Рішення № 103290608, 02.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року Справа№200/13164/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши у загальному позовному провадженні в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76000, м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) про

визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22 червня 2021 №056550003537, рішення Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 вересня 2021 №056550003537 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 23 січня 2020 №1-р/2020 по справі №1-5/2018 (746/15);

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути заяву про призначення пенсії від 15 червня 2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції Рішення Конституційного Суду від 23 січня 2020 №1-р/2020 по справі №1-5/2018 (746/15) із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 19 жовтня 1992 по 25 грудня 1993 на посаді “машиніста шихтоподачі”, з 26 грудня 1993 по 31 травня 1999 на посаді “електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання доменного цеху” в Костянтинівському металургійному заводі ім.Фрунзе (ВАТ “Костянтинівський металургійний завод”), з 01 червня 1999 по 23 травня 2001 на посаді “електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання” та з 24 травня 2001 по 31 жовтня 2002 на посаді “бригадира на відділці, сортуванні, прийомці, здаванні та упаковці металу” в ЗАТ “Костянтинівський чавуноливарний завод”, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заява позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, додавши всі необхідні документи. Однак, позивач отримала рішення про відмову в призначенні пенсії, в якому вказано, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” розглядалась двічі. 22.06.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області винесено рішення, яким відмовлено в призначенні пенсії, оскільки вона не має достатнього пільгового стажу. 20.09.2021 Головним управління Пенсійного фонду України Донецької області винесено рішення, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки остання не має достатнього пільгового стажу за Списком №1. Такі висновки відповідачів позивач вважає безпідставними, а рішення протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 15.06.2021 позивач звернулась до управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позивачу 22.06.2021 відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки її страховий стаж склав 37 років 1 місяць 18 днів.

Від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернулась до управління з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При зверненні за призначенням пенсії не додано документів, які б свідчили про пільговий характер роботи позивача. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж склав 37 років 1 місяць 18 днів, а вік позивача - 53 роки, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 04 листопада 2021 року о 10:15 год.

Ухвалою суду від 04 листопада 2021 року відкладено розгляд справи на 02 грудня 2021 року о 10:40 год.

Ухвалою суду від 02 грудня 2021 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; продовжено підготовче засідання на тридцять днів з ініціативи суду; призначено підготовче засідання на 05.01.2022 року о 10:30 год.

Ухвалою суду від 05 січня 2022 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі; призначено судовий розгляд по суті на 10:30 год. 02 лютого 2022року.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22 червня 2021 №056550003537 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058. В рішенні зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 37 років 1 місяць 18 днів, вік заявниці - 53 роки. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Як вбачається з рішення про відмову в призначенні пенсії від 20.09.2021 №056550003537 відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 15.09.2021, позивачу період роботи з 30.01.1992 по 31.05.1999 не враховано до пільгового стажу роботи за Списком №2 згідно архівної довідки №05-07-07/1042 від 14.12.2017, оскільки відсутнє рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1.

Разом з тим, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 містяться записи, з яких вбачається, що позивач:

30.01.1992 прийнята в армітний цех ваговиком в Костянтинівський металургійний завод ім.Фрунзе (наказ №97 від 29.01.92);

31.05.1999 звільнена на переводом в ЗАТ Радонмет» п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №326 від 31.05.1999);

01.06.1999 прийнята в доменний цех електромонтером по ремонту та обслуговуванню електрообслуговування (машзал) 4 розряду за переводом в ЗАТ «Радон Мет» (наказ №305 від 01.06.1999);

31.10.2002 звільнена за ст.38 ч.3 КЗпП України за власним бажанням в зв`язку з невиплатою заробітної плати (наказ №523 від 31.10.2002).

Також, в підтвердження спірних періодів роботи сторонами надані: диплом НОМЕР_4 ; довідка №25/22 від 22.03.2021; архівна довідка №05-07-07/1043 від 14.12.17; особова картка; наказ від 09.11.94 №1035; список виробництв робіт, професій, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення; довідка про уточнюючий особовий характер роботи; наказ від 31.07.2000 №155.

Крім того, було надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 .

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним є питання досягнення пенсійного віку із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV. Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом – Закон 1788)на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, згідно пункту "б" частини 1 статті 13 наведеного Закону 1788 пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті “а” для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах “б”-“з” для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті “а”- 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах “б”-“з”- 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами “б”-“г” статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, трудова книжка позивача, зокрема, в частині записів про роботу з 19 жовтня 1992 по 25 грудня 1993 на посаді “машиніста шихтоподачі”, з 26 грудня 1993 по 31 травня 1999 на посаді “електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання доменного цеху” в Костянтинівському металургійному заводі ім.Фрунзе (ВАТ “Костянтинівський металургійний завод”), з 01 червня 1999 по 23 травня 2001 на посаді “електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання” та з 24 травня 2001 по 31 жовтня 2002 на посаді “бригадира на відділці, сортуванні, прийомці, здаванні та упаковці металу” в ЗАТ “Костянтинівський чавуноливарний завод” є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.

Крім того суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, яка випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

З урахуванням наведеного, на думку суду відповідачем неправомірно не зараховані до пільгового стажу позивача за Списком 2 спірні періоди роботи: з 19 жовтня 1992 по 25 грудня 1993 на посаді “машиніста шихто подачі”, з 26 грудня 1993 по 31 травня 1999 на посаді “електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання доменного цеху” в Костянтинівському металургійному заводі ім.Фрунзе (ВАТ “Костянтинівський металургійний завод”), з 01 червня 1999 по 23 травня 2001 на посаді “електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання” та з 24 травня 2001 по 31 жовтня 2002 на посаді “бригадира на відділці, сортуванні, прийомці, здаванні та упаковці металу” в ЗАТ “Костянтинівський чавуноливарний завод”, оскільки вказані періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації і, відповідно, її документальне оформлення, покладається на керівника підприємства чи організації.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за своєчасне, якісне проведення атестації та належне документальне оформлення на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Таким чином, зазначені періоди роботи мають бути зараховані до пільгового стажу позивача за Списком №2.

Разом з цим суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідачів про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідають вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірними, а тому суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

А отже, спірне рішення не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконними, необґрунтованими і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 908грн. згідно квитанції від 01.10.2021, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає пропорційному стягненню з відповідачів в розмірі 454 грн. з кожного, за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76000, м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22 червня 2021 №056550003537, рішення Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 вересня 2021 №056550003537 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 23 січня 2020 №1-р/2020 по справі №1-5/2018 (746/15); зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути заяву про призначення пенсії від 15 червня 2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції Рішення Конституційного Суду від 23 січня 2020 №1-р/2020 по справі №1-5/2018 (746/15) із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 19 жовтня 1992 по 25 грудня 1993 на посаді “машиніста шихто подачі”, з 26 грудня 1993 по 31 травня 1999 на посаді “електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання доменного цеху” в Костянтинівському металургійному заводі ім.Фрунзе (ВАТ “Костянтинівський металургійний завод”), з 01 червня 1999 по 23 травня 2001 на посаді “електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання” та з 24 травня 2001 по 31 жовтня 2002 на посаді “бригадира на відділці, сортуванні, прийомці, здаванні та упаковці металу” в ЗАТ “Костянтинівський чавуноливарний завод” – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22 червня 2021 №056550003537 про відмову в призначенні пенсії за п.2 ч.2 ст.114 розділу ХVІ-1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) від 20 вересня 2021 №056550003537 про відмову в призначенні пенсії за п.2 ч.2 ст.114 розділу ХVІ-1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 15.06.2021 року №2735 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020), з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 19 жовтня 1992 по 25 грудня 1993 на посаді “машиніста шихто подачі”, з 26 грудня 1993 по 31 травня 1999 на посаді “електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання доменного цеху” в Костянтинівському металургійному заводі ім.Фрунзе (ВАТ “Костянтинівський металургійний завод”), з 01 червня 1999 по 23 травня 2001 на посаді “електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання” та з 24 травня 2001 по 31 жовтня 2002 на посаді “бригадира на відділці, сортуванні, прийомці, здаванні та упаковці металу” в ЗАТ “Костянтинівський чавуноливарний завод”, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76000, м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов