Рішення № 103296186, 15.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/8150/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 13 грудня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Одеській області) з такими вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13 липня 2021 року № 124050004245 про відмову у призначенні пенсії позивачу;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 06 липня 2021 року, врахувати вказаний у трудовій книжці пільговий стаж та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (на пільгових умовах пенсія за віком працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць) з дня звернення з заявою з 06 липня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди: 26.05.1988 по 27.08.1988 - 03 місяця 01 день; з 20.12.1988 по 24.04.1989 - 04 місяці 04 дні; з 06.06.1989 по 12.06.1989 - 07 днів; з 07.06.1991 по 20.07.1999 - 08 років 01 місяць 05 днів; з 08.04.2005 по 29.12.2011 - 06 років 08 місяців 18 днів; з 30.12.2011 по 06.06.2012 - 05 місяців 08 днів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 06 липня 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУПФУ в Луганській області) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку із застосуванням принципу екстериторіальності розглянуто ГУПФУ в Одеській області та прийнято рішення від 13 липня 2021 року № 124050004245 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного документально підтвердженого пільгового стажу. В рішенні вказано, що за наданими позивачем документами вік заявника 51 рік, страховий стаж особи 26 років 08 місяців, пільговий стаж за списком № 1 - 08 років 08 місяців 20 днів, визначено відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач з таким рішенням не згоден, оскільки вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу за списком № 1 підтверджені записами в трудовій книжці періоди роботи позивача. На думку позивача, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом пільгового стажу лише у випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості про пільговий характер роботи, то надання уточнюючих довідок у такому випадку не потрібно.

Також позивач вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії, оскільки відповідальність за таке порушення покладається на власника підприємства, а не на працівника.

На підставі зазначеного позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою від 17 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 38-39).

Від ГУПФУ в Одеській області 18 січня 2022 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 91-99).

Позивач 06 липня 2021 року звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУПФУ в Одеській області. Після перевірки наданих позивачем документів, відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача становить 26 років 08 місяців, пільговий стаж за списком № 1 становить 07 років 08 місяців 20 днів. До пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 26.05.1988 по 27.08.1988, з 20.12.1988 по 24.04.1989, з 06.06.1989 по 12.06.1989 та з 07.06.1991 по 31.12.1998, оскільки відсутнє документальне підтвердження пільгового стажу роботи та відсутні документи, які б підтверджували проведення атестації робочого місця. На підстави заяви та наданих документів ГУПФУ в Луганській області винесено рішення від 13 липня 2021 року № 124050004245 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

З доводами викладеними позивачем у позовній заяві відповідач не погоджується, оскільки вони не містять правового обґрунтування та не спростовують правильність дій ГУПФУ в Одеській області, оскільки ґрунтуються на власному довільному трактуванні позивачем норм права.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача, відповідач зазначив, що періоди роботи позивача з 01.01.1999 по 20.07.1999 та з 08.04.2005 по 06.06.2012 вже зараховані до пільгового стажу за списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV.

Правомірність дій ГУПФУ в Одеській області в частині незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 26.05.1988 по 27.08.1988, з 20.12.1988 по 24.04.1989, з 06.06.1989 по 12.06.1989 та з 07.06.1991 по 31.12.1998 підтверджується тим, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058-ІV, є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, зайнятість повний робочий день із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, після досягнення пенсійного віку при наявність стажу роботи на зазначених роботах, наявність необхідного страхового стажу роботу не менше 25 років на роботах за списком № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Підтвердження права на пільгове забезпечення здійснюється на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок, виданих підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Позивачем не надано до ГУПФУ в Одеській області уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу за спірні періоди роботи та документів, які б підтверджували проведення атестації робочого місця, тому відсутні підстави для зарахування періодів роботи з 26.05.1988 по 27.08.1988, з 20.12.1988 по 24.04.1989, з 06.06.1989 по 12.06.1989 та з 07.06.1991 по 31.12.1998 до спеціального стажу, а відсутність необхідного спеціального стажу роботи, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, не дає права на призначення спірного виду пенсії.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою від 06 липня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, разом з якою згідно з розпискою-повідомленням, зокрема надав: військовий квиток № НОМЕР_2 , диплом (свідоцтва, атестат) про навчання № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , довідку про заробітну плату, трудову книжку № НОМЕР_5 , виписку з акта огляду МСЕК від 05.10.2021, уточнюючу довідку від 05.10.2021, акт про нещасний випадок (арк. спр. 46-49, 50-81).

Згідно з розрахунком стажу для призначення пенсії, страховий стаж позивача складає 33 роки 08 місяців 20 днів, у тому числі підземні роботи за списком № 1 - 07 років 08 місяців 20 дні, до пільгового стажу за списком № 1 зараховані такі періоди роботи позивача: з 01.01.1999 по 20.07.1999, з 08.04.2005 по 29.04.2011, з 30.04.2011 по 30.04.2011, з 01.05.2011 по 29.11.2011, з 30.12.2011 по 06.06.2012 (арк. спр. 82-87).

Рішенням від 13 липня 2021 року № 124050004245 ГУПФУ в Одеській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (арк. спр. 88).

У рішенні вказано, що пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закон № 1058-ІV становить 50 років, вік заявника - 51 рік; необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV становить не менше 25 років, страховий стаж особи становить 26 років 08 місяців; необхідний пільговий стаж за списком № 1, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV становить 10 років, пільговий стаж особи - 08 років 08 місяців 20 днів (визначено відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування). Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату за наявним страховим та пільговим стажем, - 17 листопада 2022 року.

Трудова книжка позивача від 29.08.1988 серії НОМЕР_6 містить такі записи щодо спірних періодів роботи:

Шахтоуправління ім. Космонавтів Ровеньківського виробничого об`єднання з видобутку антрациту «Ровенькиантрацит»

з 26.05.1988 (наказ від 26.05.1988 № 235к) по 27.08.1988 (наказ від 29.08.1988 № 478к) - проходив виробничу практику електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (записи № № 1-2);

з 20.12.1988 (наказ від 20.12.1988 № 760к) по 24.04.1989 (наказ від 27.04.1989 № 479к) - проходив виробничу практику електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (записи № № 3-4);

з 06.06.1989 (наказ від 06.06.1989 № 692к) по 12.06.1989 (наказ від 12.06.1989 № 718к) - працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею, звільнений через призов на військову службу (записи № № 5-6);

з 19.06.1989 по 14.05.1991 (військовий квиток НУ № 9762892) - служба в армії (записи № № 7-8);

з 07.06.1991 (наказ від 07.06.1991 № 646к) по 20.07.1999 (наказ від 20.07.1999 № 168к) - працював підземним гірником з повним робочим днем під землею та з 03.07.1991 - гірником очисного вибою з повним робочим днем під землею (записи № № 9-11);

ВП «Шахта ім. Космонавтів» ДП «Ровенькиантрацит»

з 08.04.2005 (наказ від 08.04.2005 № 193к) по 29.12.2011 (запис від 29.12.2011 № 1097к) - працював підземним гірником очисного вибою з повним робочим днем під землею (записи № № 16-18);

ВП «Шахта ім. Космонавтів» ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит»

з 30.12.2011 (наказ від 30.12.2011 № 1к) по 16.06.2012 (наказ від 08.06.2012 № 547к) - працював підземним гірником очисного вибою з повним робочим днем під землею (записи № № 19-20) (арк. спр. 74-81).

Згідно з військовим квитком від 16.06.1989 серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 19 червня 1989 року по 14 травня 1991 року (арк. спр. 53-54).

Також на підтвердження проведення атестації робочих місць за умовами праці позивачем в матеріали справи надано копії: листа УСЗН Луганської ОДА від 20.06.1997 № 69/05-447 та наказу «Шахта ім. Космонавтів» ДХК «Ровенькиантрацит» від 02.06.1997 № 169 «Про результати атестації робочих місць»; листа УСЗН Луганської ОДА від 09.07.2002 та наказу ДВАТ «Шахта ім. Космонавтів» ДХК «Ровенькиантрацит» від 08.07.2002 № 223 «Про результати атестації робочих місць»; листа УПСЗН Луганської ОДА від 26.06.2012 № 11/3666-33 та наказу ВП «Шахта ім. Космонавтів» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» від 30.12.2011 № 10 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»; листа УПСЗН Луганської ОДА від 13.11.2012 № 11/7071-33 та наказу ВП «Шахта ім. Космонавтів» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» від 30.05.2012 № 677 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» (арк. спр. 29-35).

Проте доказів надання цих листів та наказів про проведення атестації робочих місць до ГУПФУ в Одеській області разом із заявою про призначення пенсії позивачем не надано.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) в Реєстрі наявна інформація про страховий стаж, кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів, нараховану заробітну плату, розмір страхових внесків, пільговий характер роботи, починаючи з січня 1999 року. Так в реєстрі наявні відомості про роботу позивача:

з січня 1999 року по липень 1999 року на «Шахта ім. Космонавтів» ДХК «Ровенькиантрацит» (код за ЄДРПОУ 00177684);

з квітня 2005 року по грудень 2011 року на ВП «Шахта ім. Космонавтів» ДП «Ровенькиантрацит» (код за ЄДРПОУ 26263062);

з грудня 2011 року по червень 2012 року на ВП «Шахта ім. Космонавтів» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» (код за ЄДРПОУ 38047574) (арк. спр. 60-64).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.

Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.

Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 8 Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (абзац перший пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1).

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

З вищевикладених правових норм слідує, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV за умови досягнення 50 років та за наявності страхового стажу 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах за списком № 1.

За даними паспорта громадянина України ОСОБА_1 досяг 50 річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто віку, необхідного для призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах страхового стажу, суд зазначає таке.

За розрахунком стажу, здійсненим ГУПФУ в Одеській області, страховий стаж позивача складає 26 років 08 місяців 00 днів, стаж за списком № 1 - 07 років 08 місяців 20 днів.

Як слідує з рішення ГУПФУ в Одеській області від 13 липня 2021 року № 124050004245 про відмову в призначенні пенсії, пільговий стаж позивача зарахований за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), стаж підтверджений трудовою книжкою до пільгового страхового стажу не зарахований.

Співставленням відомостей про роботу позивача за даними трудової книжки та розрахунку страхового стажу для призначення пенсії позивачу судом встановлено, що до пільгового страхового стажу за списком № 1 не зараховані такі періоди роботи позивача за трудовою книжкою: з 26.05.1988 по 27.08.1988 та з 20.12.1988 по 24.04.1989 - проходження виробничої практики електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею; з 06.06.1989 по 12.06.1989 - робота електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею; з 07.06.1991 по 31.12.1998 - робота підземним гірником з повним робочим днем під землею та гірником очисного вибою з повним робочим днем під землею(з 03.07.1991).

Всі інші підтверджені трудовою книжкою періоди роботи позивача на роботах за списком № 1 до пільгового страхового стажу позивача зараховані на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).

Щодо відмови ГУПФУ в Одеській області зараховувати до пільгового страхового стажу позивача за списком № 1 вищевказаних підтверджених записами в трудовій книжці періодів роботи, суд зазначає таке.

Як слідує з вищевказаних правових норм, страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Крім того, аналіз положень Порядку № 637 свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Зважаючи на вказані правові позиції Верховного Суду, а також, що записи в трудовій книжці про період роботи позивача на «Шахта ім. Космонавтів» ДХК «Ровенькиантрацит» (ВП «Шахта ім. Космонавтів» ДП «Ровенькиантрацит», ВП «Шахта ім. Космонавтів» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит») з 26.05.1988 по 27.08.1988, з 20.12.1988 по 24.04.1989, з 06.06.1989 по 12.06.1989, з 07.06.1991 по 31.12.1998 містять відомості про пільговий характер роботи позивача на підземних роботах в шахті, а також про його зайнятість на вказаних роботах протягом повного робочого дня, тобто про пільговий характер виконуваної позивачем роботи, суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Одеській області безпідставно відмовляє в зарахуванні цих періодів роботи позивача до його пільгового страхового стажу за списком № 1 та вимагає підтвердження цього стажу уточнюючими довідками.

