Рішення № 103290796, 17.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 року Справа№200/3546/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., при секретарі судового засідання - Кабановій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (ЄДРПОУ 01125755; 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 99) до Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393; 04053, м.Київ, Львівська площа, 8) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій щодо нереєстрації акцизних накладних форми "П" №1 від 01.08.2019, №2 від 01.08.2019, №3 від 07.08.2019, №4 від 12.08.2019, №5 від 13.08.2019, №6 від 21.08.2019, №7 від 29.08.2019, №104 від 04.09.2019, №8 від 25.02.2021, № 9 від 26.02.2021, №15 від 26.02.2021 та зобов`язання прийняти і зареєструвати акцизні накладні форми "П" №1 від 01.08.2019, №2 від 01.08.2019, №3 від 07.08.2019, №4 від 12.08.2019, №5 від 13.08.2019, №6 від 21.08.2019, №7 від 29.08.2019, №104 від 04.09.2019, №8 від 25.02.2021, № 9 від 26.02.2021, №15 від 26.02.2021.

В обґрунтування позову посилається на те, що підприємство здійснювало операції з реалізації обсягів пального, яке було предметом розгляду у судовій справі №200/8106/20-а, зокрема, дизельне паливо (код за УКТ ЗЕД 2710194300) та паливо для реактивних двигунів (код за УКТ ЗЕД 2710192100), яке станом на 01.07.2019 зберігалося на складі паливо-мастильних матеріалів №19 і на яке, відповідно до вимог Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №114, та Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 №729, у встановлені законодавством терміни були складені акцизні накладні та направлені на реєстрацію до контролюючого органу, а саме: акцизні накладні форми «П» №8 від 25.02.2021, №9 від 26.02.2021 та № 15 від 26.02.2021. Також, у лютому 2021 року позивачем вдруге (первинно у серпні та вересні 2019 року) були відправлені на реєстрацію акцизні накладні форми «П» на реалізоване дизельне паливо (код за УКТ ЗЕД 2710194300), а саме, акцизні накладні форми «П» №1 від 01.08.2019, №2 від 01.08.2019, №3 від 07.08.2019, №5 від 13.08.2019, № 6 від 21.08.2019, №7 від 29.08.2019, №104 від 04.09.2019 та на паливо для реактивних двигунів (код за УКТ ЗЕД 2710192100) акцизну накладну форми «П» №4 від 12.08.2019.

Зазначає, що платником податків зі свого боку було дотримано порядок заповнення акцизних накладних, проте контролюючим органом безпідставно та незаконно, на думку позивача, вищезазначені акцизні накладні за формою «П» не були зареєстровані в ЄРАН. При цьому відповідач протиправно посилається на підставу не реєстрації акцизної накладної, таку як порушення вимог пункту 232.3 статті 232 Податкового кодексу України, а саме: обсяги пального за умовою оподаткування «5», кодом УКТЗЕД «2710194300», «2710192100», стаціонарним акцизним складом «1010368», що не може перевищувати залишок (0.00) продавця».

Позивач вважає вказані дії протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, який обґрунтований тим, що Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» зареєструвалось платником податку з реалізації пального лише 16.07.2019 (Додаток 2 до листа Підприємства) номер запису у Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового № 2880, а, отже, позивачем не дотримано вимоги п. 22 підрозділу 5 розділу XX Кодексу щодо зобов`язання суб`єктів господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року, а тому у позивача відсутні правові підстави для відображення у СЕА РПСЕ обсягів пального на підставі поданої заявки на поповнення обсягів залишку пального станом на 1 липня 2019 року без сплати акцизного податку з умовою оподаткування «5».

Зазначає, що Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» 24.09.2019 перерахувало на окремий електронний рахунок платника акцизного податку з реалізації пального 1 141 393,00 грн., що підтверджується Витягом щодо отримання реквізитів окремого електронного рахунку платника акцизного податку з реалізації пального від 05.10.2020, та в той же час позивачем не складено і не зареєстровано у ЄРАН Заявку на поповнення залишку пального.

Враховуючи викладене, на думку відповідача, для зарахування обсягу пального, на який платник має право зареєструвати акцизні накладні у ЄРАН, крім перерахованого на окремий електронний рахунок платника акцизного податку з реалізації пального 1141939,00 грн., підприємство повинно подати заявку на поповнення обсягу залишку пального із дотриманням вимог пп. 232.4.1 п. 232.4 ст. 232 ПКУ та розділу VII Порядку №262.

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцької М.М.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року залишено без задоволення клопотання Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 31.05.2021 №121 "Щодо повторного автоматичного розподілу справи" призначено повторний автоматизований розподіл справи №200/3546/21.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Ушенка С.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2021 прийнято до провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ухвали суду від 01.09.2021 справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 28.09.2021.

28.09.2021 підготовче засідання у справі відкладене на 27.10.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання у справі відкладене на 29 листопада 2021 року.

Розгляд справи, призначеної на 29.11.2021, не відбувся у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

Підготовче засідання призначене на 20.12.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 17 січня 2022 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 01125755), місцезнаходження юридичної особи: 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного від 28 грудня 2020 року по справі № 200/8106/20-а, яке набрало законної сили 29 червня 2021 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду, задоволено адміністративний позов Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» до Державної податкової служби України про зобов`язання змінити в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП та СЕ) умову оподаткування пального на «5» (залишки пального, які не обліковуються в СЕАРП (утворилися станом до 01.07.2019 у суб`єктів господарювання, які до 01.07.2019 не є платниками акцизного податку з реалізації пального) на обсяги пального (код товарної підкатегорії 2710194300) у кількості 46300,00 літрів, (код товарної підкатегорії 2710192100) у кількості 267298,00 літрів та (код товарної підкатегорії 2710122500) у кількості 406,00 літрів.

Зобов`язано Державну податкову службу України змінити в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП та СЕ) умову оподаткування пального на «5» (залишки пального, які не обліковуються в СЕАРП (утворилися станом до 01.07.2019 у суб`єктів господарювання, які до 01.07.2019 не є платниками акцизного податку з реалізації пального) на обсяги пального (код товарної підкатегорії 2710194300) у кількості 46300,00 літрів, (код товарної підкатегорії 2710194300) у кількості 267298,00 літрів та (код товарної підкатегорії 2710122500) у кількості 406,00 літрів.

Здійснюючи операцію з реалізації обсягів пального, яке було предметом розгляду у судовій справі №200/8106/20-а, зокрема, дизельне паливо (код за УКТ ЗЕД 2710194300) та паливо для реактивних двигунів (код за УКТ ЗЕД 2710192100), яке станом на 01.07.2019 зберігалось на складі паливо-мастильних матеріалів №19, позивачем були складені акцизні накладні та направлені на реєстрацію до контролюючого органу, а саме: акцизні накладні форми «П» №8 від 25.02.2021, №9 від 26.02.2021 та № 15 від 26.02.2021.

Також, у лютому 2021 року позивачем вдруге (первинно у серпні та вересні 2019 року) були направлені на реєстрацію акцизні накладні форми «П» на реалізоване дизельне паливо (код за УКТ ЗЕД 2710194300), а саме, акцизні накладні форми «П» №1 від 01.08.2019, №2 від 01.08.2019, №3 від 07.08.2019, №5 від 13.08.2019, № 6 від 21.08.2019, №7 від 29.08.2019, №104 від 04.09.2019 та на паливо для реактивних двигунів (код за УКТ ЗЕД 2710192100) акцизну накладну форми «П» №4 від 12.08.2019.

Відповідачем відповідно до квитанцій №2 від 25.02.2021 та 26.02.2021 вищезазначені акцизні накладні за формою «П» не були зареєстровані в ЄРАН, при цьому підставою для не реєстрації акцизних накладних зазначено причину: «порушено вимоги пункту 232.3 статті 232 Податкового кодексу України, а саме: обсяги пального за умовою оподаткування «5», кодом УКТЗЕД «2710194300», «2710192100», стаціонарним акцизним складом «1010368», що не може перевищувати залишок (0.00) продавця».

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, ПКУ) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Згідно пп. 212.1.15 п. 212.1 статті 212 Податкового кодексу України платниками податку є: особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Позивач з 01 липня 2019 року є платником акцизного податку відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України, як особа, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно пункту 22 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України платники податку зобов`язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 (далі Порядок №408).

Пунктом 45 Порядку №408 встановлено, що для врахування в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового залишків пального у суб`єктів господарювання, які до 1 липня 2019 року не підпадали під визначення платників акцизного податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 Кодексу, а з 1 липня 2019р. підпадають під визначення платників акцизного податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 Кодексу, облік якого в системі електронного адміністрування реалізації пального не здійснювався, такі платники з 16 до 20 липня 2019 р. (включно) без сплати акцизного податку подають заявку на поповнення обсягів залишку пального станом на 1 липня 2019р. за кожним кодом пального згідно з УКТЗЕД та кожним акцизним складом/акцизним складом пересувним для подальшого використання виключно для власного споживання або промислової переробки.

Згідно п.6 Порядку №408 реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочих дні до початку ввезення на митну територію України або до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі - заява), форма якої затверджується Мінфіном.

На підставі заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.

Розділом VII Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 № 262, передбачено, зокрема, що таблична частина заявки на поповнення (коригування) залишку пального заповнюється в такому порядку (п.12):

1) у графі 1 зазначається порядковий номер рядка;

2) у графі 2 зазначається ознака щодо умов оподаткування пального:

«1» - пальне, яке не підлягає оподаткуванню згідно з підпунктом 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 розділу VI Кодексу;

«2» - пальне, звільнене від оподаткування акцизним податком згідно з пунктом 213.3 статті 213 розділу VI Кодексу;

«3» - вироблені в Україні бензини авіаційні або паливо для реактивних двигунів, що оподатковуються на умовах, встановлених пунктом 229.8 статті 229 розділу VI Кодексу, за ставкою акцизного податку, визначеною підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Кодексу, без застосування підвищувального коефіцієнта 10;

«4» - пальне, реалізоване та/або використане як сировина для виробництва непідакцизної продукції, яке оподатковується на умовах, встановлених пунктом 229.2, 229.7 статті 229 розділу VI Кодексу;

«5» - залишки пального, які не обліковуються в системі електронного адміністрування реалізації пального (утворилися станом до 01 липня 2019 року у суб`єктів господарювання, які до 01 липня 2019 року не є платниками акцизного податку з реалізації пального).

Ознака щодо умов оподаткування «5» може бути зазначена тільки в заявках на поповнення (коригування) залишку пального, складених суб`єктами господарювання, які до 01 липня 2019 року не підпадали під визначення платника акцизного податку з реалізації пального згідно п. 212.1 ст. 212 розділу VI Кодексу та не були зареєстровані в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального, а з 01 липня 2019 року підпадають під визначення платника акцизного податку з реалізації пального згідно з пунктом 212.1 статті 212 розділу VI Кодексу та зареєстровані в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового.

У заявках на поповнення (коригування) залишку пального, в яких у першому рядку таблиці зазначено умову оподаткування «5»:

у верхньому лівому куті відмітка «Ч» ставиться тільки в полі «основна»;

коригування показників такої заявки не здійснюється;

може бути заповнений тільки перший рядок таблиці. Для інших операцій, які не належать до операцій, віднесених до одного з кодів ознаки умов оподаткування «1»-«5», у відповідному рядку графи 2 зазначається цифра «0».

Отже, у відповідності до вимог наведеної норми ознака щодо умов оподаткування «5» може бути зазначена в заявках на поповнення (коригування) залишку пального, складених суб`єктами господарювання, які до 1 липня 2019 р. не підпадали під визначення платників акцизного податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу, а з 1 липня 2019 р. підпадають під визначення платників акцизного податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року по справі № 200/8106/20-а встановлено, що позивач з 1 липня 2019 р. підпадав під визначення платника акцизного податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 Кодексу, а тому згідно до наведених вище норм мав право на подання відповідної заявки на поповнення обсягів залишку пального станом на 1 липня 2019 р. за кожним кодом пального згідно з УКТЗЕД за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 № 262, із зазначенням умов оподаткування «5».

Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з п. 231.1 ст. 231 Податкового кодексу України платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до абз. 3,4 п. 231.3 ст. 231 ПКУ у разі забезпечення безперервного постачання пального особа, яка реалізує пальне, може скласти для кожного отримувача пального зведені акцизні накладні за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД не пізніше останнього дня такого місяця на весь обсяг реалізованого пального протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту під безперервним постачанням вважається забезпечення особою, яка реалізує пальне, можливості для отримувачів пального отримувати пальне в будь-яку годину доби та будь-який день відповідного місяця.

Відповідно до пп. 231.5-231.6 ст. 231 ПКУ при реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб`єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється, зокрема:

- першого примірника акцизної накладної при реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу - у день складання такої акцизної накладної, але не пізніше здійснення операції з реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу;

- першого примірника зведеної акцизної накладної та акцизної накладної, складеної на операції, визначені в підпункті 1 підпункту 229.8.10 пункту 229.8 статті 229 цього Кодексу, - не пізніше 15 календарних днів з дня їх складання.

Відповідно до п. 232.1 ст. 232 ПК України у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового в розрізі платників податку - розпорядників акцизних складів/акцизних складів пересувних та акцизних складів/акцизних складів пересувних за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД ведеться окремо облік обсягів пального або спирту етилового, що

- оподатковуються акцизним податком, у тому числі окремо за кожною відмінною ставкою податку;

- оподатковуються на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу;

- не підлягають оподаткуванню;

- звільняються від оподаткування.

Згідно з п. 232.3 ст. 232 ПК України платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування, а також коригування до заявок на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового в Єдиному реєстрі акцизних накладних на обсяг реалізованого пального або спирту етилового за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕ (ЈАНакл), обчислений за формулою визначеною вказаною статтею.

Як вже зазначалось судом, здійснюючи операцію з реалізації обсягів пального, яке було предметом розгляду у судовій справі №200/8106/20-а, зокрема, дизельне паливо (код за УКТ ЗЕД 2710194300) та паливо для реактивних двигунів (код за УКТ ЗЕД 2710192100), яке станом на 01.07.2019 зберігалось на складі паливо-мастильних матеріалів №19, позивачем були складені акцизні накладні та направлені на реєстрацію до контролюючого органу, а саме: акцизні накладні форми «П» № 8 від 25.02.2021, № 9 від 26.02.2021 та № 15 від 26.02.2021.

Також, у лютому 2021 року позивачем вдруге (первинно у серпні та вересні 2019 року) були відправлені на реєстрацію акцизні накладні форми «П» на реалізоване дизельне паливо (код за УКТ ЗЕД 2710194300), а саме: акцизні накладні форми «П» №1 від 01.08.2019, №2 від 01.08.2019, №3 від 07.08.2019, №5 від 13.08.2019, № 6 від 21.08.2019, №7 від 29.08.2019, №104 від 04.09.2019 та на паливо для реактивних двигунів (код за УКТ ЗЕД 2710192100) акцизну накладну форми «П» №4 від 12.08.2019.

При цьому, платником податків зі свого боку було дотримано порядок заповнення акцизних накладних, а саме зазначено: код операції для складання в одному примірнику - «1» (власне споживання и промислова переробка); умову оподаткування - «5» (залишки пального, які не обліковуються в СЕАРП (утворилися станом до 01 липня 2019 року у суб`єктів господарювання, які до 01 липня 2019 року не є платниками акцизного податку з реалізації пального)).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом вищезазначені акцизні накладні за формою «П» протиправно не були зареєстровані в ЄРАН, що суперечить нормам діючого законодавства та висновкам, встановленим рішенням Донецького окружного адміністративного від 28 грудня 2020 року по справі №200/8106/20-а, яке набрало законної сили 29 червня 2021 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду.

Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Яес (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту», ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (СЬаЬаІ V. іЬе Шіїесі Кіп§бот, (22414/93) [1996] ЕСНК 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (Сазе оГ СЬиукіпа V. Єкгаіпе) (Заява N28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (ОоШег V. їЬе Єпііесі Кіп§бот), пп. 28 - 36, Зегіез А N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог

пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними.

Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Миіііріех V. Сгоаііа), заява N58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Киїіс V. Сгоаііа), заява N48778/99, п. 25, ЕСНЯ 2002-И)».

Отже, суд приходить до висновку, що спосіб захисту шляхом зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних, складені позивачем акцизні накладні буде ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача, оскільки забезпечить достатні гарантії того, що спір між сторонами буде вирішений остаточно.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості відмови у реєстрації спірних акцизних накладних форми «П», позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання адміністративного позову позивачем відповідно до платіжного доручення №1638 від 24.03.2021 сплачено судовий збір у сумі 2270,00 грн.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 2270,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (ЄДРПОУ 01125755; 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 99) до Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) щодо нереєстрації акцизних накладних форми «П» № 1 від 01.08.2019, № 2 від 01.08.2019, № 3 від 07.08.2019, № 4 від 12.08.2019, № 5 від 13.08.2019, № 6 від 21.08.2019, № 7 від 29.08.2019, № 104 від 04.09.2019, № 8 від 25.02.2021, № 9 від 26.02.2021, № 15 від 26.02.2021 в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України (ЄДРПОУ 43005393; 04053, м.Київ, Львівська площа, буд. 8) прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизні накладні форми «П» № 1 від 01.08.2019, № 2 від 01.08.2019, № 3 від 07.08.2019, № 4 від 12.08.2019, № 5 від 13.08.2019, № 6 від 21.08.2019, № 7 від 29.08.2019, № 104 від 04.09.2019, № 8 від 25.02.2021, № 9 від 26.02.2021, № 15 від 26.02.2021, подані Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» (ЄДРПОУ 01125755; 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 99).

Стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393; 04053, м.Київ, Львівська площа, 8) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (ЄДРПОУ 01125755; 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 99) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 січня 2022 року, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 17 січня 2022 року.

Суддя С.В. Ушенко