Рішення № 103299939, 14.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року № 520/24211/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, буд. 3, смт. Покотилівка, Харківський район, Харківська область, 62458, код ЄДРПОУ 03196541), Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Бульварна, 12, с. Високий, Харківський район, Харківська область, 62459, код ЄДРПОУ 04396503) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачзвернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:

- визнати бездіяльність відповідачів протиправною, що полягає у відмові призначити йому державну соціальну допомогу (у зв`язку із смертю його батька ОСОБА_2 ) з 18 вересня 2020 р. (з наступного дня після смерті мого батька);

- зобов`язати відповідачів призначити йому державну соціальну допомогу (у зв`язку із смертю його батька ОСОБА_2 ) з 18 вересня 2020р. (з наступного дня після смерті його батька) у відповідності до «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. №79 та Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»

- звільнити його від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як інваліда II групи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він звернувся до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації із письмовою заявою від 29.10.2021р. з проханням призначення йому державної соціальної допомоги (за втратою годувальника, як дитині померлого годувальника) з 18 вересня 2020р. (з наступного дня після смерті його батька).

Відповідач – Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, листом №06-18/5565 від 12.11.2021 р. повідомив позивачу, що ним подано неповний пакет документів для призначення допомоги та йому необхідно звернутися до Пенсійного Фонду для отримання довідки, яка визначає право на отримання допомоги в Пенсійному фонді України чи в Управлінні соціального захисту населення.

Крім того, позивач у позові зазначає, хоча його батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію свідоцтва про смерть свого батька він отримав лише 28.10.2021р., та до цієї дати був позбавлений звернутися за призначенням державної соціальної допомоги у зв`язку і з встановленням на всій території України карантину (відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 № 211) та хворобою своєї матері та доглядом за нею.

Позивач також зазначив, що неодноразово звертався до відповідачів з питання призначення йому державної соціальної допомоги (у зв`язку зі смертю батька). Відповідачі відмовляли йому, посилаючись на те, що спочатку він повинен був оформити пенсію за втратою годувальника в органах Пенсійного фонду, а лише після надання відповідачам довідки Пенсійного Фонду про оформлення пенсії за втратою годувальника в органах Пенсійного Фонду йому буде призначена державна соціальна допомога.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною, що є наслідком звернення до суду з позовом.

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.

Представник відповідача - Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (далі – Управління) надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що 29.10.2021 року до Управління надійшла заява ОСОБА_1 щодо призначення допомоги дитині померлого годувальника.12.11.2021 року відповідачем було надано відповідь (вих. №06-18/5565), відповідно до якої для призначення допомоги дитині померлого годувальника, позивачу необхідно звернутися до Управління пенсійного фонду України для отримання довідки, яка визначає право на отримання допомоги в Пенсійному фонді України чи в Управлінні соціального захисту населення. Якщо буде право отримувати допомогу померлого годувальника в Пенсійному фонді, позивачу необхідно буде звернутися у Височанську селищну раду, для призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. При цьому Управління зазначило у відзиві, що не відмовляло ОСОБА_1 в призначенні зазначеної допомоги, а лише інформувало про неповний пакет наданих документів.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Від відповідача – Височанської селищної ради Харківського району Харківської області відзиву до суду не надходило.

Згідно зі ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батька позивача – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 , що видане Новобаварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 28 жовтня 2021 року.

29.10.2021 р. ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою про призначення допомоги до Управління соціального захисту населення Харківської РДА та отримав у відповідь лист від 12.11.21 р. № 06-18/5565, у якому повідомлялося, що ним подано неповний пакет документів для призначення допомоги і йому необхідно звернутися до Пенсійного Фонду для отримання довідки,яка визначає право на отримання допомоги в Пенсійному фонді України чи в Управлінні соціального захисту населення.

Позивач вважає бездіяльність відповідачів незаконною, що і змусило його звернутися до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» від 18 травня 2004 року № 1727-IV (далі - Закон № 1727-IV) визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.

Статтею 1 Закону № 1727-IV визначено, що особа, яка не має права на пенсію, - дитина померлого годувальника (у тому числі народжена до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), який на день смерті не мав страхового стажу.

Згідно ст. 2 Закону № 1727-IV, громадяни України, які є дітьми померлого годувальника мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка є дитиною померлого годувальника та не має права отримувати у зв`язку з цим пенсію відповідно до закону.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1727-IV, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються з дня звернення за допомогою.

Допомога дитині померлого годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду допомоги надійшло не пізніше 12 місяців з дня смерті годувальника.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються дитині померлого годувальника - до досягнення 18 років.

Згідно ст. 16 Закону № 1727-IV, рішення органу, що призначає державну соціальну допомогу, може бути оскаржено в органі вищого рівня або у судовому порядку.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2005 р. № 261 (далі Порядок №261), визначає умови призначення, надання і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію.

Згідно положень п.п. 2, 9, 10 Порядку №261, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначається і виплачується громадянам України, які постійно проживають на території України.

Соціальна допомога призначається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Законом України від 7 лютого 2017 року № 1836-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо надання допомоги дітям померлого годувальника" (далі - Закон № 1836) внесено зміни до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" в частині доповнення до переліку осіб, які мають право на отримання державної соціальної допомоги, такої категорії осіб, як діти померлого годувальника. Закон № 1836 набрав чинності 5 березня 2017 року.

Крім того, Прикінцевими положеннями Закону № 1836-УІІІ зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 611 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 року № 261" внесено зміни до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 року № 261 (далі - Порядок № 261), які набули чинності з 31 серпня 2017 року.

Відповідно до пункту 11 Порядку №261 соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою. Соціальна допомога дитині померлого годувальника призначається з дати, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за соціальною допомогою надійшло не пізніше ніж через 12 місяців з дня смерті годувальника. Днем звернення за призначенням соціальної допомоги вважається день прийняття органом соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.

Отже, з наведених норм слідує, що соціальна допомога дитині померлого годувальника призначається з дня звернення за допомогою, а днем звернення за призначенням соціальної допомоги вважається день прийняття органом соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до пп.2 п.5 Порядку № 260, право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю (далі - соціальна допомога) мають особи, що одночасно відповідають таким умовам:

не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, та допомоги, що призначається відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” (крім осіб з інвалідністю з дитинства або дітей з інвалідністю, які мають право на державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю” і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”).

Згідно з п.10 абзац 17 вищевказаного Порядку № 260, у разі звернення за призначенням соціальної допомоги замість пенсії по інвалідності органи соціального захисту населення додають до заяви видану органом, який призначає пенсію, довідку-атестат про припинення виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності та витяг з акта огляду МСЕК (у таких випадках в архівних справах одержувачів пенсії залишається копія витягу з акта огляду).

Відповідно до ст. 8 Закону України « Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» - у тих випадках, коли до заяви додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3-х місяців з дня одержання повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому або відправлення заяви про призначення такої допомоги.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.2, 6 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як розтлумачено Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України (щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) від 25 листопада 1997 року N 6-зп, "Частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді".

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.55 Конституції України.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004, дано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", а саме, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст.55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вище викладені норми не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно тільки тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Поряд з цим, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси осіб, тобто суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені ними.

Тобто, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Водночас, суд звертає увагу, що ні Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" (із внесеними змінами), ні Постановами КМ України від 02.04.2005 №261 та від 18.08.2017 №611 не передбачено обов`язку Управління самостійно призначати і виплачувати особі державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, а лише за заявою особи встановленої форми.

При цьому суд виходить з того, що позивач скористався правом на звернення до суду, тобто, фактично реалізував своє право на оскарження прийнятого відповідачем рішення. У свою чергу, захист прав здійснюється у разі їх порушення і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

В ході розгляду даної адміністративної справи встановлено, що Управління не відмовило позивачу у призначення зазначеної допомоги, а лише інформувало про неповний пакет наданих документів. По суті встановлено, що звернення ОСОБА_1 стосовно призначення йому державної соціальної допомоги належним чином не розглянуто, оскільки ним не наданий повний пакет документів, тому позовні вимоги позивача є передчасними, а їх задоволення не призведе до відновлення його порушеного права.

Позивачем не надано суду достатніх та обґрунтованих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог з одночасним повним та належним обґрунтуванням позивачем правомірності оскаржуваних дій.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії є такою, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, буд. 3, смт. Покотилівка, Харківський район, Харківська область, 62458, код ЄДРПОУ 03196541), Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Бульварна, 12, с. Високий, Харківський район, Харківська область, 62459, код ЄДРПОУ 04396503) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.