Щодо тверджень відповідача про відсутність підтвердження проведення атестації робочих місць на відповідність умовам праці після 21 серпня 1992 року, суд вказує, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а висловлено правову позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказано, що непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Більш того, позивачем в матеріали справи надані докази проведення на «Шахті ім. Космонавтів» атестації робочих місць за умовами праці - копії листа УСЗН Луганської ОДА від 20.06.1997 № 69/05-447 та наказу «Шахта ім. Космонавтів» ДХК «Ровенькиантрацит» від 02.06.1997 № 169 «Про результати атестації робочих місць», які за потреби позивач міг також надати відповідачу. Проте, як стверджує позивач, від відповідача жодних повідомлень про необхідність подання додаткових доказів не надходило.

Судом також встановлено, що позивач в період з 19.06.1989 по 14.05.1991 проходив строкову військову службу, на час призову на яку працював на Шахтоуправлінні ім. Космонавтів Ровеньківського виробничого об`єднання з видобутку антрациту «Ровенькиантрацит» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею, тобто працював за професією та виконував роботи, включені до списку № 1. Вказані обставини підтверджені трудовою книжкою позивача (записи № № 7-8) та військовим квитком позивача. За таких обставин суд дійшов висновку, що час проходження позивачем військової служби також має бути зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача за списком № 1.

Отже, судом встановлено, що підтверджений ГУПФУ в Одеській області пільговий страховий стаж за списком № 1, а також період роботи ОСОБА_1 з 26.05.1988 по 27.08.1988, з 20.12.1988 по 24.04.1989, з 06.06.1989 по 12.06.1989, з 07.06.1991 по 31.12.1998 та його військова служба з 19.06.1989 по 14.05.1991, які також мають зараховуватися до пільгового страхового стажу за списком № 1, сукупно складають пільговий страховий стаж за списком № 1 більше 10 років, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV.

Встановлені судом обставини свідчать, що рішення ГУПФУ в Одеській області від 13 липня 2021 року № 124050004245 не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини безумовно свідчать про протиправність прийнятого відповідачем рішення, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

За встановлених в цій справі обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, є:

визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Одеській області від 13 липня 2021 року № 124050004245;

зобов`язання ГУПФУ в Одеській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV з 06 липня 2021 року (дня звернення із відповідною заявою) із зарахуванням до його пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи позивача на Шахтоуправлінні ім. Космонавтів Ровеньківського виробничого об`єднання з видобутку антрациту «Ровенькиантрацит» («Шахта ім. Космонавтів» ДХК «Ровенькиантрацит», ВП «Шахта ім. Космонавтів» ДП «Ровенькиантрацит», ВП «Шахта ім. Космонавтів» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит») з 26.05.1988 по 27.08.1988, з 20.12.1988 по 24.04.1989, з 06.06.1989 по 12.06.1989, з 07.06.1991 по 31.12.1998 та військової служби з 19.06.1989 по 14.05.1991.

Щодо тверджень відповідача, що прийняття рішень про призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень Пенсійного фонду України та його територіальних органів, суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом № 1058-IV.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 08 грудня 2021 року (арк. спр. 12).

Зважаючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Одеській області.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83, код за ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13 липня 2021 року № 124050004245 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06 липня 2021 року із зарахуванням до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 1 періодів роботи з 26.05.1988 по 27.08.1988, з 20.12.1988 по 24.04.1989, з 06.06.1989 по 12.06.1989, з 07.06.1991 по 31.12.1998 та військової служби з 19.06.1989 по 14.05.1991.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати по сплаті судового збору в розміні 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова