Рішення № 103291306, 02.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року Справа№200/18061/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

13.12.2021 ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовною заявою до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області:

- визнати протиправними (незаконними) дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо незастосування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки (застосування при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки) (У разі встановлення Судом наявності відповідного Рішення (Розпорядження) - визнати протиправним та скасувати відповідне Рішення (Розпорядження) відповідача);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області врахувати з 09.08.2021 ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити з 09.08.2021 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2021 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 19.01.2022 №79 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №200/18061/21 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бабіча С. І.

За відомостями витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2022 справу передано на розгляд судді Молочній І. С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2022 адміністративну справу №200/18061/21 прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк для надання заяв по суті.

20.01.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву.

Інших клопотань від сторін до суду не надходило.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Сторони скористались правом надання передбачених заяв по суті.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, перебуває на обліку у відповідача. 09.08.2021 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. При визначенні розміру пенсії за віком відповідач використав середній заробіток за 2014-2016 роки, замість середнього заробітку за 2018-2020 роки.

Позивач вважає такі дії неправомірними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач мотивував тим, що в даному випадку пенсія позивачу вже була призначена з 17.08.2016, а здійснення перерахунку пенсії в 2021 році з врахуванням нового показника середньої заробітної плати в Україні, суперечить положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, інших підстав для здійснення подібного перерахунку положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.

Просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, що підтверджується матеріалами справи.

17.08.2016 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується сторонами.

09.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою №3803 про перехід на інший вид пенсії за віком.

15.11.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом вих.№18080-17034/С-15/8-0500/21 надало відповідь на звернення позивача, в якому повідомило останнього, що позивач перебуває на обліку з 17.08.2016 по 08.08.2021, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з 09.08.2021, як отримувач пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та згідно наданої позивачем 09.08.2021 заяви про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Станом на 01.03.2021 пенсію за вислугу років обчислено з урахуванням страхового стажу 34 роки 11 місяців 10 днів (враховано по 30.06.2016), (коефіцієнт страхового стажу - 0,34917) та середньомісячної заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.06.2016 відповідно даним персоніфікованого обліку - 7734,37 грн. (5426,60грн. - показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014 - 2016 роки з урахуванням індексації * 1,42527 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).

З 01.03.2021 розмір Вашої пенсії за вислугу років складав 2700,61 грн., а саме:

- розмір пенсії за віком (7734,37*0,34917) - 2700,61 грн.

З 09.08.2021 пенсію за віком обчислено з урахуванням страхового стажу 39 років 11 місяців 10 днів (враховано по 30.06.2021), (коефіцієнт страхового стажу - 0,39917) та середньомісячної заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.06.2021 відповідно даним персоніфікованого обліку - 7149,60 грн. (5426,60 грн. - показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014 - 2016 роки з урахуванням індексації * 1,31751 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Кількість місяців, виключних оптимізацією при розрахунку середньомісячної заробітної плати - 47, тобто виключений період з 01.08.2017 по 30.06.2021.

Станом на 09.08.2021 розмір пенсії позивача за віком складає 2899,11 грн., а саме:

- розмір пенсії за віком (4149,60*0,39917) - 2853,91грн.;

- доплата за понаднормовий стаж (за 4 роки) - 45,20 грн.

Відповідно до витягу з електронної пенсійної справи позивача, відповідач, рішенням №914650151952 про перерахунок пенсії, призначив ОСОБА_1 пенсію за віком з 09.08.2021, з врахуванням середнього заробітку за три попередні роки: 2017, у розмірі 3764,40 грн. (за 2014-2016 роки).

Не погоджуючись з таким діям відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні за 2018-2020 роки становить 9118,81 грн. (7810,88 + 9205,19 + 10340,35 = 27356,42 грн., 27356,42/3 роки = 9118,81 грн.).

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ), законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 7 Закону №2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ визначено, що особам, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії в розмірах, установлених законодавством.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV) встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною третьою статті 45 цього Закону, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що статтею 9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Верховний Суд України у своїй постанові від 09.06.2016 у справі №21-550а15 та Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі №465/5246/17 висловили позицію, згідно з якою при переведенні з пенсії призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ на пенсію відповідно до Закону №1058-ІV показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №500/1584/17, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було здійснено не перерахунок, не перехід з одного виду пенсії на інший за нормами Закону №1058-ІV, а перше призначення нового виду пенсії. Оскільки, первинно позивачу пенсію призначено відповідно до Закону №2262-ХІІ, який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії. Водночас, за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся 09.08.2021, а тому при обчисленні позивачу пенсії за віком вперше відповідно до Закону №1058-ІV відповідачу слід було застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн.

Таким чином, при призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач протиправно застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, у розмірі 3764,40 грн.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з частиною третьою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №914650151952 від 09.08.2021 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням середнього заробітку за 2014-2016 роки та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі заяви №3803 від 09.08.2021, починаючи з 09.08.2021, згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №0.0.2367837321.1 від 07.12.2021 позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 42-47, 72-77, 90, 94, 121, 122, 139, 143, 159-164, 241-246, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №914650151952 від 09.08.2021 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням середнього заробітку за 2014-2016 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі заяви №3803 від 09.08.2021, починаючи з 09.08.2021, згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.02.2022.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна