08.2021. Наступного дня в установі був виданий наказ №38 про проведення розрахунків з виплати нарахованої грошової компенсації за речове майно ОСОБА_1 у розмірі 12 398,99 грн. Платіжним дорученням від 30 серпня 2021 року №1115 позивачу була перерахована компенсація за речове майно, яка після утримання податку - 1,5 % військового збору та податку з доходів фізичної особи за речове майно склала 12 213,01 грн. Вважає, що державна установа «Холодногірська виправна колонія (№18)» діяла відповідно до ч. 2 ст, 19 Конституції України, а саме: лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , майор внутрішньої служби, відповідно до наказу від 04.01.2021 № 1/ОС-21 був призначений на посаду старшого інженера відділу інженерно - експлуатаційного відділу державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)»

Наказом №119/ОС-21 від 02.08.2021 державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» позивач відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» був звільнений з Державної кримінально - виконавчої служби України через хворобу та мав на момент звільнення спеціальне звання майор внутрішньої служби.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до вказаного наказу позивачу при звільненні нараховані одноразова грошова допомога при звільненні за 23 роки 08 місяців 04 дні у розмірі 151 499, 05 грн; грошова компенсація за невикористану чергову відпустку у кількості 7 діб у розмірі 3 073,89 грн; грошове забезпечення за 2 дні серпня 2021року у розмірі 3 314,82грн.

Платіжним дорученням № 1028 від 09.08.2021 позивачу виплачено частину належних до виплати грошових коштів на загальну суму 92 307,65 грн.

Остаточна частина одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 63 147,90 грн перерахована та виплачена позивачу платіжним дорученням №1083 від 19.08.2021.

20.08.2021 позивач надіслав рекомендованим поштовим відправленням на ім`я начальника Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» лист-вимогу, з проханням надати йому довідку про всі належні до виплати на момент звільнення кошти, виплатити залишок належних коштів та згідно з положенням ст. 117 КЗпП України виплатити середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку.

Учасниками справи не заперечується, що на особистому прийомі у керівника установи позивача отримав довідку № 63 «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» за підписами керівника служби ресурсного забезпечення установи та керівника структурного підрозділу з питань бухгалтерського обліку планування та фінансової звітності установи на загальну суму 13936,06 грн. У вказаній довідці підставою для виплати компенсації зазначено наказ №119/ОС-21 від 02.08.2021.

Платіжним дорученням від 30 серпня 2021 року № 1115 позивачу перерахована компенсація за речове майно, яка після утримання податку - 1,5 % військового збору у сумі - 185,98 грн та податку з доходів фізичної особи за речове майно у розмірі 2 231,82 грн склала - 12 213,01 грн.

08.09.2021 позивачем отримано листа від начальника Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» за вихідним № 3/9-21/Щ-80 від 03.09.2021, в якому повідомлялося, що станом на 30.08.2021 з позивачем проведено розрахунок в повному обсязі. До листа долучено довідку № 63 «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» відповідно до якої сума грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна склала 12398,99 грн.

Стверджуючи, що з ним не своєчасно проведено розрахунок при звільненні, що дає підстави для нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 116 117 КЗпП України, а також те, що довідка «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» № 63 як в першому варіанті на суму 13936,06 грн, так і в остаточному варіанті на суму 12398,99 грн складена з порушенням вимог «Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578, у зв`язку з чим виплата грошової компенсації (розрахунок при звільненні) проведено не в повному обсязі, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.

Приписами ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.

Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578 (далі - Порядок № 578).

За умовами п. 2 Порядку № 578 речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Згідно із п. 8 Порядку № 578 речове майно особистого користування видається особам із числа персоналу безоплатно за нормами забезпечення № 1-5, а інвентарне майно - за нормами № 6-13.

Право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення мають особи рядового і начальницького складу - з дня присвоєння їм відповідних спеціальних звань та/або призначення на посади.

Видача речового майна в особисте користування проводиться згідно з антропометричними даними (зріст, об`єм грудей, шиї, голови, розмір взуття).

Відповідно до п. 9 Порядку № 578 забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в міжрегіональних територіальних органах, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, закладах освіти, державній установі «Центр пробації» та уповноважених органах з питань пробації, державній установі «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» та закладах охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби, державній установі «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», на підприємствах, де вони проходять службу або працюють. Поставлення на речове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - особи рядового і начальницького складу) в органі чи установі, на підприємстві здійснюється на підставі наказу керівника органу чи установи, підприємства про призначення на посаду та атестата на предмети речового майна (далі - речовий атестат) за формою згідно з додатком 1, а в разі присвоєння особі первинного спеціального звання або призначення на посаду спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, - на підставі відповідного наказу керівника органу чи установи, підприємства.

Приписами пункту 22 Порядку № 578 передбачено, що особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи, підприємства дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію (абзац перший пункту 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1218 від 09.12.2020).

Грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.

Грошова компенсація особам рядового і начальницького складу, які проходять службу на підприємствах, виплачується за рахунок коштів таких підприємств.

Відповідно до п. 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати підписання наказу про звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).

Проаналізувавши вищенаведене законодавчі норми, суд дійшов висновку, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням виплачується грошова компенсація за речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір з приводу кількості та вартості речового майна, за яке позивач має право отримати грошову компенсацію.

Судом встановлено, що платіжним дорученням від 30 серпня 2021 року № 1115 позивачу перерахована компенсація за речове майно, яка після утримання податку - 1,5 % військового збору у сумі - 185,98 грн та податку з доходів фізичної особи за речове майно у розмірі 2 231,82 грн склала - 12 213,01 грн. Вказана сума грошової компенсації нарахована та виплачена відповідно до довідки № 63 «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна», відповідно до якої сума грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна склала 12398,99 грн.

В свою чергу позивач не погоджується з такою розрахованою сумою компенсації та наголошує, що в раніше складеній довідці сума нарахованої компенсації становила 13936,06 грн. Так, позивач вважає, що в першому варіанті довідки № 63 на суму 13936,06 грн не враховано сім найменувань речового майна та припущені помилки в підрахунках періодів видачі майна, в той час як в другому варіанті довідки № 63 на суму 12398,99 грн навмисно зменшено кількість найменувань майна, періоди його видачі.

Зокрема, позивач стверджує, що ремінь він не отримував і в 2013 році, і в 2019 році, але в довідці присланій пізніше поштою вказано, що він не отримував ремінь лише у 2019 році. В довідці виданій на руки ціна на штани у 2016 році вказана 634,98 грн, а в довідці присланій пізніше поштою ціна на штани у 2016 році склала вже 469,61 грн, що суттєво зменшено. Також зазначає, що довідка складена за період з 2013 року, не зважаючи те, що службу він проходив з 1997 року і період служби з 1997 року по 2013 рік взагалі не врахований.

Перевіряючи такі доводи позивача, судом досліджено зміст довідок № 63 «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» (в першому та другому варіанті), арматурну картку, речовий атестат, видані на ім`я позивача та з`ясовано таке.

Відповідно до п. 60 Порядку № 578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Як вбачається зі змісту довідки № 63 «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» позивачу визначено для виплати грошову компенсацію в сумі 12398,99 грн за належні до видачі предмети речового майна: кашкет (дата отримання березень 2017, розмір грошової компенсації 217,8 грн, дата отримання березень 2021, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 21,78 грн); куртка зимова повсякденна (дата отримання березень 2015, розмір грошової компенсації 543,22 грн, дата отримання березень 2019, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 325,93 грн); куртка зимова повсякденна (дата отримання березень 2015, розмір грошової компенсації 543,22 грн, дата отримання березень 2019, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 325,93 грн); шапка з овчини (дата отримання березень 2016, розмір грошової компенсації 316,38 грн, дата отримання березень 2019, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 253,10 грн); плащ накидка з чохлом (дата отримання березень 2020 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 28,13 грн); кітель і штани (дата отримання березень 2016 року, розмір грошової компенсації 1333,53 грн, дата отримання березень 2019 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 1066,82 грн); куртка і штани (дата отримання березень 2016 року, розмір грошової компенсації 1104,59 грн, дата отримання березень 2019 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 883,67 грн); штани (дата отримання березень 2016 року, розмір грошової компенсації 469,61 грн, дата отримання березень 2019 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 375,69 грн); джемпер ( дата отримання березень 2019 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 160,80 грн); сорочка з довгим рукавом 2 одиниці (дата отримання березень 2015, 2017, 2019 року, розмір грошової компенсації відповідно 500,58 грн, дата отримання березень 2021 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 75,09 грн); фуфайка (дата отримання березень 2015 року, розмір грошової компенсації 43 грн, дата отримання березень 2017 та 2019 року, розмір грошової компенсації 80 грн, дата отримання березень 2021 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 78,12 грн); краватка 2 одиниці (дата отримання березень 2014 року, розмір компенсації – 36,38 грн, дата отримання березень 2015,2016, 2017, 2019 року, розмір грошової компенсації відповідно 82,86 грн, дата отримання березень 2021 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 58 грн); кашне (дата отримання березень 2019 року, розмір грошової компенсації пропорційно 56,00 грн); рукавички трикотажні (дата отримання березень 2015 в сумі 35 грн, дата отримання 2017, 2019 року, розмір грошової компенсації відповідно 70,00 грн, дата отримання березень 2021 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 14,00 грн); напівчеревики хромові (дата отримання вересень 2015, 2017, 2019 року, розмір грошової компенсації відповідно 518 грн); напівчеревики хромові утеплені (дата отримання березень 2015, 2018 року, розмір грошової компенсації відповідно 523,00 грн, дата отримання березень 2021 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 52,30 грн); ремінь з пряжкою (дата отримання березень 2019 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 16,00 грн); ремінь для штанів (дата отримання березень 2019 року, розмір грошової компенсації пропорційно відслуженому часу 18,00 грн).

Відповідно до п 6 Порядку № 578 кількість та строки носіння або експлуатації предметів речового майна, що видаються на одну особу, одне ліжко, пост чи пожежний автомобіль, визначаються згідно з нормами забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. № 578 (далі - норми забезпечення).

Оскільки позивач звільнений зі служби зі спеціальним званням майор військової служби, то в даному випадку до спірних правовідносин щодо кількості та строків носіння предметів речового майна мають застосовуватися норми № 2 забезпечення формою одягу та іншим речовим майном осіб середнього і старшого начальницького складу чоловічої статі Державної кримінально-виконавчої служби (далі – Норми № 2).

Так, за цими нормами особи середнього і старшого начальницького складу чоловічої статі Державної кримінально-виконавчої служби забезпечуються таким речовим майном: кашкет (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 3 роки), кашкет польовий (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 3 роки), шапка з натурального каракулю (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 6 роки видається тільки полковникам внутрішньої служби), шапка з овчини (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 3 роки), куртка зимова повсякденна (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 3 роки), куртка зимова шкіряна з каракулевим коміром (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 3 роки), плащ накидка з чохлом (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 7 років), мундир і штани (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 6 роки), кітель і штани (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 3 роки), ), куртка і штани (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 2 роки), штани (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 2 роки), костюм польовий (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 3 роки), сорочка з довгим рукавом (кількість предметів на одну особу 2, строк носіння 2 роки), сорочка з коротким рукавом (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 1 рік), фуфайка (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 1 рік), краватка (кількість предметів на одну особу 2, строк носіння 1 рік), джемпер (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 6 рік), кашне (кількість предметів на одну особу 2, строк носіння 6 років), рукавички трикотажні (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 2 рік), напівчоботи хромові утеплені (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 2 рік), напівчеревики хромові (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 1 рік), черевики тип А (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 3 рік), черевики тип Б (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 3 рік), ремінь поясний з пряжкою (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 6 рік), ремінь для штанів (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 6 рік), аксельбант (кількість предметів на одну особу 1, строк носіння 10 років).

При цьому згідно Примітки до цього Додатку особам, які проходять службу в міжрегіональних територіальних органах Мін`юсту з питань виконання кримінальних покарань, уповноважених органах з питань пробації, навчальних закладах кримінально-виконавчої служби, державній установі "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", куртка зимова шкіряна з каракулевим коміром та черевики типа А не видаються.

Також вказано, що особам старшого і середнього начальницького складу, які отримують польовий одяг, черевики і ремінь поясний шкіряний, строк носіння зазначених предметів збільшується на один рік.

Тобто у випадку отримання польового одягу, черевиків та ременя, строк носіння саме польового одягу, черевиків та ременя, а не всього речового майна, кількість та строків експлуатації якого передбачені Нормами № 2, збільшується на один рік.

Як вбачається з копії арматурної картки № 272 позивачем в 2013 році отримано кашкет в кількості 1 одиниця, з довідки № 63 встановлено, що за 2017 та 2021 роки позивачу нараховано грошову компенсацію за таке речове майно. Строк носіння кашкету згідно з Нормою № 2 відповідно до Порядку № 578 становить 3 роки, а не як помилково визначено відповідачем 4 роки, що свідчить про помилковість розрахунку грошової компенсації за речове майно, адже позивач мав право на отримання такого речового майна в 2016 та 2019 році. Водночас така помилка відповідача не змінює суму розрахованої компенсації за речове майно.

Як вбачається з копії арматурної картки № 272 позивачем в 2017 та 2020 роках отримано кашкет польовий та костюм і куртка польові в кількості 1 одиниця, тому в довідці № 63 правомірно не нараховано грошову компенсацію за таке речове майно.

З дослідженої арматурної картки № 272 суд встановив, що в грудні 2013 року позивачем отримано: шапку з овчини строком носіння 3 роки, з довідки № 63 встановлено, що за 2016 та 2019 роки позивачу нараховано грошову компенсацію за таке речове майно; плащ накидку з чохлом строком носіння 7 років, за 2020 рік нараховано грошову компенсацію за таке речове майно; кітель і штани строком носіння 3 роки, з довідки № 63 встановлено, що за 2016 та 2019 роки позивачу нараховано грошову компенсацію за таке речове майно; сорочку з довгим рукавом строк носіння 2 роки, з довідки № 63 встановлено, що за 2015, 2017, 2019 та 2021 роки позивачу нараховано грошову компенсацію за таке речове майно, напівчеревики хромові утеплені строк носіння 2 роки (збільшено на 1 рік наслідок отримання польового одягу), з довідки № 63 встановлено, що за вересень 2015, 2017, 2019 року позивачу нараховано грошову компенсацію за таке речове майно. Помилок під час розрахунку в цій частині судом не встановлено.

В той же час як вбачається з копії арматурної картки № 272 позивачем в 2011 році отримано куртку зимову повсякденну в кількості 1 одиниця, з довідки № 63 встановлено, що за 2015 та 2019 роки позивачу нараховано грошову компенсацію за таке речове майно. Водночас строк носіння куртки зимової повсякденної згідно з нормою № 2 забезпечення формою одягу та іншим речовим майном осіб середнього і старшого начальницького складу чоловічої статі Державної кримінально-виконавчої служби відповідно до Порядку № 578 становить 3 роки, а не як помилково визначено відповідачем 4 роки, що свідчить про помилковість розрахунку грошової компенсації за речове майно, адже позивач мав право на отримання такого речового майна в 2014, 2017 та 2020 роках.

З копії арматурної картки № 272 суд встановив, що позивачем в 2013 році отримано куртку і штани, а також штани в кількості 1 одиниця, з довідки № 63 встановлено, що за 2016 та 2019 роки позивачу нараховано грошову компенсацію за таке речове майно. Водночас строк носіння куртки і штанів, та просто штанів згідно з нормою № 2 забезпечення формою одягу та іншим речовим майном осіб середнього і старшого начальницького складу чоловічої статі Державної кримінально-виконавчої служби відповідно до Порядку № 578 становить 2 роки, а не як помилково визначено відповідачем 3 роки, що свідчить про помилковість розрахунку грошової компенсації за речове майно, адже позивач мав право на отримання такого речового майна в 2015, 2017, 2019 та 2021 роках.

З копії арматурної картки № 272 з`ясовано, що позивачем в 2013 році отримано напівчоботи хромові утеплені строк носіння яких складає 2 роки, з довідки № 63 встановлено, що за 2015, 2018 та 2021 роки позивачу нараховано грошову компенсацію за таке речове майно. Водночас враховуючи строк носіння напівчоботів утеплених згідно з Нормою № 2 відповідно до Порядку № 578 становить 2 роки, а не як помилково визначено відповідачем 3 роки після 2015 року, що свідчить про помилковість розрахунку грошової компенсації за таке майно, адже позивач мав право на отримання такого речового майна не тільки в 2015 році(в цій частині відповідач правильно вказав), а ще й в 2017, 2019 та 2021 роках.

Крім того строк носіння фуфайки згідно з нормою № 2 відповідно до Порядку № 578 становить 1 рік, а не як помилково визначено відповідачем 2 роки, що свідчить про помилковість розрахунку грошової компенсації за предмети речового майна, адже позивач мав право на отримання цього речового майна не тільки в 2015, 2017, 2019 та 2021 роках, а кожного року (2016, 2018, 2020 року також).

З арматурної картки та довідки № 63 встановлено, що позивач отримував в грудні 2013 року краватку строк носіння 1 рік, при цьому за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки позивачу нараховано грошову компенсацію за таке речове майно, а за 2021 рік пропорційно відслуженому часу компенсацію помилково не нараховано.

З довідки № 63 встановлено, що за 2015, 2017, 2019, 2021 роки позивачу нараховано грошову компенсацію за рукавички трикотажні, водночас за даними арматурної картки вбачається, що за 2013 рік позивачем рукавички не отримувалися також, але за цей період компенсація не нарахована.

Також суд встановив, що в 2013 році позивач не отримував джемпер, кашне, ремінь поясний з пряжкою, ремінь для штанів, строк носіння яких складає 6 років, що підтверджується записами в арматурній картці, але до розрахунку грошової компенсації таке майно включено тільки за 2019 рік, в той час як за 2013 рік це речове майно для грошової компенсації помилково не враховано.

Навпаки в 2013 році позивач отримав черевики з високими берцями (тип Б) строк носіння яких складає 3 роки (може бути збільшено до 4 років), та до дня звільнення більше такого майна не отримував, але в довідку не включено грошову компенсацію за такі черевики.

Також встановлено, що за даними арматурної картки позивач взагалі не отримував куртки утепленої польової, мундир і штани, сорочки з короткими рукавами, аксельбант, отримання яких передбачено Нормами № 2 до Порядку № 578.

Отже, суд дійшов висновку, що довідка «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» № 63 складена з порушенням вимог Порядку № 578, у зв`язку з чим виплата грошової компенсації за неотримане речове майно проведена відповідачем не в повному розмірі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення шляхом визнання протиправними дій Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» щодо не внесення у довідку № 63 «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» відомості про всі предмети речового майна, за яке ОСОБА_1 має право отримати грошову компенсацію та виплату не в повному обсязі грошової компенсації за не отримане речове майно; зобов`язати Державну установу «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» скласти нову довідку «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна», до якої включити відомості про всі невидані позивачеві предмети речового майна у відповідності до Порядку і норм забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року № 578, з урахуванням висновків суду у цій справі; зобов`язання Державну установу «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» після проведення перерахунку грошової компенсації за належні до видачі та невидані позивачу предмети речового майна виплатити позивачу грошову компенсацію з урахуванням раніше виплачених сум.

Зокрема, до довідки «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» мають бути включені відомості про грошову компенсацію за:

куртку зимову повсякденну в кількості 1 одиниця за 2014, 2017 та 2020 роки;

куртку і штани в кількості 1 одиниця за 2015, 2017, 2019 та 2021 (пропорційно відслуженому часу) роки;

напівчоботи хромові утеплені строк носіння яких складає 2 роки за 2015, 2017, 2019 та 2021(пропорційно відслуженому часу) роки;

фуфайку в кількості 1 одиниця не тільки за 2015, 2017, 2019 та 2021 (пропорційно відслуженому часу) рік, а також за 2016, 2018, 2020 роки;

краватку строк носіння 1 рік за 2021 рік пропорційно відслуженому часу;

рукавички трикотажні, джемпер, кашне, ремінь поясний з пряжкою, ремінь для штанів неотримані позивачем за 2013 рік.

Також належить включити за належного до видачі речового майна черевики з високими берцями (тип Б), куртку утепленої польову, мундир і штани, сорочки з короткими рукавами, аксельбант, строк носіння яких передбачений Нормами № 2 до Порядку № 578, які взагалі не отримувалися позивачем після дати складення речового атестату.

Доказів неотримання речового майна за інші періоди, зокрема за весь період служби починаючи з 1997 року матеріали справи не містять, в той час як наявні в матеріалах справи відомості, що містяться в арматурній картці та речовому атестаті дають підстави для висновку про протиправність дій відповідача щодо не отримання виключно вище вказаних предметів речового майна, що виключає задоволення вимог позову про нарахування грошової компенсації за весь період служби позивача, починаючи за 1997.

Щодо доводів позивача про неправильне зазначення в довідці № 63 вартості штанів, за які він має право отримати грошову компенсацію, то суд зазначає таке.

Грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи “Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України, державної установи “Центр пробації” відповідно до їх закупівельної вартості (пункт 23 Порядку № 578).

На виконання вимог пункту 23 Порядку № 578 для проведення розрахунку грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, Міністерством юстиції України надіслано до територіальних органів, установ та навчальних закладів, що належать до сфери управління Міністерства юстиції України, Перелік цін предметів речового майна, визначений за пропозиціями державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально - виконавчої служби» для застосування у розрахунках для виплати грошової компенсації, яка здійснюється у 2021 році.

Згідно вказаного Переліку вартість штанів за 1 одиницю складає 469,61 грн.

Суд встановив, що в довідці № 63 «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» вартість штанів вказана в розмірі 469,61 та вартість інших предметів також визначена відповідно до закупівельних цін за 2021 рік згідно Переліку цін предметів речового майна, визначений за пропозиціями державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально - виконавчої служби» до листа від 11.01.2021 № 3/1631/32-21.

Отже, такі доводи позивача про порушення відповідачем приписів Порядку № 578 в цій частині не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Щодо вимог позову про визнання бездіяльність Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку протиправною, що порушує його права закріплені ст. 43 Конституції України, ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України та стягнення середньомісячної заробітної плати за весь період затримки розрахунку при звільненні по дату прийняття рішення судом, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частинами 1,2 ст.117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, відповідно до правової позиції, яка була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 по справі №821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За змістом п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 За статтею 47 Кодексу (КЗпП прим.) роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу (КЗпП прим.), а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу (КЗпП прим.), тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 по справі №240/532/20 перебіг строку позовної давності звернення працівника із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки строк звернення до суду щодо трудового спору (трудових правовідносин) розпочинається саме з моменту фактичного розрахунку з особою, то відповідно саме з цього моменту виникають підстави для отримання останнім середнього заробітку за час затримки у відповідному розмірі і саме з цього моменту виникає право позивача вимагати сплату сум такого заробітку. Отже, вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки, які заявлені до моменту фактичного розрахунку з особою є передчасними.

Суд зазначає, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення. Підставою ж для виплати передбаченого ст.117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

При цьому гарантоване в статті 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 12.02.2020 по справі №160/7402/18.

Крім того, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем не в повному обсязі проведено з позивачем розрахунок в частині виплати грошової компенсації за неотримане позивачем речове майно, але станом на момент звернення позивача з позовом спірні суми грошової компенсації ще не були нараховані та виплачені позивачу в порядку визначеному законодавством, а тому суд уважає, що заявлені позивачем вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні є фактично передчасними, оскільки не відбулося нарахування та виплата вказаних компенсацій, тобто був відсутній фактичний розрахунок відповідача з позивачем.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права, з урахуванням вже наведених вище висновків Верховного Суду по справі №240/532/20, після фактичного розрахунку ним відповідачем, звернутися з відповідним позовом до суду про стягнення з останнього середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Крім того, суд також звертає увагу, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведене вище, в межах спірних правовідносин по даній справі також вказує на передчасність заявлених позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за весь період затримки розрахунку при звільненні по дату прийняття рішення судом .

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позову в цій частині з огляду на їх передчасність.

Щодо позовних вимог в частині постановлення окремої ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення службовими особами відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно частини 3 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Суд зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Слід наголосити, що суд має право, але не зобов`язаний постановляти окрему ухвалу.

З огляду на викладене вище, суд наголошує, що окрема ухвала це не обов`язок суду, а право.

На даний час матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування підстав для необхідності винесення у цій справі окремої ухвали.

Таким чином, вимога позивача про винесення окремої ухвали задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позову.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень та судом задоволено одну вимогу немайнового характеру за звернення до суду з якою позивачем сплачено 908 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" (вул. Рубанівська, буд. 4,м. Харків, 61064, код ЄДРПОУ 08564535), третя особа: Харківська обласна прокуратура (вул. Б.Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 02910108) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» щодо не внесення у довідку № 63 «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» відомості про всі предмети речового майна, за яке ОСОБА_1 має право отримати грошову компенсацію та виплату не в повному обсязі грошової компенсації за не отримане речове майно.

Зобов`язати Державну установу «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» скласти нову довідку «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна», до якої включити відомості про всі не отримані ОСОБА_1 предмети речового майна у відповідності до Порядку і норм забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року № 578, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Зобов`язати Державну установу «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» після складення довідки «Про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» та проведення перерахунку грошової компенсації за належні до видачі та не отримані ОСОБА_1 предмети речового майна виплатити грошову компенсацію з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» (61052, м. Харків, вул. Рубанівська,4 код ЄДРПОУ 08564535) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.